Рішення

від 21.02.2018 по справі 341/1810/17

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1810/17

Номер провадження 2/341/118/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Максимчина Ю.Д.

секретаря - Ворох З.Д.

з участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

в м. Галичі, у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання попереднього договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, суд -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, Третя сторона: ОСОБА_4 про визнання попереднього договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельнк ділянку. Позовні вимоги мотивує тим, що в серпні 2014 року вона з чоловіком ОСОБА_5 вирішили придбати земельну ділянку у м. Бурштин. Знайшли продавця земельної ділянки - ОСОБА_3 - жительку м. Бурштин, яка повідомила, що вона є власником земельної ділянки площею 0,1 га в м. Бурштин по вул. Нова. Між ними було узгоджено, що ОСОБА_3 продає позивачці земельну ділянку за 87 000 (вісімдесят сім тисяч гривень). Оскільки на придбання земельної ділянки спільних коштів у позивачки з чоловіком не було, то вона звернулася до своїх батьків і вони погодились дати кошти на її купівлю. Після того, як батьки передали гроші, позивачка залишила їх чоловікові і поїхала за кордон. Вже після її від'їзду на початку вересня 2014 року її чоловік передав ОСОБА_3 частину коштів в сумі 13 400 грн. Після цього, позивачка з чоловіком ще частинами сплачували відповідачці обумовлену суму. Оскільки позивачка часто їхала за кордон, то офіційно оформити договір купівлі- продажу земельної ділянки вона з відповідачкою домовились на весні 2015 року. На той момент, отримавши від ОСОБА_1 майже половину коштів вартості земельної ділянки, ОСОБА_3 зобов'язувалась не продавати дану земельну будь-якій іншій особі.

В березні 2015 року позивачка передала ОСОБА_3І гроші на загальну суму 77 000 грн. Ще 10 000 грн. за домовленістю мала передати вже безпосередньо під час нотаріального оформлення Договору купівлі-продажу.

03 квітня 2015 року позивачка з чоловіком і ОСОБА_6 прийшли в нотаріальну контору до приватного нотаріуса ОСОБА_7 в м. Бурштин. В приміщенні нотаріальної контори ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 ще 10 000 грн.. Це відбулось протягом того часу, коли нотаріус намагалась оформити основний Договір купівлі - продажу земельної ділянки. Проте приблизно через годину Приватний нотаріус повідомила, що не може оформити Договір купівлі - продажу, оскільки на дану земельну ділянку накладено арешт. Як виявилось, у Відповідачки були борги за комунальні послуги, як вона тоді повідомляла, близько 40 000 грн.

Позивачка опинилася у безвихідному становищі: не можливо було ні укласти Договір, ні повернути кошти, яких у ОСОБА_3 вже не було. Оскільки через накладення арешту на земельну ділянку основний (нотаріально посвідчений) договір купівлі-продажу земельної ділянки підписати було неможливо, то вона погодилась на підписання хоча б Попереднього договору купівлі - продажу. Таким чином, 03.04.2015 року між ОСОБА_6 (до одруження Конів) С.І. і ОСОБА_1, було укладено Попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки , який був посвідчений тим же Приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований за №323. …..

Пунктом 1 цього Договору визначено, що Сторона 1 зобов'язується продати та передати Стороні 2 земельну ділянку №34 площею 0,1 та, яка розташована за адресою: м. Бурштин Галицького району Івано-Франківської області по вул. Нова протягом строку до 03 червня 2015 року після того, як Сторона 1 надасть всі необхідні документи для посвідчення Договору купівлі - продажу (в тому числі зніме обтяження (заборону) на відчуження) та зобов'язується укласти Договір купівлі - продажу даної земельної ділянки протягом цього ж строку на умовах, передбачених даним Договором.

П.4 цього Договору підтверджується, що продаж земельної ділянки буде вчинено за 87 000 грн., а також, що Сторона 2 (ОСОБА_1С.) сплатила Стороні 1 (ОСОБА_3І) суму продажу земельної ділянки в повному обсязі до підписання Попереднього Договору купівлі-продажу земельної ділянки. Це підтверджується також і п. 10 Договору, де зокрема також вказано, що зазначена сума отримана Стороною 1 від Сторони 2 до моменту підписання даного Договору в повному обсязі.

Позивачка вказує на те, що, ОСОБА_3, не зважаючи на домовленість і отримання від неї коштів за дану земельну ділянку, ще 16.09.2014 року оформила у того ж приватного нотаріуса ОСОБА_7 Попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки , яким зобов'язується продати та передати ОСОБА_4 земельну ділянку №34 площею 0,1 га, яка розташована за адресою : м. Бурштин Галицького району Івано- Франківської області по вул. Нова. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2621210300:01:004:0335 та укласти договір купівлі - продажу даної земельної ділянки до 30 січня 2015 року. Тобто мова йде про ту ж саму ділянку, за яку вона заплатила гроші ОСОБА_3, і яку вона обіцяла продати позивачці. Крім того, як виявилося, 18 лютого 2015 року між ОСОБА_3 (до одруження Конів) ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було укладено Додатковий договір до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 вересня 2014 року за №361 , посвідчений тим же нотаріусом Галицького районного нотаріального округу ОСОБА_7 Його суть зводиться до продовження строку укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до 10 березня 2015 року, хоча в дужках зазначено - п'ятнадцятого березня дві тисячі п'ятнадцятого року .

Позивачка також вказує що, ОСОБА_4 без її відома подав позов до суду. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18.02.2016 року було знято арешт із вище вказаної спірної земельної ділянки та визнано на неї право власності за ОСОБА_4. Будучи не згідною із таким рішенням Галицького районного суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апеляційним судом Івано-Франківської області від 13.07.2017 року дане рішення Галицького районного суду було скасовано та прийнято нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на земельну ділянку. За таких обставин власником земельної ділянки знову залишається ОСОБА_3І, а позивачка, зважаючи на укладений з нею Попередній договір купівлі - продажу земельної ділянки та сплативши їй повну суму вартості земельної ділянки, має всі підстави бути її власником.

09 липня 2017 року позивачка надіслала Відповідачці Вимогу щодо виконання зобов'язання та укладення договору , але відповіді на неї не отримала. 26.10.2017 р. ОСОБА_1 повторно звернулась до Відповідачки з Пропозицією щодо укладення основного Договору купівлі -продажу земельної ділянки, але відповіді не отримала до тепер. Така позиція Відповідачки є свідченням того що вона свідомо ігнорує виконання своїх зобов'язань щодо підписання нотаріально посвідченого основного Договору купівлі-продажу земельної ділянки. Саме тому позивачка змушена звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали.

Відповідач подала відзив на позов, в якому позов не визнала вказуючи наступне.

Земельну ділянку площею 0,1 га, що знаходиться по вул. Нова, 34 в м. Бурштині Галицького району її просила продати ОСОБА_9В, яка є свекрухою позивачки, а також повідомила що даною справою буде займатись її племінник - ОСОБА_4, оскільки вона виїжджає на заробітки за кордон.

16.09.2014 року між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки. Кошти в сумі 13400 грн. частково за земельну ділянку їй передав чоловік позивачки, ОСОБА_5

Відповідачка вказує на те, що до неї звернувся ОСОБА_5 та повідомив, що необхідно укласти попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, так як це йому з позивачкою необхідне для оформлення документів для виїзду в США. Внаслідок чого, 03.04.2015 року між ОСОБА_3 та позивачкою було укладено попередній договір купівлі-продажу. Після цього відповідачка отримала від ОСОБА_5всі кошти з урахуванням попередньою оплати, всього 87 000 грн., дану суму входили і кошти, які чоловік позивачки надав в рахунок земельної ділянки, як за ОСОБА_4 так і за свою дружину.

Отримавши попередній договір від 03.04.2015 рорку ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до відповідачки з приводу укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки.Дане питання її не цікавило, так як їй було достатньо і такого договору для виїзду в США. Однак, коли позивачці не вийшло виїхати до США, вона згадала про попередній договір купівлі-продажу, коли сплавли строки укладенення основного договору.

Пропозицію щодо укладення основного договору адвокат позивачки направив відповідачці в кінці жовтня 2017 року, коли кошти від продажу земельної ділянки повністю були повернуті відповідачкою ОСОБА_5, що підтверджується розпискою від 28.06.2017 року.

Відповідно до ч.3 ст. 364 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором. Припинення зобов'язання з попереднього договору, у зв'язку з не укладенням основного договору протягом встановленого попереднім договором строку, виключає можливість виникнення основного договірного зобов'язання, як правової підстави для винекнення у набувача права власності на майно.

Відповідачка також заперечує твердження позивачки, про те що , незважаючи на домовленість та отримання коштів від ОСОБА_1 вона вирішила продати земельну ділянку ОСОБА_4 В,В., ще у вересні 2014 року , так як між відповідачкою та позивачкою до 03.04.2015 року жодної домовленості з приводу продажу їй земельної ділянки не булор. В серпні 2014 року питання продажу земельної ділянки обговорювалось тільки з ОСОБА_4, а не з позивачкою.

На підставі вище наведених фактів просила суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду пояснення. В своїх письмових поясненням ОСОБА_4 вказав, що за домовленістю між ним та ОСОБА_9 - свекрухою позивачки він погодився оформити на себе земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Нова, 34 в м. Бурштині, Галицького району, Івано-Франківської області. Розрахунок за земельну ділянку повинен був здійснювати чоловік позивачки - ОСОБА_5

16.09.2014 року між ним та ОСОБА_3 був укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки. 03.04.2015 року він разом із ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 поїхали до того ж нотоаріуса, який оформляв попередній договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 При перевірці майна нотаріус заявила, що накладено арешт на земельну ділянку в зв'язку з боргами ОСОБА_3. , через що було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу. У зв'язку з накладенням арешту на вищезгадану земельну ділянку позивач та її чоловік сказали ОСОБА_4 звернутись до Галицького районного суду з позовом до ОСОБА_3 та до ДВС Галицького районного управління юстиції про зняття арешту та визнання права власності.

Рішенням Галицького районного суду від 18.02.2016 року позов ОСОБА_4 було задоволено. Однак, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вищезгадане рішення, внаслідок чого 13.07.2017 року Апеляційним судом Івано-Франківської області було скасовано рішення від 18.02.2016 року.

На підставі вищенаведеного ОСОБА_4 позов не визнав та просив суд розгляд справи проводити у його відсутності.

Допитаний у судовому засіданні свідок колишній чоловік позивачки - ОСОБА_5 повністю підтвердив пояснення відповідачки - ОСОБА_3 Окрім цього вказав, що жодних притензій до відповідачки не має, оскільки остання повністю повернула всю суму коштів виплачених за земельну ділянку, про що свідчить його розписка.

Заслухавши доводи сторін та перевіривши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вимог ст.635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, істотними умовами договору купівлі-продажу законодавством визначено предмет договору, об'єкт продажу та ціна продажу.

За ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначено законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1та її колишній чоловік ОСОБА_5 мали намір зробити купівлю земельної ділянки, яка належала відповідачці ОСОБА_3 площею 0,1 га, що знаходиться по вул. Нова, 34 в м. Бурштині Галицького району, Івано-Франківської області. За погодженням сторін оплата за купівлю вищевказаної ділянки мала бути частинами.

Згідно домовленості між сторонами оформлення документів на купівлю-продаж земельної ділянки повинно було здійснюватись ОСОБА_4 ( який є родичем ОСОБА_5 та який погодився на це). Так 16.09.2014 року між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки. Після цього ОСОБА_4, отримавши кошти від ОСОБА_5, передав їх відповідачці в сумі 13400 грн за земельну ділянку, а не позивачкою як вона стверджує. Даний факт підтверджується показаннями колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_5, ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_3

03.04.2015 року ОСОБА_1С, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до нотаріуса з метою укладення основного Договору купівлі-продажу. Однак, приватним нотаріусом ОСОБА_7 їм було повідомлено, що на вказану земельну ділянку накладений арешт через борги відповідачки. Врезультаті цього між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було укладено Попередній договір купівлі-продажу. На укладення даного договору позивачка погодилась, як стверджує її колишній чоловік, оскільки вони оформляли документи для виїзду в США.

У судовому засіданні відповідачкою долучено до матеріалів справи розписку ОСОБА_5 про те, що він не має притензій до відповідачки, оскільки остання повернула всі кошти. Даний факт також підтвердив допитаний свідок ОСОБА_5

Виходячи з вищенаведених доказів суд приходить до висновку позовні вимоги позивачки є безпідставним та підлягають відмові.

На підставі ст.ст. 626, 638, 655 ЦК УКраїни та керуючись ст. 209-210, 258-259 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання попереднього договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:ОСОБА_11