Постанова

від 06.12.2017 по справі 804/4573/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 р. Справа № 804/4573/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Курілові Ю.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чистопілля до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Чистопілля звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2017 року № 0005011407 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 593 181,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 395 454,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 197 727,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Чистопілля (ЄДРПОУ 34277022) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт № 4046/04-36-14-03/34277022 від 18.04.2017 року. На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2017 року № 0005011407 щодо нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 598 098,00 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення в частині донарахування сум грошових зобов'язань на суму 593 181,00 грн. є протиправним та винесено на підставі висновків контролюючого органу, що не відповідають фактичним обставинам справи.

В судове засідання 06.12.2017 року позивач не з'явився, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував, подав до суду заперечення, які залучені до матеріалів справи та в яких відповідач пояснив, що в ході перевірки було встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а тому, суб'єкт владних повноважень (відповідач) під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі та у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, проти розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував.

З огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з 27.02.2017 року по 10.04.2017 року відповідно до положень пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, згідно з планом - графіком проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу № 793 від 15.02.2017 року проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Чистопілля (код ЄДРПОУ 34277022) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2015 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено Акт № 4046/04-36-14-03/34277022 від 18.04.2017 року, у висновках якого податковим органом встановлені наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по податковим (скороченим) деклараціям податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств всього у сумі 395 494 грн., в тому числі за серпень 2015 року - 1758 грн.; вересень 2015 року - 124 898 грн.; вересень 2016 року - 30 375 грн.; жовтень 2016 року - 238 423 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по загальним податковим деклараціям з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств, всього у сумі 3 278 грн., в тому числі за серпень 2016 року - 2122 грн., грудень 2016 року - 1156 грн. та завищено від'ємне значення у сумі 2 626 грн. за грудень 2016 року.

На підстави вищезазначених висновків відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005001407 від 10.05.2017 року, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на подану вартість у розмірі 2 626,00 грн.;

- № 0005011407 від 10.05.2017 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 598 098,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 398 732,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 199 366,00 грн.

В межах адміністративного оскарження позивачем була направлена скарга до Державної фіскальної служби України про частковий перегляд податкового повідомлення-рішення № 0005011407 від 10.05.2017 року у сумі 593 181,00 грн.

За результатами розгляду скарги контролюючим органу було прийняте рішення №14290/6/99-99-11-01-02-25 від 03.07.2017 року, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи безпідставними грошові зобов'язання у розмірі 593 181,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 395 454,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 197 727,00 грн., визначені відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №0005011407 від 10.05.2017 року, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 363 321,00 грн., в тому числі за вересень 2015 року - 124 989,00 грн.; за жовтень 2016 року - 238 423,00 грн. сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Агропромінвест 08 (ПДВ з вартості понаднормово списаного соняшнику у межах матеріальної складової).

Суд зазначає, що в силу приписів пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV) (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону № 996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно зі статтею 9 Закону №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

В силу приписів пункту 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2016 року) передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 198 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (п. г ).

Приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг.

Судом встановлено, що протягом 2015-2016 років позивач, як сільськогосподарський виробник здійснював вирощування насіння соняшника. Реалізація соняшника здійснювалася лише на адресу ТОВ Агропроінвест 08 (код 35834331) (Покупець), з яким позивачем було укладено Договори поставки №А866 від 27.08.2015 року, №4306 від 29.12.2015 року, №4262 від 23.09.2016 року, які мають однаковий зміст.

Так, у відповідності до умов вказаних Договорів (мовою оригіналу),-

Моментом исполнения обязательства Продавца по передаче товара является момент вручения товара Покупателю. Факт передачи/получения товара подтверждается уполномоченных лиц Покупателя и Продавца на экземпляре надлежащим образом оформленной расходной накладной (п. 1.4).

Общее количество товара купля - продажа которого осуществляется в соответствии с настоящим договором, составляет сумму партии товара расходных накладных. Количество каждой партии согласовывается сторонами предварительно в Спецификациях к данному Договору, подписанных Продавцом и Покупателем и являющихся его неотъемлемой частью. Количество может быть уменьшено или увеличено в зависимости от потребности Покупателя. В случае передачи Продавцом большего количества Товара, чем предусмотрено в Спецификации, Покупатель в одностороннем порядке имеет право принять и оплатить весь Товар без составления дополнительных Спецификаций и уведомлений Продавца (п. 2.1).

Качество товара купли - продажи которого осуществляется с настоящим Договором должно соответствовать требованиям ДСТУ 7011:2009, а также следующим показателям: влажность - не более 8%; сорная примесь - не более 3,0%; масляничная примесь - не более 15,0% (п. 2.2).

Граничные нормы приемки Товара: влажность - не более 15,0%; сорная примесь - не более 8,0% (п.2.3).

Количество переданного товара определяется путем взвешивания на весовой Покупателя. В случае соответствия товара показателям, указанным в п. 2.2 настоящего Договора, товар принимается по физическому весу согласно условиям поставки. Если качество товара не соответствует показателям, указанным в п.п. 2.2 настоящего Договора, товар принимается по зачетному весу, определяемому п. 5.3 настоящего Договора. Качество товара подтверждается удостоверением качества или карткой анализа зерна (форма № 47), выданной лабораторией ООО Агропроминвест 08 (п. 2.4).

Матеріалами справи підтверджено, що збирання врожаю соняшника у 2015 році відбувалося протягом серпня - вересня в загальній кількості 4 663 480 кг, з них у серпні -1663180 кг, у вересні - 3 000 500 кг. У серпні 2015 року підприємством реалізовано 244 223 кг, у вересні (по 29.09.2015 включно) - 2 816 624 кг. У вересні 2015 року відбулося списання мертвих відходів у кількості 441 670 кг згідно з актами на сортування та сушку продукції рослинництва (за ф.№82) від 30.09.2015 року. Сальдо насіння соняшнику на складі станом на 01.10.2015 року становило 552 310,0 кг.

Збирання врожаю соняшника у 2016 році відбувалося протягом серпня - жовтня в загальній кількості 4 468 770 кг, з яких у серпні - 175 200 кг, у вересні - 4 051 310 кг, у жовтні- 242 260 кг. У вересні 2016 року підприємством реалізовано 2 969 445 кг, у жовтні (по 25.10.2016 включно) - 469 451 кг. У жовтні 2016 року відбулось списання мертвих відходів у кількості 535 485 кг згідно з актами на сортування та сушку продукції рослинництва (за ф.№82) від 26.10.2016 року та 27.10.2016 року. Сальдо насіння соняшнику на складі станом на 30.10.2016 року становило 447 087,5 кг.

На підставі вказаних даних відповідач дійшов висновків, що ТОВ Чистопілля з моменту збору врожаю насіння соняшника з поля, зберігання його на власному току та його реалізації ТОВ Агропроінвест 08 не здійснював ніякого очищення даного насіння та реалізовував його в якості, що відповідає ДСТУ, тобто відсутні мертві відходи під час первинного та складського очищення соняшника.

У статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні від 04.07.2002 року № 37-IV (далі Закон № 37-IV) визначено, що виробництво зерна - діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства; зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Згідно зі статтею 21 Закону № 37-IV, якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Відповідно до статті 23 Закону № 37-IV, зерно та продукти його переробки, визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх подальшого використання або знищення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проведення експертизи зерна та продуктів його переробки, а також прийняття висновку щодо можливості їх подальшого використання або знищення покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Витрати, що пов'язані з транспортуванням, зберіганням, експертизою або знищенням зерна та продуктів його переробки, непридатних для продовольчого використання, оплачуються власником зерна та продуктів його переробки.

Згідно з умовами Договорів поставки, відомостей руху зерна та іншої продукції, реєстрів на відпуск продукції рослинництва та видаткових накладних на відвантаження соняшника ТОВ Чистопілля на адресу ТОВ Агропроінвест 08 відвантажена продукція до моменту здійснення сортування та очищення фактично відповідає якості та нормам ДСТУ.

У зв'язку з тим, що реалізація соняшнику ТОВ Чистопілля здійснювалася лише на адресу ТОВ Агропроінвест 08 , а у відповідності до приймання продукції за якістю у межах граничної норми засміченості соняшнику згідно п.2.3 Договорів, відсутні факти відшкодування затрат по очищенню (п.2.5 Договорів) та повернення неякісної продукції (п.2.6 Договорів), це свідчить про відповідність якості нормам ДСТУ при відвантаженні.

Так, реалізація соняшника на адресу покупця - ТОВ Агропроінвест 08 у серпні 2015 року та у вересні 2015 року до 29.09.2015 року включно у загальній кількості 3 060 847 кг (244 223 кг + 2 816 624 кг), або 65,63 % отриманого врожаю було здійснено з токів без здійснення очистки та отримання мертвих відходів (акти на сортування та сушку продукції рослинництва (за ф. №82) від 30.09.2015 року). З урахуванням залишків на початок вересня 2015 року у кількості 1 257 065 кг та отриманого на протязі 2015 року соняшнику у кількості 3 000 500 кг, з якого у вересні реалізовано 2 816 624 кг, на момент проведення очистки соняшнику (30.09.2015 року) його кількість становила 1 602 833 кг. 30.09.2015 року було списано мертвих відходів у кількості 441 670 кг.

Викладені обставини дають підстави для висновку, що у період з серпня по 29.09.2015року реалізація на адресу покупця соняшнику здійснювалася без списання мертвих відходів , що підтверджує факт отримання соняшника на склад у належній якості у відповідності до реєстрів приймання зерна та іншої продукції (форма N СП-2), які застосовуються для оформлення приймання продукції на тік та в інші місця зберігання, реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (форма N СП-1) та путівок на вивіз продукції з поля (форма N СП-4).

Реалізація соняшника на адресу покупця - ТОВ Агропроінвест 08 у вересні 2016 року та у жовтні 2016 року до 25.10.2016 року включно у загальній кількості 3 400 736 кг (2 969 445 кг + 469 451 кг - 38 160 кг), або 76,1% отриманого врожаю було здійснено з токів без здійснення очистки та отримання мертвих відходів (акти на сортування та сушку продукції рослинництва (за ф.№82) від 26 та 27.10.2016 року), а отже з урахуванням залишків на початок жовтня 2016 року у кількості 1 257 065 кг, з якого у жовтні 2016 року реалізовано 431 291 кг, на момент проведення очистки соняшнику (26 - 27 жовтня 2016 року) його кількість становила 825 774 кг. На протязі жовтня 2016 на тік надійшло 242 260 кг. 26 та 27 жовтня 2016 року списано мертвих відходів у кількості 535 485 кг.

Таким чином, у періоді з вересня 2016 року по 25.10.2016 року на адресу покупця соняшнику - ТОВ Агропроінвест 08 здійснювалася реалізація без додаткового очищення (тобто, згідно зі складським обліком по межтоках не проводилася передача соняшнику для очищення та сушіння, а також не оприбутковувалися відходи), що підтверджує факт отримання соняшника на склад у належній якості у відповідності до реєстрів приймання зерна та іншої продукції (форма N СП-2), які застосовуються для оформлення приймання продукті на тік та в інші місця зберігання, реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (форма N СП-1) та путівок на вивіз продукції с поля (форма N СП-4).

На підставі вищевикладеного суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про не встановлення джерела виникнення мертвих відходів у кількості 5354 85 кг при надходженні у жовтні 2016 року врожаю соняшнику у кількості 242 260 кг. (тобто фактично на дату доробки було в наявності тільки 242 260 кг, з яких отримано аж 535 485 кг відходів).

Як вбачається з матеріалів справи, вивезення проводилося власним транспортом на власні поля, що підтверджується подорожніми листами, нарядами на трактори. Після внесення відходів було здійснено дискування ґрунту. У відповідності до актів про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів, якими на підприємстві оформлено утилізацію мертвих відходів , та Актів на сортування та сушку продукції рослинництва від 26.10.2016 року та від 27.10.2016 року б/н частина мертвих відходів підприємством вивозилась на поля раніше, ніж було здійснено очищення соняшнику, а саме з 18.10.2016 року по 24.10.2016 року.

В актах на сортування та сушку продукції рослинництва не зазначено наявність додатків щодо прибуткових та витратних документів та натурального виразу переданого на переробку та отриманого після переробки соняшнику, не зазначено вологість у відсотках до переробки та після переробки.

Згідно копій карток аналізу зерна, аналізи зерна проведено відділом хімічного аналізу зерна ТОВ ПК Дніпровський лише тільки по окремим реєстрам приймання зерна вагарем за 2016 рік у кількості 1189,87 тн (при зібраному врожаю 4 468,8 тн), проте, як зазначено в акті перевірки, у відповідності до АІС Архів електронної звітності контролюючим органом не встановлено та не зареєстровано в ЄРПН взаємовідносин ТОВ Чистопілля з ТОВ ПК Дніпровський по отриманню послуг аналізу зерна.

В наданих підприємством картках аналізу зерна не зазначено, з якого саме транспортного засобу взято зразок зерна для аналізу та з якого обсягу зерна, а вказано тільки номер поля, на якому здійснювалося збирання врожаю соняшника 2016 року. При цьому, у реєстрах приймання зерна вагарем форми ф.№78а, які є додатками до наданих карток аналізу зерна: №201 від 03.09.2016 року, №218 від 11.09.2016 року зазначено здійснення водіями по 16 ходок за день, №207 від 06.09.2016 року - 26 ходок, №228 від 14.09.2016 року - 33 ходки, №190 від 01.10.2016 року - 11 ходок, №193 від 03.10.2016 року - 19 ходок, №95 від 16.09.2016 року - 42 ходки, №88 від 09.09.2016 року - 22 ходки, №80 від 06.09.2016 року - 22 ходки, №69 від 31.08.2016 року - 40 ходок.

Крім того, з первинних документів щодо відвантаженого ТОВ Чистопілля соняшнику на адресу ТОВ Агропроінвест 08 вбачається невідповідність обсягів відвантаженої продукції по товарно-транспортних накладних та по видаткових накладних, а також дат здійснення операцій.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно з даними бухгалтерського обліку собівартість 1 тн соняшнику у 2015 році склала 2470,00 грн. Загальна собівартість списаного за актами від 30.09.2015 року соняшнику становить 1 090 999,00 грн. (441,7 тн х 2470,00 грн.).

За висновками контролюючого органу, матеріальна складова у виробничій собівартості у 2015 році згідно розрахунку становить 57,24%. Отже, матеріальні витрати у складі собівартості соняшника - 624 487,83 грн. (1 090 999,00 грн. х 57,24 %). ПДВ з вартості понаднормово списаного соняшнику у межах матеріальної складової становить 124 897,57 грн. (624 487,83 грн. х 20%).

Таким чином, в порушення п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за вересень 2015 року на суму 124 898,00 грн.

Суд також зазначає, що згідно з даними бухгалтерського обліку собівартість 1 тн соняшнику у 2016 році склала 4610,00 грн. Загальна собівартість списаного за актами від 26 та 27.10.2016 року соняшнику становить 2 468 655,00 грн. (535,5 тн х 4610,00 грн.).

За висновками контролюючого органу, матеріальна складова у виробничій собівартості у 2016 році згідно розрахунку становить 48,29%. Отже, матеріальні витрати у складі собівартості соняшника - 1 192 113,50 грн. (2 468 655,00 грн. х 48,29 %). ПДВ з вартості понаднормово списаного соняшнику у межах матеріальної складової становить 238 422,70 грн. (1 192 113,50 грн. х 20%).

Таким чином, в порушення п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2016 року на суму 238 423,00 грн.

Загальна сума завищення податкового кредиту за 2015 - 2016 рік по взаємовідносинам з ТОВ Агропроінвест 08 складає 363 321,00 грн., в т.ч. за вересень 2015 року - 124 898,00 грн., за жовтень 2016 року - 238 423,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 10.05.2017 року № 0005011407 в частині донарахування грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у сумі 363 321,00 грн. (за основним платежем) та 181 660,50 грн. (за штрафними санкціями) є правомірним і підстави для його скасування в цій частині, відсутні.

Суд також зазначає, в ході розгляду справи було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ Чистопілля станом на 01.07.2015 року та станом на 31.12.2016 по рахунку №631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками обліковувалась дебіторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ Сінергія (код ЄДРПОУ 32604253) в сумі 123 946,9 грн., яка виникла у зв'язку із перерахуванням передплати за комплекс робіт по оформленню технічної документації із землеустрою: на суму 10 546,9 грн. (платіжне доручення №78 від 22.05.2012 року згідно рахунку №27 від 21.05.2012 та договору № С-272 від 18.05.2012 року, в тому числі ПДВ - 1 757,82 грн.); на суму 113 400,0 грн. (платіжне доручення № 414 від 17.12.2012 року згідно договору № С-292 від 12.12.2012 року, в тому числі ПДВ 18 900,0 грн.).

Так, матеріалами справи підтверджено, що 18.05.2012 року між ТОВ Чистопілля (Замовник) та ТОВ Сінергія (Виконавець) було укладено Договір № С-272, на підставі якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по оформленню технічної документації із землеустрою щодо оформлення правовстановлюючого документу на земельну ділянку під об'єктом нерухомості Замовника (нежитлова будівля насосної станції) для функціонування насосної станції, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, селище Першотравневе, вул. Гагаріна, 1-А (п. 1.1). Згідно з п. 2.3 Договору, Замовник здійснює передоплату за виконання робіт у розмірі 70% від загальної вартості робіт, що становить 10 546,90 грн., в т.ч. ПДВ - 1 757,82 грн.

Як було встановлено в ході перевірки, платіжним дорученням № 78 від 22.05.2012 року згідно рахунку № 27 від 21.05.2012 року по Договору № С - 272 позивачем на рахунок ТОВ Сінергія було перераховано суму 10 546,90 грн., в т.ч. ПДВ - 1 757,82 грн.

Судом також встановлено, що на підставі Договору № С-292 від 12.12.2012 року позивач (Замовник) доручає, а ТОВ Сінергія (Виконавець) приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по оформленню 150 договорів оренди земельних паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1.1). Згідно з п. 2.3 Договору, Замовник здійснює передоплату за виконання робіт у розмірі 70% від загальної вартості робіт, що становить 113 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 900,00 грн.

Платіжним дорученням № 414 від 17.12.2012 року згідно по Договору № С - 292 позивачем на рахунок ТОВ Сінергія було перераховано суму 113 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 900,00 грн.

В ході розгляду справи позивачем не було надано доказів виконання умов Договорів №С-272 від 18.05.2012 року та № С-292 від 12.12.2012 року. ТОВ Чистопілля не проводилась претензійна робота щодо перерахованої на адресу ТОВ Сінергія передплати. Пояснень та доказів документального підтвердження щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку заборгованості, по якій минув термін позовної давності, позивачем не надано.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких підстав:

А) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності…

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦК України).

Частиною 3 статті 205 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. Згідно з ч.1 ст. 263 Господарського кодексу України, перебіг позовної давності призупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджало надзвичайна чи невідворотна при даних умовах подія (непереборна сила).

Згідно з пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2016 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2016 року) передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 198 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (п. г ).

Приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг.

Оскільки, перерахована ТОВ Чистопілля на адресу ТОВ Сінергія передплата за виконання робіт, передбачених умовами Договорів №С-272 від 18.05.2012 року та № С-292 від 12.12.2012 року, у загальному розмірі 123 946,90 грн. після закінчення строку позовної давності (відповідно - з серпня 2015 року та березня 2016 року) набуває статусу безнадійної, оскільки немає факту придбання даних послуг, як це передбачено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, тому, права на податковий кредит щодо неотриманих від ТОВ Сінергія послуг, у позивача немає.

За таких обставин, суд погоджується з висновком контролюючого органу про завищення сум податкового кредиту у сумі 1758,00 грн. та у сумі 18900,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Сінергія , у зв'язку із чим, відсутні підстави для визнання в цій частині протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення від 10.05.2017 року № 0005011407.

Щодо правомірності донарахування оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 10.05.2017 року № 0005011407 грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 17 212,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 11 475,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 737,50 грн. за липень 2016 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.01.2026 року між ТОВ Чистопілля (Покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) було укладено Договір поставки № 20160114-01, згідно з умовами якого (мовою оригіналу), Поставщик обязуется поставить в оговоренные сроки - Покупателю, а Покупатель обязуется принять и оплатить запасные части, ассортимент, номенклатура, количество, объем, стоимость, которого определены в Спецификациях, являющихся неотъемлемой частью настоящего Договора (п. 1.1). Поставка товара осуществляется на условиях EXW - АДРЕСА_1, либо по другим условиям, согласованным Сторонами (п. 2.1). Цены на товар, который поставляется Поставщиком, является свободными и указанными в Спецификациях на отдельную поставку товара (п. 3.1).

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем подані до суду: податкові накладні (поставка запчастин) за липень 2016 року на загальну суму 68852,00 грн. в т.ч. ПДВ - 11 475,31 грн.; видаткові накладні; товарно - транспортні накладні, що підтверджують поставку товару; приймальні акти за підписами відповідальних осіб позивача; платіжні доручення, що підтверджують сплату за поставлений товар протягом липня - серпня 2016 року.

Суд зазначає, що згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В ході проведення перевірки відповідачем були досліджені всі первинні документи на підставі яких були сформовані дані податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі і податкові накладні, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів перевірки, контролюючий орган вважає, що позивачем було завищено податковий кредит у розмірі 11 475,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що останнім не подано податкову декларацію та не сплачені податкові зобов'язання за вказаний період.

Суд зважує, що платник податку на додану вартість (покупець товару, робіт/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (робіт/послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

З огляду на те, що відповідачем не ставиться під сумнів добросовісність дій позивача та реальність вчинених господарських операцій, а також враховуючи встановлений факт сплати коштів за отриманий товар, зокрема суми ПДВ, наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, що були виписані на адресу Підприємства зареєстрованим платником ПДВ, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів, до податкового кредиту у розмірі 11 475,00 грн. в т.ч. за липень 2017 року у сумі 11 475,00 грн.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 10.05.2017 року № 0005011407 в частині визначення податкових зобов'язань у розмірі 17 212,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 11475,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 573 7,50 грн, у зв'язку із чим, вказане податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню в цій частині.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до положень ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Чистопілля до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення від 10.05.2017 року №0005011407 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.05.2017 року №0005011407 в частині донарахування грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 17212,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 11 475,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 573 7,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чистопілля (код ЄДРПОУ 34277022, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Чистопіль, вул. Шевченка, 5) судові витрати у розмірі 258,04 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева