Постанова

від 10.07.2018 по справі 922/1898/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1898/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Погорєлової О.В.

від 16.08.2017 року

та на постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Терещенка О.І., Слободіна М.М., Тихого П.В.

від 01.03.2018 року

за позовом Фізичної особи ОСОБА_4

до 1. Фізичної особи ОСОБА_5

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6,

про визнання недійсним рішення загальних зборів

за участю представників:

позивача - не з'явився.

відповідача 1 - ОСОБА_5, ОСОБА_7

відповідача 2 - не з'явився.

третьої особи - не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_5 звернувся Фізична особа ОСОБА_4, в якому просив визнати недійсним рішення про внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", оформлене протоколом №04 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" від 28.09.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідно до протоколу №04 загальних зборів товариства від 28.10.2012 були затверджені зміни до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Гірка-2 і він, як учасник і директор Товариства з обмеженою відповідальністю Гірка-2 , відповідно до статті 117 Цивільного кодексу України був змушений підписати вказані зміни до Статуту, яким вводились обмеження його повноважень. Позивач вважає, що правочин по прийняттю рішення про внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" по обмеженню прав директора на укладення договорів рішенням загальних зборів був спрямований на заволодіння нерухомим майном, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", адже протокол підписаний особою, яка одночасно була його представником і учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Спас , тобто, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 Такий правочин був вчинений не в його інтересах, а в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Спас та його засновників, у тому числі ОСОБА_5 (відповідача), який, як виявилось пізніше на той час вже був разом з ОСОБА_6 учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Спас та його директором. Позивач посилається на те, що саме до порушення його прав як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" і призвело прийняття рішення про внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2". Більше того, в результаті внесення таких змін до Статуту, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" позбавлено можливості без згоди учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Спас ОСОБА_5 (відповідача) укладати угоди з іншим орендарем або здійснити відчуження майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Гірка 2 . На час такого обмеження прав змінами до Статуту та користуванням майном за договором оренди, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вже були власниками Товариства з обмеженою відповідальністю Спас . Також, зазначав, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Гірка та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Спас був укладений договір оренди нежитлових приміщень підвалу №34-1-:34-10, 1-го поверху №1, 32-1-:32-5, 32-7-:32-9 літ А-4 , загальною площею 339,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Фрунзе, 1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Гірка-2 . Вказані приміщення досі не повернуті в користування Товариству з обмеженою відповідальністю Гірка-2 , фактично ними заволоділо Товариство з обмеженою відповідальністю Спас в особі його директора ОСОБА_5, в інтересах якого і діяв ОСОБА_6

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 (суддя Погорелова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що підписання позивачем договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05.10.2012 року та заяви про передачу на підставі договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" у розмірі 50% ОСОБА_5, затвердження змін до статуту товариства вказує на схвалення позивачем вказаного правочину. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Не надано доказів на підставі яких було б за можливе стверджувати про наявність умислу в діях ОСОБА_6 всупереч інтересам довірителя, оскільки в подальшому такі дії були схвалені самим довірителем та на проведення цих дій буда видана довіреність. Факт перебування ОСОБА_6 у складі засновників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спас" не є доказом наявності в його діях умислу діяти всупереч інтересам довірителя на користь ОСОБА_5 Договір оренди нежитлових приміщень був укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка" в особі директора ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" в особі генерального директора ОСОБА_5 29 грудня 2006 року. А відтак, з 2006 року позивач - ОСОБА_4 був обізнаний про те, що ОСОБА_5 є генеральним директором TOB фірма "Спас" та відчужуючи останньому 50% статутного капіталу TOB "Прка-2" також був обізнаний і про існування договору оренди і про перебування ОСОБА_5 на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас". Отже, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників TOB "Гірка-2", оформленого протоколом №04 від 28.09.2012.

14 травня 2018 року Фізична особа ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі №922/1898/17, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі №922/1898/17 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що правочин по прийняттю рішення про внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" по обмеженню прав директора на укладення договорів рішенням загальних зборів був спрямований на заволодіння нерухомим майном товариства, оскільки протокол підписаний особою, яка одночасно була представником позивача і учасником Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас", яке користувалось вказаним майном. Такий правочин був вчинений не в інтересах позивача, а в інтересах TOB "Спас" та його засновників, у тому числі ОСОБА_5 який, як виявилось пізніше, на той час був разом з ОСОБА_6 учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Спас" та його директором. Схвалення правочину не було, оскільки на дату проведення певних юридичних дій, ОСОБА_4 не знав та не міг знати про справжні наміри ОСОБА_6, які стали явними наприкінці 2016 року. Місцевий та апеляційний господарські суди в оскаржуваному рішенні та постанові вказали на те, що позивачем не надано до суду доказів, на підставі яких можливо було б стверджувати про наявність умислу в діях ОСОБА_6 всупереч інтересам довірителя, оскільки такі дії були схвалені самим довірителем та на проведення цих дій була видана довіреність. Однак, позивач з такою правовою позицією господарських судів не погоджується та зазначає про те, що представником позивача до господарського суду першої інстанції надано копію довіреності на підставі якої діяв ОСОБА_6 та письмові пояснення до неї, де представником позивача було зазначено, що ОСОБА_6 перевищив повноваження якими його наділив ОСОБА_4 видаючи довіреність, а саме: на право представляти інтереси ОСОБА_4 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Гірка-2 з питань продажу ОСОБА_5 частки в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Гірка-2 , укладення та підписання договору купівлі-продажу вказаної частки, приймати участь в обговоренні питань, які входять до компетенції зборів засновників, з правом підписання Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Гірка-2 в новій редакції або змін до Статуту цього товариства та реєстрації відповідних змін. Довіритель ОСОБА_6, вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки мав право представляти інтереси ОСОБА_4 лише з одного питання - з питань продажу ОСОБА_5 частки в розмір 50%, а не скликання зборів.

Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2018 поновлено Фізичній особі ОСОБА_4 строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 922/1898/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_4. Призначено до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі №922/1898/17 на 10 липня 2018 року.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Фізичної особи ОСОБА_4 в повному обсязі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.07.2018 року у зв'язку з відпусткою суддів Мамалуя О.О., Ткача І.В. для розгляду справи №922/1898/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як було встановлено господарськими судами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прка-2" є правонаступником прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка" (м. Харків, ідентифікаційний код - 05476121) відповідно до рядка 030 розподільчого балансу, в тому числі права власності на нежитлові приміщення підвалу №1-10, 1-го поверху №1-9, І (літ. А-5), (реєстровий №1286 від 03.04.1996) цегляні, загальною площею, згідно договору №1173-В купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірка" від 27.06.1997, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстровано в реєстрі за №4380, 347,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Фрунзе,1; акту №1173-В прийому-передачі від 14.10.1997, свідоцтва №1173-В про право власності від 14.10.1997, з усім обладнанням та майном, зазначеним у вказаному договорі купівлі-продажу.

Згідно статті 1.1 Статуту TOB Гірка-2 , площа зазначених нежитлових приміщень уточнена за підсумками інвентаризації, проведеної Харківським ГОРБТІ, інвентаризаційна справа №34150, реєстровий №1286 та згідно Технічного паспорту на квартирний багатоповерховий житловий будинок нежитлові приміщення підвалу №34-1-:-34-10, 1-го поверху №І, 32-1-:-32-5,32-7-:32-9 в літ. "А-4" (кафе) вул. Фрунзе №1 місто Харків від 30 листопада 2006 року, складає 339,2 кв.м.

У відповідності до статті ст. 1.2 Статуту, учасником товариства є Фізична особа - громадянин України - ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_1, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 17.10.1996 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Статутний капітал Товариства створюється за рахунок його Учасника відповідно до розподільчого балансу та додаткових грошових внесків. Статутний капітал встановлюється в розмірі 60500,00 гривень (ст. 6.1 Статуту).

Приписами статті 6.2. Статуту встановлено, що розподіл часток у статутному капіталі Товариства встановлюється наступний: ОСОБА_4 має частку у розмірі 60 500,00 гривень, що складає 100% (сто відсотків) статутного капіталу Товариства та надає йому 100% голосів.

17.09.2012 позивач (ОСОБА_4) як власник частки у Статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" у розмірі 100%, згідно усного договору доручення, уповноважив ОСОБА_6, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серія НОМЕР_5, виданий Червонозаводським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25.11.1997, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2), бути його представником у всіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності, підпорядкування та галузевої належності, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах та структурних підрозділах. Департаменті державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, органах нотаріату, будь-яких банківських та фінансових установах, правоохоронних органах та органах внутрішніх справ, у тому числі у державній адміністрації, податковій інспекції (адміністрації), пенсійному фонді, фонді зайнятості, фонді соціального страхування та інших фондах України, на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" з питань продажу ОСОБА_5, (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, паспорт серія НОМЕР_6, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 02.11.1998, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5), частки в розмірі 50% (п'ятдесят) відсотків Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", ідентифікаційний код 36370900, за ціною номіналу, тобто за 30250,00 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 коп., укладення та підписання договору купівлі-продажу вищевказаної частки, приймати участь в обговоренні питань, які входять до компетенції зборів засновників, з правом підписання Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" в новій редакції або змін до Статуту цього товариства та реєстрації відповідних змін.

Для чого позивач надав ОСОБА_6 право: приймати участь у загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", підписувати документи, подавати і отримувати необхідні довідки та документи, витяги, виписки, довідки, робити від його імені заяви, в тому числі про його сімейний стан, підписувати від його імені статутні документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", підписати договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі, розписуватися за нього, в тому числі на реєстраційних та облікових картках, сплачувати усі необхідні платежі, податки, збори, та виконувати інші дії, пов'язані з цією довіреністю.

Надалі, 28.09.2012 року були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", що оформлені протоколом №04 від 28.09.2012 року, з наступним порядком денним: 1. Про зміни у складі учасників товариства та продаж частки у статутному капіталі; 2. Про реєстрацію змін в установчих документах товариства.

Так, присутніми на вказаних загальних зборах були: ОСОБА_6, (паспорт серія НОМЕР_5 виданий Червонозаводським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25 листопада 1997 року, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), який на підставі посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В. довіреності за реєстром №2270 від 17.09.2012 представляв інтереси учасника товариства ОСОБА_4, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_7, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 24 квітня 2012 року, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1), що володіє часткою у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №420325, ідентифікаційний код юридичної особи 36370900, місцезнаходження - 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, буд.1, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14801360000043649, що іменується далі TOB "Гірка-2") у розмірі 100%.

Загальна кількість учасників, що мають на загальних зборах право голосу, - один.

На зборах були присутні учасники, що володіють 100% голосів згідно Переліку учасників Товариства, що зареєструвалися на загальних зборах (Додаток №1 до цього Протоколу).

На зазначених загальних зборах від 28.09.2012 були ухвалені наступні рішення: 1)ухвалити та дати згоду на відчуження ОСОБА_4 ОСОБА_5 частку у розмірі 50 (п'ятдесят) % статутного капіталу і всіх корпоративних прав, що на неї припадають, за ціною номіналу, тобто за 30250,00 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят) грн.;затвердити розподіл часток у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_4 - 50% у статутному капіталі та ОСОБА_5 - 50% у статутному капіталі.; 2) ухвалити Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" у новій редакції, що випливає з змін у складі учасників товариства.

28.09.2012 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 420325, ідентифікаційний код юридичної особи 36370900, місцезнаходження - 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, буд.1, номер запису з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14801360000043649), в особі директора ОСОБА_4, що діяв на підставі Статуту та рішення загальних зборів учасників товариства (протокол №04 від 28.09.2012 року), видало довіреність, якою уповноважує Жорнік O.Є. (АДРЕСА_3) бути представником товариства з питання державної реєстрації Статуту у новій редакції та (або) заміни Свідоцтва про державну реєстрацію нового зразка, для чого надає їй право знайомитися з матеріалами справ, оформляти відповідні формуляри та документи, робити з них витяги, знімати копії, одержувати копії рішень і інших документів, в т.ч. отримувати зареєстровані зміни до Статуту, Статуту у новій редакції та Свідоцтво про державну реєстрацію нового зразка, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, а також користуватись іншими правами з межах ведення справи. В обсязі до цього доручення повноваження на ведення справ дає представникові товариства право на підписання від імені товариства документів, на подання та підтримання скарг, вчинення від імені товариства необхідних дій з питання державної реєстрації змін до Статуту товариства. Статуту у новій редакції та отримання Свідоцтва про державну реєстрацію нового зразка (з вказівкою про зміну юридичної адреси).

05.10.2012 між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алексєєвою Л.В. за реєстровим номером 2455.

Відповідно до умов зазначеного договору, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" у розмірі 50% відсотків статутного капіталу, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названу частку (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.3 договору, розмір частки, що передається у власність покупцеві -50% статутного капіталу.

У п. 2.1 договору сторони узгодили, що продавець зобов'язаний впродовж 10 робочих діб з моменту підписання цього договору підписати та належним чином оформити зміни до статутних документів товариства стосовно відчуження частки у статутному капіталі, якщо це від нього вимагається, та подати відповідну нотаріальну заяву.

У відповідності до п. 2.2 договору, відступлення частки за цим договором є чинним і покупець вважається повноправним учасником TOB з моменту державної реєстрації змін до статутних документів товариства стосовно частки у статутному капіталі.

За відступлення частки у статутному капіталі покупець зобов'язується сплатити продавцю 30250,00 грн до моменту підписання цього договору. Фактом підписання цього договору сторони свідчать про виконання зобов'язання покупця перед продавцем про сплату грошової суми у розмірі 30250,00 грн до моменту підписання цього договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).

05.10.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алексєєвою Л.В. за реєстровим номером 2458, була посвідчена заява ОСОБА_4 підписана останнім, про передачу на підставі договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" у розмірі 50% ОСОБА_5

08.10.2012 було проведено Державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, номер запису 14801050003043649, затверджених рішенням загальних зборів учасників (протокол №04 від 28.09.2012), підписано -ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини . Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно статті 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

Згідно частини 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя

У відповідності до ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Приписами ст. 1003 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє, (ч.ч. 1, 2 ст. 238 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Підписання в подальшому позивачем договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05.10.2012 року та заяви про передачу на підставі договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" у розмірі 50% ОСОБА_5, затвердження змін до статуту товариства вказує на схвалення позивачем вказаного правочину.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Посилання скаржника на те, що внаслідок вказаних дій були порушені його права та інтереси як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", оскільки ОСОБА_6, коли представляв інтереси ОСОБА_4, діяв не в інтересах останнього, а в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" та його засновників, у тому числі ОСОБА_5, який, як виявилось пізніше, на той час був разом з ОСОБА_6 учасником Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" та його директором, та з перевищенням наданих йому повноважень на представництво є безпідставними та необґрунтованими.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Скаржником не надано доказів на підставі яких було б за можливе стверджувати про наявність умислу в діях ОСОБА_6 всупереч інтересам довірителя, оскільки в подальшому такі дії були схвалені самим довірителем та на проведення цих дій була видана довіреність.

Перебування ОСОБА_6 у складі засновників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" не є доказом наявності в його діях умислу діяти всупереч інтересам довірителя на користь ОСОБА_5

Твердження про те, що внесення змін до Статуту товариства позбавило можливості без згоди учасника ОСОБА_5 укласти угоди з іншими орендарями або здійснити відчуження майна є безпідставними, оскільки довіритель сам схвалив такі дії та видав на це відповідну довіреність.

Договір оренди нежитлових приміщень був укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" в особі директора ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" в особі генерального директора ОСОБА_5 29 грудня 2006 року.

З 2006 року позивач - ОСОБА_4 був обізнаний про те, що ОСОБА_5 є генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" та відчужуючи останньому 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", також був обізнаний і про існування договору оренди і про перебування ОСОБА_5 на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас".

В матеріалах справи наявна копія листа директора ТОВ фірма "Спас" ОСОБА_5 до директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" ОСОБА_4, за змістом якого вбачається, що 27.04.2012 ОСОБА_4 особисто прийняв від ОСОБА_5 копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" в новій редакції, що діяла з 10.03.2010 року. Згідно змісту вказаного статуту, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" зареєстровано 06.04.1994 року та учасником зазначеного товариства є також ОСОБА_6 і ОСОБА_5.

При зверненні до суду позивач ОСОБА_4 надав копію нотаріально-посвідченого договору оренди від 29.12.2006 року, укладеного між Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" в особі ОСОБА_5 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" в особі ОСОБА_4, предметом якого була оренда належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" нежитлових приміщень, загальною площею 339,2 кв.м., ро матованих по вул. Баталія, і у м. Харкові. З цього договору вбачається, що ОСОБА_5 діє на підставі протоколу №1 від 30.04.1994.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", оформленого протоколом №04 від 28.09.2012.

За таких обставин, аргументи щодо того, що довіритель ОСОБА_6, вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки мав право представляти інтереси ОСОБА_4 лише з одного питання - з питань продажу ОСОБА_5 частки в розмір 50%, а не скликання зборів, обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_4, як власник частки у Статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" у розмірі 100%, згідно усного договору доручення, уповноважив ОСОБА_6 бути його представником з питань продажу ОСОБА_5 частки в розмірі 50% (п'ятдесят) відсотків Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2", укладення та підписання договору купівлі-продажу вищевказаної частки, приймати участь в обговоренні питань, які входять до компетенції зборів засновників, з правом підписання Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірка-2" в новій редакції або змін до Статуту цього товариства та реєстрації відповідних змін.

Оскільки, як вже зазначалось, факт перебування ОСОБА_6 у складі засновників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спас" сам по собі не свідчить про наявність у його діях умислу діяти всупереч інтересам довірителя на користь ОСОБА_5, тому доводи скаржника про те, що схвалення правочину не було, оскільки на дату проведення певних юридичних дій, ОСОБА_4 не знав та не міг знати про справжні наміри ОСОБА_6, які стали явними наприкінці 2016 року є недоречними та необґрунтованими.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 зазначеного Кодексу встановлена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.

Перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи.

Таким чином, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій вірно не застосовували позовну давність, яку заявляв відповідач-1, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення свого права, що є підставою для відмови у позові, а за таких обставин, відсутні правові підстави для відмови у позові у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі №922/1898/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко