Рішення

від 15.02.2018 по справі 474/759/17

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/759/17

Провадження № 2/474/9/18

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.18 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Фасій В.В.

при секретарі судового засідання Сальніковій О.В.

з участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ПП ВКП "Каро" - ОСОБА_2

без участі

представника відповідача ОСОБА_3 РДА - ОСОБА_4

представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного Управління Держгеокадастру в Миколаївській області - ОСОБА_5

розглянувши в ході відкритого судового засідання в залі суду смт.Врадіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Виробничо - комерційне підприємство Каро , Врадіївської РДА про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, та договору оренди припиненим,-

встановив:

26.09.2017р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (далі - ПП «ВКП «Каро» , відповідач ) у якому, після уточнення позовних вимог, просить визнати недійсною додаткову угоду б/н до договору оренди землі від 16.08.2006 року укладену 04.10.2012 року від його імені та орендарем ПП ВКП Каро , а також визнати договір оренди землі б/н від 16.08.2006 р. - припиненим.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, в обгрутування позовних вимог посилався не те, що у 2006 році між ним та ПП ВКП Каро було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки загальною площею 13,25 га (що складається з трьох земельних ділянок площами 1,92 га, 3,56 га, 7,77 га), строк дії якого мав закінчитися у серпні 2013р., однак за погодження між сторонами та з метою уникнення конфліктних ситуацій, початок строку його дії сторони усно домовилися рахували з моменту його державної реєстрації у 2008р. Таким чином договір припинив свою дію у 2015 році, з наданням відповідачу можливості збору урожаю, після чого ним було направлено листа відповідачу про відсутність наміру укладення нового договору оренди. З відповіді ПП ВКП Каро від 04.09.2015р. йому стало відомо про укладену від його імені з вказаним підприємством додакову угоду, якою було продовжено строк дії договору до 2022 року. Позивач заперечив факт укладення (підписання) додаткової угоди, уповноваження на її укладення (підписання) від його імені інших осіб, а також наявність в нього примірнику оригіналу вказаної угоди. Та посилаючись на приписи ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦПК України, те що його волевиявлення не було направлено на укладення додаткової угоди, просив визнати її недійсною. Повідомив, що у відділі поліції перебуває кримінальне провадження щодо підроблення документів (додаткової угоди) від його імені, порушене за заявою його дружини ОСОБА_6, та ОСОБА_7. Та з підстав передбачених п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України, ст. 236 цього кодексу просив визнати договір оренди землі укладений у 2006 р. - припиненим.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову, про що надав письмові заперечення на позов, в яких послався, що відповідач користується земельною ділянкою позивача на підставі договору оренди земельної ділянки укладеного у 2006 році та додаткової угоди до нього укладеної у 2012 році та зареєстрованої у грудні 2014р., якою строк дії договору оренди було продовжено до 2022 року. Крім того посилався як на підставу відмови в задоволенні позову на обставину сплати орендарем своєчасно та у повному обсязі орендної плати, що свідчить на його думку, про схвалення позивачем додаткової угоди. Також посилався на незаконність дій позивача щодо зміни кадастрового номеру спірної земельної ділянки. Посилаючись на дотримання сторонами вимог ст. ст. 203, 626 ЦК України під час укладення додаткової угоди, просив відмовити в задоволенні позову з огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог. Також представник відповідача подав до суду заяву про застосування позовної давності, строк якої на його думку витік, оскільки право звернення позивача за захистом інтересів виникло коли він дізнався про порушення свого права, а саме з моменту підписання додаткової угоди 04.10.2012р. Крім того стверджував, що перебіг позовної давності почався від дня коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права, - 26.08.2014р. (дати отримання позивачем ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі №814/2346/14 за позовом ПП ВКП Каро до Відділу реєстраційної служби Врадіївського РУЮ, третьої особи ОСОБА_1, про визнання протиправними дій по відмові ПП ВКП Каро в державній реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі від 16.08.2006р., укладених між ПП ВКП Каро та ОСОБА_1, кінцева постанова в якій була постановлена 27.10.2014р.).

