Ухвала

від 20.02.2018 по справі 535/837/14-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД

Ухвала

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 535/837/14-ц

провадження № 61-6423 зп 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С.О., Кузнєцова В. О.,

розглянув заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 2 липня 2016 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області, приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочка Раїса Олексіївна, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання заповітів недійсними, поділ спадкового майна та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування ,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з указаним позовом, який обґрунтувала тим, що після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вона є спадкоємцем вказаної земельної ділянки за заповітом, посвідченим Деревківською сільською радою Котелевського району Полтавської області 25 липня 2012 року за реєстровим № 94. Для належного оформлення своїх спадкових прав вона звернулася до приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Хоценко Р. О., однак їй було повідомлено, що нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки спадкоємцем не пред'явлений правовстановлюючий документ на земельну ділянку та витяг з Державного земельного кадастру. Виходячи з наведеного, просила визнати за нею у порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 3,46 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1, й до дня смерті належала на праві приватної власності ОСОБА_8 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 26 жовтня 2004 року за № 010454510222.

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, який неодноразово уточнювала та збільшувала, і остаточно просила встановити факт, що вона є двоюрідною племінницею ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати недійсними заповіти ОСОБА_8 від 25 липня 2012 року та від 24 жовтня 2013 року в частині розпорядження житловим будинком АДРЕСА_1; визнати за нею та ОСОБА_5 по 1/2 частині права власності на об'єкти спадкового майна після померлої ОСОБА_8, а саме: земельну ділянку площею 3,46 га, що розташована на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,5007 га, що знаходиться за вказаною адресою. В обґрунтування вимог ОСОБА_4 зазначила, що вона не може реалізувати своє право на оформлення прав у частині спадкування за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_8, оскільки не має відповідних підтверджуючих документів про те, що вона є двоюрідною племінницею спадкодавця. Заповіти ОСОБА_8 є недійсними у зв'язку з порушенням порядку їх складання та оформлення. У зв'язку з допущеними порушеннями при посвідченні заповітів від 25 липня 2012 року та від 24 жовтня 2013 року вони є недійсними, а тому вона та ОСОБА_5 є спадкоємцями за законом на майно померлої ОСОБА_8 у рівних частках.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 2 липня 2016 року первісний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 3,46 га, що знаходиться на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області. Зустрічний позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_4 є двоюрідною племінницею ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. У решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня 2016 року рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 2 липня 2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким зустрічний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину спадкового майна за заповітом після померлої ОСОБА_8 на житловий будинок з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_8 на підставі свідоцтва НОМЕР_3 про право власності, виданого 30 листопада 2000 року виконкомом Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 2 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня 2016 року залишено без змін.

12 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 2 липня 2016 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального Кодексу України у редакції 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року), в якій просила скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На підтвердження наявності підстав для перегляду заявником надано ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 січня 2006 року та від 3 березня 2010 року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального Кодексу України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

5 лютого 2018 року вказану заяву разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи заяви, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та вирішуючи по суті зустрічний позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив з доведеності факту родинних відносин ОСОБА_4 як двоюрідної племінниці померлої ОСОБА_8, однак ОСОБА_4 не надано доказів недійсності заповітів померлої, так як вони посвідчені уповноваженою на це посадовою особою, відомості про їх посвідчення внесені до Спадкового реєстру, а тому наявні підстави щодо визнання за ОСОБА_5 у порядку спадкування за заповітом від 25 липня 2012 року права власності на земельну ділянку площею 3,46 га, що знаходиться на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

Скасовуючи частково рішення місцевого суду, встановивши, що ОСОБА_8 24 жовтня 2013 року склала заповіт, яким заповідала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках будинок АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 та визнав за нею право власності на 1/2 частину вищевказаного будинку, оскільки ОСОБА_4 відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину вказаного майна у зв'язку із ненаданням нею оригіналів правоустановчих документів.

Також судами надана оцінка щодо спадкування ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,5007 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог у цій частині.

Відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_4 та залишаючи без змін судові рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновками та мотивами судів першої та апеляційної інстанцій.

У наданих для порівняння ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від:

- 19 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Джурівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що судами не з'ясовані у повному обсязі обставини справи, не досліджені докази, не перевірено, чи були дотримані вимоги закону при складанні заповіту, судові рішення не місять висновків щодо інших підстав заявленого позову;

- 3 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання заяви про скасування заповіту недійсною суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, виходив з того, що апеляційний суд в порушення вимог статей 213, 214, 303 ЦПК України не повністю визначився з характером спірних правовідносин, не взяв до уваги, що можливість визнання заповіту недійсним, а відповідно і заяви про скасування заповіту, пов'язана з наявністю чи відсутністю вільного волевиявлення заповідача і відповідності змісту заяви його волі, що порушення вимог щодо форми та посвідчення такої заяви за законом передбачає її нікчемність, при цьому встановлені місцевим судом факти не спростував та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання заяви про скасування заповіту недійсною.

Отже, в обох вказаних ухвалах Верховний Суд України встановив порушення судами норм процесуального права, що виразилися у неповноті з'ясування обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Таким чином, у судових рішеннях, наданих для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини, та не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. Тому відсутні підстави для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.

Згідно зі статтею 360 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.

Таким чином, у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_5 до Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області, приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочка Р. О., про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання заповітів недійсними, поділ спадкового майна та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 2 липня 2016 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року необхідно відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, статтями 355, 360 ЦПК України 2004 року, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

У допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_5 до Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області, приватний нотаріус Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочка Раїса Олексіївна, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання заповітів недійсними, поділ спадкового майна та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 2 липня 2016 року, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. А. Стрільчук

С.О. Карпенко

В.О. Кузнєцов