Ухвала

від 25.02.2020 по справі 909/29/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/29/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.02.2020 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні:

скаргу №02-08/1/258 від 06.02.2020 (вх№2400/20 від 10.02.2020) Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018 у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд",

юридична адреса: вул.Б.Грінченка,1, м.Київ, 01001;

фактична адреса: вул. Очаківська, пров.Очаківський, 5/6, м.Київ,03151;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ",

вул.Незалежності, 67, офіс 9, м.Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 379 867,04грн, з яких: 318 791,40грн - основний борг, 22 900 ,58грн - пеня, 22 315,40грн - штраф,13 239,46грн - інфляційні втрати, 2 620,20грн - 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з скаргою №02-08/1/258 від 06.02.2020 (вх№2400/20 від 10.02.2020) про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №56294007; про зобов"язання державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) вжити у виконавчому провадженні №56294007 усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018.

Скарга в порядку частини 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України призначена до розгляду в судовому засіданні на 25.02.2020 о 12:30год.

Скаржник в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду скарги був належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.02.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.02.2020. Свої обґрунтування ПАТ "Аграрний фонд" виклав у скарзі №02-08/1/258 від 06.02.2020 (вх№2400/20 від 10.02.2020). Вказує на те, що з моменту відкриття 02.05.2018 виконавчого провадження №56294007 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018 про стягнення з ТОВ "Сварог ІФ" на користь ПАТ "Аграрний фонд" заборгованості в сумі 379 867,04грн, судового збору в сумі 5 698,01грн державний виконавець не вчинив належних дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження", спрямованих на своєчасне виконання судового рішення, зокрема не об"єднав виконавче провадження №56294007 до зведеного ВП №56557401 стосовно одного боржника (стаття 30 Закону), не проводив у визначені законом строки перевірки майнового стану боржника за місцезнаходженням та дій спрямованих на розшук майна боржника (статті 36, 48 Закону); не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України (стаття 18 Закону); не звертався до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення (стаття 76 Закону). У зв"язку з чим скаржник просить суд зобов"язати державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) вжити у виконавчому провадженні №56294007 усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018.

Представник органу ДВС в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду скарги був належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.02.2020. Матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018 суду не подав.

Представник відповідача/боржника в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду скарги був належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.02.2020.

Беручи до уваги статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що скаржник/стягувач, орган ДВС та боржник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги а також, приписи частин 1, 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України згідно яких, скарга розглядається у десятиденний строк в судовому засіданні, а можливість продовження такого строку нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено, суд прийшов до висновку, про розгляд скарги у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з"ясувавши обставини на яких ґрунтуються вимоги скарги, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає скаргу №02-08/1/258 від 06.02.2020 (вх№2400/20 від 10.02.2020) такою, що не підлягає задоволенню.

На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2018 про стягнення з ТОВ "Сварог ІФ" на користь ПАТ "Аграрний фонд" заборгованості в сумі 379 867,04грн, судового збору в сумі 5 698,01грн, видано наказ №151 від 22.03.2018.

Постановою від 02.05.2018 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ВП №56294007 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018.

Виходячи із змісту законодавства України обов"язковість виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, за своєю правовою природою належить до основних засад судочинства, що узгоджується із приписами статей 129, 129 1 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Право на виконання судового рішення згідно з практикою Європейського суду з прав людини є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У відповідності до приписів статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з нормою статті 326 цього ж Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов"язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування їх посадовими чи службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об"єднаннями на всій території України.

Одночасно судом взято до уваги правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" в якому сказано, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У цьому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви"). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України"). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії").

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В свою чергу приписи частини 1 статті 19 вказаного Закону надають право сторонам виконавчого провадження ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Одночасно правила статті 55 Конституції України гарантують кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідності до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Вище вказані норми кореспондуються із правилами статті 339 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Поряд з цим приписи частин 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Посилаючись на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №56294007 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018 скаржник, зокрема звертає увагу суду на те, що державним виконавцем порушено приписи статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не об"єднано виконавче провадження №56294007 до зведеного ВП №56557401 стосовно одного боржника - ТОВ"Сварог ІФ", в той час, як сам стягувач - ПАТ "Аграрний фонд" у запитах №02-08/1/759 від 05.04.2019, №02-08/1/2052 від 07.11.2019 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області вказує на приєднання виконавчого провадження №56294007 до зведеного ВП №56557401 та просить орган ДВС надати інформацію на якій стадії перебуває саме зведене виконавче провадження №56557401.

Використавши своє право, надане частиною 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ознайомившись 29.01.2020 (стверджує скаржник у скарзі) з матеріалами виконавчого провадження стягувач - ПАТ "Аграрний фонд" не подав суду жодного документу, що міститься в матеріалах зведеного виконавчого провадження №56557401, а тому за наявності таких доказів (постанова про відкриття виконавчого провадження №56294007 від 02.05.2018, постанова від 21.01.2020 про передачу ВП №56294007, запити ПАТ "Аграрний фонд" №02-08/1/759 від 05.04.2019, №02-08/1/2052 від 07.11.2019) та за відсутності інших, в т.ч. ідентифікатору доступу до зведеного ВП №56557401, а також зважаючи на обмежений правовою нормою частини 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду скарги на бездіяльність органу ДВС, суд не має можливості прийти до однозначного висновку та достовірно встановити факт бездіяльності органу ДВС в процесі виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин в задоволенні скарги №02-08/1/258 від 06.02.2020 (вх№2400/20 від 10.02.2020) ПАТ "Аграрний фонд" на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №56294007 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018 слід відмовити, з огляду на недоведеність викладених у ній обставин.

Керуючись статтями 15, 129, 129 1 Конституції України, статтями 1, 5, 18, 19, 74 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 2, 73, 74, 77, 79, 86, 234, 326, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні скарги №02-08/1/258 від 06.02.2020 (вх№2400/20 від 10.02.2020) Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №56294007 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №151 від 22.03.2018 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 25.02.2020

Суддя С.Кобецька