Постанова

від 20.02.2018 по справі 925/1596/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 925/1596/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач",

відповідач - Фізична особа-підприємець Бабак Альона Миколаївна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Бабак Олександр Михайлович;

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач"

на постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Гаврилюк О. М., судді: Коротун О. М., Майданевич А. Г.) від 06.06.2017.

Короткий зміст позовних вимог

1. 22.12.2016 Товариство з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" (надалі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Фізичної особи - підприємця Бабак Альони Миколаївни (далі - Відповідач) борг за використання нежитлового приміщення за договором оренди від 01.12.2012 в сумі 7500 грн. 00 коп., пеню в сумі 2 190 грн. 00 коп.

2. Позовна заява мотивована тим, що внаслідок невиконання Відповідачем (орендарем) своїх зобов'язань за укладеним з Позивачем (орендодавцем) договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2012 (далі - Договір) та несвоєчасної оплати за користування відповідним приміщенням за період з квітня по серпень 2016 року виник борг в сумі 7500 грн. 00 коп., а також була нарахована пеня в сумі 2190 грн. 00 коп. відповідно до п. 9.1 договору оренди від 01.12.2012. При цьому Позивач вказав, що листом від 15.03.2016 до нього звернувся орендар (Відповідач) про дострокове припинення умов згаданого договору оренди, однак в листі від 23.03.2016 Відповідачу було зауважено, що умовами договору оренди визначені інші терміни, у які сторона договору має повідомити про зміни умов використання орендованого приміщення (за 90 днів), а дострокове розірвання договору можливе у випадку взаємного погодження дострокового розірвання, що не мало місце між сторонами за Договором. Також Позивач зазначив, що повідомляв Відповідача двома претензіями про заборгованість останнього з орендної плати та про час для передачі Відповідачем Позивачу орендованого приміщення, що було оформлено лише 09.09.2016 за складеним між сторонами актом приймання-передачі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 20.02.2017 Господарський суд Черкаської області вирішив позов задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача 7500 грн. 00 коп. орендної плати, 167 грн. 66 коп. пені та 1266 грн. 08 коп. на відшкодування сплаченого судового збору; в решті вимог у позові відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлена до стягнення сума боргу з орендної плати є обґрунтованою, оскільки Відповідач сплачував орендну плату за Договором до березня 2016 року, а після цієї дати - за період фактичного користування цим приміщенням - до моменту його передачі орендодавцю (Позивачу) згідно з актом приймання-передачі від 09.09.2016 Відповідач не здійснював відповідні орендні платежі. Розмір пені відповідно до умов договору оренди був обрахований судом з урахуванням норм законодавства, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня.

Судом були встановлені такі обставини:

- акт приймання-передачі орендованого приміщення в оренду на виконання умов Договору між сторонами не складений та не підписаний;

- Відповідач 15.03.2016 направив Позивачу лист про дострокове припинення Договору, чим підтверджує факт користування орендованим приміщенням за цим договором, у тому числі і до березня 2016 року, однак укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди не мало місце;

- Позивач на лист від 15.03.2016 в листі від 23.03.2016 повідомив про необхідність дотримання 90 денного терміну (передбаченого п. 4.2 Договору);

- заборгованість обраховується за період фактичного, але неоплаченого користування Відповідачем орендованим приміщенням - з квітня по серпень 2016 року;

- 01.12.2012 Позивачем також був укладений договір оренди стосовно цього ж приміщення з Третьою особою, однак неможливо встановити, який з договорів був укладений раніше, доказів же визнання недійсним будь-якого із зазначених договорів оренди не встановлено;

- укладений Позивачем з Третьою особою 13.05.2012 договір оренди цього ж нежитлового приміщення з правом викупу припинився внаслідок укладення 01.12.2012 самостійних договорів оренди з Позивачем та з Третьою особою.

-

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 06.06.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Відповідача задовольнити; рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 скасувати в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача 7 500 грн. 00 коп. орендної плати, 167 грн. 66 коп. пені та 1 266 грн. 08 коп. на відшкодування сплаченого судового збору, відмовити; в іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 залишити без змін.

5. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за відсутністю акта приймання-передачі майна від Позивача Відповідачу за укладеним між ними договором оренди від 01.12.2012 не підтверджується факт початку перебігу строку оренди та користування орендованим майном, а Позивачем не надані інші докази користування Відповідачем спірним приміщенням, тому відсутні підстави для обрахування початку перебігу строку оренди та підстави для обрахування та визначення пропущеного Відповідачем терміну сплати орендної плати за вказаною угодою, у зв'язку із чим відсутні підстави для встановлення факту заборгованості по орендній платі. При цьому апеляційний суд на підставі обставин, встановлених в рішенні Господарського суду Черкаської області від 16.11.2016 у справі № 925/1275/16 (залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2017) зробив висновок про те, що на момент укладення з Відповідачем Договору, те саме приміщення за іншим договором оренди вже було передано Третій особі, про що складений та підписаний акт приймання-передачі; а згідно із зазначеним рішенням у справі № 925/1275/16 з Третьої особи на користь Позивача стягнено борг з орендної плати за той самий період, за який Позивач безпідставно вимагає у даній справі стягнути борг з орендної плати з Відповідача - з квітня по серпень 2016.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 03.07.2017 Позивач подав касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 і залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Апеляційним судом не врахована причина спору - заборгованість, що виникла з неузгодженої сторонами дати припинення оренди - 15.03.2016 - до дати фактичної передачі орендованого майна - 09.09.2016 .

