Постанова

від 25.07.2019 по справі 813/2210/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №813/2210/17

адміністративне провадження №К/9901/47390/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Танк Транс Україна

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року (колегія у складі головуючого судді Сакалоша В.М.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27лютого 2018 року

(колегія суддів у складі головуючого судді: Ніколіна В.В., суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.)

у справі №813/2210/17

за позовом Луцької місцевої прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю Танк Транс Україна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна служба України з безпеки на транспортіпро стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом

I. ПРОЦЕДУРА

1. У червні 2017 року Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ ТАНК ТРАНС Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - Державна служба України з безпеки на транспорті про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом.

2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ ТАНК ТРАНС на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові параметри яких перевищують нормативні у сумі 41 781,15 гривень.

3. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 22 лютого 2017 року здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN TGX 1818.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп марки BODEX, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ Танк Транс Україна .

5. За результатами вказаного контролю складено акт від 22 лютого 2017 року №0006495 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт ( далі - Закон №2344-III), а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: смт. Клевань (Рівненська обл.) - м. Городок Львівська обл.) із перевищенням осьових навантажень (строєну - нормативно допустима маса однієї строєної осі - 22 т, фактично - 25,5 т), (одиничну - нормативно допустима маса однієї одиничної осі - 11 т, фактично - 12,2 т) без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України. На підставі вказаних документів проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано спірну плату за проїзд.

6. До вказаного акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 22 лютого 2017 року №1, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 1 466,52 євро, що станом на день розрахунку складає 41 781 грн. 15 коп.. Водій з актом ознайомлений під підпис.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що визначена контролюючим органом плата за проїзд не оскаржена та не сплачена перевізником - власником транспортного засобу, у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, та підлягає стягненню в судовому порядку.

8.Також суди зазначили, що позивач, здійснюючи нарахування відповідачу плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом..

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано посилання відповідача щодо перевищення повноважень працівниками Укртрансбезпеки при проведенні нарахування плати за проїзд.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

11. Згідно зі частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

12. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

13 . Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

14. Колегія суддів наголошує, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору.

15. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях, пов`язаних із вирішенням юрисдикційних спорів, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

16. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №803/3/18.

17. При цьому, колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу сторін), оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

18. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

19 .Згідно зі підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

20 . З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

21. Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

22. Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

23. При цьому, ані Укртрансбезпеку, ані прокурора в інтересах держави (в особі Укртрансбезпеки) чинним законодавством не наділено повноваженнями щодо звернення саме до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

24. За змістом частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

25. За правилами статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

26. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

27. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Танк Транс Україна - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року - скасувати. Провадження у справі закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду