Постанова

від 17.09.2020 по справі 761/46250/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/8764/2020

справа №761/46250/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Юзькової О.Л.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" про скасування рішення ,-

встановив:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати (визнати недійсним) рішення загальних зборів членів ОСББ "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" від 11 лютого 2017 року в частині встановлення з 01 січня 2017 року плати на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу АДРЕСА_1 в розмірі 10 грн. з 1 метру квадратного загальної площі нежитлових приміщень, які знаходяться в приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Вимоги обґрунтовує тим, що є власником нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням загальних зборів членів ОСББ "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" від 11 лютого 2017 року встановлено з 01 січня 2017 року плату на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу в розмірі 10 грн. з 1 метру квадратного загальної площі нежитлових приміщень, які знаходяться в приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Позивач вказує, що необхідність прийняття такого рішення не обґрунтована.

Зазначає, що у 2016 році ОСББ також встановлювала новий розмір плати з посиланням на факт зростання плати за електричну, теплову енергію, послуги з обслуговування ліфтів та диспетчерського зв`язку, мінімальної заробітної плати та інфляції. Рішенням суду збільшення такої плати було скасовано у зв`язку із невідповідністю законодавчим вимогам.

При цьому для власників житлових приміщень розмір плати є незмінним з 2009 року.

Така диспропорція, на переконання позивача, є незаконною, а новий тариф економічно не обґрунтований.

Також посилається на те, що не повідомлявся про проведення загальних зборів, а рішення зборів не було оприлюднене. Вказує, що з протоколу неможливо установити те, яка кількість власників приміщень приймала участь у зборах, якою є площа належних їм приміщень. В порушення закону голоси підраховувались не пропорційно частки площі приміщень від загальної площі.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено, вирішено:

Скасувати рішення загальних зборів ленів ОСББ "Хмельницький" від 11 лютого 2016 року в частині встановлення з 01 січня 2017 року плати на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу АДРЕСА_1 в розмірі з 1 метру квадратного загальної площі нежитлових приміщень, які знаходяться в приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Стягнути з ОСББ "Хмельницький" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСББ "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду не містить посилання на конкретну норму закону, якій не відповідає оскаржуване позивачем рішення згідно із висновками суду.

Вказує, що збори проведені відповідно до діючого Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту об`єднання і не було допущено порушень.

Вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про затвердження єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" та Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не поширюється на діяльність ОСББ, оскільки:

- ОСББ не надає послуг, не є і не може бути виконавцем послуг у відносинах із співвласниками, у зв`язку із тим, що не отримує прибутку і є лише посередником, а сплачені кошти є відшкодуванням витрат на управління будинком;

- члени ОСББ на загальних зборах самостійно визначають тарифи (внески або витрати) за оплату утримання будинків та прибудинкових територій з урахуванням забезпечення загальних інтересів.

Зазначає, що згідно із статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189 не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

ОСББ на підставі кошторису, затвердженого загальними зборами членів ОСББ, формує не тариф, а платіж, який встановлюється для власників нежитлових та житлових приміщень.

Вказує, що становлення для власників нежитлових приміщень платежу на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу в розмірі 10 грн. за 1 кв.м загальної площі стосується власників, які використовують нежитлові приміщення в комерційних цілях, від чого отримують дохід. Нежитлові приміщення використовуються в якості офісів з великою кількістю штатних працівників та відвідувачів, відповідно зростає навантаження на інженерні мережі будинку, що потребує збільшення обслуговуючого персоналу.

Представником позивача адвокатом Овчаренко І.С. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, правильне застосування норм матеріального права. Звертає увагу на те, що при ухваленні постанови Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у цивільній справі №761/26815/17 як підставу відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 вказано те, що в 2015 році питання оплати послуг між ним та ОСББ "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" були врегульовані відповідним договором. Натомість у відносинах сторін у цій справі договір не застосовується. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію витрат на правову допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції в сумі 9000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача Івченко І.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень першого поверху в літ. "А" площею 570,9 кв.м в будинку АДРЕСА_1 .

В будинку АДРЕСА_1 власниками квартир та нежитлових приміщень створено ОСББ "Хмельницький", яке діє відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та Статуту.

Згідно пункту 3.5 Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

11 лютого 2017 року загальними зборами ОСББ прийнято рішення, оформлене відповідним протоколом, яким, серед іншого, затверджено платіж на утримання будинку та прибудинкової території для співвласників нежитлових приміщень в розмірі 10 грн. за 1 кв.м.

З протоколу загальних зборів від 11 лютого 2017 року установлено, що загальна кількість співвласників будинку становить 54 особи, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень становить 11268,3 кв.м.

У зборах згідно даних протоколу взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 15 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 2225,2 кв.м.

У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 29 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 4999,3 кв.м і загальною кількістю 49 осіб, що складає 81,5% від загальної кількості співвласників.

Судом також установлено, що позивач належним чином повідомлявся про проведення зборів, що підтверджено наявними у справі доказами (розпискою про отримання 31 січня 2017 року направленого 27 січня 2017 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а також підтвердження розміщення відповідного повідомлення у місцях загального користування).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що економічного обґрунтування збільшення плати на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу при прийнятті оскаржуваного рішення не було здійснено, відтак рішення суперечить Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вказує на наступне.

Частиною першою статті 385 ЦК Українипередбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України від 14 травня 2015 року №417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (далі - Закон №417-VIII), предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За визначеннями, які вживаються в цьому Законі та містяться в статті 1 закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

За змістом статей 1 , 9 Закону №417-VIII управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За частинами першою-третьою статті 12 Закону №417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;2- 1 ) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

За частиною другою статті 10 Закону №417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина шоста статті 10 Закону №417-VIII).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону №417-VIII . Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року №2866-III "Про об`днання співвласників багатоквартирного будинку" (далі Закон № 2866-III) , відповідно до статті 1 якого об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2866-III основною метою створення об`єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно частини четвертої статті 4 цього Закону діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Загальні збори співвласників є вищим органом управління об`єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону № 2866-III).

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону №2866-III належать до коштів об`єднання, та зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Отже законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував , що оспорюване рішення прийнято відповідно до вимог частини другої статті 12 Закону №417-VIII , яка регулює порядок розподілу між співвласниками витрат на управління багатоквартирним будинком та за якою витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до положень частини дев`ятої статті 10 Закону №2866-III , частини другої статті 12 Закону №417-VIII та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Визначення розміру внесків проведено загальними зборами ОСББ за видом об`єкта нерухомого майна та відповідно до вимог розділу 3.5 статуту ОСББ, що узгоджується з положеннями частини дев`ятої статті 10 Закону №2866-III , отже рішення, прийняте на загальних зборах, не суперечить приписам чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає , що стаття 20 Закону №2866-III ставить у залежність розмір коштів, які сплачуються співвласником на утримання будинку та прибудинкової території, до загальної площі приміщення, яке перебуває у нього у власності, та не містить імперативної норми про встановлення однакового розміру внеску для власників квартир та нежитлових приміщень. Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників, що узгоджується з положеннями частини дев`ятої статті 10 Закону №2866-III.

Окрім того ,матеріалами справи не доведено, що по відношенню до позивача рішенням загальних зборів об`єднання співвласників були здійснені будь-які обмеження, а іншим власникам житлових приміщень надані несправедливі переваги за рахунок позивача. При цьому, розмежування розміру внесків в залежності від виду нерухомого майна, належного співвласникам (житлове чи нежитлове) здійснено з врахуванням різних режимів функціонування, навантаження на 1 кв. м таких приміщень (житлових і нежитлових), різний обсяг необхідності витрат на обслуговування такого приміщення та прибудинкової території (навантаження на внутрішньобудинкові мережі, кількість відвідувачів, обсяг відходів, проїзд машин, місце паркування тощо), що не уважається несправедливим або надмірним.

Суд першої інстанції вказані вимоги законодавства не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" про скасування рішення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова