Постанова

від 19.02.2018 по справі 376/946/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 376/946/17 Головуючий у І інстанції Бойко М. Г. Провадження № 22-ц/780/448/18 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В. Категорія 38 19.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді - Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М., Матвієнко Ю.О.

Секретар - Шуляк Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа виконавчий комітет Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області про визнання заповіту недійсним .

Заслухавши доповідь судді , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

У квітні 2017 року позивач звернулася до Сквирського районного суду Київської області із вказаним позовом.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року справа направлена за підсудністю до Таращанського районного суду Київської області ( а.с. 33).

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4, 1947 року народження, місцем проживання якого було село Безпечна Сквирського району Київської області, а її мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Після смерті батьків вона та її дві сестри - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є спадкоємцями за законом першої черги.

Відповідно до чинного законодавства, вона звернулася до Сквирської районної державної нотаріальної контори для оформлення свідоцтва на спадщину після смерті батьків, на що було отримано відомості про існування заповіту її батька ОСОБА_4 від 09 лютого 2016 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_22 за реєстровим № 12.

За даним заповітом її батько, який на той час був неписьменним, незрячим (інвалід першої групи по зору) та взагалі на час посвідчення заповіту вже був лежачим , заповів відповідачу ОСОБА_3 . земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,027 га, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 від 20.11.2001 р. та 1/2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,422 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 від 31 липня 2015 року .

Позивач вважає, що заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, тому що цей заповіт не відповідає волі спадкодавця та вчинений з порушенням чинного законодавства, що є достатньою підставою для визнання цього заповіту недійсним з підстав ст.ст. 203,207, 215 , 1233, 1234, 1247, 1248, 1253, 1257 ЦК України . В порушення цих вимог, не вбачається із заповіту ніяких відомостей про те, що заповіт був підписаний іншою особою за дорученням ОСОБА_4 . При цьому підпис та напис на заповіті очевидно виконаний не спадкодавцем. Також і не має даних про свідків, які мають підтвердити факт ознайомлення спадкодавця зі змістом заповіту. Позивач вважає , що невиконання особисто підпису та напису на заповіті саме ОСОБА_4 є порушенням норм ст.ст. 1234, 1247, 1248 ЦК, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК є підставою недійсності правочину.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 10 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України позивач ( апелянт) ОСОБА_2 була своєчасно повідомлена про день та час розгляду справи на на 19 лютого 2018 року ( а..с. 242) за адресою , яка була зазначена в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від ОСОБА_2 не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи , що ОСОБА_2 належним чином повідомлена про день та час розгляду справи , відтак відсутні підстави для відкладення розгляду справи .

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно з ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 207 ЦК України передбачено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

У статті 1251 ЦК України зазначено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. На підставі ст. 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

У разі наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності заповіту підлягає розгляду судом.

Нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред'являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.

Оскільки право на складання заповіту має особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК), згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК підставою для нікчемності заповіту є кваліфікація його як такого, що складений особою, яка не мала на це права. Це, зокрема, заповіт, вчинений недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача.

Також підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення. Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК, а саме: письмова форма; нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (статті 1251, 1252 ЦК); зазначення у заповіті місця та часу його складання; підписання заповіту заповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК, якщо заповідач не може підписати заповіт внаслідок хвороби або фізичної вади, за його дорученням і в його присутності дозволяється підписання заповіту іншою особою. Підпис цієї особи засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на здійснення нотаріальних дій. Поряд із посвідченням підпису, нотаріус зобов'язаний також в тексті заповіту зазначити причини, які зумовили необхідність підписання заповіту третьою особою (ч. 4 ст. 207 ЦК). Недотримання цих вимог є підставою для визнання заповіту недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 лютого 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого заповідав земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,027 га, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, що посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 10, виданим Дулицькою сільською радою 20листопада 2001 року та 1/2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,422 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія НОМЕР_3 від 31 липня 2015 року ОСОБА_3( а.с. 7, 58) .

Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_22, та в присутності останньої підписаний ОСОБА_4, особа заповідача встановлена, дієздатність перевірена. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №12.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ( а.с. 8, 54)

ОСОБА_2 - дочка ОСОБА_4 ( а.с. 6, 69 ) .