8. В оскаржуваній постанові апеляційного суду відсутнє належне обґрунтування відмови в позові, а апеляційний суд взяв до уваги лише доводи Відповідача, не врахувавши доводи та докази, на які посилається Позивач: договір оренди, прибуткові ордери про здійснення орендної плати та акт повернення орендованого майна.

Позиція Відповідача та Третьої особи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

9. Стосовно спірного орендованого приміщення укладені два ідентичні договори оренди, з Відповідачем та Третьою особою, однак акт приймання-передачі в оренду майна складений лише з останнім і саме з останнього за рішенням в іншій господарській справі стягнена сума боргу за користування спірним приміщенням.

10. Подвійне користування одним і тим самим об'єктом оренди унеможливлює реалізацію права користування цим об'єктом.

Позиція Верховного Суду

Щодо підтвердження прийняття майна в оренду

11. У зв'язку із визнанням Відповідачем, у тому числі в листі від 15.03.2016 "Письмове звернення про дострокове розірвання договору" та у відзиві на позовну заяву, фактів користування ним нежитловим приміщенням за укладеним з Позивачем Договором з дати його укладення та до моменту повернення за актом здачі-приймання № 1 від 09.09.2016, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Відповідач майно в оренду за Договором прийняв. При цьому Верховний Суд, враховуючи норми частини 2 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, виходить з того, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов'язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством (частина 1 статті 795 ЦК України), що підтверджує прийняття майна в оренду. Відповідна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2006 у справі № 3/639. За вказаних обставин Верховний Суд не погоджується з доводами та висновками суду апеляційної інстанції, що акт приймання-передачі нежитлового приміщення від Позивача Відповідачу за Договором (який не був складений та підписаний сторонами) є єдиним доказом, передбаченим нормами законодавства, який може підтвердити початок перебігу строку оренди та користування Відповідачем орендованим майном.

Щодо зобов'язання сплачувати орендну плату до фактичного повернення орендованого майна

12. Висновок суду першої інстанції щодо нарахування орендної плати та обов'язку орендаря сплачувати орендну плату за Договором до моменту фактичного повернення орендованого майна, підтвердженого належним чином - актом "здачі-приймання" № 1 від 09.09.2016, відповідає вимогам частини 2 статті 795 ЦК України. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13 та від 20.11.2012 у справі № 12/75-2167-33/75-4/180.

Щодо одночасного користування орендованим майном декількома особами

13. Висновок суду апеляційної інстанції, з посиланням на обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Черкаської області від 16.11.2016 у справі № 925/1275/16, щодо одночасного користування Відповідачем і Третьою особою тим самим об'єктом оренди та стягнення з останньої на користь Позивача 7 500 грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати за той самий період, за який Позивач просить стягнути заборгованість з Відповідача у даній справі, як одна з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, не ґрунтується на нормі закону. Законодавством, яке підлягає застосуванню у цій справі, не встановлена заборона на передання в оренду одного й того самого об'єкту декільком особам (орендарям). Відповідно до частини 2 статті 769 Цивільного кодексу України при укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків.

Обставини звернення Відповідача до Позивача стосовно прав третіх осіб на об'єкт оренди за укладеним ними Договором або стосовно внесення змін до Договору або його розірвання в порядку частини 2 статті 769 ЦК України судами першої та апеляційної інстанцій встановлено не було, а сторонами та учасниками провадження у даній справі про такі обставини не заявлено.

14. Таким чином висновки в постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми боргу з орендної плати та нарахованої суми пені суперечать нормам статей 640, 642, 762, 763, 764, 785, 795 ЦК України, а висновки в скасованому апеляційним судом рішенні Господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 зроблені у відповідності до наведених норм законодавства та встановлених обставин справи, у зв'язку з чим (з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 308 та статті 312 ГПК України) оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі. Вимоги касаційної скарги Позивача є обґрунтованими, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

15. У зв'язку із задоволенням касаційної скарги Позивача судові витрати останнього за подання касаційної скарги в сумі 1 920 грн. 00 коп. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 у справі № 925/1596/16 залишити в силі.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бабак Альони Миколаївни (номер картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропстач" (ідентифікаційний код 00908550, Черкаська область, Драбівський район, с. Драбове-Барятинське, вул. Гоголя, 17) судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак