Постанова

від 26.02.2018 по справі 904/8078/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2018 року Справа № 904/8078/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

учасники справи

Позивач ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро

представник ОСОБА_2, довіреність №42 від 08.08.2017;

Відповідач ОСОБА_3 акціонерне товариство "Пасат",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

представник ОСОБА_4, наказ №б/н від 09.04.2016, керівник;

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект", м. Дніпро

представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пасат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 у справі №904/8078/17 (суддя Євстигнеєва Н.М, повне рішення складено 20.10.2017)

у справі

про виселення із орендованого приміщення

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду із позовом, яким просило:

- виселити ОСОБА_3 акціонерне товариство "Пасат" з вбудованого приміщення в будинку гаражів інституту, площею 87,7 кв.м, розміщеного за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4, що знаходиться на балансі ДП ДПІ "Дніпроцивільпроект";

- виселити ОСОБА_3 акціонерне товариство "Пасат" з приміщення в адміністративному будинку інституту, площею 86,8 кв.м, розміщеного за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4, що знаходиться на балансі ДП ДПІ "Дніпроцивільпроект".

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним користуванням Відповідачем державним майном, яке було передано у користування на підставі договорів, що припинили свою дію 01.11.2014, та наявністю заперечень орендодавця щодо продовження їх дії.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено повністю.

Виселено ОСОБА_3 акціонерне товариство "Пасат" з вбудованого приміщення в будинку гаражів інституту, площею 87,7 кв.м, розміщеного за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект".

Виселено ОСОБА_3 акціонерне товариство "Пасат" з приміщення в адміністративному будинку інституту, площею 86,8 кв.м, розміщеного за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект".

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Пасат" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 3200,00 грн.

Рішення суду мотивоване припиненням дії договорів оренди з 01.11.2014 у зв'язку із закінченням строку дії та не поверненням Відповідачем спірних приміщень орендодавцю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- суд розглянув справу без участі представника Відповідача, ані позовну заяву, ані ухвал суду про призначення судових засідань не отримував;

- суд помилково визнав, що договори оренди закінчилися 01.11.2014, оскільки строки договорів були змінені, що було встановлено рішенням у справі №904/5104/13 (строк договорів оренди був продовжений до 01.07.2015 та в подальшому продовжився до 01.06.2017);

- судом не відображено у рішенні дослідження доказів, листів та наказів Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області;

- у зв'язку з відсутністю заперечень Позивача дії договорів продовжено до 01.06.2017;

- безпідставно залучено до участі у справі Третю особу, оскільки не доведено, що вона є балансоутримувачем.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Пасат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 у справі №904/8078/17. Сторонам наданий строк до 16.01.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень, заяв, клопотань в порядку ст. ст. 38, 169, 170, 263 Господарського процесуального кодексу України. Судове засідання у справі №904/8078/17 призначено на 29.01.2018.

Письмових заяв в строки, встановлені ст. ст. 38, 205 Господарського процесуального кодексу України щодо відводу колегії суддів та роз'яснення прав та обов'язків учасників справи до суду не надходило.

16.01.2018 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

26.02.2018 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Подобєда І.М. по справі здійснений повторний автоматизований розподіл, за результатами якого відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/8078/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 26.02.2018.

У судовому засіданні 26.02.2018 повноважний представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що договори оренди припинили свою дію 01.11.2014, Відповідач досі не повернув орендовані приміщення, що порушує право орендодавця відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України. Крім того, зауважив, що дотримався вимог п.1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та належним чином повідомив Відповідача про закінчення терміну дії договору та передачу майна балансоутримувачу, про що направив Відповідачу лист, рекомендоване повідомлення про вручення якого останньому міститься у матеріалах справи.

Повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначив, що сторони за спільною згодою збільшили термін дії договору на 12 місяців, таким чином загальний термін дії договору становить 23 місяців та договір пролонгований до 01.06.2017. Судом невірно встановлено дату припинення договору - 01.11.2014. Лист від Позивача про припинення договірних відносин протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди, як вважає Позивач - з 01.11.2014, не отримував, а лист від 01.04.2014 не може вважатися повідомленням про припинення договірних відносин, бо направлений в неналежний строк.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила, не зважаючи на те, що належним чином була повідомлена судом про час та місце розгляду справи за адресою, визначеною нею у відзиві на позовну заяву (а.с.77), за якою зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 01.12.2005 між ОСОБА_1 відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області як орендодавцем (надалі - Позивач) та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Пасат" як орендарем (надалі - Відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №12/02-1995-ОД (надалі - Договір-1), відповідно до умов якого, в редакції додаткової угоди від 30.07.2007, Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - вбудоване приміщення в адміністративному будинку інституту площею 86,8 кв.м, розміщене за адресою м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4 на 2 поверсі 5-ти поверхового будинку, приміщення, будівлі, що знаходиться на балансі ДП ДПІ "Дніпроцивільпроект" (надалі - Третя особа), вартість якого згідно незалежної оцінки складає 113827 грн 22 коп (п. 1 договору в редакції додаткової угоди від 30.07.2007).

