Постанова

від 14.02.2018 по справі 182/1107/13-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 182/1107/13-ц

провадження № 61-1694 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А.С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - виконавчий комітет Нікопольської міської ради Дніпропетровської області,

особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року у складі головуючого судді Соколан Н. О., суддів: Зубакової В. П., Чорнобука В. І.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Позов мотивовано тим, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. З 1958 року він безперешкодно користується земельною ділянкою площею 0,1102 га, яка розташована за тією ж адресою. Частина цієї земельної ділянки - 0,0675 га з 2002 року перебуває у нього в оренді, іншою частиною - 0,0427 га він користується без відповідних документів.

Позивач зазначає, що він протягом 55 років безперешкодно, відкрито, добросовісно користується земельною ділянкою площею 0,1102 га, на які відсутні правоустановлюючі документи.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на земельну ділянку, площею 0,1102 га, розташовану по АДРЕСА_1 для ведення садівництва і городництва.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення садівництва та городництва, площею 0,1102 га, розташовану по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 квітня 2013 року скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави, передбачені частиною першою статті 344 ЦК України та частиною першою статті 119 ЗК України, для визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1102 га за набувальною давністю, оскільки частиною земельної ділянки, площею 0,0675 га ОСОБА_3 користується на підставі договору оренди, а частиною земельної ділянки площею 0,0427 га ОСОБА_3 користується самовільно.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки, на момент постановлення ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року про перегляд заочного рішення та ухвалення 26 червня 2015 року рішення Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, ОСОБА_3 1 липня 2014 року помер та відносини не допускають правонаступництва, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає діючому законодавству та прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, допускають правонаступництво.

4 квітня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ поновлено ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року та відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 205 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Судом першої інстанції встановлено, що в лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Предметом вимог позивача було визнання права власності на земельну ділянку для ведення садівництва та городництва, площею 0,1102 га, розташовану по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

1 липня 2014 року, тобто до вирішення спору по суті, позивач ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Заявник ОСОБА_4 є спадкоємицею після померлого ОСОБА_3

Згідно із частиною першою статті 37 ЦПК України 2004 року, у редакції чинній на час розгляду справи, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин майнового, але не особистого характеру. Заміна суб'єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом таких правовідносин.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, вказаних вимог закону не врахував, не звернув уваги на те, що в даному випадку предметом позовних вимог є захист права на майно, яке в разі обґрунтованості позову може бути успадковано. У даному випадку у померлого позивача ОСОБА_3 є спадкоємець за законом ОСОБА_4, тому в зазначених правовідносинах згідно зі ст. 37 ЦПК України допускається процесуальне правонаступництво.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Г.І. Усик