Рішення

від 16.02.2018 по справі 911/3515/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/3515/17

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Кулакова С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТ БІЛДІНГ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД М'ЯКОЇ УПАКОВКИ"

про стягнення заборгованості у сумі 47 778,70 грн.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 07.12.2017 року);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 06.02.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2017 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТ БІЛДІНГ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД М'ЯКОЇ УПАКОВКИ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 47 778,70 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на виконання проектних робіт №2710/150Г від 27.10.2016 року, згідно з якими позивач зобов'язувався розробити проектну документацію стадії Р (далі - роботи), а відповідач зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх.

09 лютого 2017 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору №2710/150Г на виконання проектних робіт від 27 жовтня 2016 року (далі - додаткова угода). На виконання умов п. 3.3 додаткової угоди, відповідач перерахував позивачу аванс у сумі 42 600,00 грн.

Після виконання позивачем робіт у повному обсязі та передачі їх відповідачу, виконані роботи оплачені відповідачем не були.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 42 600,00 грн. основного боргу, 3 828,16 грн. пені, 455,18 грн. трьох процентів річних та 895,36 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2017 року, розгляд справи призначено на 13 грудня 2017 року.

13 грудня 2017 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду документів, яке було задоволено судом.

13 грудня 2017 року в засідання з'явилась представник позивача. Представник відповідача у засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року розгляд справи було відкладено на 10 січня 2018 року.

10 січня 2018 року в засідання з'явилась представник позивача. Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 10.01.2018 року в справі призначено підготовче засідання на 17 січня 2018 року.

17 січня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

17 січня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.01.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 07 лютого 2018 року.

07 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом, а представник відповідача через канцелярію Господарського суду Київської області подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву та відзив на позовну заяву.

07 лютого 2018 року представник відповідача у судовому засіданні просив суд визнати поважними причини пропуску строку для надання відзиву на позов та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву не заперечувала. Крім цього, представник позивача заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи та надання обґрунтованої відповіді на відзив відповідача, яке підлягало задоволенню судом.

Суд, розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву, визнав його таким, що підлягало задоволенню, причини пропуску процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву поважними, поновив його та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року розгляд справи відкладено на 14 лютого 2018 року.

14 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

14 лютого 2018 року в судовому засіданні представник відповідача просив суд задоволити вищезазначене клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечувала.

У відзиві на позов, а також у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи, представник відповідача послався на те, що акт здачі - приймання проектних робіт складений 03 липня 2017 року згідно до додаткової угоди №1 від 09.02.2017 року по договору №2710/150Г від 27.10.2016 року (далі - акт здачі - приймання проектних робіт від 03.07.2017 року) відповідач не отримував, а підпис, яким підписано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 03.07.2017 року, на який послався позивач, не є підписом ОСОБА_3.

З метою встановлення вищевказаних обставин, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні, відкладення розгляду клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, а також виклику в судове засідання в якості свідка ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.02.2018 року.

16 лютого 2018 року, після перерви у судовому засіданні, суд продовжив розгляд клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вищезазначене клопотання. Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи та розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 10.01.2018 року призначено підготовче засідання на 17.01.2018 року, роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та встановлено строк до 15.01.2018 року.

Відзив подано представником відповідача 07.02.2018 року, тобто після закінчення строку на його подання.

Разом з цим, суд визнав поважними причини пропуску процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву, поновив його та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву.

У відзиві представник відповідача послався на те, що поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 03.07.2017 року містить підпис особи, яка його не підписувала, а саме ОСОБА_3, проте клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи представником відповідача заявлено не було.

17 січня 2018 року в справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2018 року, що підтверджується ухвалою суду від 17.01.2018 року.

Відтак, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи заявлено представником відповідача на стадії судового розгляду справи по суті, а не підготовчого провадження.

Крім цього, у вищевикладеному клопотанні представник відповідача просив суд поставити на вирішення експертизи наступні питання: - чи виконаний підпис у графі "Розписка в одержанні" рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 03.07.2017 року №0100150936882 від імені ОСОБА_3 самим ОСОБА_3 чи іншою особою; - чи виконано рукописний текст наступного змісту "Скляревський" у графі "Розписка в одержанні" рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 03.07.2017 року №0100150936882 від імені ОСОБА_3 самим ОСОБА_3 чи іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, підтвердження (спростування) експертом обставин, на які послався представник відповідача, не може спростовувати обставини, на які послалась представник позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме одержання відповідачем акту здачі - приймання проектних робіт від 03.07.2017 року із супровідним листом від 03.07.2017 року, а також одержання ним акту від 03.07.2017 року із додатковою угодою №1 від 08 серпня 2017 року.

Крім цього, встановлення експертом виконання підпису на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення не ОСОБА_3, а іншою особою, не спростує факту одержання цього поштового відправлення іншою уповноваженою особою за адресою місця проживання ОСОБА_3 (03150, місто Київ, вулиця Горького (Антоновича), 33).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім цього, ухвалою суду від 14.02.2018 року, з метою встановлення обставин, на які послався представник відповідача у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якості свідка до суду викликано ОСОБА_3, представника відповідача зобов'язано попередити ОСОБА_3 про судове засідання та забезпечити його явку.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Частиною 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

16 лютого 2018 року в судове засідання з'явився ОСОБА_3, заяви свідка у встановленому законодавством порядку не подав, вимог ухвали суду від 14.02.2018 року не виконав, тому ОСОБА_3 допитаний у якості свідка не був.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

27 жовтня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТ БІЛДІНГ" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД М'ЯКОЇ УПАКОВКИ" (далі - відповідач) був укладений договір на виконання проектних робіт №2710/150Г (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач доручив і зобов'язувався прийняти та оплатити розроблену позивачем проектну документацію стадії Р за наступним розділом: внутрішньо-будинкові системи опалення та вентиляції; внутрішньо-будинкові системи електрообладнання та електроосвітлення; внутрішньо-будинкові системи водопостачання та каналізації (включаючи дощову каналізацію); котельня. Тепломеханічна частина (далі - роботи) для будівництва об'єкту: "Завод м'якої упаковки, Київська область, Васильківський район с. Рославичі" (далі - об'єкт).

09 лютого 2017 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору №2710/150Г на виконання проектних робіт від 27 жовтня 2016 року (далі - додаткова угода), згідно з умовами якої відповідач та позивач домовились про визначення та виконання додаткових робіт в рамках основного договору, а саме розробки позивачем та передачі відповідачу проектної документації стадії Р внутрішньоплощадкових інженерних систем першої черги заводу за наступним розділом: внутрішньоплощадкові системи: електропостачання та електроосвітлення (розведення силових кабелів між спорудами та освітлення. Окрім мереж у спорудах); теплові мережі Tl, Т2 (розведення труб між спорудами. Окрім мереж споруд): господарчо-питний водопровід В1 та мережі артезіанської води В9 (розведення труб між спорудами. Окрім мереж в спорудах); господарчо-побутова каналізація К1) (розведення труб між спорудами. Окрім мереж в спорудах); очисні споруди дощової каналізації (розведення труб між спорудами. Окрім мереж в спорудах); Очисні споруди господарчо-побутової каналізації (розведення труб між спорудами. Окрім мереж в спорудах) (далі - роботи) для будівництва об'єкту: "Завод м'якої упаковки, Київська область, Васильківський район, с. Рославичі" (далі - об'єкт).

Позивач виконав роботи в повному обсязі, що підтверджується актом здачі - приймання проектних робіт складений 03 липня 2017 року згідно до додаткової угоди №1 від 09.02.2017 року по договору №2710/150Г від 27.10.2016 року (далі - акт здачі - приймання проектних робіт від 03.07.2017 року), копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте відповідач роботи, виконані позивачем, не оплатив у повному обсязі.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 42 600,00 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 317 Господарського кодексу України встановлено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України, для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України, договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Частиною 2 ст. 324 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Частиною 1 ст. 888 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Згідно з ч. 2 ст. 888 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

04 квітня 2017 року позивачем погоджено, а відповідачем затверджено, технічне завдання на проектування, копія якого долучена до матеріалів справи.

Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 3 додаткової угоди встановлено, що загальна вартість проектних робіт за цією додатковою угодою становить 71 000 грн. 00 коп., (сімдесят одна тисяча гривень 00 копійок), окрім того ПДВ 20% - 14 200 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок), усього з урахуванням ПДВ - 85 200 грн. 00 коп. (вісімдесят п'ять тисяч двісті гривень 00 коп.).

Згідно з п. 3.2 додаткової угоди №1, у загальну вартість проектних робіт згідно з умовами додаткової угоди включено всі витрати позивача, пов'язані з виконанням умов цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.3 додаткової угоди, після підписання цієї додаткової угоди відповідач впродовж 15 (п'ятнадцяти) робочих днів сплачує позивачу аванс у розмірі 50% - 35 500 грн. 00 коп. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), окрім того ПДВ 20% - 7 100 грн. 00 коп., (сім тисяч сто гривень 00 копійок), усього з урахуванням ПДВ - 42 600 грн. 00 коп. (сорок дві тисячі шістсот гривень).

15 лютого 2017 року відповідач перерахував на рахунок позивача аванс у сумі 42 600,00 грн., що підтверджується карткою рахунку №361, а також довідкою банка №055-3/1001 від 11.12.2017 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Пунктом 3.4 додаткової угоди встановлено, що подальші платежі здійснюються відповідачем поетапно, згідно актів прийому-здачі виконаних робіт по відповідному етапу/етапах.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 4 додаткової угоди, строк виконання робіт, передбачених цією додатковою угодою, становить: внутрішньоплощадкові системи: електропостачання та електроосвітлення (розведення силових кабелів між спорудами та освітлення. Окрім мереж у спорудах) - 30 (тридцять) календарних днів: теплові мережі Т1, Т2 (розведення труб між спорудами. Окрім мереж споруд) 20 (двадцять) календарних днів; господарчо-питний водопровід В1 та мережі артезіанської води В9 (розведення труб між спорудами. Окрім мереж в спорудах) - 30 (тридцять) календарних днів; господарчо-побутова каналізація К1 (розведення труб між спорудами. Окрім мереж в спорудах) - 30 (тридцять) календарних днів; очисні споруди дощової каналізації (розведення труб між спорудами. Окрім мереж в спорудах) - 20 (двадцять) календарних днів; очисні споруди господарчо-побутової каналізації (розведення труб між спорудами. Окрім мереж в спорудах) - 20 (двадцять) календарних днів.

- з дня перерахування відповідачем авансу згідно п. 3.3. цієї додаткової угоди при умові виконання позивачем п. 2 даної додаткової угоди. У випадку невиконання відповідачем у зазначений термін п. 2, або 3.3 цієї додаткової угоди - на відповідний період переноситься строк виконання робіт, передбачених цією додатковою угодою.

Відповідно до п. 4.2 договору, передача відповідачу виконаної проектної документації по договору здійснюється позивачем на підставі накладних та актів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 травня 2017 року позивачем було передано, а відповідачем прийнято документацію по розділам: "Теплові мережі"; "Електропостачання"; "Зовнішні мережі водопроводу та каналізації"; "Зовнішні мережі дощової каналізації"; "Очисні споруди господарчо - побутової каналізації"; "Очисні споруди дощової каналізації", про що сторони підписали акт, копія якого долучена до матеріалів справи.

03 липня 2017 року позивач направив відповідачу акт здачі-приймання проектних робіт від 03.07.2017 року на суму 85 200,00 грн.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що відповідач, протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту, зобов'язаний направити позивачу екземпляр підписаного акту чи мотивовану відмову від приймання робіт.

Згідно з п. 4.4 договору, у разі мотивованої відмови відповідача прийняти виконані роботи, сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків та строків їх усунення, які не можуть перевищувати 10 (десять) робочих днів.

Відповідно до п. 4.7 договору, датою прийняття робіт вважається дата підписання сторонами акту.

Пунктом 4.8 договору встановлено, що позивач передає відповідачу проектну документацію в повному обсязі, виконану українською мовою та згідно ДБН А.2.2-3-2014 у кількості 4 (чотирьох) примірників на паперовому носії та 1 (один) примірник в електронному вигляді в форматі "DVG" та "pdf".

Згідно з ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідач підписаний акт здачі-приймання проектних робіт від 03.07.2017 року позивачу не повернув, виконані позивачем роботи не оплатив.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як уже зазначалось, відповідно до п. 4.4 договору, у разі мотивованої відмови відповідача прийняти виконані роботи, сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків та строків їх усунення, які не можуть перевищувати 10 (десять) робочих днів.

Так, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом та договором покладений саме на відповідача.

Судом встановлено, що відповідач до позивача із заявою про виявлені у виконаних роботах недоліки не звертався.

Частиною ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 27.07.2017 року з вимогою оплатити борг у сумі 42 600,00 грн. проте відповіді не отримав.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 42 600,00 грн.

07 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому послався на те, що відповідачем не була передана позивачу топографічна зйомка масштабу 1:500 та інженерно-геологічні вишукування, вважав, що позивачем не могли бути виконані роботи. Крім цього, послався на те, що необхідність у виконанні робіт позивачем у відповідача відпала.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Відповідачем 15 лютого 2017 року перераховано позивачу аванс у сумі 42 600,00 грн., що підтверджується копією картки рахунку №361, а також копією довідки банка №055-3/1001 від 11.12.2017 року, які долучені до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б звернення відповідача до позивача з пропозицією розірвати договір на виконання проектних робіт №2710/150Г від 27.10.2016 року та повернути аванс або повідомлення про те, що необхідність у виконанні позивачем робіт у відповідача відпала, представник відповідача суду не надав.

Також, у відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що відповідачем не був отриманий акт здачі-приймання проектних робіт від 03.07.2017 року, а поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 03.07.2017 року, підписано не ОСОБА_3, а іншою особою, опис вкладення у цінний лист від 03.07.2017 року не містить посилання на те, який саме акт був направлений відповідачу.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, акт здачі-приймання проектних робіт від 03.07.2017 року був направлений не тільки на юридичну адресу відповідача (08186, Київська область, село Рославичі, вулиця Спасо - Преображенська, 50/1), але й на адресу місця проживання ОСОБА_3 (03150, місто Київ, вулиця Горького (Антоновича), 33), який у цей період працював заступником директора товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД М'ЯКОЇ УПАКОВКИ", що підтверджується додатковою угодою, яка підписана ним із зазначенням вищевказаної посади.

Так, направлення позивачем вищевказаного акту не тільки відповідачу, але й заступнику директора підприємства відповідача, не порушувало прав відповідача.

Згідно з п. 94 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" №270 від 05.03.2009 року, прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Так, підприємства поштового зв'язку видають поштові відправлення, поштові перекази тощо лише уповноваженим особам юридичних осіб.

Доказів, що підтверджували б звернення відповідача до підприємства поштового зв'язку або правоохоронних органів щодо одержання рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 03.07.2017 року особою, яка не була уповноважена на отримання пошти відповідачем, суду подано не було.

У відзиві на позовну заяву, а також у судовому засіданні, представник відповідача послався на те, що відповідач робіт, передбачених п. 1.1 договору та п. 1 додаткової угоди, не отримував.

Доводи представника відповідача спростовуються наданими на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2018 року представником позивача копіями проектної документації, виконаної позивачем на підставі п. 1.1 договору та п. 1 додаткової угоди, а саме документації стадії Р внутрішньоплощадкових інженерних систем першої черги Заводу для будівництва об'єкту "Завод м'якої упаковки, Київська область, Васильківський район, с. Рославичі" за наступними розділами: "Теплові мережі"; "Електропостачання"; "Зовнішні мережі водопроводу та каналізації"; "Зовнішні мережі дощової каналізації"; "Очисні споруди господарчо - побутової каналізації"; "Очисні споруди дощової каналізації".

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відмова відповідача від підписання акта здачі - приймання проектних робіт за договором на виконання проектних робіт за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє відповідача від обов'язку щодо їх оплати.

Відповідач жодних документів, що підтверджували б оплату виконаних позивачем робіт, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 42 600,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім боргу в сумі 42 600,00 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача 3 828,16 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Згідно з п. 5.2 договору, за порушення термінів оплати відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми несплачених коштів за кожний день прострочення.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

01 серпня 2017 року позивач направив на адресу відповідача претензію від 27.07.2017 року з вимогою оплатити борг у сумі 42 600,00 грн. згідно з актом здачі-приймання проектних робіт від 03.07.2017 року, яку останній отримав 08.08.2017 року. Так, строк виконання зобов`язання щодо оплати вищезазначених робіт сплив 15 серпня 2017 року.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

16.08.2017 року до 26.10.2017 року, суму боргу в розмірі 42 600,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (рішення НБУ від 25.05.2017 року №318-рш), складає 2 100,82 грн.;

27.10.2017 року до 10.11.2017 року, суму боргу в розмірі 42 600,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5 % (рішення НБУ від 26.10.2017 року №688-рш), складає 472,68 грн.

а разом 2 573,50 грн. (за розрахунком суду).

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 455,18 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 895,36 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Прострочення платежу з 16.08.2017 року до 10.11.2017 року складає 87 днів, тому три проценти річних від суми 42 600,00 грн. становлять 304,62 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з серпня 2017 року до вересня 2017 року, у вересні - 102,0% (УК №191 від 11.10.2017 року), складає 852,00 грн. (за розрахунком суду).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ч. ч. 1, 2 ст. 317, ч. 1 ст. 318, ч. ч. 1, 2 ст. 324 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 530, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 846, ч. ч. 1, 2 ст. 853, ч. ч. 1, 4 ст. 882, ч. 1 ст. 887, ч. ч. 1, 2 ст. 888, п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ч. ч. 1, 2 ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 86, ч. 1 ст. 87, ч. 1 ст. 88, ч. 1 ст. 89, п. 2 ч. 1 ст. 129, п. 1 ч. 1 ст. 178, п. 8 ч. 2 ст. 182, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задоволити позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТ БІЛДІНГ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД М'ЯКОЇ УПАКОВКИ" про стягнення заборгованості у сумі 47 778,70 грн. частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД М'ЯКОЇ УПАКОВКИ" (08186, Київська область, Васильківський район, село Рославичі, вулиця Спасо - Преображенська, будинок 50/1, ідентифікаційний код 40312064) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЖЕКТ БІЛДІНГ" (01103, місто Київ, бульвар Дружби народів, будинок 18/7, ідентифікаційний код 39828599) 42 600,00 грн. (сорок дві тисячі шістсот грн. 00 коп.) основного боргу; 2 573,50 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят три грн. 50 коп.) пені; 304,62 грн. (триста чотири грн. 62 коп.) трьох процентів річних; 852,00 грн. (вісімсот п'ятдесят дві грн. 00 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 842,85 грн. (дві тисячі вісімсот сорок дві грн. 85 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 26.02.2018 року.

Суддя С. Грабець