Постанова

від 03.07.2018 по справі 826/13913/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13913/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року, суддя Маруліна Л.О., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна база" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство "Реалізаційна база" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пені з податку на додану вартість в сумі 109 997, 88 грн., скасувати вказане нарахування та визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 09.10.2017 року № 82628-17 про сплату податкового боргу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задовольнні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Реалізаційна база" зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває, як платник податків, на обліку у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до матеріалів справи, співробітниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна база" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт № 368/26-15-14-02-01/05472092 від 18.09.2017року (надалі по тексту - Акт перевірки), відповідно до якого в ході перевірки виявлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, зі змінами та доповненнями, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування: за 2015 рік у сумі 1189440,00 грн., за 2016 рік у сумі 1189440,00 гривень;

- п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 198240,00 грн., в тому числі: за листопад 2014 року в сумі 143240,00 грн., за червень 2015 року в сумі 55000,00 грн.

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00006821402 від 26.09.2017 року відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 247800,00 грн., у тому числі 198 240,00 грн. основний платіж та 49 560,00 грн. штрафні санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 26.09.2017 року було отримане представником позивача 26.09.2017 р., що підтверджується розпискою на рішенні.

Відповідно до платіжного доручення № 18 від 29.09.2017 року, яке міститься в матеріалах справи, позивачем на рахунок контролюючого органу було внесено суму виставленого грошового зобов'язання в розмірі 247 800,00 грн. із зазначенням призначення платежу: сплата грошових зобов'язань за Актом перевірки.

Крім того, 09.10.2017 року податковим органом винесено податкову вимогу № 82628-17, якою зазначено, що станом на 08.10.2017 року сума заборгованості позивача по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 109 997,15 грн.

Разом з тим, рішенням ГУ ДФС у м. Києві № 82628-17 від 09.10.2017 року, в день винесення податкової вимоги, вирішено здійснити опис майна, яке перебуває у власності позивача. Корінець податкової вимоги форми "Ю" надіслано на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням 17.10.2017 року.

Позивач, вважаючи вищезазначені рішення контролюючого органу протиправними та такими, що прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.п. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Отже, Податковим кодексом чітко визначені поняття податкового зобов'язання і грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі, коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Частиною 1 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов'язання, то контролюючий орган зобов'язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов'язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

В свою чергу, на підставі п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов'язанням, у тому числі, у встановлених статтею 57 ПК України, строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов'язань визначається по-різному.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем узгоджено суму грошового зобов'язання по ППР від 26.09.2017 р., яку своєчасно сплачено, а саме 29.09.2017 р., відповідно до платіжного доручення, яке знаходиться в матеріалах справи, тобто, позивач вклався у встановлений законом десятиденний строк.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпунктів 129.1.1, 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній станом на момент прийняття податкового - повідомлення рішення та прийняття податкової вимоги) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України (в поточній редакції) нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Податковим кодексом України прямо передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Проте згідно даних відображених в особовій картці позивача в електронному кабінеті, 06.10.2017 року відповідачем здійснено нарахування пені в сумі 109 997,88 грн. за цією ж датою, у зв'язку із зменшенням на 0,73 копійки, встановлено пеня в розмірі 109 997,15 грн. Відповідач, як на підставу для нарахування пені, посилається на податкове повідомлення-рішення, яке було винесено за порушення податкового законодавства, що виявлені за результатами податкової перевірки, а також на сам Акт перевірки.

Судом встановлено, що донарахування пені в розмірі 109 997,88 грн. відповідачем здійснено на підставі п.п.129.1.2 п. 129.1. ст.129 Податкового кодексу України в редакції діючій до 01.01.2017 року, який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Статтею 129 ПК України в редакції, чинній з 01.01.2017 року не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв'язку з чим підпункт 129.1.2. пункту 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції на час прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги ) не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені, оскільки встановлює момент з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, а тому такі дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства та свідчать про протиправність оскаржуваної податкової вимоги від 09.10.2017 року, оскільки податковий борг у позивача виник в результаті безпідставного нарахування пені.

Як зазначив представник відповідача в ході розгляду справи в суді першої інстанції та у письмових запереченнях, донарахування пені в розмірі 109 997,88 грн. Податковим органом здійснено на підставі п.п.129.1.2 п. 129.1. ст.129 Податкового кодексу України в редакції діючій до 01.01.2017 року, враховуючи те, що виявлені при перевірці порушення податкового законодавства були допущені позивачем до 01.01.2017 року.

Такі доводи податкового органу суд першої інстанції вірно не прийняв, оскільки фінансова відповідальність до платника податків у вигляді пені має бути застосована у розмірі та з дотриманням порядку нарахування пені, чинного на дату сплати зобов'язання (припинення порушення). При цьому, суд вірно звернув увагу, що в податковому повідомленні-рішенні №00006821402 від 26.09.2017 року дану суму пені зазначено не було та не було відображено податковим органом в акті перевірки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 04 липня 2018 року.