Рішення

від 26.02.2018 по справі 826/9727/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/9727/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Катющенка В.П. та Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО доМіністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із позовом до суду в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Міністерства фінансів України щодо заяви ТОВ СПОРТЛОТО про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей від 14 грудня 2015 незаконною;

- зобов'язати Міністерство фінансів України розглянути заяву ТОВ СПОРТЛОТО від 14 грудня 2015 року про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей і додані до неї документи та прийняти рішення про видачу ТОВ СПОРТЛОТО ліцензії на випуск та проведення лотерей

Позивач зазначає, що відповідачу направлено заяву про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей від 14.12.2015, до якої додавались документи відповідно до законодавства.

Заява була отримана відповідачем 21.12.2015 у зв'язку з чим, як зазначає позивач, розпочинається відлік строків, які визначені Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності (2015).

Проте, відповідач, всупереч закону, не прийняло відносно заяви позивача жодного рішення. Натомість відповідач у відповідь направив лист про надання інформації від 25.12.2015 за № 31-26030-14-10/39363, який отримано позивачем 06.01.2016, в якому зазначено, що відсутній нормативно-правовий акт (ліцензійні умови), яким буде визначено перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги та які повинні додаватися до заяви про її отримання. Такий акт розробляється У листі також повідомлено, що не визначено розмір плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей.

Однак, як зазначає позивач, вказані питання врегульовані Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності . Посилаючись на роз'яснення Державної регуляторної служби України від 23.06.2015 № 4352/0/20-15, позивач зазначає, що відсутність ліцензійних вимог не є підставою для відмови у видачі ліцензії. Отже, на думку позивача, у разі відсутності акту КМ України щодо затвердження ліцензійних умов, здобувачу ліцензії достатньо подати разом із заявою документи за переліком, визначеним у ст. 11 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Оскільки вказаний закон не містить приписів відносно того, що відсутність ліцензійних умов є підставою для невидачі ліцензії, посилання відповідача на їх відсутність, є безпідставним та незаконним.

При цьому, позивач зазначає, що відносно плати за видачу ліцензії, це питання вирішено у ч. 1 ст. 14 Закону, а саме - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та відповідно до ч. 4 ст. 14 цього ж Закону органу ліцензування забороняється вимагати плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Позивач також наголошує на тому, що орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви встановлює наявність чи відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення. У разі відсутності підстав для залишення заяви без розгляду, орган ліцензування розглядає її щодо наявності або відсутності підстав для видачі ліцензії. У разі відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії, як зазначає позивач, орган ліцензування протягом трьох робочих днів зобов'язаний прийняти рішення про видачу ліцензії.

Проте, як вважає позивач, відповідач порушив порядок розгляду заяви. Вищезгаданий інформаційний лист не є одним з рішень, які може прийняти відповідач, а саме: про залишення заяви без розгляду, про відмову у видачі ліцензії або про видачу ліцензії. Вищезгаданим законом, як йдеться у позові, не передбачено регулювання відносин щодо видачі ліцензії шляхом направлення листів.

Водночас позивач звертає увагу, що Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України було розглянуто скаргу із зазначених питань щодо неприйняття відповідачем рішень. На підставі рішення вказаної ради Державна регуляторна служба України видала Розпорядження від 03.03.2016 № 18, яким відповідача було зобов'язано розглянути заяву та прийняти рішення в порядку, передбаченому Законом.

З урахуванням наведеного позивач просить задовольнити позов.

Відповідач у запереченнях на позов (а.с. 60) по суті зазначив, що через відсутність ліцензійних умов позивач не є здобувачем ліцензії у розумінні вищезгаданого Закону, що є обов'язковою вимогою для звернення із заявою про отримання ліцензії. Відповідач також звертає увагу, що до заяви мають надаватися документи відповідно до ліцензійних вимог. А отже, складене у довільній формі (не встановленій затвердженими Урядом ліцензійними умовами) формі письмове звернення без додання вичерпного переліку необхідних документів, не може розглядатися як заява про отримання ліцензії, у зв'язку з чим твердження позивача про необхідність розгляду такої заяви, як зазначає відповідач, є необґрунтованим і безпідставним.

Відповідач також зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України Про державні лотереї в Україні , розмір плати за видачу ліцензії встановлює КМ України. Однак Урядом не прийнято такого рішення, що фактично робить неможливим видання ліцензії.

Відповідач також звертає увагу на те, що позивач просить прийняти рішення про видачу ліцензії, водночас, як зазначає відповідач, Мінфін може прийняти одне з кількох рішень: залишити заяву без розгляду, відмовити у видачі ліцензії або прийняти рішення про видачу ліцензії. У зв'язку з цим, вимогу позивача про прийняття конкретного рішення, відповідач вважає безпідставною.

Враховуючи наведене у сукупності відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутні Ліцензійні умови та не встановлена плата за видачу ліцензії.

