Рішення

від 21.02.2018 по справі 904/312/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018м. ДніпроСправа № 904/312/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МЕТАЛ", м. Дніпро

про стягнення попередньої оплати та штрафних санкцій в сумі 137 524,15 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 85-4259 від 10.10.17;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Метал" про стягнення 137524,15 грн., з яких: попередня оплата у розмірі 104076,00 грн., пеня у сумі 12637,80 грн., штраф у розмірі 10407,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 7269,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 2586,28 грн. та 3% річних в сумі 547,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.02.2018.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення, відповів на питання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 21.02.18 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки №27/1232 від 14.04.14 (Договір). Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору труби фторопластові в броні, перехідні, відводи, фторпластові вироби (листи, стержні, ФУМ) надалі - товар, згідно додатків, що є невід'ємними частинами цього договору. Пунктом 2.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником згідно заявки покупця Умови та строк постачання зазначаються у додатках, що є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 5.2 договору, порядок та строк оплати зазначаються у додатках, що є невід'ємними частинами до договору. Згідно п. 8.1,8.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 31.12.19, а в частині платіжних зобов'язань - до повного їх виконання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору укладено додаток №5 від 10.05.17 на поставку товару у сумі 148 680,00 грн.

На виконання умов п. 4 додатку №5 до договору позивач оплатив відповідачу 70% вартості товару в сумі 104 076,00, що підтверджується копією банківської виписки від 24.05.17 (а.с.21).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5 додатку №5 до договору, термін постачання товару протягом 45 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати у розмірі 70% вартості товару (партії товару) що постачається. Оскільки попередній платіж було здійснено 24.05.17, то відповідач повинен був поставити товар не пізніше 27.07.17.

Однак, відповідач порушив умови договору і не поставив своєчасно вказаний у додатку№5 товар. Станом на день подання позову сума попередньої оплати відповідача перед позивачем складає 104 076,00 грн.

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ГПК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

А отже, позивач має право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за не отриманий товар.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного богу в розмірі 104 076,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач направив на адресу відповідача вимогу №15-4326 про повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій. Вимога відповідачем не виконана.

В подальшому, між сторонами укладено додаткову угоду №4 від 09.11.17 (а.с.19) про припинення дії додатку №5, з моменту підписання даної додаткової угоди.

У п. 2 додаткової угоди постачальник погодився повернути покупцю попередню оплату з урахуванням індексу інфляції у строк не більше 10 календарних днів з дати укладання даної додаткової угоди.

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено зобов'язання постачальника сплатити покупцю штрафні санкції передбачені п.6.2 договору.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно п.6.2 договору, в разі порушення строків постачання товару (партії товару) постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого в строк товару (партії товару) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості не поставленого в строк товару (партії товару) згідно ст.231 ГК України. У разі здійснення покупцем попередньої оплати постачальник, крім зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 12 637,80 грн. за загальний період прострочення з 27.07.17 по 19.10.17 та штрафу в розмірі 10 407,60 грн.

Розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із цим, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 547,47грн. за період з 20.11.17 по 22.01.18 від суми боргу 104076,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7269,00 грн. за період червень-грудень 2017 року.

Пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За своєю суттю попередня оплата за договором поставки є авансовим платежем. Як зазначено вище, обов'язок з повернення авансового платежу (попередньої оплати) не є грошовим зобов'язанням у розумінні 625 . Тому, нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним. Відповідно, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Положеннями пункту 6.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України)

Між тим, слід враховувати, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 ЦК України.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання (п.6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З наведеного вбачається, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення процентів в порядку ст. 536 ЦК України, слід дослідити, чи передбачено умовами договору розмір відсотків за користування грошовими коштами і тільки після цього, за наявності відповідних обставин, застосовувати положення ст. 536 ЦК України.

Тобто, нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно відбуватись в порядку ст. 536 ЦК України у розмірі, визначеному сторонами за договором (постанова ВГСУ від 30.09.15 р. по справі №904/669/15).

Умовами договору не передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 586,28 грн. за період з 20.11.17 по 22.01.18, слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 611, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МЕТАЛ" (49029, АДРЕСА_1, код 31426445) на користь Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356 ) суму основного боргу в розмірі 104 076,00 грн., пеню в розмірі 12 637,80 грн., штрафу в розмір 10 407,60 грн. та судовий збір у сумі 1906,82 грн.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Повне рішення підписано 26.02.18.

Суддя М.О.Ніколенко