Відповідно п. 10.1 Договору-1 строк дії договору - з 01.12.2005 до 01.11.2006 включно.

Додатковою угодою від 30.07.2007 внесено зміни до Договору-1 шляхом викладення першого абзацу п. 10.1 договору оренди в наступній редакції: "Цей договір діє до 01.11.2007". З метою забезпечення безперервного надходження коштів до державного бюджету за оренду додатковою угодою від 30.07.2007 Договір-1 вважається пролонгованим з 01.11.2006 (п.2 додаткової угоди від 30.07.2007).

01.12.2005 між Позивачем як орендодавцем та Відповідачем як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №12/02-2012-ОД (надалі - Договір -2), згідно п.1 якого, в редакції додаткової угоди від 24.05.2007, Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - вбудоване приміщення в будинку гаражів інституту площею 87,7 кв. м, розміщене за адресою м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4 на 1 поверсі 1-го поверхового будинку, приміщення, будівлі, що знаходяться на балансі ДП ДПІ "Дніпроцивільпроект", вартість якого, згідно незалежної оцінки, становить 28535 грн.

У відповідності з п. 10.1 Договору-2 строк дії договору - з 01.12.2005 до 01.11.2006 включно.

03.08.2007 сторонами укладено додаткову угоду до Договору-2, згідно п.1 якої викладено перший абзац п.10.1 Договору-2 в наступній редакції: 10.1 "Цей договір діє до 01.11.2007". З метою забезпечення безперервного надходження коштів до державного бюджету за оренду додатковою угодою від 30.07.2007 Договір-2 вважається пролонгованим з 01.11.2006 (п.2 додаткової угоди від 03.08.2007).

Абзацем 2 п. 10. Договору-1 та Договору-2 визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений за погодженням з органом уповноваженим управляти цим державним майном на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Договори оренди від 01.12.2005 №12/02-1995-ОД та від 01.12.2005 №12/02-2012-ОД неодноразово продовжували свою дію.

Листом від 01.04.2014 за №11-03-01789 Позивач повідомив Відповідача про припинення строку дії укладених договорів та необхідність терміново передати орендоване майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу. Також Позивачем в листі зазначено, що Відповідачем не виконуються умови договорів оренди в частині страхування орендованого майна та своєчасної сплати орендної плати.

Лист-повідомлення про припинення дії договорів оренди №11-03-01789 від 01 квітня 2014 "Щодо договорів оренди, укладених з ЗАТ "Пасат" у зв'язку з закінченням строку їх дії направлено на адресу Відповідача 03.04.2014 та отримано останнім 04 квітня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900014948703 (а.с.69-70).

Відповідач жодної відповіді на лист не надав, продовжує користуватися орендованим майном.

У червні 2015 року Позивачем видано накази №12/08-101-ПО від 08.06.2015 та №12/08-102-ПО від 08.06.2015, в яких зазначено про припинення дії договорів оренди державного майна від 01.12.2005 №12/02-1995-ОД та від 01.12.2005 №12/02-2012-ОД з 1 листопада 2014 року.

Вказане стало підставою для звернення із даним позовом про виселення Відповідача із орендованих приміщень, що знаходяться за адресою м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4 площею 87,7 кв.м (вбудоване приміщення в будинку гаражів інституту) та 86,8 кв.м (приміщення в адміністративному будинку інституту).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні відносини є відносинами оренди державного майна, що регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір оренди є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди у належній формі, оплатним, двостороннім та строковим.

Згідно зі статтею 763 названого Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як було встановлено та зазначалось вище, Договір-1 та Договір-2 були укладені строком дії з 01.12.2005 до 01.11.2006 включно (п.10.1 договорів)

Згідно додаткових угод від 30.07.2007 та від 03.08.2007 перший абзац п. 10.1 Договору-1 та Договору-2 викладені в наступній редакції: Цей договір діє до 01.11.2007 . З метою забезпечення безперервного надходження коштів до державного бюджету за оренду цією додатковою угодою договорів оренди вважається пролонгованим з 01.11.2006 (п. 2 додаткової угоди від 03.08.2007 та п. 4 додаткової угоди від 30.07.2007).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично визначеними додатковими угодами сторони продовжили строк дії договорів на 12 місяців з 01.11.2006 по 01.11.2007.

В подальшому, з огляду на положення п.10.1. Договору-1 та Договору - 2, строк їх дії був пролонгований відповідно до 01.11.2008, до 01.11.2009, до 01.11.2010, до 01.11.2011, до 01.11.2012, до 01.11.2013 та до 01.11.2014.

01.04.2014 Позивачем на адресу Відповідача був надісланий лист №11-03-01789, яким повідомлено про припинення строку дії Договору-1 та Договору-2 та необхідність передати майно балансоутримувачу.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4900014948703 лист отриманий Відповідачем 04.04.2014 (а.с. 70).

Отже, вказаний лист вірно розцінений судом першої інстанції як волевиявлення орендодавця у справі відносно припинення договорів оренди, укладених з Відповідачем, і небажання продовжувати орендні відносини.

Зі змісту ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2005 №12/02-1995-ОД та договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2005 №12/02-2012-ОД припинили свою дію з 01 листопада 2014 року.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 2.5, 2.6. договорів оренди.

Таким чином, з огляду на припинення дії договорів оренди у зв'язку із закінченням строку, на який їх було укладено, відсутні правові підстави для продовження користування Відповідачем державним майном.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення апелянта з приводу строку дії договорів оренди у 23 місяці спростовуються наведеним.

Апеляційний суд також зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 у справі №904/5104/13, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013, хоч і було встановлено факт продовження договорів на той саме строк і на тих саме умовах, втім, не визначено строку, на який договори були пролонговані після 01.11.2007, тому твердження Відповідача про продовження договорів до 01.07.2015 є безпідставними.

Крім того, відповідно до абзацу 2 п. 10.1. Договору-1 та Договору-2 однією з умов для продовження договору є, в тому числі, повна оплата за договором.

Відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за майно, надане у користування, за період з 2014 року, тоді як згідно листа Позивача від 01.04.2014 №11-03-01789 станом на 31.03.2014 заборгованість по Договору-1 становить 14746,99 грн, по Договору-2 - 3425,14 грн.

Отже, Відповідачем не доведено, що він є орендарем, який належним чином виконує свої обов'язки за Договором-1 та Договором-2 та мав переважне право на подальше користування орендованим майном та продовження договорів оренди.

Відповідно до наказів Позивача від 08.06.2015 у зв'язку із невиконанням Відповідачем умов Договору-1 та Договору-2 та закінченням терміну їх дії з 01.11.2014 договори визнані такими, що припинили свою дію з 01.11.2014 (а.с. 102,103).

Відповідно до умов вивчених договорів балансоутримувачем переданого у користування майно зазначено Державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект", тому зазначене підприємство було правомірно залучено судом до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, про що зазначено в ухвалі суду від 28.08.2017.

Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом було відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушені права Відповідача на ознайомлення позовною заявою, надання доказів, неповно з'ясовані обставини справи, тощо.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, Відповідач має право визнати позов повністю або частково, має право знайомитися з матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду першої інстанції від 28.08.2017, 19.09.2017, 03.10.2017 надсилалися на адресу Відповідача за місцем його реєстрації, тому Відповідач мав забезпечити отримання поштової кореспонденції. Відповідач визнав отримання лише ухвали від 03.10.2017 та 18.10.2017 надав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване не отриманням позовної заяви, неможливістю забезпечення явки повноважного представника через технічні обставини.

Водночас, Відповідач не був обмежений у користуванні своїми правами відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому не був позбавлений права надіслати до суду відзив на позовну заяву, відправлення якої Відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 01.07.2016 (а.с.7).

Відкладення розгляду справи не є обов'язком суду, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України - це право, яке реалізується судом, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Тому, неможливість забезпечення явки повноважного представника в судове засідання не може бути безумовною підставою для суду для відкладення розгляду справи.

За встановлених обставин доводи апелянта спростовані та судом відхиляються.

На підставі викладеного, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про повне задоволення позову.

Відтак, підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, немає. Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд справи в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 у справі №904/8078/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пасат" - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи в апеляційній інстанції покласти на апелянта.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її повного складання.

Повна постанова складена 05.03.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова