Рішення

від 27.02.2018 по справі 909/29/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/29/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б.П. , секретар судового засідання Михайлюк А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд",

юридична адреса: вул.Б.Грінченка,1, м.Київ, 01001;

фактична адреса: вул. Очаківська, пров.Очаківський, 5/6, м.Київ,03151;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ",

вул.Незалежності, 67, офіс 9, м.Івано-Франківськ, 76018;

про: стягнення 379 867,04 грн. , з яких: 318 791,40 грн. - основний борг, 22 900 ,58 грн. - пеня, 22 315,40 грн. - штраф,13 239,46 грн. - інфляційні втрати, 2 620 , 20 грн. - 3% річних.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1, (довіреність № 16-13/18 від 04.12.2017 ) - представник;

Від відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" ( далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 30.08.2017 №1557 АБ в розмірі 379 867,04 грн. , з яких: 318 791,40 грн. - основний борг, 22 900 ,58 грн. - пеня, 22 315,40 грн. - штраф,13 239,46 грн. - інфляційні втрати, 2 620 , 20 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за біржовим контрактом аграрної біржі від 30.08.2017 №1558 АБ щодо оплати у встановлений строк товару - борошна пшеничного. Внаслідок прострочення оплати товару позивач нарахував на суму заборгованості інфляційні втрати, 3% річних, штраф, пеню. Свою позицію обґрунтовує положеннями ст. 193Господарського кодексу України, ст. 15, 16, 509, 526, 527, 549, 610, 612 629, 625 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 04.01.2018, 30.01.2018, 13.02.2018.

Адреса відповідача, вказана в позовній заяві, підтверджується спеціальним витягом з ЄДРЮОФОПГФ, сформованим за електронним запитом господарського суду від 27.02.2018. Крім того, в матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення №7601843326721, згідно з яким відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, яка надсилалась за вказаною адресою.

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і його явку суд не визнав обов'язковою, відсутність представника ТзОВ «Сварог ІФ» не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив. А тому згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України , ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, судом встановив наступне.

30.08.2017 між ПАТ «Аграрний фонд"( по договору - продавець/по справі - позивач) та ТзОВ «Сварог ІФ» (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено біржовий контракт аграрної біржі №1558АБ (надалі "контракт"). Контракт підписано сторонами та зареєстровано на аграрній біржі 30.08.2017 за №1557АБ.

Згідно п.1.1. контракту продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, вказаний у цьому контракті, а покупець зобов'язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, передбачену цим контрактом - Предметом контракту є наступний товар: борошно пшеничне першого ґатунку, що відповідає ДСТУ 46.004-99 (надалі «товар» ) (п. 1.2).

Пунктом. 1.3 контракту встановлено кількість товару, що продається - 51,836 тонн.

Відповідно до п. 2.2 контракту ціна однієї тонни (одиниці) товару 5 125,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 1 025,00 грн., загалом разом з ПДВ 6 150,00 грн .

Відповідно до п. 2.3 контракту загальна сума товару становить 318 791,40 грн.

Згідно п. 4.1 контракту, покупець повинен протягом 10 календарних днів після укладання та реєстрації контракту на аграрній біржі сплатити за товар .

Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошової суми на банківський рахунок продавця за відповідними реквізитами (п. 4.2).

Згідно п. 5.1 контракту товар надається в розпорядження покупця без будь-якої упаковки та тари, на умовах EXW (Інкотермс 2010) за місцезнаходженням товару, а саме: на складі ДП "Івано-Франківський КХП". Продавець протягом трьох робочих днів з моменту укладання та реєстрації на аграрній біржі цього контракту передає покупцю дозвіл-довіреність на переоформлення товару (п. 5.2).

Відповідно до п. 5.3 контракту приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформляється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної .

Пунктом п. 6.1 передбачено , що продавець зобов'язаний передати товар в кількості, вказаній в п. 1.3. цього контракту за вирахуванням норм виправданих втрат (в тому числі природних втрат та убутку за рахунок поліпшення якості), а покупець - прийняти товар згідно з умовами цього контракту . Покупець зобов'язаний оплатити товар згідно з цим контрактом (п. 6.2).

Згідно п. 8.2 контракту за невиконання або неналежне виконання узятих на себе зобов'язань за цим контрактом сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах згідно з законодавством України та цим контрактом

За порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п. 2.3., 4.1 цього контракту, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день такого прострочення, та штраф в розмірі 7 (семи) відсотків загальної ціни товару (п. 8.4).

На виконання договірних зобов'язань позивач передав , а відповідач отримав товар - борошно пшеничне 1/г, кількість - 51, 836 т, на загальну суму з ПДВ - 318 791,40 грн., що підтверджується дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 30.08.2017 №10/2857 та видатковою накладною від 30.08.2017 №3304, підписаною представниками сторін. Підписи представників сторін засвідчені печатками підприємств.

Оскільки контракт укладено та зареєстровано 30.08.2017, то днем закінчення строку для оплати товару, з урахуванням вихідних, є 11.09.2017.

Відповідач оплату товару в розмірі 318 791,40 грн. не здійснив.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 13 239,46 грн., 3% річних у розмірі 2 620,20 грн. за період з 12.09.2017 по 20.12.2017 та штраф ( сім відсотків від загальної ціни товару) в розмірі 22 315,40 грн.

30.11.2017 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №02-08/3/2410, в якій вказав на необхідність виконання умов договору щодо оплати товару за контрактом в розмірі 371 804,74 грн. Надсилання вказаної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 30.11.2017 №0315106988685. Однак, дана вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою звернення відповідача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного контракт, укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання і передав товар відповідачу, а відповідач у встановлений строк оплату товару не провів.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, він повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши правильність розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими.

Також обґрунтованим є розрахунок 3% річних.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Сторони в контракті передбачили, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню та штраф. Дані поняття згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України є різновидами (формами) неустойки та відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України окремими видами штрафних санкцій. А тому за прострочення виконання зобов'язання відповідач повинен сплатити і штраф, і пеню.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Отже, заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 526, 549, 610, 625, 644, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 123 , ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" про стягнення 379 867,04 грн., з яких: 318 791,40 грн. - основний борг, 22 900 ,58 грн. - пеня, 22 315,40 грн. - штраф,13 239,46 грн. - інфляційні втрати, 2 620 , 20 грн. - 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" ( вул.Незалежності, 67, офіс 9, м.Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ40630267) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" ( юридична адреса: вул.Б.Грінченка,1, м. Київ, 01001; фактична адреса: вул. Очаківська, пров.Очаківський, 5/6, м.Київ,03151; код ЄДРПОУ 38926880) заборгованість в сумі 379 867,04 грн. ( триста сімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 04 копійок) , з яких: 318 791,40 грн. - основний борг, 22 900,58 грн. - пеня, 22 315,40 грн. - штраф,13 239,46 грн. - інфляційні втрати, 2 620 , 20 грн. - 3% річних та судовий збір в сумі 5 698,01 грн. ( п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень 01 копійка ).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.03.18

Суддя Гриняк Б.П.