Відносно процесуальних дій, пов'язаних із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Арсірія Р.О. від 01.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 №6917 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 06.11.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено до розгляду по суті у складі колегії суддів на 27.11.2017. У судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, у зв'язку з чим слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи наведене, справа розглянута з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

14 грудня 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО на адресу Міністерства фінансів України сформовано Заяву про видачу ліцензії. У заяві зазначено: відомості про керівника, адресу товариства, номер телефону, ідентифікаційний код, банківські реквізити, коди КОПФГ, КОАТУУ, зазначено про відсутність кодів СПОДУ, КФВ. Зазначено прохання видати ліцензію на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей. Зазначено прохання про отримання ліцензії нарочно. Заява скріплена відтиском печатки товариства та підписом керівника.

З матеріалів справи вбачається (а.с. 12), що до заяви додано баланс на 30.09.2015, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2015, аудиторський висновок станом на 30.09.2015, список керівного складу товариства, відомості про місяця, в яких здійснюватиметься розповсюдження білетів лотерей ТОВ СПОРТЛОТО , умови проведення грошової Інтернет-лотереї Щасливе співпадіння (затверджені наказом від 02.11.2015 № 2), умови проведення грошової миттєвої лотереї Щасливий алфавіт (затверджені наказом від 16.11.2015 № 3), умови проведення грошової тиражної лотереї Число щастя (затверджені наказом від 30.11.2015 № 4), опис документів, які подаються для отримання ліцензії.

Вказаний пакет документів отриманий Міністерством фінансів України 21.12.2015 (а.с. 13).

У відповідь Міністерство фінансів України надіслало на адресу позивача лист від 25.12.2015 за № 31-26030-14-10/39363. Зазначено, що Законом України Про адміністративні послуги (стаття 5) встановлено, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, визначається перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, якою за визначенням Закону є надання ліцензії на провадження діяльності з випуску і проведення державних лотерей. Крім того, як зазначено у листі, ч. 2 ст. 11 цього ж Закону встановлено, що розмір плати за надання адміністративних послуг визначається законом.

У листі також звертається увага, що 28.05.2015 набрав чинності Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності , зазначається про відсутність ліцензійних умов та відсутність розміру плати. Зазначено, що Міністерство фінансів України повідомить товариство у разі прийняття нормативно-правових актів, необхідних для отримання нових ліцензій.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про державні лотереї ліцензування діяльності з випуску та проведення лотерей здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про ліцензування певних видів господарської діяльності .

Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності , який набрав чинності 28.06.2015 (далі також - Закон № 222-VIII), регулюються суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування , нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 7 Закону ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як випуск та проведення лотерей .

Відповідно до постанови КМ України від 5 серпня 2015 р. № 609 Мінфін є органом ліцензування у сфері випуску та проведення лотерей.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону здобувач ліцензії - суб'єкт господарювання, який подав до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії разом із підтвердними документами згідно з вимогами відповідних ліцензійних умов.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов'язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону державна політика у сфері ліцензування ґрунтується, крім іншого, на принципі дотримання законності шляхом того, що встановлюються конкретні строки здійснення кожної дії органу ліцензування, спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Відповідно до положень частини другої статті 6 Закону орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності, крім іншого:

1) отримує та розглядає заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, оформлення, переоформлення та видачу інших документів, що стосуються сфери повноважень органу ліцензування;

2) розробляє проекти ліцензійних умов і змін до них та подає їх в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлене законом.

Частиною другою статті 9 цього Закону встановлено, що ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до положень частини 11 ст. 10 Закону ліцензійними умовами встановлюються зміст та форма: 1) заяви про одержання ліцензії; 2) документів, що додаються до заяви про одержання ліцензії; 3) опису документів, що подаються для одержання ліцензії; 4) документів щодо кожного місця провадження господарської діяльності.

У свою чергу, відповідно до положень ч. 2 ст. 11 Закону у заяві про отримання ліцензії повинна міститися інформація про : 1) здобувача ліцензії: для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код; 2) вид господарської діяльності (повністю або частково), зазначений у статті 7 цього Закону, на провадження якого здобувач ліцензії має намір одержати ліцензію.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону визначено перелік документів та відомостей, які додаються до заяви.

Перелік підтвердних документів встановлюється ліцензійними умовами і є виключним (ч. 4 ст. 11).

Відповідно до положень частини першої статті 12 орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення .

Орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів (ч. 1 ст. 13).

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії (ч. 2 ст. 13).

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії (ч. 7 ст. 13) .

Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить десять робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії (ч. 8 ст. 13).

Під час розгляду справи встановлено також, що до набрання чинності Законом № 222 діяли Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12.12.2002 року № 128/1037 (надалі - Ліцензійні умови), які були розроблені на виконання Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ, який втратив чинність на підставі Закону № 222. На даний час, Ліцензійні умови до цього часу не визнані такими, що втратили чинність.

У той же час, на сьогодні, на виконання Закону № 222-VIII, нові Ліцензійні умови відповідною постановою Кабінету Міністрів України не затверджені.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному випадку , як приходить до висновку суд, отримавши заяву позивача, Мінфін був зобов'язаний, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, розглянути заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду прийняти одне із рішень: або про залишення заяви без розгляду, або про відмову у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії. Наявність чи відсутність ліцензійних умов не є передумовою для розгляду заяви та прийняття одного з вищенаведених рішень.

Однак , відповідачем у встановлені строки не вчинено жодних дій щодо розгляду заяви та доданих документів, а також - не прийнято жодного з рішень за результатами розгляду заяви. Направлення вищезгаданого листа не є виконанням наведених вище вимог Закону.

Відтак, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви та неприйнятті жодного з наведених рішень.

Що стосується доводів відповідача відносно того, що подану позивачем заяву не можна вважати належною заявою про отримання ліцензії, а відтак, відповідач, як він вважає, не вчиняв протиправної бездіяльності, слід зазначити наступне. Так, виходячи з наведених вище норм законодавства, перелік документів, які подаються для одержання ліцензії визначено статтею 11 Закону № 222-VIII і, як встановлено судом та зазначено вище, позивач надав їх Мінфіну разом із заявою про видачу ліцензії та під час розгляду справи відповідачем не наведено жодних доводів відносно їх невідповідності вимогам Закону № 222-VIII.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Тре Тракторер проти Швеції (Tre Traktцrer Aktiebolag v. Sweden) Європейський Суд визнав, що ліцензія є майном в сенсі статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки має економічну цінність від якої залежить робота суб'єкта підприємництва та рівень його прибутку.

У рішенні від 20.10.2011 Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб . Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що суб'єкти господарювання не можуть бути позбавлені права на звернення до органу державної влади із заявою про видачу ліцензії та отримати її належний розгляд через незабезпечення державою впровадження певних процедур для реалізації закріпленого законом права на отримання ліцензії. А відповідач у зв'язку з неприйняттям Кабінетом Міністрів України нових ліцензійних умов та не встановлення розміру плати за ліцензії не повинен мати можливості уникати виконання своїх обов'язків. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 10 ст. 13 Закону у рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування зазначає розрахункові реквізити для внесення плати за видачу ліцензії. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення на порталі електронних сервісів рішення про видачу ліцензії. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу (ч. 4 ст. 14). Тобто, питання внесення плати не може бути передумовою та перешкодою для розгляду заяви та прийняття одного з вищенаведених рішень.

Отже, відсутність ліцензійних умов, затверджених Кабінетом Міністрів України на виконання нового Закону № 222-VIII, та не встановлення розміру плати за ліцензії не звільняє відповідача від обов'язку, встановленого Конституцією України, діяти лише у встановленому законом порядку та здійснити належний розгляд заяви позивача про видачу ліцензії.

З огляду на це , позовна вимога позивача щодо визнання бездіяльності відповідача незаконною (протиправною) є обґрунтованою та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву про видачу ліцензії, оскільки такий обов'язок встановлений у наведених вище приписах Закону № 222-VIII. Відповідно, у цій частині позов підлягає задоволенню.

Однак, в частині зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, а саме - про видачу ліцензії, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та передчасними.

Так, у даному конкретному випадку, відповідач взагалі не розглядав заяву та не оцінював зміст доданих до неї документів, що є передумовою подальшого прийняття одного із вищезазначених рішень. Саме за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів відповідач зобов'язаний прийняти одне із вищезгаданих рішень (залишення заяви без розгляду; про відмову у видачі ліцензії, про видачу ліцензії). За даних обставин справи суд не має повноважень втручатися у компетенцію відповідача щодо оцінки отриманих ним матеріалів та прийняття одного з вищенаведених рішень.

Відтак, у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме: шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача, а також, з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача та зобов'язання прийняти одне з рішень, як зазначено вище, тобто відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Водночас, відносно судового збору, слід зазначити, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 134,00 грн. за три вимоги немайнового характеру, з яких, по суті, задоволено дві вимоги. Відтак, підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2756 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України (код ЄДР 00013480; адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), яка полягає у не розгляді заяви товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО (код ЄДР 40021288; адреса: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, 50-А) про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей.

Зобов'язати Міністерство фінансів України (код ЄДР 00013480; адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) розглянути, з урахуванням висновків суду у даній справі, заяву товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО (код ЄДР 40021288; адреса: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, 50-А) про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, а також додані до неї документи, та за результатами їх розгляду прийняти рішення відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (код ЄДР 00013480; адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО (код ЄДР 40021288; адреса: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, 50-А) судовий збір у розмірі 2 756,00 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень із загальної суми, сплаченої за квитанцією від 22.06.2016 № 0.0.572493566.1.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: В.П. Катющенко

Т.О. Скочок