Постанова
від 20.02.2018 по справі 815/5938/17
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5938/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.

при секретарі: П'ятіній В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Гідроенергомонтаж до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2017 року №0040691415, №0040711415, №0040791406, від 07.11.2017 року №0109991307, №0109981307, №0109881307, №0109831307, №0110181307, та податкової вимоги від 07.11.2017 року №Ю-0109971307.

Свої позовні вимоги ТОВ Гідроенергомонтаж обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС в Одеській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено планову перевірку ТОВ Гідроенергомонтаж з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 рр.

За результатами перевірки складено акт від 18.10.2017 № 000587/15-32-14-15/37549920.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Гідроенергомонтаж :

п.44.1, п.44.2.ст.44, пл. 134.1.1 п.134.1 от 134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від, п.2 ст.3, п.1. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.5, п.7, п.14 п.21 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1460379 грн.;

- п.44.1 ст.44, ч. а п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1457333 грн.;

- ст. 51, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, наказу МДЗ України від 21.01.2014 № 49 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, розрахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форм № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (зареєстрованого в Мінюсті України 05 лютого 2014 за N 228/25005), Наказу МФ України від 13.01.2015 N 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (зареєстрованого в Мінюсті України 30 січня 2015 за N 111/26556) а саме підприємством у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) включені відомості з недостовірними даними, а саме до податкових розрахунків не включені відомості про суми виплачених (нарахованих) доходів у вигляді поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу 153 , не у повному обсязі включені відомості за ознакою 157 та сума нарахованого доходу, нарахованого податку не дорівнює сумам виплаченого доходу, сплаченого податку;

- п.5 ст.8, п.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування , внаслідок чого нараховано єдиного внеску 13174,59 грн.;

- п.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування із змінами та доповненням, до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси додаток 4 звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та таблицю 1 додатка 4 за липень 2014 року надано несвоєчасно, а саме - 22.08.2014 року за N НОМЕР_1 та серпень 2016 року - 21.09.2016 року за №9173827276;

- пп.1.3, п.п.1.4, п.п.1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX, ст. 163, п. 164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-УІ, із змінами і доповненнями донараховано військового збору у розмірі 669,72 грн.

- пп.14.1.48 п.14.1 ст.14, п.167.1 ст.167, пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9552,24 грн.;

- п.2.8 гл.2, п.3.5 гл. 3 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 №63.

На підставі вищезазначеного акта перевірки після ГУ ДФС в Одеській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.11.2017 року №0040691415, №0040711415, №0040791406, від 07.11.2017 року №0109991307, №0109981307, №0109881307, №0109831307, №0110181307, та податкова вимога від 07.11.2017 року №Ю-0109971307.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно з пунктом 11 П(С)БО 16, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. При цьому, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати .

Згідно з положенням пункту З П (С) БО 18 Будівельні контракти , доходи і витрати протягом виконання будівельного контракту визнаються з урахуванням ступеня завершеності робіт на дату балансу, якщо кінцевий фінансовий результат цього контракту може бути достовірно оцінений.

Приписи, що містяться у П(С)БО 16 та 18, застосовуються разом з іншими нормами законодавства України з питань ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України від 16.07.1999 №996- XIV (із змінами та доповненнями) зазначається, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а також, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У статті 2 Закону №996-ХІV зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів є вичерпним.

Щодо питання відображення вищезазначених операцій у податковому обліку підприємства існують єдині для кожного підприємства вимоги, передбачені у статтях 44, 134 Податкового кодексу України.

Так, у пункті 44.1 ст.44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.2. ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Зазначені вище положення діючого законодавства України враховувались Товариством для визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств і правильність їх застосування підтверджується первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку ТОВ Гідроенергомонтаж .

Факт складання первинних документів ТОВ Гідроенергомонтаж у відповідності до норм діючого податкового законодавства та правильність обчислення податку на прибуток (за арифметичним принципом) не ставиться під сумнів контролюючим органом, натомість безпідставно в акті перевірки №000587/15-32-14-15/37549920 первинні документи Товариства не приймаються до уваги з посиланням лише на податкову інформацію, що має характер припущень, що в подальшому можуть бути спростовані.

Відповідно до пп. 4.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку інші особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені. Якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу. Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу. Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України. Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку;

Відповідно до п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Міркування апеляційної скарги зводяться до того, що позивач безоплатно отримав від невстановлених осіб значний обсяг будівельних робіт (вимірюється у мільйонах гривень). При цьому, зазначені анонімні особи ще й використовували власні будівельні матеріали. Після виконання зазначених робіт, незнайомці не висуваючи вимог щодо оплати, просто зникли.

При таких обставинах позивач, ще й забажав отриману податкову вимогу за рахунок вищенаведених господарських операцій (збільшити податковий кредит та власні витрати).

Для цього він оформив придбання зазначених будівельних робіт від юридичних осіб, що надають податкову вигоду іншим суб'єктам господарювання, оплатив начебто отримані послуги.

Про подальшу долю зазначених коштів податковому органу невідомо.

До вищенаведених висновків податкова дійшла на підставі наступного.

Так, за твердженням податкового органу, об'єм вищенаведених будівельних робіт не міг бути виконаний контрагентами за час, що відображений в первинній документації та з урахуванням наявних у них ресурсів.

Більш того, ніяких ресурсів у контрагентів не було. Персоналу, техніки, грошових коштів тощо.

Залучення субпідрядників з позивачем не узгоджувалося і будь-яких документів про це не мається.

Зазначені контрагенти відмовлялися листуватися з податковою, подавати звітність і взагалі сплачувати податки.

Більш того, вони займалися скрутками , тобто придбавали товар - будівельні матеріали, а реалізовували послуги з будівництва.

Колегія суддів не приймає до уваги ні вищенаведені виводи, ні їх підстави у зв'язку з наступним.

Так, до невстановлених осіб з альтруістичних спонукань, з власних матеріалів виконували будівельні роботи позивачу додумався лише податковий орган.

Будь-яких доказів існування таких осіб, їх перебування на будівельному майданчику, завозу на будівництво матеріалів ними не існує взагалі.

Окрім того, податковий орган жодним чином не міг пояснити таке обдарування позивача безоплатними будівельними роботами.

Отримання податкової вигоди безтоварної господарської операції полягає в частковому поверненні коштів за начебто отримані товари/послуги (при повній оплаті, як у випадку позивача).

Будь-яких доказів того, що зазначені контрагенти повертали будь-які грошові кошти позивачу - відсутні.

Податковий орган посилався на неможливість виконання об'єму робіт контрагентами з урахуванням часу, ресурсів тощо.

Зазначене твердження є цілком припущенням.

Так, податковий орган не зазначає такого об'єму, в яких одиницях він його вимірював, не надає розрахунків скільки та яких ресурсів було необхідно та скільки затратили часу контрагенти.

З норм діючого законодавства не вбачається, що для виконання будівельних робіт заборонено залучати субпідрядників.

Відсутність узгодження такого залучення позивачем, відсутність офіційного їх залучення за договором жодним чином не відміняє самого факту такого можливого залучення.

Більш того, колегія суддів, в умовах економічного спаду, вважає цілком ймовірним залучення таких субпідрядників контрагентами в неофіційному порядку. Однак, це все проблеми контрагентів, а не позивача.

Наявність податкових порушень контрагентів теж жодним чином не впливає на податкові права чи обов'язки позивача.

Окрім того, цілком логічним виглядає придбання контрагентами будівельних матеріалів для їх реалізації позивачу у складі будівельних робіт. Тобто, зазначена операція не може розглядатися як скрутка .

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав від своїх контрагентів будівельні роботи, які виконані в натурі та оплатив їх.

Отже його майновий стан змінився у зв'язку зі здійсненням наведеної господарської операції. Докази зазначеного містяться в матеріалах справи. А твердження податкового органу є припущенням, так як не мають жодного доказу, і як кожний окремо, так і у сукупності (твердження) жодним чином не свідчать про бажання позивача отримати податкову вигоду.

Вищенаведена правова позиція підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Рішення по справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03); п. 71 вказаного рішення, в якому зазначено, що ... компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії- заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Рішення по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії (заява №6689/03); у п. 23 якого вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

Рішення по справі Федорченко та Лозенко проти України (заява №387/03); у п. 53 якого вказано, що при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом ; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Рішення по справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява №36985/97); у п. 110 якого визначено, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Рішення по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02); у п. 38 якого визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Рішення ЄСПЛ по справі ВАТ Нефтяная компания ЮКОС проти РФ (Заява №14092/04), у п. 559 якого зазначено, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Гідроенергомонтаж до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2017 року №0040691415, №0040711415, №0040791406, від 07.11.2017 року №0109991307, №0109981307, №0109881307, №0109831307, №0110181307, та податкової вимоги від 07.11.2017 року № Ю-0109971307 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /ОСОБА_1/

Судді /ОСОБА_2 /

/ОСОБА_3/

Дата ухвалення рішення20.02.2018
Оприлюднено21.02.2018
Номер документу72319642
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —815/5938/17

Постанова від 11.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 11.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 04.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 03.05.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 02.04.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 20.02.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Запорожан Д.В.

Ухвала від 29.01.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Запорожан Д.В.

Ухвала від 29.01.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Запорожан Д.В.

Постанова від 14.12.2017

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Аракелян М. М.

Ухвала від 30.11.2017

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Аракелян М. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні