ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" березня 2018 р. Справа № 922/1898/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М. , суддя Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.
за участю представників учасників справи:
позивача - адвокат ОСОБА_1, свідоцтво №2034 серії ХВ №000325, ордер ХВ 000645 від 22.01.2018 року;
1-го відповідача - ОСОБА_2 - особисто; адвокат ОСОБА_3, посвідчення від 20.05.2011 року №958; довіреність від 22.03.2017 року №344;
2-го відповідача - не з'явився;
третьої особи - ОСОБА_4 - особисто;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_5, м. Харків (вх.№12676Х/1-18 від 05.09.2017р.)
на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2017р. у справі №922/1898/17, ухваленого в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Погорелова О.В.), повний текст рішення складено 18.08.2017 року
за позовом Фізичної особи ОСОБА_5, м. Харків,
до 1. Фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, м. Харків,
про визнання недійсним рішення загальних зборів
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2017 року до господарського суду Харківської області з позовом до ФО ОСОБА_2 звернувся ФО ОСОБА_5, в якому просив визнати недійсним рішення про внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", оформлене протоколом №04 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" від 28.09.2012р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідно до протоколу №04 загальних зборів товариства від 28.10.2012 року були затверджені зміни до Статуту ТОВ Гірка-2 і він, як учасник і директор ТОВ Гірка-2 , відповідно до статті 117 Цивільного кодексу України був змушений підписати вказані зміни до Статуту, яким вводились обмеження його повноважень.
Позивач вважає, що правочин по прийняттю рішення про внесення змін до Статуту ТОВ "Гірка-2" по обмеженню прав директора на укладення договорів рішенням загальних зборів був спрямований на заволодіння нерухомим майном, яке належить ТОВ "Гірка-2", адже протокол підписаний особою, яка одночасно була його представником і учасником ТОВ Спас , тобто, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4
Такий правочин був вчинений не в його інтересах, а в інтересах ТОВ Спас та його засновників, у тому числі ОСОБА_2 (відповідача), який, як виявилось пізніше на той час вже був разом з ОСОБА_4 учасником ТОВ Спас та його директором.
Посилається на те, що саме до порушення його прав як учасника ТОВ "Гірка-2" і призвело прийняття рішення про внесення змін до Статуту ТОВ "Гірка-2". Більше того, в результаті внесення таких змін до Статуту, ТОВ "Гірка-2" позбавлено можливості без згоди учасника ТОВ Спас ОСОБА_2 (відповідача) укладати угоди з іншим орендарем або здійснити відчуження майна, що належить ТОВ Гірка 2 .
На час такого обмеження прав змінами до Статуту та користуванням майном за договором оренди, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вже були власниками ТОВ Спас .
Також, зазначає, що між ТОВ Гірка та ТОВ фірма Спас був укладений договір оренди нежитлових приміщень підвалу №34-1-:34-10, 1-го поверху №1, 32-1-:32-5, 32-7-:32-9 літ А-4 , загальною площею 339,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Фрунзе, 1, які належать ТОВ Гірка-2 .
Вказані приміщення досі не повернуті в користування ТОВ Гірка-2 , фактично ними заволоділо ТОВ Спас в особі його директора ОСОБА_2, в інтересах якого і діяв ОСОБА_4
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2017р. (суддя Погорелова О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2017р. та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
Апелянт в обґрунтування своєї правової позиції зазначає наступне.
Правочин по прийняттю рішення про внесення змін до Статуту ТОВ "Гірка-2" по обмеженню прав директора на укладення договорів рішенням загальних зборів був спрямований на заволодіння нерухомим майном товариства, оскільки протокол підписаний особою, яка одночасно була представником позивача і учасником ТОВ "Спас", яке користувалось вказаним майном. Такий правочин був вчинений не в інтересах позивача, а в інтересах ТОВ "Спас" та його засновників, у тому числі ОСОБА_2 який, як виявилось пізніше, на той час був разом з ОСОБА_4 учасником ТОВ "Спас" та його директором.
Схвалення правочину не було, оскільки на дату проведення певних юридичних дій, ОСОБА_5 не знав та не міг знати про справжні наміри ОСОБА_4 , які стали явними наприкінці 2016 року.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав на те, що позивачем не надано до суду доказів, на підставі яких можливо було б стверджувати про наявність умислу в діях ОСОБА_4 всупереч інтересам довірителя, оскільки такі дії були схвалені самим довірителем та на проведення цих дій була видана довіреність.
Однак, апелянт з такою правовою позицією господарського суду першої інстанції не погоджується та зазначає про те, що представником позивача до господарського суду першої інстанції надано копію довіреності на підставі якої діяв ОСОБА_4 та письмові пояснення до неї, де представником позивача було зазначено, що ОСОБА_4 перевищив повноваження якими його наділив ОСОБА_5 видаючи довіреність, а саме: на право представляти інтереси ОСОБА_5 на загальних зборах учасників ТОВ Гірка-2 з питань продажу ОСОБА_2 частки в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ Гірка-2 , укладення та підписання договору купівлі-продажу вказаної частки, приймати участь в обговоренні питань, які входять до компетенції зборів засновників, з правом підписання Статуту ТОВ Гірка-2 в новій редакції або змін до Статуту цього товариства та реєстрації відповідних змін.
Вважає, що довіритель ОСОБА_4, вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки мав право представляти інтереси ОСОБА_5 лише з одного питання - з питань продажу ОСОБА_2 частки в розмір 50%, а не скликання зборів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Гетьмана Р.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 09.10.2017р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. розгляд справи відкладено на 08.11.2017р., у зв'язку з необхідністю надання сторонам часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.11.2017р., у зв'язку із відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гетьмана Р.А., судді Слободіна М.М., судді Тихого П.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017ру зв'язку зі зміною складу колегії суддів, неявкою в судове засідання третіх осіб, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги та дотримання принципів судочинства в господарському процесі, розгляд справи відкладено на 04.12.2017р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. виключено Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" до участі в справі в якості 2-го відповідача; розгляд справи відкладено на 09.01.2018р.; запропоновано ТОВ "Гірка-2" надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами, в обґрунтування своєї правової позиції по справі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018р. оголошено в судовому засіданні перерву до 24.01.2018р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 року розгляд справи відкладено на 07.02.2018 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників 2-го відповідача та третьої особи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року розгляд справи відкладено на 19.02.2018 року, у зв'язку зі зміною складу колегії суддів та неявкою в судове засідання представника 2-го відповідача та відсутністю відомостей щодо його належного повідомлення.
Приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
19.02.2018 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме: Додаткової угоди до уставного договору від 20.10.1997 року щодо входження до складу учасників ТОВ фірма "Спас" ОСОБА_6; витягів зі Статутів ТОВ фірма "Спас" в редакції станом на 2010 рік; листа про отримання 27.04.2012 року ОСОБА_5 копії статуту ТОВ фірма "Спас"; договору оренди нежитлових приміщень від 29.12.2006 року, укладеного між ТОВ "Гірка-2" та ТОВ фірма "Спас"; договору про внесення змін та доповнень №1 до договору оренди нежитлових приміщень від 14.04.2010 року; акту приймання - передачі до договору оренди нежитлових приміщень від 14.04.2010 року; повідомлення ОСОБА_5 щодо відчуження його частки у ТОВ "Гріка-2"; заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09.02.2017 року; Витягу з кримінального провадження №42017221080000034 від 10.02.2017 року; дозволу слідчого щодо надання дозволу на використання і розголошення у суді даних, отриманих у ході допиту свідка ОСОБА_5; протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 20.06.2017 року; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 року; ухвали Апеляційного суду Харківської області від 14.12.2017 року (вх.№1662), які долучені до матеріалів справи.
Із зазначених в заяві від 19.02.2018 року письмових доказів, в справі містяться договір оренди нежитлових приміщень від 29.12.2006 року, укладений між ТОВ "Гірка-2" та ТОВ фірма "Спас" та договір про внесення змін та доповнень №1 до договору оренди нежитлових приміщень від 14.04.2010 року; доказів неможливості подання інших зазначених в заяві від 19.02.2018 року письмових доказів до господарського суду першої інстанції з об'єктивних причин заявником не надано.
19.02.2018 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшла копія листа приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Алексєєвої Л.В. надісланого ОСОБА_2 щодо посвідчення правочинів (вх.№1664), яка долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 року оголошено перерву у розгляді справи до 01.03.2018 року.
28.02.2018 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшло заключне слово (вх.№1959), яке долучено до матеріалів справи.
В судових засіданнях 19.02.2018 року та 01.03.2018 року представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2017р. та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник 1-го відповідача, 1-й відповідач - ОСОБА_2 та третя особа - ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник 2-го відповідача в судове засідання 01.03.2018 року не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті УДППЗ Укрпошта про поштові пересилання вбачається, що копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 року, яка була надіслана 2-му відповідачу за належною адресою, не була вручена під час доставки.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" є правонаступником прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка" (м. Харків, ідентифікаційний код - 05476121) відповідно до рядка 030 розподільчого балансу, в тому числі права власності на нежитлові приміщення підвалу №1-10, 1-го поверху №1-9, І (літ. А-5), (реєстровий №1286 від 03.04.1996р.) цегляні, загальною площею, згідно договору №1173-В купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірка" від 27.06.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстровано в реєстрі за №4380, 347,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4; акту №1173-В прийому-передачі від 14.10.1997 року, свідоцтва №1173-В про право власності від 14.10.1997 року, з усім обладнанням та майном, зазначеним у вказаному договорі купівлі-продажу.
Згідно статті 1.1 Статуту ТОВ Гірка-2 , площа зазначених нежитлових приміщень уточнена за підсумками інвентаризації, проведеної Харківським ГОРБТІ, інвентаризаційна справа №34150, реєстровий №1286 та згідно Технічного паспорту на квартирний багатоповерховий житловий будинок нежитлові приміщення підвалу № 34-1-:-34-10, 1-го поверху № І, 32-1-:-32-5,32-7-:32-9 в літ. "А-4" (кафе) вул. Фрунзе №1 місто Харків від 30 листопада 2006 року, складає 339,2 кв.м.
У відповідності до статті ст. 1.2 Статуту, учасником товариства є Фізична особа - громадянин України - ОСОБА_5 (НОМЕР_1, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 17.10.1996 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_2).
Статутний капітал Товариства створюється за рахунок його Учасника відповідно до розподільчого балансу та додаткових грошових внесків. Статутний капітал встановлюється в розмірі 60 500,00 гривень (ст. 6.1 Статуту).
Приписами статті 6.2. Статуту встановлено, що розподіл часток у статутному капіталі Товариства встановлюється наступний: ОСОБА_5 має частку у розмірі 60 500,00 гривень, що складає 100% (сто відсотків) статутного капіталу Товариства та надає йому 100% голосів.
17.09.2012 року позивач (ОСОБА_5.) як власник частки у Статутному (складеному) капіталі ТОВ "Гірка-2" у розмірі 100%, згідно усного договору доручення, уповноважив ОСОБА_4, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серія НОМЕР_5, виданий Червонозаводським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25.11.1997 року, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5), бути його представником у всіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності, підпорядкування та галузевої належності, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах та структурних підрозділах, Департаменті державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, органах нотаріату, будь-яких банківських та фінансових установах, правоохоронних органах та органах внутрішніх справ, у тому числі у державній адміністрації, податковій інспекції (адміністрації), пенсійному фонді, фонді зайнятості, фонді соціального страхування та інших фондах України, на загальних зборах учасників ТОВ "Гірка-2" з питань продажу ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, паспорт серія НОМЕР_6, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 02.11.1998 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6), частки в розмірі 50% (п'ятдесят) відсотків Статутного капіталу ТОВ "Гірка-2", ідентифікаційний код 36370900, за ціною номіналу, тобто за 30250,00 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 коп., укладення та підписання договору купівлі-продажу вищевказаної частки, приймати участь в обговоренні питань, які входять до компетенції зборів засновників, з правом підписання Статуту ТОВ "Гірка-2" в новій редакції або змін до Статуту цього товариства та реєстрації відповідних змін.
Для чого позивач надав ОСОБА_4 право: приймати участь у загальних зборах ТОВ "Гірка-2", підписувати документи, подавати і отримувати необхідні довідки та документи, витяги, виписки, довідки, робити від його імені заяви, в тому числі про його сімейний стан, підписувати від його імені статутні документи ТОВ "Гірка-2", підписати договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі, розписуватися за нього, в тому числі на реєстраційних та облікових картках, сплачувати усі необхідні платежі, податки, збори, та виконувати інші дії, пов'язані з цією довіреністю.
Надалі, 28.09.2012 року були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", що оформлені протоколом №04 від 28.09.2012 року, з наступним порядком денним: 1. Про зміни у складі учасників товариства та продаж частки у статутному капіталі; 2. Про реєстрацію змін в установчих документах товариства.
Так, присутніми на вказаних загальних зборах були: ОСОБА_4, (паспорт серія НОМЕР_7 виданий Червонозаводським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25 листопада 1997 року, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), який на підставі посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В. довіреності № за реєстром 2270 від 17.09.2012 року представляв інтереси учасника товариства ОСОБА_5, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_8, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 24 квітня 2012 року, зареєстрований за адресою АДРЕСА_7), що володіє часткою у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Гірка-2" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 420325, ідентифікаційний код юридичної особи 36370900, місцезнаходження - 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, буд.1, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14801360000043649, що іменується далі "ТОВ "Гірка-2") у розмірі 100%.
Загальна кількість учасників, що мають на загальних зборах право голосу, - один.
На зборах були присутні учасники, що володіють 100% голосів згідно Переліку учасників Товариства, що зареєструвалися на загальних зборах (Додаток № 1 до цього Протоколу).
На зазначених загальних зборах від 28.09.2012 року були ухвалені наступні рішення: 1) ухвалити та дати згоду на відчуження ОСОБА_5 ОСОБА_2 частку у розмірі 50 (п'ятдесят) % статутного капіталу і всіх корпоративних прав, що на неї припадають, за ціною номіналу, тобто за 30250,00 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят) грн.;затвердити розподіл часток у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_5 - 50% у статутному капіталі та ОСОБА_2 - 50% у статутному капіталі.; 2) ухвалити Статут ТОВ "Гірка-2" у новій редакції, що випливає з змін у складі учасників товариства.
28.09.2012 року ТОВ "Гірка-2" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 420325, ідентифікаційний код юридичної особи 36370900, місцезнаходження - 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, буд.1, номер запису з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14801360000043649), в особі директора ОСОБА_9, що діяв на підставі Статуту та рішення загальних зборів учасників товариства (протокол №04 від 28.09.2012 року), видало довіреність, якою уповноважує ОСОБА_10 (АДРЕСА_3) бути представником товариства з питання державної реєстрації Статуту у новій редакції та (або) заміни Свідоцтва про державну реєстрацію нового зразка, для чого надає їй право знайомитися з матеріалами справ, оформляти відповідні формуляри та документи, робити з них витяги, знімати копії, одержувати копії рішень і інших документів, в т.ч. отримувати зареєстровані зміни до Статуту, Статуту у новій редакції та Свідоцтво про державну реєстрацію нового зразка, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, а також користуватись іншими правами з межах ведення справи. В обсязі до цього доручення повноваження на ведення справ дає представникові товариства право на підписання від імені товариства документів, на подання та підтримання скарг, вчинення від імені товариства необхідних дій з питання державної реєстрації змін до Статуту товариства, Статуту у новій редакції та отримання Свідоцтва про державну реєстрацію нового зразка (з вказівкою про зміну юридичної адреси).
05.10.2012 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алексєєвою Л.В. за реєстровим номером 2455.
Відповідно до умов зазначеного договору, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві свою частку у статутному капіталі ТОВ "Гірка-2" у розмірі 50% відсотків статутного капіталу, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названу частку (п. 1.1договору).
Згідно з п. 1.3 договору, розмір частки, що передається у власність покупцеві - 50% статутного капіталу.
У п. 2.1 договору сторони узгодили, що продавець зобов'язаний впродовж 10 робочих діб з моменту підписання цього договору підписати та належним чином оформити зміни до статутних документів товариства стосовно відчуження частки у статутному капіталі, якщо це від нього вимагається, та подати відповідну нотаріальну заяву.
У відповідності до п. 2.2 договору, відступлення частки за цим договором є чинним і покупець вважається повноправним учасником ТОВ з моменту державної реєстрації змін до статутних документів товариства стосовно частки у статутному капіталі.
За відступлення частки у статутному капіталі покупець зобов'язується сплатити продавцю 30250,00 грн. до моменту підписання цього договору. Фактом підписання цього договору сторони свідчать про виконання зобов'язання покупця перед продавцем про сплату грошової суми у розмірі 30250,00 грн. до моменту підписання цього договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).
Того ж дня - 05.10.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алексєєвою Л.В. за реєстровим номером 2458, була посвідчена заява ОСОБА_5 підписана останнім, про передачу на підставі договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" у розмірі 50% ОСОБА_2
08.10.2012 року було проведено Державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, номер запису 14801050003043649, затверджених рішенням загальних зборів учасників (протокол №04 від 28.09.2012), підписано - ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Позивач, вважаючи свої права та законні інтереси порушеними звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення про внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", оформлені протоколом №04 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" від 28.09.2012 року.
16.08.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Згідно статті 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.
Згідно частини 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя
У відповідності до ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Приписами ст. 1003 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Також, згідно з ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. (ч. ч. 1,2 ст. 238 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Таким чином, підписання в подальшому позивачем договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05.10.2012 року та заяви про передачу на підставі договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" у розмірі 50% ОСОБА_2, затвердження змін до статуту товариства вказує на схвалення позивачем вказаного правочину.
Так, апелянт аргументує, що внаслідок вказаних дій були порушені його права та інтереси як учасника ТОВ "Гірка-2", оскільки ОСОБА_4, коли представляв інтереси ОСОБА_5, діяв не в інтересах останнього, а в інтересах ТОВ "Спас" та його засновників, у тому числі ОСОБА_2, який, як виявилось пізніше, на той час був разом з ОСОБА_4 учасником ТОВ "Спас" та його директором, та з перевищенням наданих йому повноважень на представництво.
Колегія суддів з такими аргументами не погоджується та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина); правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Отже, місцевий господарський суд вірно вказав на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
У відповідності до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Однак, апелянтом не надано доказів на підставі яких було б за можливе стверджувати про наявність умислу в діях ОСОБА_4 всупереч інтересам довірителя, оскільки в подальшому такі дії були схвалені самим довірителем та на проведення цих дій буда видана довіреність.
Як роз'яснено у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
Між тим, факт перебування ОСОБА_4 у складі засновників та учасників ТОВ "Спас" не є доказом наявності в його діях умислу діяти всупереч інтересам довірителя на користь ОСОБА_2
Апелянт, поряд з іншим, аргументує про те, що внесення змін до Статуту товариства позбавило можливості без згоди учасника ОСОБА_2 укласти угоди з іншими орендарями або здійснити відчуження майна.
Однак, колегія суддів такі твердження апелянта не приймає та зазначає про те, що довіритель сам схвалив такі дії та видав на це відповідну довіреність.
Договір оренди нежитлових приміщень був укладений між ТОВ "Гірка" в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ фірма "Спас" в особі генерального директора ОСОБА_2 29 грудня 2006 року.
А відтак, з 2006 року позивач - ОСОБА_5 був обізнаний про те, що ОСОБА_2 є генеральним директором ТОВ фірма "Спас" та відчужуючи останньому 50% статутного капіталу ТОВ "Гірка-2" також був обізнаний і про існування договору оренди і про перебування ОСОБА_2 на посту генерального директора ТОВ фірма "Спас".
Отже, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем суду не доведено належними та допустимими доказами підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Гірка-2", оформленого протоколом №04 від 28.09.2012.
За таких обставин, аргументи апелянта щодо того, що довіритель ОСОБА_4, вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки мав право представляти інтереси ОСОБА_5 лише з одного питання - з питань продажу ОСОБА_2 частки в розмір 50%, а не скликання зборів, не приймаються, оскільки ОСОБА_5, як власник частки у Статутному (складеному) капіталі ТОВ "Гірка-2" у розмірі 100%, згідно усного договору доручення, уповноважив ОСОБА_4 бути його представником з питань продажу ОСОБА_2 частки в розмірі 50% (п'ятдесят) відсотків Статутного капіталу ТОВ "Гірка-2", укладення та підписання договору купівлі-продажу вищевказаної частки, приймати участь в обговоренні питань, які входять до компетенції зборів засновників, з правом підписання Статуту ТОВ "Гірка-2" в новій редакції або змін до Статуту цього товариства та реєстрації відповідних змін.
Так само не приймаються доводи апелянта про те, що схвалення правочину не було, оскільки на дату проведення певних юридичних дій, ОСОБА_5 не знав та не міг знати про справжні наміри ОСОБА_4 , які стали явними наприкінці 2016 року, за їх недоречністю та необгрунтованістю, оскільки, як вже зазначалось, факт перебування ОСОБА_4 у складі засновників та учасників ТОВ "Спас" сам по собі не свідчить про наявність у його діях умислу діяти всупереч інтересам довірителя на користь ОСОБА_2
Крім того, 1-м відповідачем, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій 1-й відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Частиною третьою статті 267 зазначеного Кодексу встановлена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.
У відповідності до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи.
Таким чином, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).
Місцевий господарський суд вірно не застосовував позовну давність, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення свого права, що є підставою для відмови у позові, а , за таких обставин, відсутні правові підстави для відмови у позові у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки є необґрунтованими та такими, що не підтверджується матеріалами справи, а тому не підлягають до задоволення.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2017р. у справі №922/1898/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02.03.2018 року.
Головуючий суддя Терещенко О.І.
Суддя Слободін М.М.
Суддя Тихий П.В.
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.03.2018 |
Оприлюднено | 03.03.2018 |
Номер документу | 72523437 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Терещенко О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні