Рішення

від 20.02.2018 по справі 278/1370/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №278/1370/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Дубовік О. М.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з наведеним позовом, у якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки, що розташовані за адресою: с. Іванівка, вул. Шевченка, 72, Житомирського району Житомирської області, які були укладені 05 квітня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Естейт Селлінг". Вказав, що наведений житловий будинок і земельна ділянка, як предмет іпотеки, були передані відповідачу у забезпечення виконання зобов'язань позивачем за кредитним договором. У подальшому, 12.03.2013 року, рішенням Житомирського районного суду Житомирської області було ухвалено звернути стягнення на зазначене нерухоме майно шляхом його продажу з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем. Однак відповідач, усупереч положенням ст. 38 Закону України Про іпотеку , уклав договори купівлі-продажу і продав житловий будинок та земельну ділянку, не повідомивши про це позивача за 30 днів, чим порошив його права. У разі задоволення позову ОСОБА_1 просив також стягнути на його користь з відповідача та третьої особи сплачений ним судовий збір і витрати на правову допомогу.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_2 вимоги останнього підтримала, з огляду на неповідомлення ОСОБА_1 про намір продати належний йому житловий будинок і земельну ділянку за 30 днів. Вказала, що зазначені договори мають бути визнані недійсними також і з тих підстав, що позивачем не було погоджену ціну продажу житлового будинку та земельної ділянки, а оцінка майна, яка була проведена під час продажу заставного майна, є явно заниженою, що суперечить вимогам розумності та справедливості при визначенні умов договору (а.с. 202-204). Вважала помилковим судження щодо правильності визначення позивачем сторін у даній справі, а саме: що відповідачами мають бути саме сторони, які уклали договори купівлі - продажу відповідних об'єків нерухомого майна - ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Естейт Селлінг".

Представник відповідача ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, оскільки відповідачем у законодавчо встановлений термін направляв позивачу лист-повідомлення про намір укласти договори купівлі-продажу та продати житловий будинок і земельну ділянку.

Представник третьої особи ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав представника відповідача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначив, що позивачем невірно визначено сторони у даному провадженні, оскільки позови за такою категорією справ повинні подаватися саме до сторін договору, тобто відповідачами повинні були бути ПАТ КБ "Приватбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг". Звернув увагу не те, що у даному випадку позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

05 лютого 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - Банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ZRZ0GA00004232 про надання позивачу кредиту у розмірі 51500 доларів США на споживчі цілі та 6325 доларів США на сплату страхових платежів (а.с. 63-65). Одночасно між позивачем та Банком був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань передав Банку в іпотеку житловий будинок в с. Іванівка, по вул. Шевченка, 72, Житомирського району та земельну ділянку за цією ж адресою площею 1500 кв.м., кадастровий номер 1822083000:08:001:0338, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарськх будівель і споруд, що на праві власності належали позивачу (а.с. 61-62).

При цьому пунктом 22 вказаного договору іпотеки сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі, на підставі рішення суду у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

З огляду на несвоєчасне виконання ОСОБА_5 умов зазначеного кредитного договору і, як наслідок, виникнення заборгованосі перед Банком, рішенням Житомирського районного суду Житомирської області суду від 12 березня 2013 року ухвалено у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на будинок №72 і земельну ділянку площею 1500 кв.м., що розташовані по вул Шевченка, в с. Іванівка, Житомирського району, шляхом продажу цього майна Банком з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем (а.с. 116-117).

Так 05 квітня 2016 року між Банком та ТОВ "Естейт Селінг" були укладені договори купівлі-продажу вищенаведеного житлового будинку і земельної ділянки (а.с. 3-8).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

На виконання вимог закону Банком 02 грудня 2015 року за місцем реєстрації позивача - с. Іванівка, вул Шевченка, 78, Житомирського району було направлено повідомлення про намір продати предмет іпотеки після спливу 30-денного строку із дня отримання даного повідомлення ОСОБА_1 (а.с. 107).

Як вбачається з матеріалів справи конверт із цим повідомленням не був вручений позивачу; згідно відмітки поштового відділення зв'язку поштове відправення повернулося за закінченням терміну зберігання (а.с. 108 - звор. стор).

Таким чином доводи позивача і його представника про неналежне повідомлення позивача щодо наміру Банку продати предмет іпотеки є безпідставними.

Разом з тим, неповідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для визнання правочинів недійсними так як наслідком невиконання, встановленого ст. 38 Закону України Про іпотеку положення щодо обов'язку іпотекодержателя повідомити про намір відчуження предмета іпотеки законодавець визначає саме відшкодування іпотекодержателем збитків, а не визнання правочинів недійсними.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності вказаного кредитного договору є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При вчиненні правочину сторонами було дотримано усіх передбачених ст. 203 ЦК України вимог. Посилання позивача на порушення його прав відповідачем при укладенні договорів є безпідставними, в тому числі і те, що з ним не було погоджено ціну продажу об'єктів нерухомості, яка на його думку, є заниженою.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що невиконання іпотекодержателем умови щодо повідомлення іпотекодавця про намір продати предмет іпотеки не є безумовною підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсним, тим більш, що з боку ПАТ КБ "Приватбанк" було виконано обов'язок щодо повідомлення позивача про наміри здійснити продаж майна, переданого в іпотеку, а тому у задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення на його користь судового збору та витрат на правову допомогу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. П. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Крім того, суд звертає увагу позивача щодо такого.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в процесі є позивач і відповідач (ч. 1). Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак не передбачено покладання судових витрат у разі відмови у позові на третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141 ЦПК України, на підставі ст.ст. 215, 575 ЦК України, ст. 38 Закону України Про іпотеку , суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин.

Суддя О. М. Дубовік