Постанова

від 02.03.2021 по справі 823/1507/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 823/1507/17

адміністративне провадження № К/9901/49302/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Безпечна до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області (правонаступник Головного управління ДФС у Черкаській області) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 (головуючий суддя Мацедонська В.Е., судді: Коротких А.Ю., Федотов І.В.)

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Безпечна (далі - ТОВ Безпечна , Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003541400 від 26.07.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 457' 763,00 грн, в тому числі, основний платіж - 363' 810,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 90' 953,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ Безпечна посилалося на те, що висновки в акті перевірки від 10.07.2017 №276/23-00-14-0107/34678814, на підставі якого було прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам щодо стану податкового обліку Товариства з ПДВ за січень - квітень 2016 року. Господарські операції Товариства з ТОВ Авест Плюс щодо поставки соєвої макухи та з ТОВ Євро Агро Дістріб`юшн щодо поставки шроту соняшникового, фінансові показники яких контролюючий орган не визнав такими, що можуть враховуватися в податковому обліку, підтверджені належними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, мають зв`язок з господарською діяльністю Товариства, тоді як висновок контролюючого органу про безтоварність цих операцій зроблений фактично на підставі податкової інформації щодо діяльності зазначених контрагентів, що міститься в інформаційних базах. Та обставина, що засновника та директора ТОВ Євро Агро Дістріб`юшн ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, на що, як на підставу виключення з податкового кредиту в податковому обліку Товариства сум ПДВ, задекларованих за податковими накладними ТОВ Євро Агро Дістріб`юшн , посилається контролюючий орган, не є беззаперечним свідченням податкового правопорушення з боку Товариства, оскільки у вироку не встановлені обставини щодо господарських операцій зазначеного постачальника, зокрема з Товариством.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 29.11.2017 в позові відмовив з тих підстав, що обставини щодо безтоварності операцій Товариства з ТОВ Авест Плюс та з ТОВ Євро Агро Дістріб`юшн підтверджуються доказами у справі. Суд дійшов висновку, що наявність у позивача первинних документів, якими оформлені операції з придбання товарів у зазначених постачальників, є обов`язковим, але не є достатнім для встановлення факту операцій, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують право позивача на податковий кредит, а контролюючий орган довів безтоварний характер операцій між позивачем і зазначеними постачальниками. Застосувавши норму частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд зробив висновок, що наявність вироку, яким засновника та керівника ТОВ Євро Агро Дістріб`юшн засуджено за фіктивне підприємництво з використанням зазначеного суб`єкта підприємницької діяльності, підтверджує безтоварність господарських операцій з його участю. Підставою для висновку суду, що операцій між позивачем та ТОВ Авест Плюс також не було, стали встановлені в судовому процесі обставини, які, за висновком суду, виключали можливість постачання товару ТОВ Авест Плюс , як-то: відсутність у вказаного контрагента власних чи орендованих матеріально-технічних та трудових ресурсів для фактичного здійснення підприємницької діяльності, відсутність товару по ланцюгу постачання (ТОВ Авест Плюс не декларувало придбання реалізованого в подальшому позивачу товару з 01.01.2016 по дату оформлення спірних господарських операцій); ненадання позивачем документів. які б підтверджували перевезення товару.

На підставі встановлених у судовому процесі обставин суд визнав, що зміст первинних документів, складених на операції з постачання ТОВ Авест Плюс та ТОВ Євро Агро Дістріб`юшн товарів позивачу, не відповідає дійсності.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.02.2018 скасував постанову суду першої інстанції, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 26.07.2017 №0003541400 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 315'560,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 252' 448,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 63' 112,00 грн; в іншій частині позову відмовив.

Висновок щодо часткового задоволення позову суд апеляційної інстанції вмотивував тим, що надані позивачем докази (первинні документи) щодо господарських операцій з ТОВ Авест Плюс підтверджують реальні зміни у його майновому стані та свідчать, що такі операції фактично відбулися. Відсутність у ТОВ Авест Плюс необхідних умов для провадження господарської діяльності, як зазначив апеляційний суд, не виключає можливість постачання вказаним постачальником товару та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, а основні засоби суб`єкт господарювання може використовувати на праві оренди. Апеляційний суд відхилив довід відповідача, що позивач не надав документи щодо перевезення товару, зокрема товарно-транспортні накладні (далі- ТТН), а накладні на отримання товару мають дефект (в них немає реквізитів доручення на отримання товару). Апеляційний суд вказав, що ТТН не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, відсутність ТТН, як і недоліки в первинних документах, не є підставою для висновку про безтоварність господарської операції. За висновком апеляційного суду, обставини щодо придбання позивачем товару у ТОВ Авест Плюс підтверджуються іншими доказами у їх сукупності.

Відмовляючи в іншій частині позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Оскільки вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016 у справі №201/4704/16-к засновника та директора ПП Євро Arpo Дистриб`юшн ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, то операції вказаного підприємства з позивачем мали удаваний характер. При цьому апеляційний суд врахував правову позицію щодо такої оцінки документів в операціях із суб`єктом фіктивного підприємництва, викладену у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018, у якій заявляє вимоги про скасування судового рішення апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишення в силі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2017.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції надав помилкову оцінку доказам та неправильно встановив обставини у справі, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198 ПК, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-XIV), та неправильного вирішення спору.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін. Позивач вказує, що висновок суду апеляційної інстанції щодо реальності його господарських операцій з ТОВ Авест Плюс відповідає доказам у справі. Позивач посилається на принцип індивідуальної відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства, зазначає, що відсутність у нього ТТН на перевезення товару обумовлена тим, що перевозив товар самостійно, а отримання товару підтверджено даними книги обліку матеріальних цінностей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шипуліної Т.М., суддів Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. ухвалою від 07.05.2018 відкрив касаційне провадження у справі №823/1507/17.

На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, у провадженні якої перебувала справа №823/1507/17, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, про що складено протокол від 24.11.2020.

Для розгляду справи №823/1507/17 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Касаційний перегляд справи у відповідності з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги та в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позову і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому процесі встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку TOB Безпечна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт від 10.07.2017 №276/23-00-14-0107/34678814 (далі - акт перевірки).

У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 ПК, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ по спеціальній декларації на загальну суму 363' 810,00 грн, з яких: по сплаті до державного бюджету на загальну суму 177' 139,00 грн, в тому числі: за березень 2016 року - 104' 982,00 грн, квітень 2016 року - 72' 157,00 грн; по спрямуванню на спеціальний рахунок на загальну суму 186' 671,00 грн, в тому числі: за червень 2014 року - 9' 532,00 грн, березень 2016 року - 104' 982,00 грн, квітень 2016 року - 72' 157,00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняло податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017 №0003541400, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Висновки контролюючого органу щодо вчинення ТОВ Безпечна податкового правопорушення вмотивовані тим, що Товариство неправомірно включило до податкового кредиту суми ПДВ за операціями з придбання у ПП Євро Arpo Дистриб`юшн шроту соняшникового (договір від 24.06.2014 №24/068), а у ТОВ Авест Плюс макухи соєвої (договір від 01.03.2016 №01/03), оскільки такі операції не мають фактичного змісту (є безтоварними).

Безтоварність поставок, постачальником яких зазначено ТОВ Авест Плюс , відповідач доводив тим, що згідно з отриманою за результатами податкового контролю інформації ТОВ Авест Плюс не могло здійснити постачання товару, враховуючи відсутність у нього виробничих та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних як для здійснення підприємницької діяльності в цілому, так і постачання товару такого роду та в таких обсягах. Під час перевірки позивач не надав ТТН щодо поставки товару від ТОВ Авест Плюс ; в накладних на отримання товару відсутні реквізити доручення на отримання товару; за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) за січень-квітень2016 року придбання вказаним підприємством макухи соєвої по ланцюгу постачання не встановлено.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 193 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий пункту 198.3 статті 193 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац 1 підпункту 198.6 статті 198 ПК).

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання товарів (послуг), суми ПДВ за якими відносяться до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов`язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, закріплений в Законі №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Підтвердження платником ПДВ належним чином оформленими документами, передбаченими правовими нормами для певного виду господарських операцій, задекларованих сум податкового кредиту є підставою для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП Ангара до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Верховний Суд послідовно дотримується цієї правової позиції у справах з подібними правовідносинами.

Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій. Проте наявність таких обставин разом може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Тобто, відсутність матеріально - технічних, достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента або відсутність товарів по ланцюгу постачання, документа про перевезення товару чи дефекти в первинних документах само пособі не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. У такому випадку первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС (в редакції, чинній на час розгляду справи), яка кореспондується з частиною другою статті 77 КАС в чинній редакції, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту норми частини першої статті 71 КАС (в редакції, чинній на час розгляду справи), частини першої статті 77 КАС в чинній редакції, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Статтею 86 КАС (в редакції, чинній на час розгляду справи), так само, як і статтею 90 КАС в чинній редакції, встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка судом першої інстанції документів, на підставі яких Товариство задекларувало податковий кредит за операціями з ТОВ Авест Плюс , відповідає вищенаведеним процесуальним нормам. Суд першої інстанції взяв до уваги доводи відповідача щодо характеру діяльності ТОВ Авест Плюс , відсутність у нього виробничих, трудових ресурсів, основних засобів, а також те, що ним не придбавалися послуги з перевезення, оренди складських приміщень.

Висновок суду апеляційної інстанції, що факт постачання ТОВ Авест Плюс позивачу макухи підтверджений доказами у сукупності, стосується тільки документів, які надав позивач (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти списання товарів (кормів) зі складу). Не заперечуючи, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного обліку щодо придбання товару, колегія суддів зазначає, що їх відсутність у позивача, за вище наведених обставин щодо характеру діяльності ТОВ Авест Плюс , які ставлять під сумнів поставку, безпідставно не була взята до уваги судом апеляційної інстанції.

Товариство не надало документи на підтвердження факту перевезення макухи соєвої у кількості 157,78 т, так само, як і пояснень, за яких обставин та у який спосіб були встановлені господарські зв`язки між ним та ТОВ Авест Плюс , пояснень щодо відповідальних осіб, які безпосередньо приймали участь в господарських операціях, адреси місця відвантаження макухи.

Долучені до матеріалів справи витяги з книги обліку матеріальних цінностей (а.с. 1-5 т.2) унеможливлюють встановлення обставин щодо отримання макухи позивачем від ТОВ Авест Плюс , оскільки не містять інформації про постачальника товару, адреси навантаження товару, кількість завезеного вантажу не співпадає з його кількістю у видаткових накладних.

Суд апеляційної інстанції не зібрав додаткових доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо встановлених у справі обставин.

Постанова суду першої інстанції відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

У зв`язку з цим у суду апеляційної інстанції не було передбачених статтею 317 КАС підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відтак, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 підлягає скасуванню, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 залишенню в силі.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 52, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак