Постанова

від 27.02.2018 по справі 813/2210/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/9491/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участі секретаря Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Танк Транс Україна на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (суддя - Сакалош В.М., м. Львів, повний текст постанови виготовлено 21 серпня 2017 року) у справі за адміністративним позовом першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю Танк Транс Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна служба України з безпеки на транспорті про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури 20 червня 2017 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Танк Транс Україна ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна служба України з безпеки на транспорті про стягнення на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні в сумі 41781 грн. 15 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGX 1818.400, реєстраційний номер ВС9650СМ та причіп марки BODEX, реєстраційний номер RZ3680OP, який належить ТОВ Танк Транс Україна , внаслідок чого складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України. На підставі вказаних документів проведенорозрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано спірну плату за проїзд. Оскільки ТОВ Танк Транс Україна в добровільному порядку не сплачено вказану плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, така підлягає до стягнення в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі №813/2210/17 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на прушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою позовну заяву залишити без розгляду. У поданій апеляційній скарзі вказує, щотвердження прокурора про відсутність механізму примусового стягнення та відсутність органу, уповноваженого звертатися до суду з позовом про примусове стягнення плати за проїзд автомобільним дорогами є хибними. У свою чергу, таке твердження не може бути підставою для звернення прокурора до суду для захисту інтересів держави. Так, статусу позивача прокурор у даній справі набув безпідставно, повноваження на ведення даної справі у нього відсутні, а отже його вимогизадоволені судом бути не можуть. Окрім цього, зазначає, що прокурор у позовній заяві жодним чином не обґрунтував заявлений до стягнення розмір плати за проїзд великовагового транспорту у розмірі 41 781 грн. 15 коп. Так, на думку відповідача, таке нарахування органами Укртрансбезпеки проведено невірно.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 22.02.2017 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN TGX 1818.400, реєстраційний номер ВС9650СМ та причіп марки BODEX, реєстраційний номер RZ3680OP, який належить ТОВ Танк Транс Україна .

За результатами вказаного контролю складено акт від 22.02.2017 №0006495 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог ст.48 Закону №2344-III, а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: смт. Клевань (Рівненська обл.) - м. Городок Львівська обл.) із перевищенням осьових навантажень (строєну - нормативно допустима маса однієї строєної осі - 22 т, фактично - 25,5 т), (одиничну - нормативно допустима маса однієї одиничної осі - 11 т, фактично - 12,2 т) без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України. Водій з актом ознайомлений під підпис. До вказаного акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 22.02.2017№1, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 1466,52 євро, що станом на день розрахунку складає 41781 грн. 15 коп. Відповідачем у добровільному порядку не сплачено нараховану плату за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування в розмірі41781 грн. 15 коп., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначена контролюючим органом плата за проїзд не оскаржена та не сплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України підлягає стягненню в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.

Згідно з п.1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 № 299, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція та її територіальні органи управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління. Отже, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті та її територіальні органи, під час здійснення своїх повноважень діють як суб'єкти владних повноважень, а також є органами спеціальної компетенції, яким надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування та мають право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Згідно з п.28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 , плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п.31.1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків у подвійному розмірі; на 10- 40 відсотків у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Проте, чинним законодавством України не передбачено механізм примусового стягнення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у випадку її несплати у добровільному порядку.

Відповідно до ч.3ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 2 ст.60 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду із позовом) передбачалось, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами 2 або 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру . Подаючи позовну заяву, прокурор обґрунтував її подання відсутністю на це повноважень у Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 5 ч.1 ст.19 КАС України (в редакцій, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в цій справі може виступати прокурор, який обґрунтував підстави для здійснення представництва інтересів держави в адміністративному суді, а тому покликання апелянта в цій частині є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Щодо посилань апелянта на помилковий розрахунок сумирозмір плати за проїзд великовагового транспорту у розмірі 41 781 грн. 15 коп. апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.33 Закону України Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони . Відповідно до п.16 цих правил перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 . Згідно п.3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху .

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до пп.4 п.2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За змістом п.27 Порядку №879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно абз.1 п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п.30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Згідно п.31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Отже, нормами чинного законодавства встановлені вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування та передбачена плата за проїзд таким транспортом за встановленими ставками. Так, зокрема, обов'язковою умовою під час здійснення відповідних перевезень є дотримання перевізником вагових та габаритних параметрів відповідного транспортного засобу. У разі перевезення вантажу з перевищенням відповідних вагових та габаритних параметрів з перевізника справляється плата за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, здійснюючи нарахування відповідачу плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що нарахування суми розміру плати за проїзд великовагового транспорту проведено органом Укртрансбезпекипомилково, однак, ці покликання відповідача апеляційний суд не бере до уваги, оскільки розрахунок, на підставі якого відбувається стягнення плати, є чинним, відповідачем не оскаржений.

Окрім цього, скаржник у прохальній частині апеляційної скарги просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду. Апеляційний суд наголошує, що підстави для залишення позову без розгляду передбачені ст.240 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом). Проаналізувавши зазначені норми адміністративного процесуального законодавства та матеріали справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для їх застосування до правовідносин у розглядуваній справі.

Підсумовуючи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись: ч.3 ст.243, ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Танк Транс Україна залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. М. Багрій А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 28 лютого 2018 року.