Постанова

від 22.02.2018 по справі 910/18745/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 910/18745/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання: Майданевич Г.А. за участю представників учасників процесу: від ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 : згідно протоколу судового засідання від ПАТ Таскомбанк : згідно протоколу судового засідання від ПАТ Діамантбанк : згідно протоколу судового засідання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: згідно протоколу судового засідання від ТОВ Бізнес Сіті Солюшнс : згідно протоколу судового засідання від Юніверсал консалтінг плюс : згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Домобудівний комбінат № 4 на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.12.2017 суддя Мудрий С.М. повний текст складено 21.12.2017 за позовомприватного акціонерного товариства Домобудівний комбінат № 4 , м. Київ до 1.публічного акціонерного товариства Таскомбанк , м. Київ; 2.публічного акціонерного товариство Діамантбанк м. Київ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1, 2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ; товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Сіті Солюшнс , м. Київ; товариство з обмеженою відповідальністю Юніверсал консалтінг плюс ; м. Київ провизнання договору № 220617/ц-3 про відступлення права вимоги від 23.06.2017 року недійсним

За результатом розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Домобудівний комбінат № 4 (надалі-позивач/ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до публічного акціонерного товариства Таскомбанк (надалі-відповдач 1/ ПАТ Таскомбанк та публічного акціонерного товариство Діамантбанк (надалі- відповідач-2/ПАТ Діамантбанк ) про визнання договору №220617/ц-3 про відступлення права вимоги від 23.06.2017 року недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між відповідачем -1 та відповідачем-2 23.06.2017 договір про відступлення права вимоги №220617/ц-3 порушує права позивача, оскільки за вказаним договором ПАТ Таскомбанк отримав від ПАТ Діамантбанк нерухоме майно, яке в подальшому було відповідачем-1 відчужено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сіті Солюшнс" за договором купівлі-продажу № 1120 від 18.07.2017, та договором купівлі-продажу № 1121, від 18.07.2017 року. Як зазначає позивач, частина нерухомо майна, 29.08.2017 відповідачем -2 була передана в іпотеку за договором іпотеки 1963 від 29.08.2017 року, де іпотокодержателем став відповідач-1, а боржником - ТОВ "Юніверсал консалтінг плюс". Крім того, як вказує позивач, останній має на поточних рахунках в ПАТ "Діамантбанк": № 2600830788.980 (відкритому згідно з договором банківського рахунку №1317 від 04.02.2005) кошти в розмірі 125 751,37 грн. та № 26004300001769.980 кошти в розмірі 5 205 845,11 грн., що разом становить 5 331 596,48 грн., а тому укладення договору про відступлення права вимоги №220617/ц-3 впливає на можливість позивача як кредитора відповідача-2 отримати належної йому суми та порушує його права як кредитора відповідача- 2. Також, як на підставу недійсності договору про відступлення права вимоги №220617/ц-3, посилається на те, що вказаний договір відступлення права був укладений на стадії процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк та без отримання позитивного висновку Національного банку України щодо фінансового стану АТ "ТАСКОМБАНК", що є підставою для визнання договору відступлення права вимоги №220617/ц-3 від 23.06.2017 недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України недійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2017 року задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб та заяву ТОВ "Бізнес Сіті Солюшн" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сіті Солюшнс"; товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал консалтінг плюс" ( т. 2., а.с. 53-55).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/18745/17 (суддя Мудрий С.М.) в позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів відповідачем -2, а тому, відсутні правові підстави для визнання недійним договору відступлення права вимоги №220617/ц-3 від 23.06.2017 на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України недійсним (т. 2, а.с. 125-132).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/18745/17, ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" (надалі-скаржник) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що виражено у неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, та порушення норм матеріально права, зокрема, ст.ст. 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 38, 40, 44, 50, 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Як вказує скаржник, місцевий господарський суд дійшов помилково висновку про передчасність звернення позивача до суду та відсутність порушено права позивача Також, ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 в поданій ним апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції було зроблено невірний висновок щодо спроможності укладення оспорюваного договору уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб саме 23.06.2017, оскільки такий договір було укладено в процедурі ліквідації ПАТ Діамантбанк .

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 22.01.2018 відкрито апеляційне провадження в справі № 910/18745/17; скаргу призначено до розгляду на 06.02.2018.

30.01.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПАТ Діамантбанк було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило відмовити ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/18745/17 від 12.12.2018.

30.01.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ТОВ Юніверсал консалтінг плюс було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

01.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПАТ Таскомбанк було подано відзив на апеляційну скаргу, в останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

06.02.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 були подані наступні клопотання, а саме:

- клопотання про витребування доказів;

- клопотання про зупинення провадження у справі № 910/18745/17 до набранням законної сили судовим рішенням у справі № 826/17265/17 за позовом приватного акціонерного товариства Домобудівний комбінат № 4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дії при прийняті рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.06.2017 року № 2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку в частині делегування повноважень ліквідатора та зобов'язання вчинити певні дії;

- клопотання про зупинення провадження у справі № 910/18745/17 до набранням законної сили судовим рішенням у справі № 826/17526/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурна майстерня Пашенько до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо укладення договору (договорів) про передачу частини активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ Діамантбанк на користь приймаючого банку -ПАТ Таскомбанк від 23.06.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 розгляд справи № 910/18745/17 відкладено на 22.02.2018.

08.02.2018 через відділ автоматизованого розподілу контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 клопотання про залучення доказів.

09.02.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ Бізнес Сіті Солюшнс надійшли письмові пояснення щодо клопотань ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

09.02.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ Юніверсал Консалтінг Плюс надійшли пояснення щодо клопотань ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

19.02.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ Таскомбанк надійшло заперечення на клопотання ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

21.02.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові заперечення на клопотання ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 .

У судовому засіданні адвокат позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав.

Адвокат відповідача -1 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених на неї у відзиві підстав.

У судовому засіданні адвокат відповідача -2 також заперечував доводи апеляційної скарги, з викладених у ній підстав.

Адвокат ТОВ Юніверсал консалтінг плюс та ТОВ Бізнес Сіті Солюшнс у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, з підстав наведених ним у відзивах на апеляційну скаргу.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ( третя особа).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Предметом даного спору є вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 220617ц-3 від 23.06.2017 року, укладеного між ТОВ Діамантбанк та ПАТ Таскомбанк на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що підставами для визнання недійсним договору №220617ц-3 про відступлення права вимоги № 220617ц-3 від 23.06.2017 року є неотримання позитивного висновку Національного банку України щодо фінансового стану АТ "ТАСКОМБАНК" та укладення договору відбулось на стадії процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк . Також, позивач стверджує, що укладення оспорюваного договору впливає на можливість позивача як кредитора відповідача 2 отримати належної йому суми та порушує його права як кредитора відповідача 2.

Приватне акціонерне товариство Домобудівний комбінат № 4 у поданій ним позовні заяві також зазначає, що:

- 24.04.2017 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 264- рш/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства Діамантбанк до категорії неплатоспроможних";

- 23.06.2017 року, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку";

- 23.06.2017 року між ПАТ "Діамантбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Діамантбанк" - Старцевої Тетяни Володимирівни та публічним акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" в особі Тимчасово виконуючого обов'язки Голови Правління Мелеш Катерини Володимирівни (приймаючий банк) укладено договір № 220617ц-3 про відступлення права вимоги (надалі- оспорюваний договір);

- за умовами п. 1.1 договору № 220617ц-3 неплатоспроможний банк (публічне акціонерне товариство "Діамантбанк") відступає, а приймаючий банк (публічне акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК") набуває права вимоги за реєстрами договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення, а саме:

- 1.1.1 договору № 220617ц-3 права вимоги за кредитними договорами з урахування усіх змін та доповнень до таких договорів (далі - права вимоги за основними договорами) за реєстром кредитних договорів, викладених у додатку 1 до цього договору (надалі-реєстр основних договорів),

- 1.1.2 договору № 220617ц-3 права вимоги за договорами застави з урахуванням усіх змін та доповнень до таких договорів, поруки, з урахуванням усіх змін та доповнень до таких договорів, а в частині договорів іпотеки/іпотечний договір, з урахуванням усіх змін та доповнень до таких договорів - права за іпотечними договорами (далі разом - правав вимоги за договорами забезпечення) за реєстром договорів забезпечення, викладених у додатку 2 до цього договору (далі - реєстр договорів забезпечення), (далі разом за текстом реєстр основних договорів та реєстр договорів забезпечення - реєстри) в обсязі і на умовах, які існували на дату укладення цього договору, за ціною (договірною вартостю) 198 170 100,00 грн. без ПДВ, визначеною в порядку, передбаченому п.1.5 цього договору, про підтвердження сплати якої свідчить підписання приймаючим банком та неплатоспроможним банком акта приймання-передачі активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, передбаченого договором № 220617зм про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку від 23 червня 2017 року.

- майно передане за вказаним договором було відчужене відповідачем 1 на користь товариства з з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сіті Солюшнс", а саме: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 1243,90 кв.м, розташований за адресою м. Київ, Андріївський узвіз, будинок 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 44802880000, був відчужений за договором купівлі-продажу, серії та номер 1120, виданий 18.07.2017 року, нежитлова будівля (літ. Б), загальною площею 246 кв.м, розташований за адресою м. Київ, площа Контрактова, будинок 8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 183659080000, була відчужена за договором серії та номер 1121, виданий 18.07.2017 року, нежитлова будівля (літ. В), загальною площею 31 кв.м, розташований за адресою м. Київ, площа Контрактова, будинок 8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1183698280000, була відчужена за договором серії та номер 1121, виданий 18.07.2017 року, нежитлова будівля (літ. А), загальною площею 2087,7 кв.м, розташований за адресою м. Київ, площа Контрактова, будинок 8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 118362358000, була відчужена за договором серії та номер 1121, виданий 18.07.2017 року.

- 29.08.2017 року нежитловий будинок (літ. А), загальною площею 1243,90 кв.м, розташований за адресою м. Київ, Андріївський узвіз, будинок 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 44802880000, нежитлова будівля (літ. Б), загальною площею 246 кв.м, розташований за адресою м. Київ, площа Контрактова, будинок 8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 183659080000 відповідачем 2 була передана в іпотеку за договором іпотеки серії та номер 1963 від 29.08.2017 року, де іпотокодержателем став відповідач 1, а боржником - товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал консалтінг плюс".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив того, що відповідач 2 (ПАТ Діаманбанк ) мав право на укладення 23.06.2017 договору відступлення права вимоги, оскільки відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 року № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 року № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 року по 23.06.2019 року включно. Також, відповідно до електронного повідомлення Національного банку України № 20-0009/41367/БТ від 12.06.2017 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому надано висновок щодо фінансового стану АТ "ТАСКОМБАНК" в якому зазначено, що фінансовий стан АТ "ТАСКОМБАНК" є задовільний, банк спроможний виконати зобов'язання перед вкладниками та кредиторами ПАТ "Діамантбанк" на умовах, зазначених у листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позивача включено до реєстру акцептованих вимог на загальну суму 5 331 596,48 грн., а тому право позивача є непорушеним, що свідчить про передчасність звернення ПрАТ Домобудівний комбінат № 4 з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 року № 264-рш/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі -Фонд) прийнято рішення від 24.04.2017 року № 1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17:00 год. 24.04.2017 року до 23.05.2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Діамантбанк", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду Старцевій Тетяні Володимирівні строком до 23.05.2017 року включно.

23.05.2017 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 2075 "Про продовження строку тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк", згідно якого строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному ПАТ "Діамантбанк" продовжено на один місяць з 24.05.2017 року по 23.06.2017 року (включно). Також продовжено строк повноважень Уповноваженої. особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Діамантбанк" Старцевої Тетяни Володимирівни на один місяць з 24.05.2017 року до 23.06.2017 року (включно).

Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 22.06.2017 року № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 року № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Так, відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 року по 23.06.2019 року включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Тімоніна Олександра Олексійовича уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ "Діамантбанк", визначені, зокрема, статтями 37, 38,47-52, 521, 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, строком на два роки з 24.06.2017 року по 23.06.2019 року включно.

Колегією суддів відхиляються твердження позивача про те, що оспорюваний договір було укладено між відповідачем -1 та відповідачем -2 на стадії ліквідації ПАТ "Діамантбанк", з огляду на наступне.

Пунктом 3 ч. 2 статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що план врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів, як, зокрема, відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією.

Частиною 10 ст. 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд наступного дня після завершення відчуження активів і зобов'язань подає Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможного банку.

Як вже зазначалося вище, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 року № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"", розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 року по 23.06.2019 року включно.

Тобто, Правління Національного банку України чітко визначило початковий термін процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" - 24 червня 2017 року, в той час, як договір відступлення права вимоги було укладено 23.06.2017.

Стосовно посилання позивача на неотримання позитивного висновку Національного банку України щодо фінансового стану ПАТ "ТАСКОМБАНК" то колегія суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд відповідно до плану врегулювання забезпечує здійснення відчуження всіх або частини активів і всіх або частини зобов'язань неплатоспроможного банку із збереженням черговості згідно із статтею 52 цього Закону на користь приймаючого банку згідно з умовами, визначеними цією статтею та нормативно-правовими актами Фонду, на підставі позитивного висновку Національного банку України щодо фінансового стану приймаючого банку та його спроможності виконати зобов'язання перед вкладниками і кредиторами.

Національний банк України надає висновок, зазначений у цій частині, не пізніше ніж через три дні з дня отримання подання Фонду, підготовленого відповідно до вимог Національного банку України.

Так, в матеріалах справи наявне електронне повідомлення Національного банку України № 20-0009/41367/БТ від 12.06.2017 року надане Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Так, у вказаному електронному повідомленні надано висновок щодо фінансового стану ПАТ "ТАСКОМБАНК" в якому зазначено, що фінансовий стан АТ "ТАСКОМБАНК" є задовільний, банк спроможний виконати зобов'язання перед вкладниками та кредиторами ПАТ "Діамантбанк" на умовах, зазначених у листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, згідно з ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом наведених норм, право на звернення до суду з позовом процесуальний закон пов'язує з наявністю суб'єктивного матеріального права та інтересу, що порушуються або не визнаються, та на захист яких подано позов. За наявності такого права та інтересу спір підлягає розгляду судом по суті, а порушене право підлягає захисту.

Водночас, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у заявника або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2 ч. 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс), іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Як зазначено в п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 11 Постанови Пленуму Верховного України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 року за № 1 4, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.

Із змісту ст. 1 ГПК України вбачається, що звернення до суду має відбуватись не в будь-який момент, і не з будь-якого приводу, а лише в чітко встановлених випадках, а саме - у разі порушення чи оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 21 ГПК України визначено, що позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фізичні та юридичні особи звертаються до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Наявність такого порушення входить до предмету доказування та підлягає з'ясуванню компетентним судом. При цьому, таке порушення прав позивача не може бути абстрактним, ґрунтуватись на припущеннях тощо, а має бути належним чином доведено.

Тобто, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом та судовою колегією апеляційного господарського суду, що 04.02.2005 року між акціонерним банком "Діамант" (банк) та відкритим акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №4", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №4" (клієнт) укладено договір банківського рахунку №1317, відповідно до умов якого банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок №2600830788, приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту.

Також, 05.03.2014 року ПАТ "Діамант" (банк) та публічним акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №4" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 14-03-05-000332, відповідно до якого банк зобов'язувався відкрити позивачу поточний рахунок/поточний рахунок в банківський металах №26004300001769, приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка, здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку.

Місцевим господарським судом правомірно зазначено, що скільки у ПАТ "Діамантбанк" триває процедура ліквідації, а позивач є одним з кредиторів ПАТ "Діамантбанк", задоволення вимог позивача буде здійснюватися у спеціальній, встановленій Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", процедурі.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" з заявою про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог на загальну суму 5 331 596,48 грн.

Відповідно до довідки ПАТ "Діамантбанк" № 2195/021л від 23.11.2017, яка наявна в матеріалах справи, що 11.09.2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 4077 "Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк" затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк".

Вимоги ПрАТ "Домобудівний комбінат № 4" акцептовані в сумі 5 331 596,48 грн. та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк".

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що станом на момент звернення до суду, права позивача не були порушені, оскільки процедура ліквідації в ПАТ "Діамантбанк" не завершена, а черговість задоволення вимог позивача ще не настала, що свідчить про відсутність порушеного права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність факту порушення відповідачем-2 прав та охоронюваних законів інтересів позивача, в зв'язку із чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема,письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Також відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 281-284 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України , Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Домобудівний комбінат № 4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/18745/17 залишити без змін.

Справу № 910/18745/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 26.02.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко