Рішення

від 02.03.2018 по справі 490/5605/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/593/2018 Справа № 490/5605/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 р. Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Кваша С.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1В, та ОСОБА_2, представників відповідачів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради , Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання рішень незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 р. позивачка в особі своїх представників звернулася до суду із вищевказаним позовом , в якому просила визнати незаконним та скасувати п.19 розділу 6 рішення Миколаївської міської ради від 06 вересня 2010 року № 48\37, яким скасовано пункт 4 розділу 4 рішення ММР № 31\49 від 19 грудня 2008 року про погодження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 900 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по вул.. Північній, 10 у м. Миколаєві; визнати незаконнми та скасувати розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 142-р від 13 травня 2011 року, яким скасовано розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 271-р від 15 липня 2009 року « Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по вул. Північній, 10 у Центральному районі м. Миколаєва» .

Посилаючись на те, що вона є єдними спадкоємцем ОСОБА_4І, якому в установленому законом порядку була виділена спірна земельна ділянка, проте він за життя не встиг отримати ОСОБА_5 акт через неправомірні, всупереч рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп\2009 , скасування відповідачами власних рішень - просила позов задвольнити , щдо є належним способои поновлення її права на спадщину та отримання цієї ділянки у власність. В обгрнутування пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, посилался на те, що лише в березні 2017 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва скасовані рішення ММР про передачу земельної ділянки ОСОБА_6 та витребувано цю земельно ділянку ( яка є суміжною зі спірною ділянкою) з чужого незаконного володіння останньої. Отже лише з цього часу через повернення предмету спору у власність держави у них виникла можливість захистити свої порушені права на набуття цієї ділянки.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали.

Представник відповідача ММР надав суду письмові заперечення, які підтримав в судовому засіданні, в яких позов не визнав, просив застосувати строк позовної давності .

Представник відповідача ОСОБА_7 облдержадміністрації в судовому засіданні проти вимог позову заперечував, звернув увагу на неналежного позивача, а аткож про відсутність повноважень щодо видучення земельних ділянко державної власності лісового призначення, щодо яких виключні повноваження належать КМУ.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 29.11.2006 р. звернувся з заявою до начальника Обласного управління лісового господарства Миколаївської області з заявою про вилучення земельної ділянки, площею 1200 кв.м. під організацію дачної ділянки , розташованого на землях ДП Миколаївське лісове господарство в ур. Варваоівське в кварталі 33, виділ 10 (балка) Андріївського лісництва.

21 лютого 2007 року директор ДП Миколаївське лісове господарство погодив відведення вказаної земельної ділянки та надав свій висновок про погодження, термін дії якого - 1 рік, продовжено до 21.08.2009 року.

29.12.2007 року начальник Миколаївського обласного управління лісового господарства надав Висновок про погодження відведення земельної ділянки державного лісового фонду , площею 0,10 га для надання ОСОБА_8 під індивідуальне дачне будівництво зі зміною цільового призначення. Земельна ділянка розташована в ур. Варварівське Андріївського лісництва ДП Миколлїаївське лісове господарство в лісах першої групи , квартал 33 виділ 10, категорія захисності - ліси населених пунктів, в тому числі по угіддях - балка - 0,10 га. Термін дії погодження - 3 роки , тобто термін його дії сплинув 29.12.2010 року.

12.03.2007 року та 16.07.2007 року ОСОБА_4 звернувся з заявою до Миколаївського міського голови з заявою про надання земельної ділянки на землях лісового господарства біля вул. Північної під будівництво будинку.

Рішенням Миколаївської міської ради № 17/37 від 8 листопада 2007 р. ОСОБА_4 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 900 кв.м за рахунок земель державного підприємства Лісове господарство з віднесенням ділянки до земель індивідуального житлового будівництва, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул. Північній у районі військової частини.

Листами від 08 травня 2008 р. та потім ще 10.11.2009 року управління земельних ресурсів у м. Миколаєві погодило відведення земельної ділянки та розробку проекту землеустрою щодо складання державного акту. Також ОСОБА_4 отримано погодження технічної документації Управлінням містобудування та архітектури, санітарно-епідеміологічної станції, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області та інших установ.

Рішенням Миколаївської міської ради № 31\49 від 19.12.2008 року зі змінами внесеними рішенням ММР № 40\21 від 12.11.2009 року п. 4 погоджено громадянину ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 900 кв.м. зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової забудови із земель ДП Миколаївське лісове господарство , для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по вул.. Північна, 10 - дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наданий рішенням міської ради від 08.11.2007 за № 17\37.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 271-р від 15 липня 2009 року « Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по вул. Північній, 10 у Центральному районі м. Миколаєва» відповідно до ст.ст. 2,13 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» , ст. 17, 118, 124 125,126, 149, 151 та п. 12 розділу Х Перехідних положень Земльного кодексу України та враховуючи згоду Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 29.12.2007 № 2129 на вилучення земельної ділянки - затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної ділянки у власність ОСОБА_4 ; вилучено земельну ділянку із земель ДП «Миколаївське лісове господарство» зі зміною цільового призначення на землі житлової та громадської забудови . Запропоновано ОСОБА_4 замовити в землевпорядій організації технічну документацію з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та отримати ОСОБА_5 акт на право влсності на земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи,ОСОБА_4 замовлена в ТОВ «Новаторія» у відповідності до вимог діючого на той час законодавства Технічна документація (виготовлена протягом 2008-2010 років) із земелеустрою щодо складання документу (державного акту) , що посвідчує право власності на земельну ділянку по вул.Півнична, 10 в м.Миколаєві. Спірній земельній ділянці , площею 900 кв.м. по вул.Північна, 10 був наданий кадастровий номер 4810137200:10:001:0026.

Так, ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.07.2009 року було вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_9 до ММР про визнання рішення частково недійсним - шляхом заборони управлінню Держкомзему у м.Миколаєві видавати ОСОБА_5 акт на право приватної власності на земельну ділянку по вул.Північній, 10 в м.Миколаєві на ім'я ОСОБА_4 Ухвалою суду від 21 січня 2011 року за заявою ОСОБА_4І, заходи забезпечення позову скасовані.

Проте ОСОБА_4 не було видано ОСОБА_5 акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 900 кв.м. по вул. Північній,10 у м. Миколаєві - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд - повернута без розгляду Технічна документація листом Управління Держкомзему у м.Миколаєві від 10.03.2011 року - згідно п.19 рішення ММР від 06.09.2010 року № 48\37.

Так, п.19 розділу 6 рішення Миколаївської міської ради від 06 вересня 2010 року № 48\37 скасовано пункт 4 розділу 4 рішення ММР № 31\49 від 19 грудня 2008 року про погодження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 900 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по вул.. Північній, 10 у м. Миколаєві - на підставі: витяг з протоколу засідання комісії міської ради з питань архітектури , будівництва та регулювання земельних відносин від 30.08.2010 № 78 , передача у власність зазначеної земельної ділянки згідно з рішенням Веснянської сільської ради від 14.01.1994 року , державний акт № 242.

Це рішення 18 січня 2011 року було направлено голові Миколаївської облдержадімінстрації для прийняття відповдних рішень, в березні 2011 року складено висновок ГУ Держкомзему у Миколаївській області стосовоно того, що відповідно до ст. 125,126 ЗК України ОСОБА_4 не являється власником зазначеної земельної ділянки, оскільки не отримав документ , що посвідчує це право.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 142-р від 13 травня 2011 року скасовано розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 271-р від 15 липня 2009 року « Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по вул. Північній, 10 у Центральному районі м. Миколаєва» відповідно до ст.ст. 2,13,21,43 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» з метою додержання вимог ст. 125,126 Земльного кодексу України та враховуючи рішення ММР від 06.09.2010 № 48\33 та від 06.09.2010 № 48\37.

Як підтверджується матеріалами справи , 15 жовтня 2014 року ОСОБА_4 помер, єдиним спадкоємцем після його смерті є його дочка ОСОБА_3 .

Відповідно до положень спадкуванням є перехід прав та обов язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до , входять усі права та обов язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно пункту "г" ч. 1 громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 . Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 . Відповідно до право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 .

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі , проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абз. 2 п. 1 рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до (втратив чинність на підставі ) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із ). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування роз яснив, що в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі , проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до та з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються,

Померлий ОСОБА_4 розпочав процедуру отримання у власність земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, проте не завершив її та не отримав правовстановлюючого документа на земельну ділянку - державного акта на право власності. Як зазначає позивачка , право на отримання даної земельної ділянки у власність, яке належало померлому , на її думку, на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті

На підставі наведених положень закону, суд приходить до висновку про необгрунтованість заперечнь представників відповідачів щодо неналежногго позивач у даній справі, адже ОСОБА_3 звернулася з даним позовом саме в порядку захисту її спадкових прав на завершення процедури одержання у власність земельної ділянки, право на яку, на думку позивача, мав спадкодавець ОСОБА_4

В обгрунтування свого позову позивач посилається на відсутність будь-яких правових підстав для скасування відповідачами своїх власних попередніх рішень.

Так, дійсно Закон України Про місцеве самоврядування наділяє юрисдикційними повноваженнями виключно відповідні ради, які мають право скасовувати акти виконавчих органів місцевого самоврядування, що суперечать законам та Конституції України /підпукнт 15 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні /

Конституційний суд України у п. 4 рішення від 16.04.09р № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Пунктом 5 цього рішеня КСУ чітко встановлено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, скасування міською радою свого власного рішення саме як ненормативного правового акту органу місцевого самоврядування ( адже таке рішення є виконаним і суб'єкт правовідносин - особа , прав якої воно прямо стосується, заперечує проти його зміни та скасування) , виходить за межі її повноважень та суперечить вимогам Закону.

Разом з тим , за матеріалів справи чітко слідує, що про існування оскаржуваного рішення ММР ОСОБА_4 дізнався при поверненні технічної документації в березні 2011 року , а заходи забезпечення позову щодо заборони видачі йому Державного ОСОБА_5 скасовані ухвалою суду від 21 січня 2011 року за його власною заявою .

Відповідно до ст. 257, 261, 262 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В обгрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності , позивачі посилаються на те, що з 2009 року тривали в судах розгляд декілької справ за позовами ДП «Миколаївське лісове господарство» до Веснянької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та інших, в яких ОСОБА_4І, приймав участь як третя особа про визнання недійсними ОСОБА_5 актів, договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійними , рішення Веснянської сільської ради від 14.01.1994 року, за наслідками розгляду яких остаточно вирішено питання щодо незаконності передачіи з земель ДП «Миколаївське лісове господарство» в 1994 року земельної ділянки, площею 890 кв.м., по вул.Урожайна , 122 в м.Миколаєві, виазнано недійсним ОСОБА_5 № 683 з кадастровим номером 4810137200:10:001:0009 та витребувано цю земельну ділянку , а також земельну ділянку за цією ж адресою , площею 900 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:10:001:0070 - з володіння останнього покупця ОСОБА_11 у власність ДП Миколаївське лісове господарство» ( Справа № 22-ц/784/2269/14 - рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24.10.2014 року, справа № 490/14560/14-ц - рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року, справа № 490\5782\16-ц - рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.03.2017 року).

Проте з наведених рішень не вбачається прямий взаємозв'язок неможливості захисту своїх порушених оскаржуваними рішенням прав до остаточного вирішення в судовому порядку питання про повернення у власність ДП «Миколаївське лісове господарство « суміжної земельної ділянки по вул.Урожайна, 22. Твердження представників позивача про те, ця земельна ділянка та земельна ділянка по вул.Півнійчній 10 є фактично однією і тією самою ділянкою не підтверджені жодними доказами, тапке не слідує і зі змісту вищенаведених судових рішень.

Отже, жодним чином позивачем не обгрунтована поважність причин пропуску звернення до суд з цим позовом ( і як самим спадкодавцем, і нею як правонаступником) .

Також суд приймає до уваги, що судовому захисту підлягає тільки дійсне порушене право, яке може бути поновлено у заявлений позивачем спосіб. Відповідно до ст. 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями . Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Між тим, розпорядженням КМУ від 10 квітня 2008 р. N 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, ОСОБА_5 агентству лісових ресурсів та ОСОБА_5 агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду згідно переліку (надання земель для будівництва індивідуальних дачних будинків до цих випадків не входить).

Розпорядженням КМУ від 11 лютого 2010 р. N 318-р Деякі питання збереження обєктів державної власності» , державному комітетові із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб'єктами управління об'єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Статтею 33 Лісового Кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин належить передача у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.

Згідно положень ст.. 56, 57 цього Кодексу, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 17 Земельного Кодексу України, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, відноситься до повноважень місцевих державних адміністрацій. Відповідно до ст. 84 цього Кодексу, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, в тому числі, земельні ділянки, на яких розташовані державні , у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї). Згідно ст.ст. 83-84 ЗК України, до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать п. ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Крім того, ст. 122 ЗК України встановлено, що до повноважень міських рад відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу- в тому числі ліси для нелісогосподарських потреб (ч.4 та ч. 7 ст. 122 із змінами, внесеними згідно із Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 року.

Відповідно до ст. 141 , 142 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою або вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, на підставі наведених положень земельного законодавства України, яке діяло на час виникнення спірних відносин, навіть скасування оспорюваних рішень ММР та Миколаївської облдержадміністрації жодним чином не призведуть до поновлення права правонаступників ОСОБА_12 на отримання у власність земельної ділянки площею 900 кв.м., за функціональним використанням до земель житлової забудови , із земель Державного підприємства Миколаївське лісове господарство , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул.. Північній, 10 - на підставі тих рішення ММР № 31\49 від 19 грудня 2008 року та розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 271-р від 15 липня 2009 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка була власністю ДП «Миколаївське лісове господарство» , проте не заявлено воно у якості учасника справи при звернені до суду з цим позовними вимогами, не заявлено жодною зі сторін у справі і клопотання про залучення його до участі у справі , що позбавляє суд можливості вирішувати питання про права , свободи інтереси та обов'язки особи, що не була залучена до участі в справі.

За такого, позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5,13, 82, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання повного тексту рішення.

Суддя Гуденко О.А.