Рішення

від 23.02.2018 по справі 266/392/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/392/17

Провадження № 2-о/266/4/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецкої областї в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участі секретаря Циганкової М.М., заявниці ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, в обґрунтування якої зазначила, що з 1999 року проживала разом із ОСОБА_4, 24.06. ІНФОРМАЦІЯ_1 у цивільному шлюбі. Від сумісного проживання в них народилася донька ОСОБА_5, 17.11. ІНФОРМАЦІЯ_2, яка постійно проживає із заявником. В травні 2012 року ОСОБА_4 поїхав на заробітки до іншої держави, а з 23.08. 2012 року із ним перервався зв'язок, та більше про його місцезнаходження заявнику відомо не було. В грудні 2016 року вона звернулась до поліції із заявою про зникнення чоловіка, яка була зареєстрована та внесена до ЄРДР. Крім того зазначила, що на даний час залишилася без роботи та не має можливості гідно утримувати їх спільну доньку, до того ж не може оформити пенсію по втраті годувальника, оскільки до документів які необхідно подати до пенсійного фонду також необхідно надати рішення суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Просила визнати безвісно відсутнім ОСОБА_4, 24.06. ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме місце проживання якого: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Волховська, буд. 14, з 01.05. 2012 року.

В судовому засідання заявник ОСОБА_3 заяву підтримала, з підстав зазначених у заяві, просила її задовольнити. В своїх поясненнях додаткового зазначила, що після того як він поїхав від них в травні 2012 року на заробітки до Республіки Білорусь, він близько трьох місяців ще телефонував дитині, розповідав, що телефонує з Республіки Білорусь. Дитина самостійно хотіла дізнатися інформацію про батька, та поїхала до матері ОСОБА_4, проте остання також нічого про нього не знала. Крім того при розмові із донькою він зазначив, що він переніс мікроінсульт і в нього наразі є деякі негаразди. Останнє відоме місце його реєстрації по пр. М. Жукова в м. Маріуполі, але у зв'язку із чим його було знято з реєстрації заявнику не відомо, кому належить дана квартира також не відомо. За вчинення кримінальних злочинів Архипов у розшуку не перебуває.

Представник заінтересованої особи - Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, в судове засідання надала заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилалась на те, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по 1 групі інвалідності. Непрацездатними членами сім'ї вважаються діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Із заявою про призначення пенсії звертаються батьки не раніше ніж через місяць до досягнення пенсійного віку, до заяви додається перелік відповідних документів. Також зазначила, що годувальнику, 24.06. ІНФОРМАЦІЯ_1 на час подання позову про визнання його безвісно відсутнім виповнилося 50 років, для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника йому необхідно мати 12 років страхового стажу. Під час судового розгляду доповнила заперечення та посилалась на те, що ОСОБА_4 відповідно до витребуваних відомостей здійснював підприємницьку діяльність у січні, лютому 2017 року, що фактично виключає задоволення заяви ОСОБА_3 До того ж, Архипов може перебувати на території іншої держави та здійснювати трудову діяльність, а в цей момент заявник буде отримувати пенсію по втраті годувальника, що може бути розцінено, як нецільове використання грошових коштів пенсійного фонду.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Статтею 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до вимог ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Судом встановлено, що з 1999 року по травень 2012 року ОСОБА_4, 24.06. ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав без реєстрації за адресою: м. Маріуполь, вулиця Волховська, буд. 14, що підтверджується довідкою-актом № 01/08/08 від 12.01. 2017 року, виданої КСН "Бригантина". (а.с.10)

Зі свідоцтва про народження І-НО № 238839, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Маріуполя Донецької області, батьками ОСОБА_5, 17.11. ІНФОРМАЦІЯ_2, вказані: ОСОБА_4 та ОСОБА_3. (а.с.9)

З витягу кримінального провадження № 12016050780001593 вбачається, що 27.12. 2016 року за заявою ОСОБА_3 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, із фабулою: 27.12. 2016 року до ЧЧ Приморського ВП, з заявою звернулася ОСОБА_3, яка повідомила, що навесні 2012 року її громадянський чоловік ОСОБА_7, 24.06. ІНФОРМАЦІЯ_1, поїхав з дому до іншої держави, а з 23.08. 2012 року, з останнім перервався зв'язок, більше про його місцезнаходження нічого не відомо. ОСОБА_4 з 28.12. 2016 року було оголошено у розшук, який наразі триває, відповідно до листа № 15658/104/05-2017 від 01.11. 2017 року. (а.с.7,70)

З відомостей з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_4, 24.06. ІНФОРМАЦІЯ_1 перетинав державний кордон України 19.07. 2012 року, об 11:06 год. через пункт пропуску "Новоазовськ" на виїзд, та 19.07. 2012 року, о 18:30 год. через пункт пропуску "Новоазовськ" на в'їзд. (а.с.36)

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.02. 2016 року, ОСОБА_4, 24.06. ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. Рішенням суду встановлено, що право власності ОСОБА_4 на вказану квартиру припинено у зв'язку з відчуженням власником свого майна, тобто укладенням договору купівлі-продажу від 20.12. 2011 року. (а.с.52-53)

Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів станом на 27.10. 2017 року встановлено, що ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, останній раз отримував дохід на території України в першому кварталі 2012 року з наступних джерел: ОСБЖБ "Іллічівець-18", ОСБЖБ "Іллічівець-19", ОСБЖБ "Іллічівець-22". Окрім цього зазначена підприємницька діяльність з другого кварталу 2012 року, проте дохід в період часу з: другий квартал 2012 року по другий квартал 2017 року відсутній. (а.с.63)

З витребуваних судом відомостей, з ОСБЖБ "Іллічівець-19", ОСБЖБ "Іллічівець-22" встановлено, що ОСОБА_4 звільнено з 10.04. 2012 року та 28.04. 2012 року відповідно, за власним бажанням відповідно до поданої ним письмової заяви.

При цьому суд, критично оцінює заперечення представника заінтересованої особи, оскільки з витребуваних судом відомостей встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований приватним підприємцем, проте підприємницька діяльність не здійснювалася з другого кварталу 2012 року, дооід відсутній.

Таким чином, кожний письмовий доказ окремо, так і в сукупності, підтверджує факт відсутності ОСОБА_4 в період часу з 01 вересня 2012 року, оскільки як зазначила і сама заявник зв'язок перервався у серпні 2012 року.

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі Бочаров проти України від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом (див. рішення від 18.01.1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства ). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі Салман проти Туреччини ) . Адже національним судам належить не тільки ефективно захищати людину, а й самим діяти у такий спосіб, щоб не порушувати права, гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року.

За таких обставин, окрім як за рішенням суду, заявник позбавлена можливості реалізувати права з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_5, які виникають при встановленні факту визнання безвісно відсутнім ОСОБА_4

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, а тому повинні бути віднесені на рахунок заявника.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 43, 45 ЦК України, ст.ст. 259, 265, 268, 272, 305 309 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_3 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - задовольнити.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, визнати безвісно відсутнім з 1 вересня 2012 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пантелєєв Д. Г.

Присяжні ОСОБА_1,

ОСОБА_2