Рішення

від 05.02.2018 по справі 826/13913/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 05 лютого 2018 року                      № 826/13913/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом          Приватного акціонерного товариства «Реалізаційна база» до                    Головного управління ДФС у м. Києві про                    визнання дій протиправними та скасування рішення В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «Реалізаційна база» (далі по тексту - позивач або ПАТ «Реалізаційна база») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пені з податку на додану вартість в сумі 109  997, 88 грн., скасувати вказане нарахування та визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 09.10.2017 року № 82628-17 про сплату податкового боргу. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 16.11.2017 р. Через канцелярію суду 03.11.2017 р. від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову. 10.11.2017 р., за результатами розгляду зазначеного клопотання судом відмовлено в його задоволенні. В призначене судове засідання 16.11.2017 з'явилися уповноважені представники сторін. Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковий борг в сумі 109   997,15 грн., на стягнення якого винесено оскаржувану податкову вимогу форми «Ю» від 09.10.2017 р. № 82628-17, виник у позивача в зв'язку з неправомірним нарахуванням відповідачем пені, згідно з п.   129.1.2. п.129.1. ст.129 Податкового кодексу України, в редакції статті, діючій до 01.01.2017 року. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними, посилаючись на нарахування податкового боргу відповідно до норм ПК України, адже період перевірки не охоплював 2017 рік, тому і застосовувалась норма, яка діяла на момент визначених в Акті перевірки правопорушень. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 16.11.2017),   особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Зважаючи на вищевказану норму, представник позивача та відповідача письмовим клопотання, яке міститься в матеріалах справи, просили суд здійснювати розгляд справи в письмовому провадженні. Судом задоволено зазначене клопотання та ухвалено перейти до розгляду в письмовому провадженні. Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Реалізаційна база»  зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває, як платник податків, на обліку у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві. Відповідно до матеріалів справи, співробітниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Реалізаційна база» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. За результатами зазначеної перевірки складено Акт № 368/26-15-14-02-01/05472092 від 18.09.2017року (надалі по тексту - Акт перевірки), відповідно до якого в ході перевірки виявлено порушення: -            п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, зі змінами та доповненнями, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування: за 2015 рік у сумі 1189440,00 грн., за 2016 рік у сумі 1189440,00 гривень; -          п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 198240,00 грн., в тому числі: за листопад 2014 року в сумі 143240,00 грн., за червень 2015 року в сумі 55000,00 грн. -          п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. На підставі вказаного Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00006821402 від 26.09.2017 (надалі по тексту – ППР від 26.09.2017 р.) відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 247  800,00 грн., у тому числі 198 240,00 грн. основний платіж та 49   560,00 грн. штрафні санкції. Зазначене ППР від 26.09.2017 було отримане представником позивача 26.09.2017 р., що підтверджується розпискою на рішенні. Відповідно до платіжного доручення № 18 від 29.09.2017, яке міститься в матеріалах справи, позивачем на рахунок контролюючого органу було внесено суму виставленого грошового зобов'язання в розмірі 247 800,00 грн. із зазначенням призначення платежу: сплата грошових зобов'язань за Актом перевірки. Відповідачем 09.10.2017 р. винесено Податкову вимогу № 82628-17, якою зазначено, що станом на 08.10.2017 року сума заборгованості позивача по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 109   997,15 грн. Рішенням ГУ ДФС у м. Києві № 82628-17 від 09.10.2017, в день винесення Податкової вимоги, вирішено здійснити опис майна, яке перебуває у власності позивача. Корінець податкової вимоги форми «Ю» надіслано на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням 17.10.2017. Проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи та, виходячи з норм чинного законодавства, суд зазначає наступне. Відповідно до п.п. 14.1.39. п.   14.1   ст.   14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У свою чергу, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (підпункт   14.1.156   пункту   14.1   статті   14 ПК України). З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому   статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні. Таким чином,   ПК України   розмежовує поняття податкового зобов'язання і грошового зобов'язання. Згідно з пунктом   31.1   статті   31 ПК України   строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Відповідно до пункту   57.2   статті   57 ПК України   у разі, коли відповідно до цього   Кодексу   або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в   статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. Частиною 1 пункту   57.3   статті   57 Податкового кодексу України   встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту   54.3   статті   54   цього   Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов'язання, то контролюючий орган зобов'язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов'язання, зокрема сформувати податкову вимогу. В свою чергу, на підставі п.   54.3.2   пункту   54.3   ст.   54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення)  суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов'язанням, у тому числі, у встановлених   статтею 57 ПК України, строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов'язань визначається по-різному. Як встановлено судом, позивачем узгоджено суму грошового зобов'язання по ППР від 26.09.2017 р., яку  своєчасно сплачено, а саме 29.09.2017 р., відповідно до платіжного доручення, яке знаходиться в матеріалах справи, тобто, позивач вклався у встановлений законом   десятиденний строк. Тому, позивач вважає, що у зв'язку з неправомірним та безпідставним посиланням на пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України, в редакції чинній до 01.01.2017, відбулося нарахування   податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 109   997,15 грн. Відповідно до п.п. 14.1.175   п.   14.1   ст.   14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт   14.1.162   пункту   14.1   статті   14 ПК України). Відповідно до підпунктів   129.1.1,   129.1.2   пункту   129.1   статті   129 ПК України       (у редакції, чинній станом на момент прийняття податкового - повідомлення рішення та прийняття податкової вимоги) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) . Згідно пп.   129.3.1   п.   129.3   ст.   129 Податкового кодексу України   (в поточній редакції) нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що   Податковим кодексом України   прямо передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. Однак, згідно даних відображених в особовій картці позивача в електронному кабінеті,  06.10.2017 відповідачем здійснено нарахування пені в сумі 109 997,88 грн. за цією ж датою, у зв'язку із зменшенням на 0,73 копійки, встановлено пеня в розмірі 109  997,15 грн. Відповідач, як на підставу для нарахування пені, посилається на податкове повідомлення-рішення, яке було винесено за порушення податкового законодавства, що виявлені за результатами податкової перевірки, а також на сам Акт перевірки. Судом встановлено, що донарахування пені в розмірі 109 997,88 грн. відповідачем здійснено на підставі п.п.129.1.2   п.   129.1. ст.129 Податкового кодексу України   в   редакції діючій до 01.01.2017 року, який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Однак,   статтею 129 ПК України   в редакції, чинній з 01.01.2017 не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв'язку з чим підпункт   129.1.2. пункту   129.1. ст.   129 Податкового кодексу України   (в редакції на час прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги ) не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені, оскільки встановлює момент з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, а тому такі дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства та свідчать про протиправність оскаржуваної податкової вимоги від 09.10.2017 року, оскільки податковий борг у позивача виник в результаті безпідставного нарахування пені. Представником відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях зазначено, що донарахування пені в розмірі 109 997,88 грн. відповідачем здійснено на підставі п.п.129.1.2   п.   129.1. ст.129 Податкового кодексу України   в   редакції діючій до 01.01.2017 року, враховуючи те, що виявлені при перевірці порушення податкового законодавства були допущені позивачем до 01.01.2017 р. Такі доводи податкового органу суд не приймає до уваги, оскільки фінансова відповідальність до платника податків у вигляді пені має бути застосована у розмірі та з дотриманням порядку нарахування пені, чинного на дату сплати зобов'язання (припинення порушення). При цьому, суд звертає увагу, що в податковому повідомленні-рішенні №00006821402 від 26.09.2017 дану суму пені зазначено не було та не було відображено податковим органом в Акті перевірки. Варто звернути увагу, що в оскаржуваній податковій вимозі сума податкового боргу вказана станом на 08.10.2017, що розуміється як заборгованість, що нараховувалась та рахується станом із 01.01.2014 по 08.10.2017, адже перевірка порушення вимог податкового законодавства проводилась з 01.01.2014. Слід також зазначити, що Акт перевірки датований 18.09.2017 р., ППР винесено 26.09.2017, Податкова вимога від  09.10.2017, а норма закону на підставі, якої було нараховано пеня, діяла в редакції до 01.01.2017. Відповідно до частини першої   статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як зазначено Конституційним Судом України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої   статті 58 Конституції України   (справа      про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1   ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Суд вважає, що заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)     на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)     з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)     обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)     з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Зважаючи на наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 317 від 27.10.2017 на суму 1649,98 грн. та № 370 від 27.10.2017 на суму 1600,00 грн. та з урахуванням частини першої  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3   249,98 грн. за рахунок  бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві. Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: 1.          Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Реалізаційна база» задовольнити. 2.          Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування Приватному акціонерному товариству «Реалізаційна база» пені з податку на додану вартість в сумі 109   997, 88 грн., скасувати вказане нарахування. 3. Визнати протиправною та скасувати Податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 09.10.2017 року № 82628-17 про сплату податкового боргу. 4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Реалізаційна база» (код ЄДРПОУ 05472092) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3   249, 98 грн. (три тисячі двісті сорок дев'ять гривень) 98 копійок. Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України: Позивач: Приватне акціонерне товариство «Реалізаційна база», 03134, м. Київ, вул. Миру, 19, код ЄДРПОУ 05472092,   Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980. Суддя                                                                                                Л.О. Маруліна