Рішення

від 03.07.2019 по справі 481/1447/17

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1447/17

Провадж.№ 2/481/41/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судових засідань Філіпської Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий буг Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області та приватного підприємства "Меридіан", третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку,

з участю позивача ОСОБА_3 та представника відповідача Кучерявої ОСОБА_4 ,

встановив:

позивач звернувся до суду із позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним рішення 33-ї сесії 4-го скликання Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області № 576 від 25.11.2005 року та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 22.12.2005 року.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20.12.2001 року. У даному договорі зазначено, що такий житловий будинок знаходиться на земельній ділянці держфонду розміром 0,1344 га, якою він постійно з 2001 року користується. Рішенням 32-ї сесії 4-го скликання Новобузької міської ради № 545 від 11.10.2005 року йому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеутрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю площею 0,1344 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На підставі договору від 07.07.2008 року, укладеного між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , останньою було виготовчлено технічну документацію землеутрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку позивачу, проте площа такої дідянки становить 0,1289 га. ОСОБА_5 повідомила, що сформувати земельну ділянку площею 0,1344 га неможливо через те, що суміжні межі земельної ділянки являються межами інших землекористувань. Рішенням 36-ї сесії 5-го скликання № 512 від 10.10.2008 року, затверджено документацію із землеустрою по складанню державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, та відповідно до них позивачу надано у власність безоплатно земельну ділянку площею 0,1289 га, на підставі чого він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 31.10.2008 року. Із схематичного плану погодження меж земельної ділянки, абрису польових вимірів земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки, він дізнався, що користувачем суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2 , розробником технічної документації якого було ПП Меридіан . Межі земельної ділянки площею 0,0100 га для обслуговування гаража, що рохташована у АДРЕСА_1 , він не погоджував, тобто землевпорядна документація, на підставі якої Новобузькою міською радою було прийнято рішення № 576 від 25.11.2005 року та виданий державний акт серії НОМЕР_1 від 22.12.2005 року, з порушенням законодавства.

Представником Новобузької міської ради Миколаївської області Кучерявою О.С. до суду подано відзив на позовну заяву, яким вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступних обставин. Так, рішенням сесії міської ради від 25.11.2005 року № 576 було затверджено технічну документацію гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,01 га у АДРЕСА_1 , яке було прийнято з дотриманням регламенту та процедури розгляду заяв та прийняття рішень сесією міської ради. Технічна документація на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , гаражний комплекс №15, було виготовлено та затверджено у 2005 році, а технічна документація позивача виготовлена та затверджена у 2008 році. Громадянин ОСОБА_1 погодив земельну документацію на власну земельну ділянку і на той момент йому було відомо про розміри та межі своєї земельної ділянки. Із будь-якими скаргами чи зверненнями з приводу порушення його прав до міської ради він не звертався.

У судовому засіданні при розгляді справи в суді позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що до міської ради за захистом свого порушеного права не взертався, а до суду не звертався швидше у зв`язку з відсутністю у нього коштів.

Представник відповідача, Новобузької міської ради Миколаївської області, ОСОБА_6 , у судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов. Просила у задоволенні таких відмовити.

Представник ПП Меридіан у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді. Причини неявки суду не повідомив.

Третя особа, ОСОБА_2 , у сдуове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді. Причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 12 грудня 2001 року, посвідченого завідуючою Новобузької державної нотаріальної контори Паліюк Л.М., гр. ОСОБА_7 подарувала гр. ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці держфонду розміром 0,1344 га.

Рішенням 32-ї сесії 4-го скликання Новобузької міської ради Миколаївської області № 545 від 11 жовтня 2005 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку

Згідно технічної документації із землеустрою, розробленої ПП ОСОБА_5 на підставі договору № 130 від 07.07.2008 року на замовлення гр. ОСОБА_1 , встановлено, що площа земельної ділянки наданої останньому уточнена та становить 0,1289 га. При цьому будь-яких заперечень чи претензій у останнього з приводу цього не було.

Рішенням Новобузької міської ради № 512 від 10.10.2008 року затверджено докмуентацію із землеутрою по складанню державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та відповідно до них надано безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 площею 0,1289 га.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен громадянин має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується виключно відповідно до закону.

Згідно з приписами ст.ст.78, 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України (зараз і надалі у редакції чинній на дату подання заяви від 27 січня 2006 року про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки (частина шоста статті 118 ЗК України).

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Формування земельноїділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених норм земельного законодавства дає підстави вважати, що порядок надання у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної передачі, виключає можливість його повторного чи паралельного здійснення на користь іншої особи, якщо щодо тої, яка звернулася раніше, вже прийнято рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою і перша особа не порушила встановлених строків укладення договору із розробником документації та не зволікала з наданням документації для погодження.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено та підтверджено документально те, що рішенням сесії міської ради від 25 листопада 2005 року № 576 було затверджено технічну документацію гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,01 га у АДРЕСА_1 , для обслуговування гаражу, яке було прийнято з дотриманням регламенту та процедури розгляду заяв.

Відповідно до п. 2.14 Регламенту сесії Новобузької міської ради, затвердженого рішенням сесії міської ради № 5 від 09 квітня 2002 року, який був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення, при міській раді діяла постійна комісія з питань земельної реформи та охорони довкілля, на вирішення якої і було поставлено питання можливості відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для обслуговування гаражу.

Станом на час розгляду заяви гр. ОСОБА_2 та його технічної документації щодо відведення згаданої вище земельної ділянки (25.11.2005 р.) у комісії при міській раді та у самої міської ради не було відомостей про те, що така земельна ділянка належить позивачу ОСОБА_1 . Більше того, станом на той час така останньому не належала, а була земельною ділянкою державного фонду.

Так, згідно із частиною першою статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно державних актів серії ЯЗ НОМЕР_3 та 9130032 від 31.10.2008 року, гр. ОСОБА_1 належать на праві власності земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0289 га.

Звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав позивач посилався на порушення рішенням органу місцевого самоврядування його існуючого на час звернення до суду права приватизацію земельної ділянки площею 0,1344 га.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області № 576 від 25.11.2005 року гр. ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,01 га для індивідуального гаражного будівництва, на підставі якого 22.12.2005 року видано Державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1 .

Так само, як і рішенням Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області № 512 від 10.10.2008 року позивачу ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1289 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, на підставі якого 31.10.2008 року видано Державні акти на право власності на землю.

Після передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 погодив межі своєї земельної ділянки, не подавав до органу місцевого самоврядування чи до державного реєстратора будь-яких заяв із вимогами про усунення порушень його прав як власника землі.

Відтак, право позивача ОСОБА_1 на приватизацію землі не порушене та не заперечується..

З часу передачі землі у власність пройшло більше 10 років. На протязі цього періоду органи чи посадові особи уповноважені на здійснення контролю за використанням земель та нагляду за містобудівною діяльністю, будь-яких скарг від позивача щодо порушення чи невизнання його прав як власника землі не отримували.

Що стосується вимог позивача стосовно незаконного виділення землі гр. ОСОБА_2 , то вони не можуть бути визнані обгрунтованими, оскільки по-перше, заявляючи такі вимоги він посилається на обставини, з яких вбачається, що особи, які уповноваженні на здійснення дій з надання землі у власність не виконали належним чином вимог Закону Про землеустрій .

Зокрема, при виготовленні та затвердженні технічної документації на відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 не перевірили саме погодження меж такої суміжними користувачами, тобто із ним. Хоча будь-яких доказів на підтвердження таких обставин не надав, що було спростоввано пояснення представника відповідача у сдуовому засіданні.

При ухваленні рішення, судом враховуються вимоги Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які гарантують недопустимість незаконного та непропорційного втручання в права людини щодо мирного володіння майном, а також положень ст.5 ЗК України щодо недопустимості порушення принципу невтручання держави у здійснення фізичними та юридичними особами права вільного володіння, користування і розпорядження землею.

Адже, позбавлення права власності гр. ОСОБА_2 на землю, яким він був наділений задовго до набуття позивачем відповідного права з мотивів порушення процедури виділення землі та повноважень компетентного органу та перерозподіл цього права через 10 років на користь іншої фізичної особи, при тому, що мова йде про землю, яка перебуває в межах сформованого міською радою будівельному кварталі для будівництва безумовно буде свідчити, на думку суду, про непропорційне та незаконне втручання в права людини.

Такі висновки суду відповідають також змісту рішення Європейського суду Стретч проти Сполученого Королівства , яким визнана недопустимість позбавлення права власності лише на тій підставі, що таке право було набуто внаслідок неправомірних дій публічного органу, а не громадянина.

Таким чином, беручи до уваги усе вище викладене, суд вважає за необхідне з метою недопущення порушення права власності людини на землю, та, враховуючи принципи справедливості та законності, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області та приватного підприємства "Меридіан", третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області та приватного підприємства "Меридіан", третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати, повенесні позивачем віднести на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Приватне підприємство Меридіан , місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Ювілейна, 50, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31332415.

Відповідач: Новобузька міська рада Миколаївської області, місцезнаходження: Миколаївська область м. Новий Буг, вул. Площа Свободи, 42, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04056598.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 15.07.2019 року.

Суддя І.І.Ціпивко