Рішення

від 26.02.2018 по справі 810/1965/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року м.Київ № 810/1965/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Центуріон Плюс до Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Липовець АТП", про визнання протиправними та скасування рішення в частині недопущення позивача до участі у конкурсі та наказу в частині введення в дію рішень конкурсного комітету, зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Центуріон Плюс з позовом до Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації (далі також - відповідач-1) та Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (далі також - відповідач-2), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації (відповідача-І) від 02.12.2016, по об'єктах №87, 88 та 90 в частині недопущення позивача до участі у конкурсі, визначення переможця конкурсу (за наявності) та перевізника, що зайняв друге місце (за наявності);

- визнати протиправним та скасувати розпорядчий документ Організатора конкурсу щодо введення в дію рішення конкурсного комітету від 02.12.2016, а саме: наказ Департаменту ЖКГ, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації від 16.12.2016 №74, в частині введення в дію рішень конкурсного комітету по об'єктах №87, 88 та 90;

- визнати протиправними та скасувати договір №247 від 20.12.2016, який укладено між Відповідачем-2 та ТОВ Липовець АТП, та договір №249 від 20.12.2016, який укладено між Відповідачем-2 та ТОВ Липовець АТП, як переможцем конкурсу за результатами конкурсу по об'єктах №88 та №90.

- зобов'язати конкурсний комітет з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації (відповідача-І), визначити переможця конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на маршрутах Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси №101/102, 121/122, Погребище АС - Степанки- Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси №117/118, 119/120, Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, рейси №1271/1274 на підставі бальної системи оцінки пропозиції, що була чинною станом на 02.l2.2016, та документів, поданих перевізниками-претендентами до 11.11.2016 (кінцевий термін здачі документів на зазначений конкурс).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 задоволено апеляційну скаргу Приватного підприємства Центуріон Плюс, скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1965/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Липовець АТП", витребувано докази по справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 09.01.2018 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 09.01.2018 (т. 2, а.с. 204-205), у якій просив суд викласти позовні вимоги у наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації (відповідача-1) від 02.12.2016, по об'єктах №87, 88 та 90 в частині недопущення позивача до участі у конкурсі, визначення переможця конкурсу (за наявності) та перевізника, що зайняв друге місце (за наявності);

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту ЖКГ, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації від 16.12.2016 №74, в частині введення в дію рішень конкурсного комітету по об'єктах №87, 88 та 90;

- зобов'язати конкурсний комітет з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації (відповідача-І), визначити переможця конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на маршрутах Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси №101/102, 121/122, Погребище АС - Степанки- Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси №117/118, 119/120, Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, рейси №1271/1274 на підставі бальної системи оцінки пропозиції, що була чинною станом на 02.l2.2016, та документів, поданих перевізниками-претендентами до 11.11.2016 (кінцевий термін здачі документів на зазначений конкурс).

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 прийнято до розгляду судом заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 09.01.2018, відтак подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням позовних вимог, викладених у цій заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" та приписів Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081, Конкурсним комітетом протиправно не допущено до участі у конкурсі ПП Центуріон Плюс .

При цьому позивач зазначає, що для участі у конкурсі подав заяву за встановленою формою із повним пакетом документів, передбачених чинним законодавством та зазначених організатором конкурсу у відповідному оголошенні, проте в день проведення конкурсу присутньому на засіданні представнику позивача членами конкурсного комітету було поставлено ряд запитань щодо характеристики конкурсних пропозицій позивача.

Так, під час засідання відповідач-1 звернувся до представника позивача з вимогою надати інформацію щодо ведення позивачем господарської діяльності в сфері пасажирських перевезень, зокрема, щодо організації проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод та організації підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з питаннями безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Позивач стверджує, що відповідач-1 безпідставно під час засідання конкурсного комітету звернувся до представника позивача із вимогою негайно надати документальне підтвердження відповідності позивача вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт , яка встановлює вимоги до автомобільних перевізників, оскільки документи по зазначених питаннях не вимагаються до обов'язкового включення до переліку документів для участі у конкурсі.

При цьому позивач вказує, що під час засідання конкурсного комітету претендентам надається право на обґрунтування запропонованих ними конкурсних пропозицій, тоді як вимагати під час засідання комітету документи, які не є обов'язковими для участі у конкурсі, виходить за межі повноважень відповідача-1. Але і за таких обставин представник позивача повідомив відповідача-1, що зможе надати підтверджуючі документи прямо в день конкурсу, однак для цього йому необхідний час з метою організації даного питання, а саме доручення працівнику підприємства, яке територіально знаходиться в іншому населеному пункті (Київська область), відсканувати та направити їх на електронну пошту або надати їх зображення на ознайомлення на електронному носії представника позивача, проте представника позивача попросили залишити залу засідання.

Згодом представника позивача знов запросили до зали засідання, де повідомили, що в результаті конкурсу конкурсним комітетом прийнято рішення не допустити позивача до участі у конкурсі, як такого, що не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт .

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача-1 відсутні повноваження на проведення перевірки відповідності перевізника-претендента вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт .

Також позивач зауважує на тому, що відповідачами порушено процедуру отримання інформації про діяльність перевізника-претендента, оскільки у позивача відсутній обов'язок у складі пакету документів, що подаються для участі у конкурсі, подавати документи щодо відповідності перевізника-претендента вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт .

Поміж того, представник органу Укртрансбезпеки, до повноважень якого і відноситься питання щодо контролю за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, є членом конкурсного комітету і в силу норм пункту 41 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081, саме представники Укртрансбезпеки, як органу контролю, повинні надавати інформацію про діяльність перевізника-претендента під час засідання конкурсного комітету.

Відповідачі проти позову заперечують, про що свідчать надані суду письмові заперечення (т.2, а.с. 97-101, 166-170 ), зміст яких є тотожним. В запереченнях стверджується про законність прийнятого рішення про не допуск позивача до участі у конкурсі, оскільки позивач на думку відповідачів надав для участі у конкурсі документи, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема, не було надано підтвердження проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки.

Третя особа письмових заперечень проти позову не надала.

У судове засідання, призначене на 17.01.2018, з'явився представник позивача.

У судове засідання, призначене на 17.01.2018, відповідачі та третя особа не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

У судовому засіданні 17.01.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позов просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 17.01.2018 представником позивача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення адміністративного позову, суд визнав можливим проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2016 року в газеті Події, факти, новини Вінничини (№41) організатором конкурсу - Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації було розміщено оголошення про проведення конкурсу на визначення автомобільного перевізника (т.2, а.с. 120).

В оголошенні зазначено, що на 2 грудня 2016 року оголошується проведення конкурсу на право здійснення перевезення пасажирів на приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування, а саме

• Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3 (рейси 101/102), Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3 (рейси 121/122) (об'єкт № 87);

• Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3 (рейси 117/118), Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3 (рейси 119/120) (об'єкт № 88);

• Погребище АС - Вінниця АС-3 (рейси 1271-1274) (об'єкт № 90).

В пункті 7 даного оголошення викладено умови проведення та організації конкурсу, в яких, серед іншого, вказано, що Конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі у конкурсі автомобільного перевізника, який не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт .

Приватне підприємство Центуріон Плюс (ідентифікаційний код: 35936645, місцезнаходження: 09022, Київська область, Сквирський район, село Буки, вул.Волинська, буд.34) 10.10.2008 зареєстровано в якості юридичної особи Сквирською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №481855 (т.2, а.с.138).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, викладеними у довідці Управління статистики у Білоцерківському районі від 08.11.2017 №23-60/71 (т.2, а.с.139-140).

Позивач має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом серії АЕ №421916, видану Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті 26.11.2014, строк дії якої не обмежений (т.1, а.с.49).

Позивач виявив бажання прийняти участь у вищезазначеному конкурсі, та подав до Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації необхідні для участі у конкурсі з перевезення пасажирів на маршрутах загального користування документи на маршруті:

• Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3 (рейси 101/102), Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3 (рейси 121/122) (об'єкт № 87);

• Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3 (рейси 117/118), Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3 (рейси 119/120) (об'єкт № 88);

• Погребище АС - Вінниця АС-3 (рейси 1271-1274) (об'єкт № 90).

02.12.2016 року в приміщенні Вінницької обласної державної адміністрації відбулось засідання Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації.

Дане засідання було оформлено протоколом №15 від 02.12.2016 засідання Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, витяг з якого міститься у матеріалах справи (т.2, а.с. 187-199). В даному протоколі зазначено, що відповідачем-2 по об'єктах конкурсу № 87, 88 та 90 прийнято рішення не допустити до участі у конкурсі ПП Центуріон Плюс , як такого, що не виконав вимоги статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт .

Переможцем конкурсу на об'єкти конкурсу № 87, 88 та 90 було визначено ТОВ Липовець АТП .

16.12.2016 року Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації було видано наказ № 74 Про введення в дію рішення обласного конкурсного комітету, оформленого протоколом від 02 грудня 2016 року № 15 щодо визначення переможців конкурсів , згідно якого введено в дію рішення обласного конкурсного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), оформлене протоколом від 02 грудня 2016 року № 15 щодо визначення переможцями конкурсу, зокрема, за маршрутами: Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3 (рейси 101/102), Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3 (рейси 121/122), Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3 (рейси 117/118), Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3 (рейси 119/120), Погребище АС - Вінниця АС-3 (рейси 1271-1274) переможцем конкурсу по яких визначено ТОВ Липовець АТП ; наказано укласти договори на перевезення пасажирів на відповідних маршрутах, відповідно до результатів конкурсу, проведеного 02 грудня 2016 року та оформленого протоколом від 02 грудня 2016 року №15, терміном на 5 (п'ять) років та один рік по окремих об'єктах згідно з протоколом (т.2, а.с. 129-130).

Не погодившись з рішенням Конкурсного комітету про недопущення позивача до участі у конкурсі та наказом Департаменту ЖКГ, енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА № 74 16.12.2016 року Про введення в дію рішення обласного конкурсного комітету, оформленого протоколом від 02 грудня 2016 року № 15 щодо визначення переможців конкурсів позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (зі змінами та доповненнями на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2344-III) державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону № 2344-III визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Частиною першою статті 44 Закону № 2344-III встановлено, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.9 ст. 44 Закону № 2344-III для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет,

до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної

політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту.

Частиною 12 статті 44 Закону № 2344-III передбачено, що Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 45 Закону № 2344-ІІІ визначає вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі в конкурсі.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону № 2344-III у конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.45 Закону № 2344-III до участі в конкурсі не допускаються автомобільні перевізники, які:

визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство чи ліквідацію як суб'єкта господарювання;

подали до участі в конкурсі документи, що містять недостовірну інформацію;

не відповідають вимогам статті 34 цього Закону;

передбачають використовувати на маршрутах автобуси, переобладнані з вантажних транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону № 2344-ІІІ для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету такі документи:

заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент;

відомості за підписом суб'єкта господарювання про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті з зазначенням підстав для їх використання перевізником;

відомості про додаткові умови обслуговування маршруту;

документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі.

Суд зазначає, що визначений частиною 1 статті 46 Закону № 2344-ІІІ перелік документів для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування є вичерпним та не передбачає у своїй правовій конструкції яких-небудь документів, які підтверджують відповідність автомобільного перевізника вимогам статті 34 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до ч.2 ст.34 Закону № 2344-III автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками (далі - Порядок №1081).

Відповідно до п.10 Порядку №1081 Організатор затверджує умови конкурсу, в тому числі обов'язкові, відповідно до статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім обов'язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об'єкті конкурсу, який включає міські та приміські автобусні маршрути загального користування, не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Відповідно до п.17 Порядку №1081 у конкурсі можуть брати участь підприємства (організації), які відповідають вимогам, що встановлені статтею 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", а також умовам проведення відповідного конкурсу.

Отже, положеннями пунктів 10 та 17 Порядку №1081 визначені додаткові підстави допуску для участі у конкурсі підприємств (організацій), які повинні відповідати вимогам, що встановлені статтею 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", а також умовам проведення відповідного конкурсу, які додатково можуть затверджуватися організатором конкурсу.

При цьому згідно з п.2 Загальних положень Порядку №1081 умови конкурсу - встановлені організатором (обов'язкові та додаткові) умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об'єкті конкурсу.

Відтак саме організатору конкурсу надано право визначати додаткові умови проведення відповідного конкурсу.

Пунктом 29 Порядку №1081 передбачено, що для участі у конкурсі автомобільний перевізник подає на кожний об'єкт конкурсу окремо заяву за формою, визначеною згідно з додатками 1 або 2, і такі документи:

- нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезень пасажирів (може подаватися в одному примірнику, якщо перевізник-претендент бере участь у кількох конкурсах, які проводяться на одному засіданні);

- перелік транспортних засобів, які пропонуються до використання на автобусному маршруті, із зазначенням марки, моделі, пасажиромісткості (з відміткою "з місцем водія/без місця водія"), VIN-коду транспортного засобу, державного номерного знака, року випуску транспортного засобу;

- копії ліцензійних карток на кожний автобус, який пропонується до використання на автобусному маршруті;

- документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі, із зазначенням дати проведення конкурсу;

- копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів або тимчасових реєстраційних талонів автобусів, що пропонуються до використання на маршруті;

- копію документа, що підтверджує проведення процедури санації (за умови проведення санації);

- перелік транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, або письмова інформація про їх відсутність;

- анкету відповідно до пункту 32 цього Порядку;

- копія штатного розпису, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) за останні повні два квартали.

Аналіз приписів п.29 Порядку №1081 свідчить про те, що визначений цим пунктом перелік документів для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування є вичерпним та не має у своєму складі яких-небудь документів, які підтверджують відповідність автомобільного перевізника вимогам статті 34 цього Закону.

Отже, приймаючи до уваги, що ані частиною 1 статті 46 Закону № 2344-ІІІ, яка визначає перелік документів для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, ані пунктом 29 Порядку №1081, який встановлює для автомобільного перевізника перелік документів для участі у конкурсі, не передбачено подання документів, які підтверджують відповідність автомобільного перевізника вимогам статті 34 цього Закону, вимога подати такі документи може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли це передбачено додатковими умовами проведення відповідного конкурсу, які можуть затверджуватися організатором конкурсу.

Суд зазначає, що в пункті 7 Умови конкурсу в оголошенні про проведення конкурсу на визначення автомобільного перевізника відповідачем-1 визначено перелік документів, які для участі у конкурсі автомобільний перевізник мав подати на кожний об'єкт конкурсу.

Проаналізувавши вказаний перелік документів, суд зазначає, що він є абсолютно тотожним переліку документів, який передбачено пунктом 29 Порядку №1081.

Позивач у позові стверджує, для участі у конкурсі подав заяву за встановленою формою із повним пакетом документів, передбачених чинним законодавством та зазначених організатором конкурсу у відповідному оголошенні.

Відповідачами не було спростовано вказаних доводів, як і не було доведено, що серед документів, які автомобільний перевізник мав подати для участі у конкурсі визначено документи, які підтверджують відповідність автомобільного перевізника вимогам статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1081, конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який:

1) подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію;

2) визнаний банкрутом або щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство (за винятком того, стосовно якого проводиться процедура санації), або який перебуває у стадії ліквідації;

3) не відповідає вимогам статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт";

4) не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень, затвердженої обов'язковими умовами конкурсу, та перевезень, які повинні виконуватися відповідно до чинних договорів (дозволів). Достатня кількість транспортних засобів визначається як кількість автобусів, необхідних для виконання перевезень, та кількість резервних транспортних засобів, яка становить 10 відсотків для міського, приміського сполучення та 20 відсотків для міжміського сполучення;

5) має несплачені штрафні санкції, накладені Укртрансінспекцією, або водії якого мають несплачені штрафи, накладені відповідно до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неоскаржені у судовому порядку (що були накладені не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення конкурсу);

6) подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Абсолютно аналогічні за змістом положення визначені в Умовах конкурсу, оголошеного відповідачем-1.

Як вже встановлено судом, що ПП Центуріон Плюс для участі у конкурсі було подано комплект документів, який відповідає вимогам ч.1 ст. 46 Закону № 2344-ІІІ та п.29 Порядку №1081, що не заперечувалось відповідачами.

При цьому суд виходить з того, що ані чинним законодавством (частина 1 статті 46 Закону № 2344-ІІІ, та пункт 29 Порядку №1081), ані додатковими умовами конкурсу не було передбачено надання автомобільним перевізником підтвердження проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки, а відтак за умови відсутності у автомобільного перевізника обов'язку надавати такі документи для участі у конкурсі необґрунтованим є твердження відповідачів про наявність підстав для недопуску позивача до участі у конкурсі.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що позивач надав для участі у конкурсі документи, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема, відповідачі у своїх письмових запереченнях проти позову стверджують, що позивачем не було надано підтвердження проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки, оскільки як встановлено вище обов'язок надання цих документів не був встановлений ані чинним законодавством, ані додатково Організатором конкурсу.

Згідно з пунктом 37 Порядку, достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 09 лютого 2016 року № 67 (т.2, а.с. 103-110), Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації є структурним підрозділом облдержадміністрації, підпорядкований голові облдержадміністрації, підзвітний та підконтрольний Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, Міністерству інфраструктури України.

Згідно з пп. 5.34. п. 5 згаданого Положення, Департамент відповідно до покладених на нього завдань: у сфері розвитку транспорту та дорожнього господарства, зокрема, готує пропозиції щодо вдосконалення маршрутної мережі міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, проведення конкурсів з метою розвитку конкуренції, обмеження монополізму на ринку пасажирських транспортних послуг та вибору на конкурсних засадах юридичних або фізичних осіб (автомобільних перевізників), які спроможні забезпечувати належну якість обслуговування перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування відповідно до вимог законодавства України.

Отже, скориставшись повноваженнями по перевірці достовірності інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 Порядку №1081, організатор конкурсу та/або робочий орган не були позбавлені можливості перевірити не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу подану позивачем інформацію щодо участі у конкурсі, проте доказів того, що таке право було використано організатором конкурсу та/або робочим органу конкурсу суду не надано.

Відповідно до листа Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) від 14.07.2017 № 5665/03/15-17 (т.1, а.с. 74-75), стосовно виявлення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт автоперевізником ПП Центуріон Плюс у період жовтень-грудень 2016 року зазначено, що 06.12.2016 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у зв'язку з ненаданням водієм транспортного засобу для перевірки документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону.

Відповідно до вимог Порядку під час розгляду справи про порушення автоперевізником ПП Центуріон Плюс були надані документи, неоформлення яких зазначено під час вищезгаданої перевірки, що підтвердило відсутність складу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Інших порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо позивача не виявлено, доказів зворотного відповідачами суду не надано.

Згідно із Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідачами під час розгляду справи не надано суду доказів невідповідності позивача вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт .

Виходячи з вищевикладеного, суд виходить з того, що докази невідповідності позивача вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт як на момент проведення засідання конкурсного комітету, так і під час розгляду справи в суді, відсутні, а отже у відповідачів не було підстав вважати, що позивач не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт , та відповідно не було правових та фактичних підстав для не допуску позивача до участі у відповідному конкурсі 02.12.2016.

Відповідно до п. 40 Порядку №1081 під час проведення конкурсу конкурсний комітет розглядає пропозиції перевізників-претендентів виключно за такими показниками: наявність достатньої кількості автобусів, які відповідають умовам конкурсу за класом та пасажиромісткістю (категорія, пасажиромісткість, наявність багажних відділень, додаткового обладнання); наявність, характеристика та кількість резерву автобусів для заміни рухомого складу в разі виходу техніки з ладу; наявність транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями; наявність свідоцтва відповідності автобуса параметрам комфортності (для міжміського перевезення); строк експлуатації автобусів (рік виготовлення, строк фактичної експлуатації); наявність сертифіката відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам; наявність та характеристика виробничої бази; умови підтримання належного технічного та санітарного стану рухомого складу; умови контролю технічного стану транспортних засобів перед виїздом; умови виконання регламентних робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; досвід роботи перевізника-претендента; наявність та тяжкість порушень безпеки дорожнього руху, транспортного законодавства, ліцензійних умов; якість роботи автомобільного перевізника на даному маршруті (у разі обслуговування на умовах договору (дозволу), укладеного (наданого) на підставі попереднього конкурсу; інвестиційний розвиток суб'єкта господарювання та соціальний ефект від його діяльності; умови контролю за станом здоров'я водіїв.

Пунктом 8 Порядку №1081 передбачено, що рішення про переможця конкурсу приймається конкурсним комітетом. Рішення конкурсного комітету обов'язкове для виконання організатором, крім випадків, передбачених пунктом 54 цього Порядку.

Отже, судом встановлено, що виключний перелік документів, що подаються для участі у конкурсі, визначений Законом України Про автомобільний транспорт та Порядком №1081, не містить обов'язку подання в пакеті документів для участі у конкурсі документу, який містив би підтвердження проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки.

Також, судом встановлено, що в оголошенні про проведення конкуру 02 грудня 2016 року відсутні будь-які обов'язкові чи додаткові умови щодо обов'язку подання для участі у конкурсі документу, який містив би підтвердження проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки.

