Рішення

від 14.02.2018 по справі 381/2514/17

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/177/18

381/2514/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Соловей Г.В. ,

з участю секретаря -Момот Л.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, Треті особи - ПАТ "Київоблгаз" про встановлення земельного сервітуту,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів про встановлення земельного сервітуту посилаючись на те, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки площею 0,0600 га розташованої за вказаною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Відповідачі є власниками сусідньої земельної ділянки площею 0,0510 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в АДРЕСА_2. Позивач проживає в будинку АДРЕСА_1. Даний будинок розташований поруч із будинком АДРЕСА_1. Прохід до будинку НОМЕР_2 був розташований між будинком НОМЕР_3 за вказаним АДРЕСА_3. Проте в 2006 році відповідачі приватизували земельну ділянку, через яку проходив доступ до домоволодіння позивача. На даний час прохід до її будинку перекритий огорожею відповідачів, а відтак вона позбавлена права вільного доступу до свого житла. Позивач неодноразово зверталася до відповідачів надати їй доступ до будинку шляхом проходу через земельну ділянку але їй було відмовлено. На прохання укладення договору про встановлення особистого, безстрокового земельного сервітуту відносно частини земельної ділянки на право постійного проходу до свого будинку відповіді від відповідачів не отримала, що змусило звернутися до суду з даним позовом.

17 липня 2017 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду відкрито провадження по справі.

26 липня 2017 року в судовому засіданні представником позивача було змінено позовні вимоги, а саме просили встановити право особистого, безстрокового, безоплатного земельного сервітуту відносно частини земельної ділянки для проходу з АДРЕСА_3 в будь-який час доби до будинку позивача та для обслуговування газопроводу, який проходить з АДРЕСА_3 через земельну ділянку відповдачів до будинку позивача.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 14.08.2017 року за клопотанням представника позивача було залучено в якості третьої особи ПАТ "Київоблгаз".

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.08.2017 року за клопотанням представника позивача призначено судову земельно-технічну експертизу. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

26.12.2017 року поновлено провадження у справі в зв"язку з надходженням висновку експерта №8947 від 13.12.2017 року.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 15.12.2017 року вступив новий цпк.

26.12.2017 року справу призначено до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні та здійснено виклик сторін.

В судовому засіданні за клопотанням сторін справу продовжено слуханням в порядку загального позовного провадження.

15.01.2018 року під час підготовчого провадження представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог з врахуванням висновку експерта.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити та встановити за позивачем право особистого, безстрокового, безоплатного земельного сервітуту відносно частини земельної ділянки відповідачів для проходу з АДРЕСА_3 в будь-який час доби до будинку позивача та для обслуговування газопроводу, який проходить з АДРЕСА_3 через земельну ділянку відповдачів до будинку позивача з врахуванням висновку експерта.

В судовому засіданні представник відповідачів заперечила про задоволення позову позивача і вважає що він є надуманим, необгрунтованим, поданий без належних доказів. Просила у його задоволені відмовити.

Представник третьої особи надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність та надав письмові пояснення.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідност.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 - позивач по справі є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житловий будинок від 15.03.2002 року видане на підставі рішення Фастівської міської ради та власником земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_4 від 10.12.2009 року.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками житлового будинку АДРЕСА_2 згідно договору дарування жилого будинку від 31.07.2001 року та земельною ділянкою площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5 від 13.12.2006 року та земельну ділянку площею 0,0477 га, що розташована за вказаною адресою з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом серії НОМЕР_6 від 13.12.2006 року.

Вказані обставини встановлені письмовими доказами і ніким з учасників справи не заперечуються.

Позивач звернулася до суду з даним позовом і в його обгрунтування посилається на те, що у неї виникла необхідність для встановлення за нею право особистого, безстрокового, безоплатного земельного сервітуту відносно частини земельної ділянки відповідачів для проходу з АДРЕСА_3 в будь-який час доби до її будинку та для обслуговування газопроводу, який проходить з АДРЕСА_3 через земельну ділянку відповдачів до будинку позивача.

В обгрунтування посилається на те, що позбавлена права вільного доступу до свого житла, а також доступу у разі в подальшому виникнення необхідності обслуговування труби газопроводу, яка прокладена з АДРЕСА_3 до будинку позивача через земельну ділянку відповідачів.

Відповідно до ч.1ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ч.1,3 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було направлено на адресу відповідачів лист-пропозицію (оферта) про укладення Договору про встановлення особистого сервітуту де було зазначено пропозицію встановити земельний сервітут для проходу позивача по відповідній земельній ділянці відповідачів, для доступу до свого домоволодіння.

Однак, відповідачі не погодилися на зазначену пропозицію.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

За таких обставин, оскільки між сторонами не досягнута домовленість про встановлення сервітуту та про його умови, відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК України, позивач мав підстави для звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту.

Частиною першою ст.404 ЦК України, встановлено способи встановлення, в тому числі, можливостей земельного сервітуту, серед яких: право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до вимог ст. 98 Земельного Кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Згідно ч. 4 цієї ж статті Земельного Кодексу України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 Земельного Кодексу України визначено наступні види земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Згідно п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року №7 види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Крім того, чинним законодавством передбачено, що право проходу та проїзду на транспортних засобах, а також право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій є різними видами земельних сервітутів, а тому встановлення щодо земельної ділянки одного з них не означає можливість використання цієї земельної ділянки власником чи користувачем сусідньої земельної ділянки з іншою метою.

В судовому засіданні було встановлено, що цільове призначення земельної ділянки відповідача стосовно якої позивач просить встановити земельний сервітут є обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Площа земельної ділянки щодо якої позивач просить встановити сервітут становить 0,0510 га.

Позивач не довів в судовому засіданні належними доказами, що право проходу до його житлового будинку не можливо без обмеження сервітутом земельної ділянки відповідача.

Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи питання про вільний доступ до житлового будинку позивача неодноразово був предметом розгляду у суді.

Так, в ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до відповідачів про скасування державного акту на землю, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора (2/381/1188/15) позивач зазначала, що її як власника домоволодіння АДРЕСА_1 позбавили можливості вільно користуватися своєю власністю, а саме з боку відповідачів було приватизовано провулок та встановлено огорожу, яка перешкоджає вільному доступу до її домоволодіння. Однак, позивачем не заперечвався факт, що між її домоволодінням НОМЕР_2 та житлового будинку НОМЕР_2 який належить ОСОБА_9 існує прохід. Дані факти були підтверджені свідками, спеціалістами та письмовими матеріалами, ці обставини відображені в рішенні Фастівського міськрайонного суду від 12.11.205 року, яке залишено без змін Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 20.01.2016 року та Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.11.2016 року.

Також, вказаним рішенням встановлено, що при складанні документів, що посвідчують право спільної сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4 по АДРЕСА_3, 3. було складено Акт про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, та передачу на зберігання встановлених межових знаків, який був підписаний ОСОБА_6 На час підписання вказаного Акту вона не заперечувала щодо меж земельної ділянки яка приватизовувалася відповідачами.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Перевіряючи доводи позивача судом було досліджено Висновок експерта №8947 судової земельно-технічної експертизи від 13.12.2017 року де експертом було зазначено, що земельна ділянка в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд площею 0,0600 га знаходиться у власності ОСОБА_6 Дана земельна ділянка межує на північному заході з відповідачами, на північному сході - землі загального користування, ОСОБА_10, на південному сході - ОСОБА_11, ОСОБА_12, на південному заході - ОСОБА_13

В ході розгляду даної справи представником позивача зазначено, що на даний час існує прохід до будинку позивача між її домоволодінням та домоволодіням будинку 5а по Тітова. І даний прохід використовується позивачем для доступу до її житлового будинку.

Підставою для встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, до іншої особи. При вирішенні питання про можливість переходу сервітутного права до іншої особи варто виходити з того, що при земельному сервітуті особа власника обслуговуючої ділянки не має значення для існування самого сервітутного права, оскільки земельний сервітут встановлюється не на користь конкретної особи як такої, а для забезпечення можливості використання сусідньої земельної ділянки. Тому, заміна власника обслуговуючої ділянки (це земельна ділянка, корисні властивості якою використовуються сервітуарієм) чи власника пануючої (це земельна ділянка, для використання якої за певним призначенням земельним сервітутом встановлено обмежене право користування іншою земельною ділянкою) ділянки не припиняє дію сервітуту.

Враховуючи вимоги закону, для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 року №7 роз'яснено судам необхідність враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Враховуючи вищезазначені обставини суд вважає, позивачем не доведено належними доказами, що саме встановлення особистого, безстрокового, безоплатного земельного сервітуту стосовно земельної ділянки відповідачів є єдиним варіантом вирішення питання доступу до житлового будинку позивача, крім того в судовому засіданні було з'ясовано, що доступ та проїзд до земельної ділянки позивача можливий іншим способом, але позивача даний спосіб не влаштовує.

Щодо вимог позивача про встановлення особистого, безстрокового, безоплатного земельного сервітуту для експлуатації та обслуговування мережі газопроводу низького тиску до житлового будинку позивача то як, встановлено судом, позивачем не було надано належних доказів про необхідність такого обслуговування, про існування газопроводу саме на земельній ділянці відповідачів та перешкоджання до його доступу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду, як письмовий доказ, копію Схеми розташування будинків та газопроводу по пр.Тітова в м.Фастові будинків 3,5,5А,7, для обгрунтування вказаних позовних вимог, однак, суд вважає даний документ є не належним доказом так, як дана Схема не містить дати її складання та вона належним чином не завірена.

Відповідно до ч.1, 2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Також, не надано доказів звернення позивача з відповідним проектом договору до відповідачів з приводу вирішення даного питання. Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що позивач з даного приводу до відповідачів не зверталася.

Як зазначалось судом згідно ч.3 ст.402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом у разі недосягнення домовленості про його встановлення.

Отже, якщо особа, яка вимагає встановлення сервітуту, не зверталась до власника нерухомого майна з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, в неї відсутня підстава для звернення до суду.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.4,12,13,76-82,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.16,401,402,403,404 ЦК України, ст.98,99 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_3 наодження, інд.номер.НОМЕР_7, прож.АДРЕСА_1 до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд.номер НОМЕР_1 прож.АДРЕСА_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, прож.АДРЕСА_2, ОСОБА_7, прож.АДРЕСА_2, Треті особи - ПАТ "Київоблгаз"(ЄДРПОУ код 25298294, м.Фастів вул.Матросова, 2, Київська область) про встановлення земельного сервітуту відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Г.В.Соловей