Вирок

від 28.02.2018 по справі 331/745/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

28.02.2018

Провадження №1-кп/331/51/2018

ЄУН 331/745/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 1-кп/331/51/2018 з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українець, громадянин України, освіта вища, працює на посаді менеджера в ТОВ «КММ Сіол», одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

цивільного позивача ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2016 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині пр. Соборного в м. Запоріжжі з боку вул. Лепіка в напрямку вул. Фортечної. В цей же час проїзну частину пр. Соборного по нерегульованому пішохідному переходу в районі перехрестя з вул. Слобідською зправа наліво по ходу руху автомобіля перетинав пішохід ОСОБА_10 . Під час руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого в районі перехрестя пр. Соборного з вул. Слобідською, на якому знаходився пішохід ОСОБА_10 , водій ОСОБА_3 , маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити останнього, відповідних заходів до зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу не вжив та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_10 , чим порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до якого: п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». Порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв`язку з подією ДТП. Внаслідок порушення вказаного пункту Правил дорожнього руху водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , в результаті чого пішоходу ОСОБА_10 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, а саме: відкрита черепно-мозкова травма, яка виразилася переломом зводу і основи черепу, крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку, що ускладнилася набряком головного мозку. Ушкодження у ОСОБА_10 утворилися в результаті ДТП, при зіткненні пішохода з транспортним засобом, що рухається.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав, у скоєному щиро розкаявся та пояснив суду, що 25.11.2016 року приблизно о 16-17 годині він рухався на автомобілі Деу Ланос по пр.. Соборному у м. Запоріжжі у крайній лівій смузі. Паралельно із ним у середній смузі рухався інший автомобіль. Під`їзжаючи до пішохідного переходу на перехресті із вул.. Слобідською, сусідній автомобіль проїхав пішохідний перехід, не зупиняючись. Тоді він, припускаючи, що пішохідний перехід вільний від пішоходів, продовжив рух, однак, несподівано для себе виявив, що дорогу переходить чоловік, який вже перебував на його смузі для руху. Побачивши пішохода, він одразу став гальмувати, однак наїзду на чоловіка уникнути не вдалось, після удару пішохода об автомобіль той впав на асфальт. Він одразу вийшов із машини, намагався надати першу медичну допомогу та викликати швидку. У подальшому він сплатив повністю усі придбані родичами медикаменти на лікування потерпілого та наступного дня дізнався, що той помер, після чого передав ще 10000 грн. з метою компенсації спричиненої шкоди. На сьогодні цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не визнає, оскільки він не має матеріальної можливості сплатити занадто великі суми моральної шкоди. Також зазначив, що цивільно-правова відповідальність застрахована у ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», яке і повинно виплачувати страхове відшкодування потерпілим. Крім того, просив суд застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину, на момент ДТП він не перебував у стані сп`яніння, інших обтяжуючих обставин його дій немає.

Окрім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , доведеність його винуватості у вчиненні вказаного злочину, повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими безпосередньо в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила суду, що 25.11.2016 року вона дізналась про ДТП, яке сталося із її батьком. На той момент він вже перебував у лікарні, де йому зробили операцію, однак врятувати його не змогли, через що він помер. В результаті смерті батька вона відчуває сильний емоційний стрес, наслідком якого стала повна втрата сну, постійні головні болі, стан тривожності, слабкість та депресія. Із батьком вона була у близьких відносинах, вони часто спілкувались та відвідували один одного. Також батько багато часу приділяв спілкуванню із онуками, сьогодні її діти знаходяться у складних психічних умовах через перенесений стрес та втрату дідуся. Спричинені їй моральні страждання оцінює у 1000000 (міліон) гривень та просить суд стягнути вказану суму у пропорційному розмірі із страхової компанії та ОСОБА_3 . Також нею були понесені матеріальні витрати, пов`язані із своїм лікуванням через погіршення стану здоров`я та загострення хронічних хвороб внаслідок перенесеного стресу на загальну суму 2384,83 грн., а також витрачено 25000 грн. на спорудження надгробного пам`ятника, які вона просить стягнути із страхової компанії на свою користь.

Цивільний позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила суду, що вона із 1985 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_10 , вони спільно мешкали за однією адресою більш тридцяти років. 25.11.2016 року її чоловік пішов до лікарні, а ввечері вона дізналась, що його на пішохідному переході збив автомобіль. Смерть чоловіка завдала їй непоправний душевний біль та страждання, звичний уклад її життя кардинально змінився. Раніше увесь вільний час вона проводила разом із чоловіком, підтримуючи один одного. Оскільки її чоловік отримував пенсію, а також продовжував працювати, його заробіток був основним джерелом її існування, що давало їм можливість сплачувати лікування та вести достойний спосіб життя. Оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 500000 грн., яку просила суд стягнути із ОСОБА_3 . Також нею були здійснені витрати на організацію жалобного обіду та двох помінальних обідів, на які вона витратила 50000 грн. т.я. її чоловік користувався повагою серед колег по роботі та друзів, у помінальних обідах брала участь значна кількість людей. Крім того, оскільки вона була єдиним утриманцем свого чоловіка, його сукупний дохід значно перевищував її пенсію, яку вона отримує у мінімальному розмірі, вважала, що має право на отримання одноразової виплати у відповідності до ст.. 27.5 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 52200 грн.

Співвідповідач ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» заявлені до нього цивільні позови не визнало та надіслало до суду письмові заперечення, згідно яких вважали передчасним звернення позивачів до суду, оскільки ними не було дотримано досудового порядку врегулювання спорів та не надано страховій компанії оригіналів документів для прийняття рішення про наявність підставі для відшкодування шкоди (товарні чеки, правовстановлюючі документи фізичних осіб-підприємців та таке інше). Також вважали недоведеним факт перебування ОСОБА_8 на утриманні у померлого та її право на відшкодування шкоди у розмірі 36 мінімальних заробітних плат. Додатково звернули увагу на те, що ніяких доказів здійснених витрат на проведення помінальних обідів позивачем не надано, тому просили відмовити у задоволенні цивільних позовів у повному обсязі.

Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами:

- протоколом огляду місця події від 25.11.2016 року, згідно якого оглянута проїзна частина пр.. Соборного на лінії перехрестя вул.. Слобідська у м. Запоріжжі, де виявлено транспортний засіб із пошкодженнями,сліди гальмування, пляма рідини бурого кольору та інші сліди ДТП;

- протоколом додаткового огляду місця події від 26.12.2016 року, під час якого було проведено вимірування слідів гальмування, швидкості руху пішохода та автомобіля та інші дані;

- висновком судово-медичної експертизи № 4075 від 27.12.2016, згідно якого причиною смерті ОСОБА_10 явилася відкрита черепно-мозкова травма, яка виразилася переломом зводу і основи черепу, крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку, що ускладнилася набряком головного мозку. Зазначені ушкодження у ОСОБА_10 могли утворитися в результаті ДТП, при зіткненні пішохода з транспортним засобом, що рухається.

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП № 1051/16 від 17.01.2017, відповідно до якого дії водія ОСОБА_3 не відповідають вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку із пригодою.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні інших доказів, щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюють ся.

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його необережні дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, машкає разом із родиною, а також має на утриманні неповнолітню дитину своєї дружини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно працевлаштований у ТОВ «КСМ СИОЛ» у якості торгівельного представника, де характеризується позитивно, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та часткове відшкодування спричиненої шкоди.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, беручи до уваги той факт, що вчинене обвинуваченим суспільно небезпечне діяння потягло тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_10 , враховуючи обставини справи, а саме: грубе порушення Правил дорожнього руху України в частині скоєння наїзду на пішохода на нерегульованому світлофором переході, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, що буде відповідати принципам та меті його призначення. При цьому, на думку суду, застосуванню підлягає додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

В той же час, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до п. "в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, шо ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке є необережним злочином та не є особливо тяжким. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив 25.11.2016 року, тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017р.) Закону України «Про амністію у 2016 році», має на утриманні неповнолітню дитину- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проти застосування щодо нього акта амністії не заперечував.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння обвинувачений не перебував, амністія до нього не застосовувалась, за таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування основного та додаткового покарання.

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 цивільні позови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров 'я, шкода пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров 'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч.1 п.27.4. ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст..1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху України сталась смерть пішохода ОСОБА_10 . Цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки була застрахована у ТОВ СК «Домінанта», що підтверджується копією полісу.

Потерпіла ОСОБА_6 просила суд стягнути понесені нею витрати на придбання медичних препаратів для власного лікування через перенесений стрес в результаті смерті батька. Однак, суд вважає, що зазначена сума у розмірі 2384,83 грн. не підлягає стягненню зі страхової компанії, оскільки такий вид шкоди не передбачений до відшкодування родичам потерпілого (померлого) відповідно до вказаного вище Закону, та не відноситься до прямої дійсної шкоди, яка підлягає відшкодуванню внаслідок неправомірних дій заподіювача такої шкоди.

В той же час суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника із врахуванням граничного розміру такого відшкодування на суму 17400 грн. (12 мінімальних заробітних плат) у відповідності до ст.. 27.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки потерпілою надані документи на здійснення таких витрат та підтверджено статус фізичної особи - підприємця, яка надавала такі послуги.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_8 , суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_8 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, довідками про розмір її пенсії та довідками про доходи ОСОБА_10 до моменту смерті за останні шість місяців, довідкою з місця проживання, тобто має право на відшкодування шкоди на підставі ст.. 1200 ЦК України. Таким чином, з урахуванням граничного розміру такої виплати (36 мінімальних заробітних плат), суд приходить до висновку про необхідність стягнути вказану суму у розмірі 52200 грн. з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_8 .

В той же час суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_8 витрат на проведення помінальних обідів у розмірі 50000 грн., оскільки ст.. 27.4 вказаного вище закону встановлено загальний граничний розмір щодо витрат на поховання, який складає 17400 грн. та виплачується або пропорційно усім потерпілим, або одноразово одному потерпілому, який здійснив такі витрати. У судовому засіданні встановлено, що фактично на поховання та встановлення надгробного пам`ятника ОСОБА_6 було витрачено 25000 грн., а ОСОБА_8 50000 грн., що у загальному розмірі значно перевищую встановлений законом загальний розмір для такого відшкодування, тому підстав для покладення матеріальної відповідальності на цивільного відповідача на всю заявлену потерпілими суму немає, тому в цій частині позовних вимог ОСОБА_8 необхідно відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 та цивільного позивача ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала взв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст.. 27.3 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Суд вважає доведеним у судовому засіданні факт спричинення ОСОБА_6 моральної шкоди, яка виразилась у відчуванні сильного емоційного болю та страждань внаслідок смерті її близької особи - батька, через що значно погіршився стан її здоров`я, вона вимушена була докладати додаткові зусилля для приведення стану свого психічного та фізичного здоров`я у попередній стан, звертатися до лікарів, проходити курси лікування та реабілітації, до сьогодні вона відчуває психологічний дискомфорт та не відновила попередній уклад життя, що свідчить про доведеність наявності заподіяної їй шкоди, яку суд оцінює у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень, та вважає необхідним стягнути із ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» у розмірі 17400 грн, та ОСОБА_3 , у розмірі 282600 грн.

Також, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_8 , щодо відшкодування моральної шкоди, яку вона зазнала через втрату свого чоловіка, із яким мешкала однією родиною більше 30 років, перебувала на утриманні. Через його смерть її звичний уклад життя змінився, вона втратила підтримку з боку чоловіка, залишилась одинокою у похилому віці, до сьогодні відсуває сильний душевний біль, згадуючи про обставини подій, має стійкі розлади сну та постійну тривожність за майбутнє, тому з метою дотримання принципу розумності та справедливості, враховуючи в тому числі і матеріальний стан обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 300000 грн (триста тисяч).

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортним засобом на два роки.

На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов"язання скасувати.

Речовий доказ: автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути володільцю ОСОБА_3 .

Скасувати арешт на автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжі від. 16.12.2016 року.

Стягнути з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» м. Київ вул.. Саксаганського, 119 на користь ОСОБА_6 АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду від злочину у розмірі 17400 грн.

Стягнути з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» м. Київ вул.. Саксаганського, 119 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду від злочину у розмірі 17400 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 АДРЕСА_2 , суму моральної шкоди в розмірі 282600 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі шістсот).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» м. Київ вул.. Саксаганського, 119 на користь ОСОБА_8 , АДРЕСА_3 матеріальну шкоду від злочину у розмірі 52200 грн. (п`ятдесят дві тисячі двісті).

Стягнути з ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_8 , АДРЕСА_3 , суму моральної шкоди в розмірі 300000 грн. (триста тисяч).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_8 відмовити.

До фактичного виконання рішення суду про стягнення із засудженого моральної шкоди захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на 1\3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , залишити без змін.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя: ОСОБА_1