Позивач заперечив проти застосування строків позовної давності, з огляду на те, що днем коли фактично відбулося порушення його права, він вважає день 26.12.2014р., коли додаткова угода була зареєстрована. Зазначав, що про те, що ця угода взагалі була зареєстрована він дізнався в ході розгляду вказаної позовної заяви.

Представник відповідача - Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Врадіївська РДА ) в судове засідання не з'явився, звернувшись з заявою (вх.№4779 від 20.10.2017р.) про розгляд справи у відсутність представника, в якій позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного Управління Держгеокадастру в Миколаївській області - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, звернувся з заявою (вх. №4875 від 26.10.2017р.) про розгляд справи у відсутність представника.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи суд встанови наступні факти та відповідні їм правовідносини.

- 11.03.2001 року на ім'я позивача ОСОБА_1 видано державний акт серії та номеру ІІІ - МК 003801 на право приватної власності на землю загальною площею 13,25 га у межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідно до плану меж земельної ділянки в державному акті складається з земельної ділянки №1 площею 1,92 га ріллі, земельної ділянки №2 площею 3,56 га, земельної ділянки №3 площею 7,77 га (державний акт на право приватної власності на землю серії та номеру ІІІ - МК 003801, кадастровий план);

- 16.08.2006 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПП ВКП Каро в особі директора ОСОБА_7 укладено типовий договір оренди землі, з визначенням об'єкту оренди - земельної ділянки загальною площею 13,25 га, на строк 7 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему 25.03.2008р. № 040801200085, на виконання якого стронами було складено акт приймання - передачі земельної ділянки (типовий договір оренди землі від 16.08.2006р., довідка держгеокадастру №л-31/0-0.25-33/141-17 від 21.08.2017р., акт приймання - передачі від 17.08.2006р.);

- 29.07.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі, з викладеною вимогою після збору урожаю не проводити будь - які роботи на вказаній земельній ділянці (заява від 29.07.2015р.);

- 04.09.2015р. ПП ВКП Каро на заяву позивача від 29.07.2015р. повідомило останнього про наявність у підприємства законних підстав на обробіток земельної ділянки площею 13,25 га, з посиланням на додаткову угоду від 04.10.2012р.. якою продовжено строк дії договору оренди землі до 04.10.2022 року, та яка пройшла державну реєстрацію 26.12.2014р. (лист №201 від 04.09.2015р.);

- 04.10.2012 р. між орендарем ПП ВКП Каро в особі директора ОСОБА_7 та від імені орендодавця ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 16.08.2006р. щодо продовження строку його дії до 04.10.2022 року, щодо земельних ділянок площею 1,92 га з кадастровим номером 4822382600:04:000:0081, площею 3,56 га з кадастровим номером 4822382600:04:000:0065, площею 7,77 га з кадастровим номером 4822382600:04:000:0113, завірена копія якої наявна в матеріалах справи, з проставленням ПП ВКП Каро печатки підприємства та штампу Копія вірна, з оригіналом згідно . (копія додаткової угоди від 04.10.2012 року завірена ПП ВКП Каро з проставленням штампу з оригіналом згідно );

- 26.12.2014р. державним реєстратором реєстраційної служби Врадіївського РУЮ здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 7,77 га з кадастровим номером 4822382600:04:000:0113 на 10 років (до 2022року) за ПП ВКП Каро , номер запису про право в державному реєстрі прав 8298948, підстава виникнення речового права - договір оренди землі від 16.08.2006р., додаткова угода від 04.10.2012р . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №31867266, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18445959);

- 26.12.2014р. державним реєстратором реєстраційної служби Врадіївського РУЮ здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,92 га з кадастровим номером 4822382600:04:000:0081 на 10 років (до 2022року) за ПП ВКП Каро , номер запису про право в державному реєстрі прав 8300131, підстава виникнення речового права - договір оренди землі від 16.08.2006р., додаткова угода від 04.10.2012р . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №318719838, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18448281);

- 26.12.2014р. державним реєстратором реєстраційної служби Врадіївського РУЮ здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,56 га з кадастровим номером 4822382600:04:000:0065 на 10 років (до 2022року) за ПП ВКП Каро , номер запису про право в державному реєстрі прав 8299796, підстава виникнення речового права - договір оренди землі від 16.08.2006р., додаткова угода від 04.10.2012р . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №31870707, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18447426);

- 14.08.2014р. на адресу позивача ОСОБА_1, як третьої особи, Миколаївським окружним адміністративним судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі №814/2346/14 за адміністративним позовом ПП ВКП Каро до відділу реєстраційної служби Врадіївського РУЮ про визнання протиправними дій щодо відмови в державній реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі від 16.08.2006р., зобов'язання вчинити дії по їх реєстрації, яка отримана ОСОБА_1 26.08.2014р. (адміністративний позов від 11.08.2014р., ухвала про відкриття провадження від 14.08.2014р., супровідний лист від 22.08.2014р., рекомендоване повідомлення №5400123542246);

- 27.10.2014р. Миколаївським окружним адміністративним судом постановлено остаточне рішення у справі № №814/2346/14 за адміністративним позовом ПП ВКП Каро до відділу реєстраційної служби Врадіївського РУЮ про визнання протиправними дій щодо відмови в державній реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі від 16.08.2006р., зобов'язання вчинити дії по їх реєстрації, яким позов ПП ВКП Каро задоволено частково, зобов'язано реєстраційну службу Врадіївського РУЮ повторно розглянути заяви щодо реєстрації додаткових угод від 10.06.2014р. (постанова №814/2346/14 від 27.10.2014р.);

- 21.03.2017р. відповідачем на ім'я позивача направлено лист щодо необхідності повідомлення підприємства про бажану форму орендної плати за 2016р. (натуральній чи грошовій), отриманий позивачем 23.03.2017р. (лист №120 від 21.03.2017р., рекомендоване поштове відправлення №5630100969914);

- 09.08.2017р. до ЄРДР, на підставі заяви ОСОБА_6, внесено відомості за ч.1 ст. 358 КК України (підроблення ОСОБА_7 підписів від імені орендодавця в додаткових угодах до договору оренди земельної ділянки (витяг з ЄРДР №12017150200000292, лист Врадіївського ВП №11899/62-2017 від 21.12.2017р.);

- 10.08.2017р. до ЄРДР, на підставі заяви ОСОБА_7, внесено відомості за ч.1 ст. 358 КК України ( підроблення підписів в договорах оренди землі укладених між ПП ВКП Каро та ОСОБА_1 М щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4822382600:04:000:0081, 4822382600:04:000:0065, 4822382600:04:000:0113 (витяг з ЄРДР №12017150200000292, лист Врадіївського ВП №11899/62-2017 від 21.12.2017р.);

- 18.08.2017 р. директор ПП ВКП Каро ОСОБА_7 звернувся на ім'я начальника Врадіївського ВП з заявою про приєднання до матеріалів кримінального провадження результатів проведення внутрішнього розслідування та призначення почеркознавчої експертизи, оскільки він підозрює, що підписи виконані в додаткових угодах, в т.ч. від імені ОСОБА_1, одним із членів його сім'ї, а саме ОСОБА_8 (заява від 18.08.2017р.);

- 18.10.2017 року в межах кримінального провадження №12017150200000294 розпочатого за заявою ОСОБА_7 про підроблення підписів від імені орендодавця ОСОБА_1 в договорах оренди землі, проведено почеркознавчу експертизу об'єктом дослідження якої була додаткова угода від 04.10.2012 року до договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПП ВКП Каро , в ході якої було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі орендодавець цієї додаткової угоди виконаний ОСОБА_8 (висновок експерта № 602 від 18.10.2017р., показання свідка ОСОБА_8, ОСОБА_1, витяг з ЄРДР за зверненням ОСОБА_7 К.);

- на виконання ухвали суду від 06.11.2017р. про витребування доказів відповідач повідомив про неможливість надання оригіналів додаткової угоди в зв'язку з наданням їх до Врадіївського ВП для проведення слідчих дій (почеркознавчих експертиз у кримінальному провадженні) (лист №575 від 10.11.2017р.);

- 23.11.2017р. відповідач звернувся до правоохоронних органів з питання термінового скерування до ПП ВКП Каро оригіналів додаткових угод до договорів уренди землі з ОСОБА_1, на підставі ст. 160-166, 170-174 КПК України (лист №593 від 23.11.2017р.);