Як видно із копії спадкової справи ( а.с. 52-80 ) будь-які докази ,що ОСОБА_4 не момент складання заповіту на ім. я ОСОБА_3 був сліпий , або неписьменний відсутні.

Згідно довідки МСЕК серії КИО - І №187322 від 31 липня 2002 року та мед-експертної справи ОСОБА_4 з 01 серпня 2002 року було встановлено довічно другу групу інвалідності, пов'язаної із загальним захворюванням зору - з діагнозом старий центральний хоріоретиніт обох очей; гострота зору правого ока = 0,05, гострота зору лівого ока = 0,06.( а.с. 10 , 168) .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ч. 2 ст. 1048 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому випадку заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках, присутність не менш як двох свідків при посвідченні, заповіту, в цьому випадку, є обов'язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків (стаття 1253 цього Кодексу).

Позивач посилалася на те, що на момент складання заповіту її батько ОСОБА_4 був незрячим (інвалід другої групи по зору) та взагалі на час посвідчення заповіту вже був лежачим , а тому не міг з'явитися у приміщення Дулицької сільської ради для складання та посвідчення вищевказаного заповіту, самостійно прочитати та власноруч підписати заповіт.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час ухвалення рішення ) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України ( в редакції яка діяла час ухвалення рішення ) засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов'язок по доказуванню обставин, викладених у позові, лежить саме на позивачу.

Судом не встановлено фактів, і позивачем не доведено обставин, які б могли бути підставою для визнання заповіту недійсним.

Посилання позивача, як на доказ вищевказаних обставин, лише на довідку МСЕК серії КИО - І № 187322 про встановлення ОСОБА_4 другої групи інвалідності пов'язаної з загальним захворювання зору не є достатнім .

При цьому допитана в судовому засіданні за її згодою, як свідок представник третьої особи, секретар виконкому Дулицької сільської ради ОСОБА_22 показала, що на підставі попередньої домовленості 09.02.2016 року до її робочого кабінету в супроводі своєї дружини ОСОБА_5 прибув ОСОБА_4, який побажав скласти заповіт від свого імені на ОСОБА_9 на належні йому земельні ділянки. Нею за допомогою технічних засобів було надруковано текст заповіту та надано його ОСОБА_4, для того щоб він його прочитав. ОСОБА_4 прочитав текст заповіту самостійно вголос, ознайомився з його змістом та погодився з ним (прочитав своє прізвище, що заповідає за текстом заповіту та кому), після чого підписав, і вчинив напис в тексті заповіту з моїх слів записано вірно . Але вона попросила його, щоб він дописав та зазначив про те, що заповіт ним прочитано в голос. На що останній відмовив, сказавши що: й так багато . Також вона повідомила, що підготовка до посвідчення та саме посвідчення заповіту 09 лютого 2016 року тривало з 10 години 30 хвилин до 11 години 10 хвилин. Дані обставини підтверджуються іншими доказами , наявними у справі .

Крім того , як встановлено судом , ОСОБА_7 ( ще одна дочка ОСОБА_4)зазначала ,що батько дійсно мав проблеми з зором з дитинства, але бачив, міг читати, самостійно пересувався (ходив) до початку березня 2016 року. Вона кожні вихідні дні відвідувала своїх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Натомість , позивач майже не відвідувала батьків. В день посвідчення заповіту, вона, ОСОБА_7 , перебувала за місце проживання своїх батьків (приїхала під вечір) і батько особисто повідомив її про те, що склав та посвідчив на ім'я ОСОБА_3 заповіт, яким заповів йому земельні ділянки площею 8,027 га та 1/2 частину земельної ділянки площею 4,422 га. Своє рішення він пояснив, тим що ОСОБА_3 багато йому допоміг, а тому така його воля. Вона після смерті батька знала про його волю та його заповіт на ім'я ОСОБА_3, а тому з заявою про прийняття спадщини не зверталась. Також вона підтвердила, що ОСОБА_4 мав окуляри.

Судом було роз'яснено сторонам їх право клопотати перед судом про призначення у справі відповідної експертизи на предмет можливості ОСОБА_4 в момент складання заповіту самостійно вчиняти дії щодо прочитання та підписання його тексту, однак своїми процесуальними правами позивач розпорядилася на власний розсуд, відповідних клопотань не заявляла. Не заявляла таких клопотань ОСОБА_2 і в апеляційній скарзі.

Оскільки суд позбавлений можливості з власної ініціативи призначити таку експертизу, справу було розглянуто на підставі наявних у ній доказів.

Посилання позивача на відповідь лікаря-офтальмолога ОСОБА_10, з якої вбачається, що у відповідь на запит адвоката Обозового С.П. на підставі звуженого переліку документів (вибірково вибраного, без повного та всебічного дослідження матеріалів мед-експертної справи ОСОБА_4.) лікар вказує на те, що корекція окулярами для роботи з близька при такому ураженні оптичної зони сітківки - неможлива, як на доказ того ,що батько не бачив ,є безпідставними . Дана відповідь, а ні адвокатський запит Обозового С.П. не містить інформації про об'єкт дослідження (посилання саме на хворого ОСОБА_4 чи можливо на іншу особу), а також не дає однозначної відповіді на те, чим міг бачити - читати ОСОБА_4, чи ні? Натомість вищевказана відповідь містить посилання лише на медичне поняття коригування зору , яке в медичній літературі вживається в двох значеннях ( а.с. 182-183).

Вказані докази спростовуються медичною документацією по призначенню групи інвалідності ОСОБА_4 (мед-експертна справа).

Так , лікар ОСОБА_12 07 листопада 2017 року повідомила, що відповідно до медичної документації ОСОБА_4, яка була надана Головою медико-соціальної експертної комісії на виконання протокольної ухвали Таращанського районного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року по справі № 376/946/17-ц, 2/376/329/17 та приєднана до адвокатського запиту, за наведеними даними периметрії у двох верхніх медіальних меридіанах правого ока збережений центральний зір. У решти меридіанах у різній мірі наявний периферійний зір від 15 до 65 градусів. Що є цілком достатнім показником для можливості ОСОБА_4 читати, писати і обслуговувати себе самостійно без сторонньої допомоги ( а.с. 192-192).

Судом першої інстанції вірно не взяті до уваги показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які в тій чи іншій інтерпретації вказували на неспроможність ОСОБА_17 на момент посвідчення заповіту з'явитися у Дулицьку сільську раду, особисто прочитати та власноручно підписати оспорюваний заповіт, до яких суд поставився критично, оскільки вони спростовуються показаннями, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які суд вважав правдивими, оскільки вони співвідносяться із висновком лікаря-офтальмолога ОСОБА_12 від 07 листопада 2017 року, в якому вона зазначила, що наявний периферійний зір від 15 до 65 градусів, є цілком достатнім показником для можливості ОСОБА_4 читати, писати і обслуговувати себе самостійно без сторонньої допомоги.

Відповідно до п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20\5 від 03 квітня 2004 року заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов вірного висновку, що в момент складання заповіту ОСОБА_4 був писемним та не страждав фізичними вадами або хворобами, що обмежували його здатність самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис, а тому в секретаря виконкому Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_22 не було підстав застосовувати правила ч. 4 ст. 207 ЦК України та посвідчувати заповіт за відсутності особистого підпису ОСОБА_4 на ньому. Доводі апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними .

Судом першої інстанції встановлено, що заповіт, складений ОСОБА_4 09 лютого 2016 року, відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме він викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування з дотриманням вимог, викладених в розділі ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року №3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011року за № 1298/20036, яка перевірила дієздатність заповідача і з'ясувала його дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті.

Належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача суду позивачем надано не було.

Отже, було дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії. Позивачем не доведено допущення порушень посвідчення заповіту, які були б підставою для визнання його недійсним, а тому висновок суду, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню,є цілком обґрунтованим.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України , перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції , колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції,

вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про про відмову у позові , колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , колегія суддів ,-

П о с т а н о в и л а ;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 листопада 2017 року

скаргою залишити без змін. .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття .

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 28 лютого 2018 року .

Головуючий

Судді