Рішення

від 28.02.2018 по справі 826/11210/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2018 року № 826/11210/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії: головуючого судді Качура І.А., суддів Арсірія Р.О., Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

до 1. Державної архітектурно-будівельної інспекції України

2. Київської міської ради

треті особа 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тельбін Іва"

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4;

4. ОСОБА_5

5. Прокуратура Дніпровського району м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення №171/331 від 19.12.2002 р. в

частині, скасування дозволу на виконання будівельних робіт

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись ОСОБА_1 (надалі - позивач-1/ОСОБА_1.), ОСОБА_2 (надалі - позивач-2/ОСОБА_2.), з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - відповідач-1/ДАБІ України), Київської міської ради (надалі - відповідач-2/КМР), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тельбін Іва" (надалі - третя особа-1/ТОВ "Тельбін Іва"), ОСОБА_3 (надалі - третя особа-2), ОСОБА_4 (надалі - третя особа-3), ОСОБА_5 (надалі - третя особа-4), Прокуратура Дніпровського району м. Києва (надалі - третя особа-5) у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати п.7, 7.1, 7.1.2, 7.1.3, 7.1.4, п7.1.5, п.7.1.6, п.7.2 рішення Київської міської ради №171/331 від 19 грудня 2002 року Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею ;

- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ115131690350 від 18 червня 2013 року, виданий ТОВ Тельбін ІВА відповідачем для будівництва торговельного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 6-А.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 р. в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 р. касаційну скаргу ТОВ "Тельбін Іва" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 р., постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до розподілу справ між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративну справу №826/11210/13-а було передано на розгляд судді Качуру І.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2016 р. вказану вище адміністративну справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 16.03.2016 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2016 р. позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_6 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Київської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тельбін Іва", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Прокуратура Дніпровського району м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення №171/331 від 19.12.2002 р. в частині, скасування дозволу на виконання будівельних робіт - залишено без розгляду.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, у судовому засіданні судом встановлено, що позивачами пред'явлено позовні вимоги, які згідно ч. 6 ст. 12 КАС України належить до справ незначної складності та у відповідності до ч. 1 ст. 257 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи зазначені обставини, судом у судовому засіданні було ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Приймаючи рішення про скасування рішень попередніх інстанцій, судом касаційної інстанції було зроблено висновок, що судами при розгляді справи не було з'ясовано характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зазначивши, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Так, в ході неодноразового розгляду справи, судами встановлено, що 19 грудня 2002 року Київською міською радою прийнято рішення № 171/331 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею". Відповідно до оскаржуваного п. 7 даного рішення Київська міська рада вирішила затвердити проект відведення земельної ділянки ТОВ "Тельбін ІВА" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Серафімовича, 6-а у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до оскаржуваного п. 7 даного рішення Київська міська рада вирішила затвердити проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Тельбін ІВА" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Серафимовича, 6-а у Дніпровському районі м. Києва.

Земельну ділянку на вул. Серафимовича, 6-а у Дніпровському районі м. Києва площею 0,93 га віднести до земель запасу житлової та громадської забудови.

Передати товариству з обмеженою відповідальністю "Тельбін ІВА", за умови виконання п. 7.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,93 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Серафимовича, 6-а у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, зазначених в абзаці 2 цього пункту.

Згідно п. 7.1 рішення товариству з обмеженою відповідальністю "Тельбін ІВА":

7.1.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.

7.1.2. У місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

7.1.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки.

7.1.4. Питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 21.11.2002 N 324) та інші майново-правові питання вирішувати в установленому порядку.

7.1.5. Питання пайової участі вирішити до початку будівництва згідно з рішенням Київської міської ради від 30.09.99 N 49/551 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (дію Нормативів, затверджених зазначеним рішенням, продовжено на 2002 рік рішенням Київської міської ради від 20.12.2001 N 62/1596).

7.1.6. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування та архітектури від 13.11.2002 N 18-3457, головного державного санітарного лікаря м. Києва від 22.11.2002 N 6339 та Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 29.11.2002 N 08-8-20/6984.

Пунктом 7.2. рішення попереджено землекористувача, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

16 липня 2003 року між Київською міською радою та ТОВ "Тельбін ІВА" укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 19 грудня 2002 року № 171/331 передає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої: вул. Серафімовича, 6-а у Дніпровському районі м. Києва, - розміром 0,9306 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені в плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 25 листопада 2004 року за № 66-6-80214 у книзі записів державної реєстрації договорів.

18 червня 2013 року ТОВ "Тельбін ІВА" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ115131690350 для будівництва торговельного комплексу за адресою: вул. Серафімовича, 6-а, м. Київ.

