Постанова

від 26.02.2018 по справі 911/2949/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа№ 911/2949/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача : Гусєва Ю.Л. (дов. №03-02/01 від 02.01.2018),

від відповідача: Давиденко О.В. ( дов. №6 від 24.01.23018)

розглянувши апеляційну скаргу Малого підприємства "Озон"

на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2017, повний текст якого складений 14.12.2017

у справі № 911/2949/17 (суддя Яреми В.А.)

за позовом Гостомельської селищної ради

до Малого підприємства "Озон"

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2017р. у справі №911/2949/17, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.12.2017р., позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Мале підприємство Озон укласти договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури селища Гостомель наступного змісту:

Договір

про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури

селища Гостомель

селище Гостомель " " 2017 р.

Гостомельська селищна рада (сел. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 125), в особі селищного голови Прилипка Юрія Ілліча, який діє у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та керується статтями 30 та 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішеннями сесії Гостомельської селищної ради №426-18-VI від 24.05.2012р. "Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель", №121-06-VII від 24.03.2016р. "Про внесення змін до рішення Гостомельської селищної ради №426-18-VI від 24.05.2012р. "Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель", з однієї сторони, та замовник Мале підприємство "Озон" в особі директора Протасевича Л.А.., ідентифікаційний код 19416803, юридична адреса: 08290 Київська обл. смт. Гостомель, вулиця Зарічна, 1 (надалі Замовник) уклали цей договір про наступне:

1. Предмет договору

1.2 Залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури сел. Гостомель.

1.3 Місце розташування об'єкта : селище Гостомель, вул. Зарічна, 1.

1.4 Цільове призначення об'єкта : офісне приміщення.

2. Ціна Договору й умови оплати

2.1 Загальна вартість будівництва об'єкта, (розраховано згідно кошторисної вартості будівництва, яка зазначена в декларації): 185 200 гри. 00 кой.

2.2 Розмір пайового внеску становить : 10% (десять відсотків).

2.3 Для даного об"єкту будівництва величина пайової участі складає:

ПУ = ЗКВБ * РПУ% = 185 200,00 * 10% = 18 520,00 гри. (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять гри. 00 кой.), де:

ПУ - розмір пайової участі;

ЗКВБ - загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта;

РПУ% - розмір пайової участі у розвиток інфраструктури селища Гостомель.

2.4 Сплата коштів Замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста сплачується шляхом безготівкового перерахування в сумі 18 520,00 гри. до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем.

Зазначені кошти замовник перераховує на розрахунковий рахунок:

Одержувач: МБ Ірпінь - Гостомель, Код ЗКПО: 37911135, р/р:

31518921700010, МФО: 821018, Банк: УДКСУ в Київській області м. Ірпінь,

Код платежу: 24170000.

2.5 Гостомельська селищна рада й Замовник уклали цей Договір добровільно. При укладанні цього Договору майнових прав і претензій не мають.

2.6 За порушення строків сплати пайового внеску стягується пеня у розмірі 0,1% від нарахованої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

3.Обов'язки сторін

3.1 Замовник зобов'язується:

- при проведенні будівництва об'єктів архітектури дотримуватись вимог затвердженої містобудівної й іншої проектної документації, діючих правил забудови й вимог вихідних даних;

- сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури сел. Гостомель відповідно до пп.2.3 цього договору;

- дотримуватись встановленого порядку користування й володіння земельною ділянкою, на якій проводиться будівництво об'єктів архітектури.

3.2 Гостомельська селищна рада зобов'язується кошти, що надійшли від Замовника на розвиток інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури селища, використати за цільовим призначенням.

4. Розгляд спорів

4.1 Всі спори, які можуть виникнути з даного Договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, або у судовому порядку.

5. Інші умови

5.1 Невід'ємною частиною Договору є наявність проектно - кошторисної діікументації.

5.2. Договір може корегуватись у разі, коли фактична кошторисна вартість буде більша, або менша після закінчення об'єкта будівництва.

5.3. Приймання об'єкта в експлуатацію здійснюється після сплати повної суми пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури сел. Гостомель відповідно до пп.2.3 цього договору.

6. Цей Договір складено в двох примірниках, один із яких залишається у Гостомельській селищній раді, інший у Замовника.

7. Договір набирає чинності з моменту його підписання.

Підписи сторін

Селищний голова Замовник

Мале підприємство "Озон"

Директор

---

Ю.І.Прилипко

---

Л.А.Протасевич

Договір зареєстровано у відділі обліку та звітності при виконавчому комітеті Гостомельської селищної ради за№ від

---

(посада) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові)

Стягнуто з Малого підприємства "Озон" на користь Гостомельської селищної ради 1 600 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством. Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Місцевий господарський суд зазначає й про те, що позивачем не пропущено передбачений законом строк на звернення позивача до суду за захистом порушеного та охоронюваного законом інтересу шляхом зобов'язання відповідача укласти відповідний договір.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2017р. у справі №911/2949/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що стаття 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містить вказівку на необхідність укладення між сторонами договору пайової участі до прийняття об'єкту в експлуатацію. Суд не врахував, що позовна заява та до неї документи, не містять доказів укладення між сторонами договору пайової участі до введення об'єкту реконструкції в експлуатацію. Оскільки будівництво об'єкту є завершеним та об'єкт прийнятий в експлуатацію у відповідача відсутній обов'язок укладати договір пайової участі.

Скаржник зазначає про те, що позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання укласти договір 02.10.2017р., що є пропуском строку позовної давності, оскільки з 16.04.2013 року з часу реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації пройшло більше 4-х років.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого підприємства Озон , встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 09.02.2018р.

Станом на 09.02.2018р. відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018р. справу №911/2949/17 призначено до розгляду на 26.02.2018р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018, у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. на лікарняному, у справі № 911/2949/17 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом автоматичної зміни у складі колегії суддів від 26.02.2018, у справі № 911/2949/17 визначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р. колегією суддів у складі головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Андрієнко В.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Малого підприємства "Озон" у справі № 911/2949/17 на рішення господарського суду Київської області від 27.11.2017р.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.

Рішенням Гостомельської селищної ради "Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель" №426-18-VI від 24.05.2012, зокрема, затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель (далі - Порядок), відповідно до пунктів 2.1. та 2.4. якого встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, укладеному Гостомельською селищною радою із замовником будівництва об'єктів архітектури з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури селища Гостомель з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд. Копія вищезазначеного рішення наявна в матеріалах справи.

Господарським судом Київської області встановлено, що під час проведення Державною фінансовою інспекцією у Київській області контрольно-ревізійної роботи встановлено, що 23.04.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №КС 142131130219 - загально-будівельні роботи офісного приміщення за адресою Київська обл., смт. Гостомель, вул. Зарічна, 1, код об'єкта 1220,9 категорія складеності - ІІ (далі - об'єкт), яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до вищенаведеної декларації замовником об'єкта будівництва є Мале підприємство "Озон", кошторисна вартість об'єкта будівництва - 185 200,00 гривень.

08.08.2017 позивач звернувся до МП "Озон" з претензією №03-02/2040, відповідно до якої вимагав підписати договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель від 08.08.2017 та терміново сплати на його виконання суму пайової участі у розмірі 18 520,00гривень. Разом із відповідною претензією відповідачу надіслано підписаний та скріплений печаткою позивача проект відповідного договору.

Відповідач листом №10 від 16.08.2017 повідомив позивача про те, що отримана претензія є безпідставною з огляду на введення 16.04.2013 об'єкта в експлуатацію, а відтак неможливість укладення договору після введення об'єкта в експлуатацію. До того відповідач повідомив позивача про пропуск останнім строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про зобов'язання укласти відповідний договір.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За змістом ст. ст. 1, 2, ч. ч. 2, 3, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент введення об'єкта в експлуатацію) замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.

Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

З системного аналізу положень вищенаведених нормативних приписів слідує, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Ухилення ж замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 30.11.2016 №3-1323гс16.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо неможливості укладення договору про пайову участь після прийняття об'єкта будівництва до експлуатації спростовуються викладеними вище висновками.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент введення об'єкта в експлуатацію) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 2.6. порядку залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель №426-18-VI від 24.05.2012, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури сел. Гостомель укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 23.04.2013 за №КС142131130219, відповідний об'єкт будівництва офісного приміщення за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Зарічна, 1, введено до експлуатації 23.04.2013.

Однак, до 23.04.2013 відповідач не виконав покладеного на нього законом обов'язку щодо укладення договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель - з приводу укладення відповідного договору до позивача не звернувся, претензію позивача щодо укладення зазначеного правочину відхилив.

Відповідно до ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Зі змісту приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" слідує, що участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту є обов'язковою для замовника будівництва у відповідному населеному пункті, а тому це обумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов'язку щодо пайової участі, в тому числі в судовому порядку.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, а також враховуючи існування прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога Гостомельської селищної ради до Малого підприємства "Озон" про зобов'язання укласти договір є обґрунтованою.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що між сторонами не укладено договору пайової участі до введення об'єкту в експлуатацію, у той час будь-яких порушень при планових або позапланових перевірках Державною фінансовою інспекцією не було виявлено, а декларація про готовність об'єкта до експлуатації була прийнята Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області без жодних зауважень, оскільки відповідно до законодавчих вимог обов'язок замовника укласти договір на пайову участь не ставиться в залежність від наявності/відсутності відповідно викладених позивачем обставин.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання укласти договір 02.10.2017р., що є пропуском строку позовної давності, оскільки з 16.04.2013 року з часу реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації пройшло більше 4-х років до уваги судовою колегією не приймаются з огляду на наступне.

За приписами ст.ст. 253, 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Зі змісту положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та порядку залучення, розрахунку, розміру і використання коштів пайової участі у інфраструктури селища Гостомель, затвердженого рішенням Гостомельської селищної ради №426-18-VI від 24.05.2012 слідує, що замовник будівництва має звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування з заявою щодо укладення договору про пайову участь не пізніше ніж за 15 робочих днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію з тим, щоб протягом зазначеного часу таким органом було підготовлено необхідний розрахунок величини пайової участі та проект договору про пайову участь, який замовник після ознайомлення зобов'язаний підписати у передбачені законом строки - до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Господарським судом Київської області встановлено, що Мале Підприємство "Озон" не зверталось до позивача з пропозицією укласти договір про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Гостомель, чим позбавив позивача як можливості бути обізнаним про обставини закінчення відповідного будівництва, так і можливості розрахувати розмір пайової участі та підготувати проект відповідного договору.

Як вбачається з матеріалів справи з 23.06.2016 позивач, як орган місцевого самоврядування мав можливість дізнатися про наявність у відповідача передбаченого законом обов'язку прийняти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Гостомель, оскільки як встановлено, відомості щодо відповідача, як замовника об'єкта будівництва, і відповідних техніко-економічних показників, у тому числі вартості будівництва об'єкта будівництва, позивачу стали відомі лише після проведення Державною фінансовою інспекцією в Київській області контрольно-ревізійної роботи, про початок якої позивача було повідомлено листом №10-08-1414/399 від 17.06.2016, що надійшов до Гостомельської селищної ради 23.06.2016, тобто з 23.06.2016 позивач, як орган місцевого самоврядування мав можливість дізнатися про наявність у відповідача передбаченого законом обов'язку прийняти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Гостомель. Оскільки замовник не виконав покладеного на нього законом обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною пропозицією про укладення договору, саме з 23.06.2016 позивач мав змогу довідатись про порушення своїх прав та законних інтересів, як орган місцевого самоврядування, уповноважений законом на укладення договору на пайову участь з метою створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, а отже і використати можливість захисту охоронюваного законом інтересу у судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 254, 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Беручи до уваги вищенаведене, останнім днем трирічного терміну на звернення позивача до суду з вимогою про визнання укладеним договору на пайову участь у даній справі є 23.06.2019р.

Як слідує з відмітки канцелярії господарського суду Київської області на позовній заяві Гостомельської селищної ради, відповідний позов було подано 02.10.2017р., а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не пропущено передбачений законом строк на звернення до суду із захистом порушеного та охоронюваного законом інтересу шляхом зобов'язання відповідача укласти відповідний договір.

Відповідно до приписів ст.648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Частинами 5, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін. Крім того, невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Так, п. 2.4. порядку залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель, затвердженого рішенням Гостомельської селищної ради №426-18-VI від 24.05.2012 визначено, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури селища Гостомель з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Зі змісту проекту договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури слідує, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель, редакція якого додана до позову, позивачем у відповідності до норм чинного законодавства здійснено розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідача - 18 520,00 гривень, як 10% від кошторисної вартості будівництва - 185 200,00грн., що вказана в декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.04.2013 за №КС142131130219.

Нормами ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Наведений у ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

З метою встановлення ефективності способу захисту, який був обраний позивачем шляхом визначення позивачем предмету позову, суд повинен дослідити підстави позову та з'ясувати суть порушеного права.

Суд зазначає, що з огляду на вказані позивачем у позовній заяві обставини, спір у справі, виник у зв'язку з відмовою відповідача укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту у запропонованій позивачем редакції, що передбачено зазначеним вище чинним законодавством.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина судового рішення повинна мати вичерпані, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог, зокрема конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права. При прийнятті рішення суд повинен зробити висновок по суті та в межах заявлених позовних вимог, оскільки особа, яка звертається до суду за захистом свого порушеного права, сама обирає порядок та спосіб його захисту.

Судова колегія також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Однак, за висновками судової колегії , обраний позивачем спосіб захисту а саме - зобов'язання Мале підприємство Озон укласти договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури фактично унеможливлює примусове виконання рішення, що свідчить про фактичну неможливість захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб у зв'язку з відсутністю конкретного порядку примусового виконання судового рішення, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є передчасними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 07.02.2018 у справі №910/14272/17.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2017р. підлягає скасуванню з інших підстав, ніж викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Малого підприємства "Озон" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017р. у справі № 911/2949/17 скасувати.

3. В задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Матеріали справи №911/2949/17 повернути до Господарського суду Київської області .

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 26.02.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

В.В. Андрієнко