Постанова

від 19.02.2018 по справі 481/1447/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №481/1447/17 19.02.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 481/1447/17

Номер провадження 22-ц/784/201/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

19 лютого 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу, яка постановлена Новобузьким районним судом Миколаївської області під головуванням судді Васильченко Н.О., в приміщенні цього ж суду 30 листопада 2017 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області, Приватного підприємства Меридіан , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку,

УСТАНОВИЛА :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення 33 сесії 4-го скликання Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області за №576 від 25 листопада 2005 року щодо затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.0100 га для обслуговування гаража, а також визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2005 року, який виданий на ім'я ОСОБА_3

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, оскільки позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір не в повному обсязі та недоплачена сума становила 673 грн. 60 коп. за вимогу немайнового характеру, і надано строк для усунення вищезазначеного недоліку.

Наступною ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто як неподану.

Не погодившись із ухвалою судді від 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення районним судом положень ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір і норм процесуального права просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без руху та повертаючи її позивачу на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України, суддя районного суду виходив з того, що позивачем не були усунуті недоліки в установлений судом строк.

Проте з таким висновком погодитися не можна, з огляду на наступне.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Пред'явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 119 ЦПК України (у редакції від 18 березня 2004 року, яка діяла на час звернення позивача із даним позовом) передбачала перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити найменування суду до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви, а також повинні додаватися документи, що підтверджують сплату судового збору.

Зі змісту ст.ст.119-121 ЦПК України (у редакції від 18 березня 2004 року, яка діяла станом на час звернення позивача із даним позовом) слідувало, що позовна заява могла бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст.119 ЦПК України (у редакції від 18 березня 2004 року) та не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не усунув недоліків позовної заяви, або не сплатив необхідних судових витрат.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.119 і 120 ЦПК України (у редакції від 18 березня 2004 року, яка діяла станом на час звернення позивача із даним позовом), сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яка ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали, у зв'язку з порушенням вимог ст.119 ЦПК України, оскільки позивачем не сплачено судовий збір в повному обсязі.

Копію ухвали направлено на адресу позивача 20 листопада 2017 року, проте конверт поштового відправлення повернувся до суду із відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.29,30).

Наступною ухвалою судді від 30 листопада 2017 року позовну заяву повернуто позивачу як неподану, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали судді від 20 листопада 2017 року.

При цьому, залишаючи позовну заяву без руху з підстав несплати судового збору в повному обсязі, судом першої інстанції, в порушення вимог ст.121 ЦПК України, роз'яснень, що містяться в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , було не вірно розраховано суму судового збору, що стало підставою, для скасування зазначеної ухвали апеляційним судом.

До того ж, з матеріалів справи слідувало, що 30 листопада 2017 року районним судом зареєстрована заява позивача з клопотанням про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору в сумі 640 грн. (а.с.32,33).

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оскаржувана ухвала судді порушує право позивача ОСОБА_2 на справедливий розгляд його справи судом та обмежує доступ до суду, оскільки недоліки, зазначені в ухвалі судді першої інстанції від 20 листопада 2017 року є виконаними, а зазначена ухвала скасована.

За такого, ухвала судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2017 року підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України з направленням справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 20 лютого 2018 року