В матеріалах справи наявний лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №057024/19928 від 16.09.2013 року, з якого вбачається, що відведення земельної ділянки відбулось згідно діючого законодавства.

В матеріалах справи міститься також висновок земельно-технічної експертизи №10766/13-41 від 22.04.2014 року, згідно якого надана на дослідження копія проекту відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Тельбін ІВА для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Серафимовича, 6-а в Дніпровському районі м. Києва не в повній мірі відповідає вимогам законодавства за складом та правилами оформлення. При цьому, виявлені під час дослідження недоліки не вплинули на результат заходів, передбачених цим проектом.

В описовій частині даного висновку зазначено про відсутність чітких вимог до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок жодним нормативно-правовим актом, водночас всі необхідні складові, передбачені Порядком №313/1747, проект землеустрою містить.

При цьому, суд зазначає, що листом від 16.11 №057024-20038 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомлено ОСОБА_1 за дорученням Київського міського голови Кличка В.В. від 08.10.2015 № 32304 у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянуто звернення депутата Київської міської ради Бондаренку В.Д. від 07.10.2015 № 08/279/118- 421 про надання інформації щодо земельних ділянок на вул. Серафимовича та просп. Возз'єднання у Дніпровському районі м. Києва.

Так, у відповідності до вищезазначеного листа, з 01.01.2013 набрали чинності зміни до законодавства України в частині розмежування земель державної і комунальної власності, здійснення державної реєстрації земельних ділянок та прав на них, відповідно до яких ведення Державного кадастру в м. Києві здійснює виключно Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, а реєстрацію прав на земельні ділянки - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві та нотаріуси (у передбачених законодавством випадках).

При цьому, відповідно до рішення Київської міської ради від 31.07.2014 № 37/37 Про вилучення земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва, яка перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю Тельбін ІВА , для суспільних потреб - створення міського парку відпочинку на вул. Серафимовича, у Дніпровському районі м. Києва розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,93 га на вул. Серафимовича, 6-а (кадастровий номер 8000000000:90:105:0028) від 25.11.2004 № 66-6-00214. Зазначену земельну ділянку надано товариству з обмеженою відповідальністю Тельбін ІВА в оренду на підставі пункту 7 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 № 171/331.

Крім того, Рішенням Київської міської ради від 31.07.2014 № 37/37 також внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 (термін дії продовжено до 2015 року відповідно до рішення Київської міської ради від 27.11.2009 № 714/2783, таблиця 2 Озеленені території загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам ), зокрема зазначену земельну ділянку додано до переліку парків відпочинку Дніпровського району та зобов'язано Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") здійснити організаційно-правові заходи щодо облаштування міського парку відпочинку на зазначеній земельній ділянці.

При цьому, договір оренди цієї земельної ділянки знято з реєстрації. Зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.01.2015 за індексним номером 32966226.

Позивачі звернулися до суду оскільки вважають, що рішення № 171/331 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" в частині п. 7 та дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ115131690350 від 18 червня 2013 року, виданий ТОВ Тельбін ІВА відповідачем для будівництва торговельного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 6-А прийняті відповідачем, порушують їх законні права та інтереси.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому по справі № К/800/42688/13.

Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Враховуючи зазначене, в межах розгляду даної адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов'язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що правовідносини з приводу прийняття рішення № 171/331 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та надання третій особі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ115131690350 від 18 червня 2013 року для будівництва торговельного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 6-А мають індивідуальних характер, оскільки охоплюють визначене коло осіб. В свою чергу, позивачами не було наведено доводів або надано доказів на підтвердження обставин порушення їх прав та/або інтересів, створення для них додаткових обов'язків у зв'язку з обставинами прийняття такого рішення що свідчить про необґрунтованість заявлених ним позовних вимог. Крім того, станом на момент вирішення справи по суті ділянка з приводу якої було прийнято оскаржуване рішення зареєстрована, як комунальна власність, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.01.2015 за індексним номером 32966226.

Стосовно строку звернення до суду, колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції щодо діяла на момент звернення позивачем до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Позивач, ОСОБА_6, при зверненні до суду з адміністративним позовом зазначив, що порушення його законних прав та інтересів відбулось з початком зведення бетонної огорожі по периметру скверу за адресою: м Київ, вул. Серафимовича, 6-а, тобто фактично позивач не міг знати про оскаржуване рішення до вказаного моменту. А тому, у суду відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.

Таким чином, з урахуванням наведених вище доводів в їх сукупності, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді Р.О. Арсірій

А.Б. Федорчук