- 23.11.2017р. на вимогу відповідача уповноваженою особою Врадіївського ВП останньому повернуто оригінали додаткової угоди до договору оренди землі від 16.08.2006р. від імені ОСОБА_1, які під розпис отримала ОСОБА_9, про що виконано підпис у правому нижньому куті супровідного листа (супровідний лист №10947/62-2017 від 23.11.2017р., лист Врадіївського ВП на виконання ухвали суду від 21.12.2017р.);

- на виконання повторної ухвали суду про витребування доказів від 13.12.2017р. відповідач повідомив про відсутність у підприємстві оригіналів додаткової угоди, з посиланням на причину їх відсутності - неодноразове скерування вказаних документів до правоохоронних органів та експертних установ, в якій також посилалося на вжиття заходів по встановленню їх місцязнаходження (лист №635 від 11.12.2017р.);

- 18.12.2017р. відповідачем складено акт про нестачу справ (документів) - оригіналів додаткових угод з ОСОБА_1 (акт від 18.12.2017р.);

- на виконання ухвали суду від 29.12.2017р. про витребування доказів - матеріалів реєстраційної справи, Врадіївська районна державна адміністрація, повідомила, що в реєстраційній справі яка зберігається у Врадіївській РДА відсутні оригінали додаткової угоди до договору оренди між ПП ВКП Каро та ОСОБА_1, та наявні лише виготовлені електронні копії шляхом сканування таких документів, що долучаються до заяви, зареєстрованої у базі да/них заяв, а тому надати оригінали додаткових угод не має можливості ( лист вих. № 1054/16-01 від 15.01.2018р.);

- в 2015-2017рр. за земельні ділянки з кадастровими номерами 4822382600:04:000:0081, 4822382600:04:000:0065, 4822382600:04:000:0113 звітувало ПП ВКП Каро (довідка ДФС вх. №13/10/14-17 від 11.01.2018р.);

При прийнятті рішення суд керується:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребовуваних судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень . Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права та визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 6, 627 ЦК України передбачає, сторони вільні в укладенні договорів, які відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ), п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 ЦК)

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Так, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстр речових прав на нерухоме майно №1952- ІУ від 01.07.2004р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ч.5 ст. 12 цього ж закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Частина 2 ст. 17 закону №1952- ІУ від 01.07.2004р. встановлює, що реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Частина 4 ст. 18 передбачає, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Пунктом 1.5 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2011 № 3502/5(чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що документи, що подаються для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, оскільки сторони не оспорюють наявність додаткової угоди до договору оренди землі від 04.10.2012 року від імені позивача та ПП «ВКП «Каро» , на підставі якої 26.12.2014 року державним реєстратором Врадіївського РУЮ були внесені зміни у запис про речове право оренди, та яка була взята до уваги державним реєстратором при внесенні цих змін, і яка породила для відповідача права та обов'язки, що не заперечувалася його представником, а позивач заперечує факт її підписання, то суд вважає її такою, що є оспорюванною, а тому, такою, що може бути визнана судом недійсною..

Крім того, слід відмітити, що в матеріалах справи відсутній оригінал оспорюваної додаткової угоди та жодною із сторін не надано його для огляду в судовому засіданні, ухвали суду про витребування від відповідача, Врадіївської районної державної адміністрації, Врадіївського ВП доказів, - оригіналів додаткової угоди, залишилися не виконаними, через його відсутність. При цьому ПП «ВКП «Каро» посилалося на його втрату.

Однак, враховуючи те, що в матеріалах справи наявна копія оспорюваної додаткової угоди, на підставі якої було здійснено записи про речове право оренди на строк 10 років, відповідачем надано до матеріалів справи завірену копію додаткової угоди, на якій наявні мокрі відбитки печатки підприємства та штампу Копія вірна, згідно з оригіналом , жодна із сторін не заперечує факт існування даної додаткової угоди, яка, як вбачається з пояснень представника ПП «ВКП «Каро» породила для його сторін права та обов'язки, а на думку позивача та його представника порушує права позивача, суд вважає за можливе розглянути даний спір взявши до уваги копію оспорюваної додаткової угоди.

Щодо тверджень позивача про не підписання оспорюваної додаткової угоди, то суд зазначає наступне.

Згідно присів п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері, іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Таким чином, згідно вимог ст.ст. 76-78, 81 ЦПК України, не належність підпису певній особі можливо підтвердити лише шляхом проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка у даній справі не проводилась, у зв'язку з відсутністю оригіналу об'єкту дослідження.

Тобто в даному випадку не доведено належними та допустимими доказами не належність підпису в оспорюваному договорі позивачу.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас, відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оренду землі» , об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 1 ст. 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди. Та ст. ст. 125, 126 цього ж кодексу.

Відповідно до п. 2 розділу 3 глави 4 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, (усіх форм власності), затверджених наказом Мінюста України від 18 червня 2015 року № 1000/5 , на керівника установи покладена відповідальність за збереженість службових документів та інформації, яку вони містять, функціонування системи захисту документаційного фонду від незаконного доступу, втрату і несанкціоноване знищення документів, порушення правил користування документами.

Отже, з комплексного аналізу зазначених норм чинного законодавства слідує, що власник земельної ділянки має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеним, що п озивач довів факт відсутності у нього волевиявлення на укладання спірної додаткової угоди, оскільки всі його дії як до звернення до суду (розслідування правоохоронним органами факту підроблення додаткової угоди від його імені), так і під час розгляду справи (заявлення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, заявлення клопотань про витребування оригіналів додаткової угоди) свідчили про те, що він вказану угоду не укладав.

Відповідач не спростував вказаного позивачем, звертався до правоохоронних органів з заявами про підроблення підпису позивача у додаткових угодах, за яким досудове розслідування триває, та з заявами, в яких повідомляв про можливих осіб, причетних до його вчинення, разом з тим не надав суду доказів звернення до позивача з пропозицією про укладання договору, його згоди на його укладання, інших письмових доказів, що підтверджували б волевиявлення позивача на укладання договору.

Крім копії спірної додаткової угоди відповідачем не представлено жодного доказу на підтримку його позиції.

До того ж, відповідно до постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 р. у разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці . Позивачем як додаток до позовної заяви додано висновок експерта в рамках кримінального провадження №12017150200000294 за ч.1 ст. 358 КК України, в якому зазначено що підпис у спірній додатковій угоді виконано не позивачем ОСОБА_1, а іншою особою - ОСОБА_8 Та обставина, що висновок експерта проведений по кримінальному провадженню не ставить під сумнів його належність та допустимість, з огляду на положення ст. 76 ЦПК України, що доказами є будь - які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин що мають значення для вирішення справи, та що такими засобами є зокрема письмові докази , та ст. 95 цього кодексу, що письмовими доказами є документи які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставини уповноваження позивачем інших осіб на укладання та підписання спірної додаткової угоди від його імені не доведені.

За вказаних обставин, оскільки позивач заперечує факт укладання договору та отримання його екземпляру, а у державного реєстратора відсутній оригінал, суд вважає, що саме підприємство повинно було довести, що вказана угода укладалася позивачем і надати її оригінал для проведення експертизи.

Однак ПП ВКП Каро зазначеного не зробило.

Ненадання його суду та його втрата свідчить не на користь відповідача, оскільки саме він є заінтересованою особою у збереженні оригіналу договору при його укладанні, так як на ньому лежить обов'язок його реєстрації та захисту його прав орендаря у випадку їх порушення орендодавцем або третіми особами.

За такого, саме відповідач повинен був надати суду оригінал угоди для спростування сумнівів щодо законності її укладання, який крім того останній отримав від правоохоронних органів 23.11.2017р., під час розгляду справи в суді та її витребування останнім, а вже 13.12.2017р. повідомив до суду про його втрату.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши зібрані по справі докази та оцінивши їх належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 ЦК України.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача про схвалення позивачем спірної додаткової угоди, з огляду на отримання ним орендної плати, оскільки вказана обставина не підтвердженя в судовому засіданні належними засобами доказування, та крім того отримання власником земельної ділянки грошей від орендаря в якості компенсацій за її використання не може свідчити про її схвалення.

Твердження представника відповідача про незаконність дій позивача щодо присвоєння іншого кадастрового номеру спірній земельній ділянці, не заслуговують на увагу, оскільки законність (незаконність) такий дій позивача, уповноважених осіб, не є предметом дослідження в даній справі, що не позбавляє відповідача звернутися до суду за захистом своїх, як вважає представник відповідача, порушених прав з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, тощо, судове рішення про що в матерілах даної справи відсутні.

Пи цьому суд вважає заяву відповідача про застосування строків позовної давності, який як зазначає останній, почався з моменту отримання позивачем, 26.08.2014р., ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі №814/2346/14 за позовом ПП ВКП Каро до Відділу реєстраційної служби Врадіївського РУЮ, третьої особи ОСОБА_1, про визнання протиправними дій по відмові ПП ВКП Каро в держаній реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі від 16.08.2006р., укладених, в т.ч. між ПП ВКП Каро та ОСОБА_1, такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне :

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1,5 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Правильне визначення початку перебігу позовної давності визначає наскільки правильно буде вирішено спір. Неправильне визначення цього моменту призводить до штучного скорочення або подовження позовної давності.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України особа, яка подає позов (позивач), повинна довести в суді, що вона не мала можливості довідатися про порушення свого права раніше.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-267цс15, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

За ст.ст.256,261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.28 постанови №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації .

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Вказане узгоджується також з правовою позицією ВСУ у справі за № 6-643цс16 від 13.06.2016р. (визнання недійсним договору оренди землі)

Слід також зазначити, що виходячи із положень ст. ст. 203, 207, 215ЦК України, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено .

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода, тощо ) та згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації .

З огляду на вказані положення закону, суд приходить до висновку, що в період з дня відкриття провадження в адміністративній справі по оскарженню ПП ВКП Каро дій реєстраційної служби по відмові в держаній реєстрації додаткових угод по день ухвалення остаточного рішення у цій справі, 27.10.2014р., яким позов було задоволено та зобов'язано реєстраційну службу повторно розглянути заяви щодо реєстрації додаткових угод, у позивача не було правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання додаткової угоди недійсною, яка не була вчиненою, оскільки не пройшла державну реєстрацію.

Тобто, об'єктивна можливість у позивача довідатися про обставини порушення його прав власника та стан цих суб'єктивних прав, а також звернутися до суду з позовом про визнання угоди недійсною , з'явилася у нього 27.10.2014р., після ухвалення постанови суду про зобов'язання реєстраційної служби повторно розглянути заяви ПП ВКП Каро по реєстрації додаткових угод.

Також є не спроможними доводи відповідача про початок строку перебігу позовної давності з моменту її укладення, 04.10.2012р., та посилання позивача на початок перебігу строку позовної давності з 26.12.2014р. (моменту реєстрації додаткової угоди), оскільки вони суперечать положенням ст. 261 ЦК України.

За такого початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах слід рахувати з 27.10.2014 року.

До суду з позовом про захист своїх майнових прав позивач звернувся 26.09.2017р. року, тобто в межах строку, визначеного ст. 257 ЦК України .

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку, визначеного законом для захисту свого цивільного права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд присуджує з відповідача на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати -1280 грн..

Керуючись ст. ст. 12, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Виробничо - комерційне підприємство Каро , Врадіївської РДА про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, та договору оренди припиненим - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 16.08.2006 р. (який був зареєстрований 25.03.2008р., про що у державному реєстрі земель було вчинено запис №040801200085) б /н від 04.10.2012 року укладену від імені орендодавця ОСОБА_1 та орендарем ПП ВКП Каро в особі директора ОСОБА_7 про продовження договору оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 13,25 га, розташованої в межах Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до 04.10.2022 року, про що 26.12.2014 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права вчинено записи за №№8298948, 8300131, 8299796.

Визнати договір оренди землі б/н від 16.08.2006р. укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПП ВКП Каро в особі директора ОСОБА_7 щодо земельної ділянки загальною площею 13,25 га, розташованої в межах Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, який зареєстрований 25.03.2008р., про що у державному реєстрі земель було вчинено запис №040801200085 - припиненим.

Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1280 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо Апеляційного суду Миколаївської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі виготовлено 21.02.2018р.

Суддя В.В.Фасій