Як під час розгляду Конкурсним комітетом поданих документів, так і під час судового розгляду спору відповідач-1 не надав будь-яких доказів допущення порушень ПП Центуріон Плюс вимог ст. 34 Закону України Про автомобільний транспорт , тому суд не знаходить підстав вважати оспорюване позивачем рішення Конкурсного комітету про недопуск позивача до участі у конкурсі законним, і з цих самих підстав вважає доводи відповідачів про ненадання позивачем вищевказаних документів для участі у конкурсі безпідставними.

За змістом п. 27 Порядку №1081, члени конкурсного комітету:

беруть участь в обговоренні, розгляді оцінки за бальною системою та зіставленні конкурсних пропозицій перевізників-претендентів і забезпечують прийняття рішення про визначення переможця конкурсу;

мають право на ознайомлення з усіма матеріалами, що стосуються проведення оцінки за бальною системою пропозицій перевізників-претендентів, а також на відображення своєї окремої думки у протоколі засідання комітету на підставі інформації, що підтверджена документально та врахування якої не порушуватиме процедуру проведення конкурсу;

зобов'язані дотримуватися норм законодавства, цього Порядку, об'єктивно та неупереджено розглядати конкурсні пропозиції перевізників-претендентів.

Відповідно до п. 43 Порядку №1081, претендентам надається право на обґрунтування запропонованих ними конкурсних пропозицій.

Представник ПП Центуріон Плюс , присутній на засіданні Конкурсного комітету 02.12.2016, надав усні обґрунтування запропонованих конкурсних пропозицій, в тому числі щодо забезпечення проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки, проте ці доводи жодним чином не перевірені відповідачами, у засіданні конкурсного комітету не було оголошено перерву для з'ясування питання про наявність документів, які свідчать про невідповідність позивача вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт .

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави вважати оскаржуване рішення про недопущення до участі у конкурсі протиправним, що є підставою для його скасування.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування .

Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що рішення конкурсного комітету по недопущенню позивача до участі у конкурсі за умови відсутності будь-яких доказів невідповідності позивача вимогам статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт , свідчать про порушення відповідачем-1 як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості автомобільного перевізника прийняти участь у публічному конкурсі.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації від 02.12.2016, по об'єктах № 87, 88 та 90 в частині недопущення Приватного підприємства Центуріон Плюс до участі у конкурсі та визначення переможця конкурсу ТОВ Липовець АТП є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд також враховує, що підставою для висновку про задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації від 02.12.2016, по об'єктах № 87, 88 та 90 в частині визначення переможця конкурсу ТОВ Липовець АТП є те, що Приватне підприємство Центуріон Плюс протиправно не допущено до участі у конкурсі, а відтак визначення переможця відбулось без урахування конкурсних пропозицій позивача.

Окремо, щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядчого документу про введення в дію рішення конкурсного комітету з організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування, суд зазначає таке.

Так, наказом Департаменту ЖКГ, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації від 16.12.2016 № 74 введено в дію рішення конкурсного комітету з організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування (протокол №15 від 02 грудня 2016 року), яким визначено автомобільного перевізника на автобусних маршрутах загального користування за об'єктами конкурсу № 87, 88 та 90.

Враховуючи, що наведене рішення суб'єкта владних повноважень - відповідача-2 у справі має похідний характер від рішення Конкурсного комітету про недопуск позивача до участі у конкурсі, щодо якого суд дійшов висновку про його протиправність, таке рішення також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації, визначити переможця конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на маршрутах Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси №101/102, 121/122, Погребище АС - Степанки- Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси №117/118, 119/120, Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, рейси №1271/1274 на підставі бальної системи оцінки пропозиції, що була чинною станом на 02.l2.2016, та документів, поданих перевізниками-претендентами до 11.11.2016, суд зазначає про наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, конкурс за спірними об'єктами фактично відбувся, на чому акцентують увагу сторони по справі, проте за його результатами визначено переможця-перевізника із порушенням вимог Порядку №1081.

При цьому, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача-2 щодо визначення переможців конкурсу є виключною компетенцією уповноваженого колегіального органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд .

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні субєктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року N 7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд зазначає, що дискреційні функції Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації як суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішення про допуск автомобільного перевізника до участі у конкурсі досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки Законом України Про автомобільний транспорт та Порядком №1081 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про допуск автомобільного перевізника до участі у конкурсі, а додаткових умов щодо обов'язку подання для участі у конкурсі документу, який містив би підтвердження проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки організатором конкурсу не затверджено.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до відповідача-1 всіх документів, визначених чинним законодавством, а умовами конкурсу надання інших документів не встановлено, суд вважає, що у даному випадку у відповідача-1 відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації визначити переможця конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на маршрутах Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси № 101/102, 121/122, Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси № 117/118, 119/120, Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, рейси № 1271/1274 на підставі бальної системи оцінки пропозиції, що була чинною станом на 02.12.2016, та документів, поданих перевізниками-претендентами до 11.11.2016 включно.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Виходячи з постанови Європейського суду з прав людини по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга № 10465/83), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (у т.ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації визначити переможця конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на маршрутах Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси № 101/102, 121/122, Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси № 117/118, 119/120, Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, рейси № 1271/1274 на підставі бальної системи оцінки пропозиції, що була чинною станом на 02.12.2016, та документів, поданих перевізниками-претендентами до 11.11.2016 включно, - є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Тому, суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу та своїм рішенням визначати переможця конкурсу.

В зв'язку із цим, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача-2, що наділений виключною компетенцією з визначення переможця конкурсу, відновити порушені права позивача шляхом прийняття на засіданні конкурсного комітету рішення у відповідності до вимог Порядку №1081 на підставі вже поданих перевізниками-претендентами документів для участі у конкурсі 02.12.2016.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та надані позивачем докази, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилаються відповідачі, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи по суті, а відтак наявні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Під час звернення до суду позивачем за заявлені вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір в сумі 6736,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.778366536.1 від 02.06.2017, оригінал якої міститься в матеріалах справи (т.2, а.с.63).

Верховний Суд України у постанові від 14.03.2017 (справа №П/800/559/16) зазначив про те, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п'ятої статті 171-1 КАС дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Отже, суд зазначає, що у даному випадку вимога про визнання протиправним та скасування рішення конкурсного комітету від 02.12.2016 та зобов'язання конкурсного комітету визначити переможця конкурсу на здійснення перевезень пасажирів є однією позовною вимогою.

Отже, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, предметом розгляду даної справи є дві позовні вимоги немайнового характеру.

Таким чином, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 3200,00 грн., з яких 1600,00 грн. за рахунок Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації та 1600,00 грн. за рахунок Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Суд зазначає, що судовий збір в сумі 3536,00 грн. за подання даного адміністративного позову сплачений позивачем надмірно, проте за умови відсутності заяви позивача про повернення судового збору це питання вирішенню не підлягає та може бути вирішено за окремою заявою позивача.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Конкурсний комітет з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації від 02.12.2016, по об'єктах № 87, 88 та 90 в частині недопущення Приватного підприємства Центуріон Плюс до участі у конкурсі, визначення переможця конкурсу ТОВ Липовець АТП .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації від 16.12.2016 № 74 Про введення в дію рішення обласного конкурсного комітету, оформленого протоколом від 02 грудня 2016 року № 15 щодо визначення переможців конкурсів , в частині введення в дію рішень конкурсного комітету по об'єктах № 87, 88 та 90.

4. Зобов'язати Конкурсний комітет з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації, визначити переможця конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на маршрутах Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси № 101/102, 121/122, Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, Погребище АС - Скибенці - Борщагівка - Вінниця АС-3, рейси № 117/118, 119/120, Погребище АС - Степанки - Вінниця АС-3, рейси № 1271-1274 на підставі бальної системи оцінки пропозиції, що була чинною станом на 02.12.2016, та документів, поданих перевізниками-претендентами до 11.11.2016 включно.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства Центуріон Плюс (ідентифікаційний код: 35936645, місцезнаходження: 09022, Київська область, Сквирський район, село Буки, вул.Волинська, буд.34) судовий збір у сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: 21021, м.Вінниця, вул.Порика, буд.29).

6. Стягнути на користь Приватного підприємства Центуріон Плюс (ідентифікаційний код: 35936645, місцезнаходження: 09022, Київська область, Сквирський район, село Буки, вул.Волинська, буд.34) судовий збір у сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: 21021, м.Вінниця, вул.Порика, буд.29).

7. Зобов'язати Конкурсний комітет з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Вінницької обласної державної адміністрації подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений 26.02.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.