Постанова

від 22.02.2018 по справі 761/46250/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 761/46250/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Осаулов А.А.

22 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Семенюк Т.А., Прокопчук Н.О.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Хмельницький про скасування рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСББ Хмельницький та просив скасувати (визнати недійсним) рішення Загальних Зборів членів ОСББ Хмельницький від 11.02.2017 у частині встановлення з 01.01.2017 плати на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу АДРЕСА_1 в розмірі 10,00 грн. з 1 метру квадратного загальної площі нежитлових приміщень, які знаходяться в приватній власності юридичних та фізичних осіб; стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 640 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.01.2018 визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що на усунення недоліків відповідно до ухвали суду, 04.01.2018 представником позивача подано виправлену позовну заяву.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2450/2018 Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позивачу позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 20.12.2017, зокрема: п. 6, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, та не уточнив свої позовні вимоги.

З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСББ Хмельницький та просив скасувати (визнати недійсним) рішення Загальних Зборів членів ОСББ Хмельницький від 11.02.2017 у частині встановлення з 01.01.2017 плати на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу АДРЕСА_1 в розмірі 10,00 грн. з 1 метру квадратного загальної площі нежитлових приміщень, які знаходяться в приватній власності юридичних та фізичних осіб; стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 640 грн. (а. с. 1-2).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2017 вказану заяву залишено без руху. Зазначено, що позивачем не викладені обставини щодо обґрунтування підстав та предмету позову, тобто, які саме суб'єктивні права позивача порушені, якими саме діями відповідача з приводу даного предмету спору та з якими правовими наслідками, відсутні відомості щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору. Позивачу необхідно уточнити свої позовні вимоги, оскільки з їх змісти, суд не вбачає який саме спосіб захисту обраний останнім. В порушення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (а. с. 4).

На виконання вказаної ухвали суду 04.01.2018 представником позивача - ОСОБА_2 подано лист до якого додано нову редакцію позовної заяви (а. с. 6, 11-14).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, при залишенні позову без руху, позивачу надається десять днів для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи, що позивач у встановлені законодавством строки надав до суду нову редакцію позовної заявина виконання ухвали суду від 20.12.2017, висновки суду першої інстанції щодо визнання позовної заяви неподаною, колегія вважає неправильними.

Щодо вимоги суду першої інстанції про невиконання позивачем вимог ст. 175 ЦПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до п. п. 6, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Зазначені недоліки ОСОБА_1 усунуті відповідно до змісту позову від 04.01.2018.

Сторони вживають заходів для досудового врегулювання суперечки за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом (ч. 1 ст. 16 ЦПК України).

У позовній заяві зазначено, що в даному спорі між сторонами законом не передбачено обов'язкового вжиття заходів досудового врегулювання спору, а тому такі заходи позивачем не вживались.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що позивач повинен надати орієнтований розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, однак суд може сам попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу).

ОСОБА_1 зазначено у позовній заяві орієнтовний розрахунок суми судових витрат, а саме: судового збору та на професійну правничу допомогу.

Щодо підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, то про це також зазначено ОСОБА_1

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що достатнім є неподання позивачем відповідних документів, що свідчить про його підтвердження, а у разі виявлення при розгляді справи протилежного, дана обставина може бути підставою для застосування відповідних заходів процесуального примусу відповідно до положень ЦПК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Посилання суду першої інстанції на не уточнення позивачем своїх позовних вимог не може бути підставою для відмови у прийнятті позовної заяви до розгляду, оскільки ОСОБА_1 виклав свої вимоги так як вважав за потрібне, що не може бути перешкодою в доступі до правосуддя.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вищезгадана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22.02.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк