Ухвала

від 07.09.2020 по справі 182/1107/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 182/1107/13-ц

провадження № 61-12307ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності,

встановив:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення садівництва та городництва, площею 0, 1102 га, розташовану по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2013 року скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю закрито.

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року залишено без змін.

14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року.

В частині першій статті 353 ЦПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішеннясуду.

У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6 , 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала суду першої інстанції про скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку відсутня у вищевказаному переліку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки, ухвала Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі в цій частині слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема,судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга подана у строк, передбачений законом, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року відмовити.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності.

Витребувати з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 182/1107/13-ц за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 12 жовтня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук