Постанова

від 20.02.2018 по справі 2а-8775/10/0870

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа №2а-8775/10/0870

касаційне провадження №К/9901/8899/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі № 2а-8775/10/0870 за позовом Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2010 № 0001280805/0 та від 20.10.2010 № 0001280805/1.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 07.10.2013 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент позивача на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; у вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 у справі № 1-287/2010 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Буделектроіндустрія за господарськими операціями з Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго в охоплений перевіркою період.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.02.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 скасував та прийняв нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2013.

В обґрунтування своїх вимог Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано обставини реального характеру господарських операцій, здійснених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Буделектроіндустрія , встановлені судовим рішенням у справі № 2а-8776/10/0870, яке набрало законної сили.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правових взаємовідносин з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Буделектроіндустрія за період з 01.01.2008 по 31.01.2010, за результатами якої складено акт від 14.09.2010 № 394/08-05/00130926.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю Буделектроіндустрія підрядних робіт (з ремонту та модернізації) за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів посилалась на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 у справі № 1-287/2010, що набрав законної сили 28.05.2010, яким встановлено в діях громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які в різні періоди займали посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Буделектроіндустрія ) ознаки злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом), частиною третьою статті 28, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, складання, видача чи використання підроблених документів), частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення).

Зазначеним рішенням суду також встановлено, що вказані особи, використовуючи фіктивні підприємства, в тому числі Товариство з обмеженою відповідальністю Буделектроіндустрія , здійснювали прикриття незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівкові. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, використовуючи своє службове становище, створювали вигляд легальної господарської діяльності, вносили в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, а також складали та видавали завідомо неправдиві документи.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 № 0001280805/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1321020,00 грн., у тому числі 889038,00 грн. за основним платежем та 431982,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Внаслідок застосування позивачем процедури узгодження податкового зобов'язання, визначеного згідно із зазначеним актом індивідуальної дії, прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 № 0001280805/1, сума податкового зобов'язання в якому залишилась незмінною.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

У спірному випадку контролюючий орган послався на фіктивність контрагента позивача як суб'єкта господарювання та свої доводи підтверджував вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 у справі № 1-287/2010, що набрав законної сили.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Посилання скаржника на реальний характер господарських операцій, здійснених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Буделектроіндустрія , встановлений судовим рішенням у справі № 2а-8776/10/0870, суд відхиляє, адже передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду, зокрема, інших адміністративних справ, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин цілком об'єктивно самостійно кваліфікував поведінку позивача та дійшов власних висновків щодо неправомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго без задоволення, а оскарженого рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 у справі № 2а-8775/10/0870 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк