Постанова

від 20.02.2018 по справі 910/9914/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/9914/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Вронської Г.О.,

суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з'явився,

відповідача-1: Негода Є.В.,

відповідача-2: Чорний В.О.,

третя особа-1: Шуман С.І.,

прокуратури: Насадчук Ж.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Інститут Політичної освіти"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Зеленін В.О., Мартюк А.І., Зубець Л.П.,

від 04.12.2017

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1. Всеукраїнської громадської організації "Інститут Політичної освіти", 2. Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління освіти Дніпровського району міста Києва

про визнання договору недійсним,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Всеукраїнської громадської організації "Інститут Політичної освіти" (далі - Інститут) та Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди нерухомого майна №2051 від 01.11.2010 (далі - Договір оренди), а також зобов'язання звільнити займане приміщення за адресою: вул. І.Миколайчука, 15-а (колишня назва вул. Серафимовича) (ДНЗ №274), шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення.

2. Позовна заява мотивована посиланням на укладення Договору оренди з порушенням вимог статей 60, 63 Закону України "Про освіту" у зв'язку з тим, що орендоване майно використовується для діяльності, непов'язаної з навчально-виховним процесом. При цьому прокурор зазначає про відсутність у Інституту ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням освітніх послуг.

3. На думку прокурора, порушення інтересів держави полягає у тому, що власник спірного комунального майна позбавлений можливості ефективно розпоряджатись майном в інтересах територіальної громади міста Києва, а також забезпечити місцями для отримання дошкільної освіти дітей киян та громадян України у комунальних дошкільних навчальних закладах.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2017 у задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення мотивоване тим, що прокурор не довів факт непов'язаності діяльності Інституту з навчально-виховним процесом з посиланням на законодавство, оскільки діяльність із навчання з політичної освіти не слід вважати такою, що не пов'язана з навчально-виховним процесом.

6. Також суд першої інстанції зазначив, що прокурор не обґрунтував належним чином посилання на невідповідність спірного договору приписам статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

8. Постанова мотивована тим, що оспорюваний договір не відповідає вимогам частин 1, 5 статті 63 Закону України "Про освіту", а строк позовної давності за даним позовом не пропущений.

9. За висновком суду апеляційної інстанції, об'єкт оренди за спірним договором не використовується для навчально-виховного процесу, оскільки Інститут не є навчальним закладом та професійно-технічним закладом чи закладом освіти, а є громадською організацією.

10. Також апеляційний господарський суд зазначив про встановлення обставин щодо погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються та працюють у відповідному навчальному закладі, у зв'язку з передачею приміщення в оренду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій заявляє вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

12. Заступник прокурора міста Києва подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Київського апеляційного господарського суду без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Між Комунальним підприємством "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у м. Києві ради (Орендодавець) та Інститутом (Орендар) укладений Договір оренди.

14. На підставі Договору оренди Орендодавець передав Орендарю в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, буд 15-А (дошкільний навчальний заклад №274) (далі - Об'єкт оренди), а Орендар прийняв його в строкове платне користування з цільовим призначенням - для факультативного навчання з політичної освіти.

15. Між Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією (Орендодавець), Інститутом (Орендар) та Управлінням освіти Дніпровського району м. Києва (Балансоутримувач) укладено додаткову угоди №2051/2-1 від 26.03.2014 (Додаткова угода №2051/2-1) про внесення змін до Договору оренди.

16. У Додатковій угоді №2051/2-1 сторони дійшли згоди викласти Договір оренди у новій редакції, згідно з якою Орендодавець передає, а Орендар приймає в погодинну (10 годин на тиждень) та добову (2 доби на тиждень) Об'єкт оренди для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює освітню діяльність (погодинне факультативне навчання з політичної освіти).

17. Додатковою угодою №2051/2-2 від 16.03.2017 про внесення змін до Договору оренди сторони продовжили строк дії зазначеного договору оренди до 28.10.2019.

18. Інститут не має ліцензії на освітню діяльність.

19. За інформацією щодо кількості дітей, які навчаються у закладі, дошкільний навчальний заклад №274 розрахований на 12 груп - 220 дітей, однак фактично наявні 10 груп, у яких виховуються 226 дітей, тоді як одне групове приміщення передано в оренду Інституту. При цьому кількість дітей у кожній з наявних груп перевищує граничні норми, встановлені статтею 14 Закону України "Про дошкільну освіту".

20. Про Договір оренди Київській місцевій прокуратурі №4 повідомлено листом Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.04.2017 за вих. №01/21-44/398. Київська місцева прокуратура №4, в свою чергу, направила Київській міській раді лист від 12.06.2017 за вих. №47-4292вих17, у якому повідомила про порушення чинного законодавства, допущені при укладанні спірного договору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21. Касаційна скарга Інституту мотивована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 11, 203, 215, 256, 257, 261, 267, 626, 628, 631 Цивільного кодексу України, статей 50, 61, 63 Закону України "Про освіту".

22. Скаржник посилається на те, що згідно з Договором оренди приміщення використовуються саме з метою факультативного навчання з політичної освіти, а позивачем і прокуратурою не подано доказів, у чому саме полягає погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

23. Також скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції пропуску прокурором при зверненні з позовом у даній справі строку позовної давності.

24. Крім того, на думку скаржника, апеляційний господарський суд помилково визнав недійсним Договір оренди, який є припиненим з огляду на наявність нової редакції Договору оренди, укладеної в додатковій угоді №2051/2-1 від 26.03.2014 з іншим суб'єктним складом.

25. Заступник прокурора міста Києва у відзиві на касаційну скаргу погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає про те, що Інститут не належить до системи освіти та не може здійснювати навчально-виховний процес. Також заступник прокурора міста Києва звертає увагу, що спірне приміщення є навчальною групою дошкільного навчального закладу, і наразі існує гостра потреба у використанні його за цільовим призначенням.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

26. Цивільний кодекс України

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. …

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. …

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. …

Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. …

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

… 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. …

Стаття 653. Правові наслідки зміни або розірвання договору

1. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. …

3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. …

Стаття 759. Договір найму

1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Стаття 760. Предмет договору найму

1. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). …

3. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

27. Закон України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору)

Стаття 4. Державна політика в галузі освіти

1. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

2. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 18. Умови створення навчальних закладів

… 2. Навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. …

5. Діяльність навчальних закладів розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. …

Стаття 28. Поняття системи освіти

Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Стаття 29. Структура освіти

Структура освіти включає:

дошкільну освіту; …

Стаття 61. Фінансово-господарська діяльність навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти

1. Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. …

4. Додатковими джерелами фінансування є: …

доходи … від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; …

Стаття 63. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти

… 5. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. …

28. Закон України "Про дошкільну освіту"

Стаття 14. Комплектування груп дошкільного навчального закладу

… 2. Наповнюваність груп у дошкільних навчальних закладах становить:

для дітей віком до одного року - до 10 осіб;

для дітей віком від одного до трьох років - до 15 осіб;

для дітей віком від трьох до шести (семи) років - до 20 осіб;

різновікові - до 15 осіб;

з короткотривалим і цілодобовим перебуванням дітей - до 10 осіб;

в оздоровчий період - до 15 осіб.

Стаття 16. Створення, реорганізація та ліквідація дошкільного навчального закладу

… 6. Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі). …

29. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 №563

1.2. … Навчально-виховний процес - система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

30. Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 N796

8. Інші послуги: …

2) надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

31. Суд з аналізу наведених правових норм у їх системному взаємозв'язку вбачає, що майно об'єктів освіти може використовуватися виключно за його цільовим призначенням. Мета використання майна об'єкту освіти (у тому числі на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою його створення, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом з урахуванням типу відповідного навчального закладу (дитячий садок, школа, університет тощо).

32. При цьому Суд враховує, що до додаткових джерел фінансування державних навчальних закладів віднесено, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Однак надання в оренду зазначеного майна повинно здійснюватися лише у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Зокрема, щодо державних та комунальних дошкільних навчальних закладів Законом України "Про дошкільну освіту" заборонено безпідставно здавати в оренду приміщення (будівлі).

33. Суд погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що мета правової норми, викладеної в частині 5 статті 63 Закону України "Про освіту", полягає у недопущенні такого використання майна об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкту з огляду на освітній, навчально-виховний, навчально-виробничий, науковий характер діяльності закладу освіти.

34. Також Суд вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що за змістом положень статей 28, 29 Закону України "Про освіту" під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти. При цьому відповідно до вимог частини 5 статті 18 наведеного Закону діяльність навчальних закладів розпочинається за наявності відповідної ліцензії. З огляду на викладене Суд вважає безпідставним зазначення судом першої інстанції про нерозповсюдження на Інститут як громадську організацію вимог щодо необхідності ліцензії для здійснення освітньої діяльності.

35. Суд також не приймає до уваги аргументи скаржника про те, що Об'єкт оренди використовується за Договором оренди саме з метою факультативного навчання з політичної освіти, а Інститут спрямовує свою діяльність на організацію політичної освіти та сприяє створенню наукового та освітнього центру політичної освіти в України й провадженню культурної та освітньої діяльності. Наведені доводи є неспроможними, зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції обставин відсутності в Інституту ліцензії на освітню діяльність, а також здійснення ним діяльності, що не пов'язана з навчально-виховним процесом у дошкільному навчальному закладі.

36. Водночас Суд відхиляє посилання скаржника на відсутність доказів того, у чому полягає погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції обставин перевищення граничних норм кількості дітей у кожній з наявних груп дошкільного навчального закладу №274. При цьому з встановлених апеляційним господарським судом обставин вбачається, що у зазначеному навчальному закладі створено меншу кількість груп, ніж та, на яку він розрахований, тоді як одне групове приміщення передано в оренду Інституту.

37. Також, на думку Суду, є безпідставними доводи скаржника, про помилкове визнання недійсним Договору оренди, який є припиненим з огляду на наявність його нової редакції, укладеної в Додатковій угоди №2051/2-1. Викладення договору в новій редакції за своєю суттю є зміною його умов та відповідно до положень статті 653 Цивільного кодексу України має наслідком лише зміну зобов'язань сторін відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Водночас припинення зобов'язань за Договором оренди судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановлені.

38. З огляду на викладене Суд вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про недотримання сторонами при укладенні Договору оренди вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", що визначено підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України. Відтак суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду, прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права.

39. Разом з тим Суд враховує, що задовольняючи позов у даній справі, суд апеляційної інстанції встановив обставини, які свідчать про відсутність пропуску прокурором позовної давності при зверненні з позовом у даній справі. Водночас Суд відхиляє викладені у касаційній скарзі заперечення проти зазначеного висновку, адже вони по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Звертаючись з касаційною скаргою, Інститут не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судом матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

41. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки про правильне застосування норм права

42. З аналізу положень статей 4, 18, 28, 29, 61, 63 Закону України "Про освіту", підпункту 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 N796, у їх системному взаємозв'язку, вбачається, що майно об'єктів освіти може використовуватися виключно за його цільовим призначенням. Мета використання майна об'єкту освіти (у тому числі на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою його створення, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом з урахуванням типу відповідного навчального закладу (дитячий садок, школа, університет тощо).

43. При цьому надання в оренду приміщень, споруд, обладнання державних навчальних закладів повинно здійснюватися лише у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

44. Мета правової норми, викладеної в частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", полягає у недопущенні такого використання майна об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкту з огляду на освітній, навчально-виховній, навчально-виробничий, науковий характер діяльності закладу освіти.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Всеукраїнської громадської організації "Інститут Політичної освіти" відмовити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі №910/9914/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець