Постанова

від 27.02.2018 по справі 823/1507/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1507/17 Головуючий у І інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Безпечна на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (дата складання повного тексту 05 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Безпечна до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

29 вересня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Безпечна звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 26 липня 2017 року №0003541400, винесене ГУ ДФС у Черкаській області на підставі акта перевірки від 10 липня 2017 року №276/23-00-14-0107/34678814.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ Безпечна відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального права та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що всі первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТОВ Авест Плюс оформлені належним чином, а висновок щодо контрагента сформовані виключно у зв'язку з відсутністю податкової інформації щодо наявності трудових ресурсів та фондів, а не за фактичною перевіркою господарської діяльності ТОВ Авест Плюс , а щодо господарських операцій з ПП Євро Агро Дістіб'юшн , то у вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська не зазначено про дослідження всіх господарських операцій ПП Євро Агро Дістіб'юшн , а тому не є доведеним той факт, що поряд з незаконною діяльністю даний суб'єкт господарювання не міг проводити законної діяльності, а господарські відносини між двома підприємствами підтверджені належним чином всіма документами, які складені відповідно до вимог закону і підтверджують факт та суть господарської операції.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, зазначаючи, що всі первинні бухгалтерські документи з боку ПП Євро Агро Дістіб'юшн підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку, а включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим ПП Євро Агро Дістіб'юшн , здійснено позивачем неправомірно. В той же час, проведеним аналізом даних ЄРПН за січень-квітень 2016 року не встановлено придбання соєвої макухи по ланцюгу постачання постачальником ТОВ Авест Плюс , товарно-транспортні накладні до перевірки не надавались, в накладних на отримання товару відсутні реквізити доручення на отримання товару, ТОВ Авест Плюс не придбавало соєву макуху, а тому і не мало змоги поставити її ТОВ Безпечна , у зв'язку з чим перевіркою не підтверджено поставку товару по ланцюгу постачання та не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 26 травня 2017 року по 23 червня 2017 року на підставі наказів ГУ ДФС у Черкаській області від 12 травня 2017 року №769 та направлень на перевірку, згідно пп.20.1.4 п.20.1, ст.75, ст.77, ст.82 ПК України посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Безпечна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по спеціальній декларації на загальну суму 363810,00 грн., в тому числі: що сплачується до державного бюджету на загальну суму 177139 грн., в тому числі за березень 2016 року на суму 104982,00 грн., квітень 2016 року на суму 72157,00 грн.; що спрямовується на спеціальний рахунок на загальну суму 186671,00 грн., в тому числі за червень 2014 року на суму 9532,00 грн., березень 2016 року на суму 104982,00 грн., квітень 2016 року на суму 72157,00 грн.

Виявлені порушення відображені в акті перевірки від 10 липня 2017 року №276/23-00-14-0107/34678814, на який позивачем були подані заперечення, за наслідками розгляду яких листом від 24 липня 2017 року №17836/23-00-14-0814 ГУ ДФС у Черкаській області висновки акту перевірки по суті залишено без змін та п.1 ч.4 Висновок викладено в наступній редакції: вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по спеціальній декларації на загальну суму 363810,00 грн., в тому числі: що сплачується до державного бюджету на загальну суму 177139 грн., в тому числі за березень 2016 року на суму 104982,00 грн., квітень 2016 року на суму 72157,00 грн.; що спрямовується на спеціальний рахунок на загальну суму 186671,00 грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 9532,00 грн., березень 2016 року на суму 104982,00 грн., квітень 2016 року на суму 72157,00 грн.

На підставі акта перевірки від 10 липня 2017 року №276/23-00-14-0107/34678814 ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 26 липня 2017 року №0003541400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 454763,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 363810,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90953,00 грн.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ДФС України від 19 вересня 2017 року №20857/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкове повідомлення рішення від 26 липня 2017 року №0003541400 а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку, що ПП Євро Агро Дістріб'юшн та ТОВ Авест Плюс не передавали у власність позивача товарів, а від імені наведених контрагентів оформлені бухгалтерські документи та зареєстровані податкові накладні з метою формування податкового кредиту по ПДВ в сумі 363810,00 грн., тому ці документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість, за наслідком чого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на непідтвердженні реальності господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ Авест Плюс і ПП Євро Агро Дістріб'юшн .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Безпечна (покупець) та ПП Євро Агро Дістріб'юшн (продавець) 24 червня 2014 року укладено договір поставки №24/068, за умовами якого постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати замовлений товар та оплачувати його (п.1.1 договору). Кількість товару, вартість та виняткові умови поставки викладаються в додатку до кожної окремою поставки та є невід'ємною складовою цього договору (п.1.2 договору). Загальна вартість цього договору не визначається конкретним розміром та складає загальну суму поставок товару по цьому договору (п.1.4 договору). Оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів за вказаними у цьому договорі банківськими реквізитами продавцю на підставі виписаного рахунку, згідно додатка (п.2.1 договору).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем подано до суду копії: видаткової накладної №8 від 26 червня 2014 року на загальну суму 57193,80 грн., в тому числі ПДВ - 9532,30 грн., товарно-транспортної накладної №25/06 від 25 червня 2014 року, платіжного доручення №423 від 01 липня 2014 року на загальну суму 57193,80 грн., в тому числі ПДВ - 9532,30 грн.

Додатково до матеріалів справи надано копії актів списання товарів від 31 липня 2014 року №93, №94, №95, №96, рахунку на оплату №26 від 26 червня 2014 року, свідоцтва про якість, податкової накладної №8 від 26 червня 2014 року та банківської виписки по рахунку за 02 липня 2014 року.

26 січня 2016 року між ТОВ Безпечна (покупець) та ПП Євро Агро Дістріб'юшн (постачальник) укладено договір поставки №26/017, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та на умовах поставки відповідно до даного договору на підставі специфікацій та/або накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (п.1.1 договору). Специфікація до договору оформлюється сторонами у вигляді документа, який містить асортимент та кількість товару, ціну, а також інші умови, обумовлені в інших пунктах даного договору (п.1.2 договору). Найменування, кількість, одиниці виміру, ціна та інші додаткові умови товару зазначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору). Покупець оплачує товар на розрахунковий рахунок постачальника за встановленою ціною на протязі 1 (одного) календарного дня з моменту отримання рахунку, згідно реальній відвантаженій вазі товару (п.3.1 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи копії наступних документів: видаткових накладних №69 від 28 січня 2016 року, №259 від 10 березня 2016 року, №403 від 12 квітня 2016 року, товарно-транспортних накладних №28/01 від 28 січня 2016 року, №229418 від 10 березня 2016 року, №12/04 від 12 квітня 2016 року, платіжних доручень №80 від 04 лютого 2016 року, №82 від 04 лютого 2016 року, №207 від 18 березня 2016 року, №320 від 15 квітня 2016 року, №325 від 18 квітня 2016 року, акти списання товарів від 29 лютого 2016 року №16, №18, оборотно-сальдової відомості по рахунку 208 за січень 2014 року - березень 2017 року.

Додатково позивачем були надані копії рахунків на оплату, виписані ПП Євро Агро Дістріб'юшн , свідоцтв про якість, податкових накладних №74 від 28 січня 2016 року на суму 231422,40, в тому числі ПДВ 28570,40 грн., №33 від 10 березня 2016 року на суму 182117,10 грн., в тому числі ПДВ - 30352,85 грн., №25 від 12 квітня 2016 року на суму 197441,20 грн., в тому числі ПДВ - 32906,87 грн., банківських виписок по рахунку.

В наведених документах зазначено, що за договорами, укладеними з ПП Євро Агро Дістріб'юшн , позивачу поставлявся шрот соняшниковий.

01 березня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Авест Плюс укладено договір №01/03, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і здійснити його оплату на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору). Покупець здійснює оплату за поставлений товар згідно рахунка-фактури (п.2.1 договору). Розрахунки здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний рахунок постачальника (п.2.2 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору матеріали справи містять копії наступних документів: видаткових накладних №РН-0000088 від 01 березня 2016 року, №РН-0000138 від 24 березня 2016 року, №РН-0000139 від 25 березня 2016 року, №РН-0000148 від 31 березня 2016 року, №РН-0000196 від 27 квітня 2016 року, №РН-0000197 від 28 квітня 2016 року, платіжних доручень №156 від 04 березня 2016 року, №235 від 24 березня 2016 року, №238 від 24 березня 2016 року, №239 від 25 березня 2016 року, №264 від 30 березня 2016 року, №357 від 27 квітня 2016 року, №373 від 28 квітня 2016 року, №475 від 02 червня 2016 року, №476 від 03 червня 2016 року, актів списання товарів від 31 березня 2016 року №29, №31, від 30 квітня 2016 року №49, №51, від 31 травня 2016 року №67, №69, від 30 червня 2016 року №80, №82, оборотно-сальдових відомостей по рахунку за 2014-2017 роки.

Додатково позивачем подано копії рахунків-фактур, податкових накладних №1 від 01 березня 2016 року на суму 334464,00 грн., в тому числі ПДВ - 55744,00 грн., №78 від 24 березня 2016 року на суму 336000,00 грн., в тому числі ПДВ - 56000,00 грн., №84 від 25 березня 2016 року на суму 11520,00 грн., в тому числі ПДВ - 1920,00 грн., №105 від 31 березня 2016 року на суму 384000,00 грн., в тому числі ПДВ - 64000,00 грн., №99 від 27 квітня 2016 року на суму 16704,00 грн., в тому числі ПДВ - 2784,00 грн., №109 від 28 квітня 2016 року на суму 432000,00 грн., в тому числі ПДВ - 72000,00 грн., №4 від 02 червня 2016 року на суму 260000,00 грн., в тому числі ПДВ - 43333,33 грн., №9 від 03 червня 2016 року на суму 83380,00 грн., в тому числі ПДВ - 13896,67 грн., копії банківських виписок по рахунку.

Згідно наданих документів за договором №01/03 від 01 березня 2016 року ТОВ Авест Плюс поставляло позивачу товар - соєва макуха.

З наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що контрагенти позивача зареєстровані належним чином, не перебувають у стані припинення, здійснюють свою діяльність у відповідності до визначених основних видів діяльності (діяльність посередників у торгівлі товарів широкого асортименту, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин).

Враховуючи, що до видів діяльності позивача належить, зокрема, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення свиней, розведення інших тварин, та приймаючи до уваги, що придбаний у контрагентів товар шрот соняшниковий та соєва макуха використовується для кормів тварин, колегія суддів доходить висновку про наявність розумної економічної мети вказаних господарських операцій, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність на складі ТОВ Безпечна значної кількості поголів'я свиней.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Однак, враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП Євро Агро Дістріб'юшн первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем товарів у зазначеного контрагента.

Як встановлено судом, договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні містять підпис особи, що брала участь у здійсненні господарських операцій від ПП Євро Агро Дістріб'юшн , що має належати директору ОСОБА_3

Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року у справі №201/4704/16-к засновника та директора ПП Євро Агро Дістріб'юшн ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. Наведеним вироком встановлено, що ОСОБА_4, в порушення вимог ст.ст.81, 87, 89 ЦК України, ст.ст.56, 57, 62, 79, 80, 89 ГК України та ст.ст.8, 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №755-ІV від 15 травня 2003 року, у квітні 2014 року у невстановленому місці погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб створити ПП Євро Агро Дістріб'юшн (код ЄДРПОУ 39192703), з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не маючи при цьому наміру фактичного здійснювати підприємницьку діяльність. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. У скоєному розкаявся. Вирок набрав законної сили 23 травня 2016 року.

Згідно ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Первинні документи контрагента позивача - ПП Євро Агро Дістріб'юшн , а саме: договори поставки, додаткові угоди, товарно-транспортні, видаткові та податкові накладні, є неналежними, оскільки вони підписані від імені директора вказаного підприємства, однак, фактично відповідні документи вказаною в них особою не підписувались, ОСОБА_3 ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, що підтверджується вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року у справі № 201/4704/16-к.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів враховує наявний правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року та від 22 вересня 2015 року, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, податковим органом правомірно донараховано позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з ПП Євро Агро Дістріб'юшн , які не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

В той же час, як на підставу безтоварності господарських операцій між позивачем на ТОВ Авест Плюс відповідач посилається на неподання позивачем до контролюючого органу товарно-транспортних накладних, в накладних на отримання товару відсутні реквізити доручень, зазначає, що проведеним аналізом даних ЄРПН за січень-квітень 2016 року не встановлено придбання соєвої макухи по ланцюгу постачання постачальником ТОВ Авест Плюс , згідно баз даних АІС Податковий блок встановлено, що ТОВ Авест Плюс зареєстровано від 09 листопада 2015 року №102715169520 в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, отримало свідоцтво платника ПДВ 01 січня 2016 року №200244755, звітність 1-ДФ за 4 квартал 2015 року не подавалась, а згідно звітності 1-ДФ за 1 квартал 2016 року відображено тільки заробітну плату директора підприємства та відсутні будь-які відносини з підприємцями-постачальниками за ознакою доходу 157 .

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та ПК України не містить переліку обов'язкових первинних документів щодо підтвердження витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та не містить вимоги щодо обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної для підтвердження отримання товару.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач виступав в якості замовника за договором перевезення, а здійснював операції з придбання товару, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не спростовує факт придбання позивачем товару та реальність відповідної господарської операції, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна або її неналежне оформлення, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у ТОВ Безпечна мети та економічної обґрунтованості придбання у ТОВ Авест Плюс товарів, зокрема, щодо подальшого використання у господарській діяльності соєвої макухи у якості корму для тварин, що відповідає видам діяльності позивача.

Посилання податкового органу на відсутність у ТОВ Авест Плюс майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів та складських приміщень, транспортних засобів не свідчить однозначно про невчинення господарських операцій, адже підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, а умовами укладеного позивачем з контрагентом договору не обмежено право залучати до виконання зобов'язань по договорам третіх осіб.

Крім того, відповідний висновок щодо ТОВ Авест Плюс сформований контролюючим органом виключно у зв'язку з відсутністю податкової інформації щодо наявності трудових ресурсів та фондів, а не за фактичною перевіркою господарської діяльності ТОВ Авест Плюс , внаслідок чого висновок про непідтвердження придбання товару по ланцюгу постачання є необґрунтованим.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, а також дотримання умов ведення такої діяльності, в тому числі подання податкової звітності до контролюючого органу, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Авест Плюс , останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не надано належних доказів щодо відсутності реального здійснення договору, укладеного позивачем з ТОВ Авест Плюс , а викладені в акті перевірки висновки щодо неправомірного формування ТОВ Безпечна податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 252448,00 грн.(за березень 2016 року на суму 177664,00 грн., квітень 2016 року - 74784,00 грн.) по взаємовідносинах із зазначеним підприємством є такими, що ґрунтуються на припущеннях та спростовані матеріалами справи.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Авест Плюс , висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій між вказаними підприємствами є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях та спростовані матеріалами справи, у зв'язку з чим податкове повідомлення рішення від 26 липня 2017 року №0003541400 в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 315560,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 252448,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями, розрахованими відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, в розмірі 63112,00 грн., порушує права позивача, як платника податків, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, в іншій частині спірне податкове повідомлення рішення винесено відповідачем правомірно з огляду на безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП Євро Агро Дістріб'юшн , що доведено відповідачем в ході розгляду справи належними та допустимими доказами, та в цій частині податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2017 року №0003541400 є обґрунтованим, винесено відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та скасуванню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Безпечна - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю Безпечна - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області форми Р від 26 липня 2017 року №0003541400 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 315560,00 грн. (триста п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), в тому числі 252448,00 грн. (двісті п'ятдесят дві тисячі чотириста сорок вісім грн. 00 коп.) за основним платежем та 63112,00 грн. (шістдесят три тисячі сто дванадцять грн. 00 коп.) штрафних (фінансових) санкцій.

В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2018 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді А.Ю.Коротких

І.В.Федотов