Постанова

від 01.03.2018 по справі 506/712/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1076/18

Номер справи місцевого суду: 506/712/16-ц

Головуючий у першій інстанції Криворучко П. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Черевка П.М.,

Громіка Р.Д..,

при секретарі: Бахірко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою СВК Ставровський на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 квітня 2017 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Ставрівської сільської ради Окнянського (Красноокнянського) району Одеської області, Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, СВК Ставровський с. Ставрове Окнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про припинення права колективної власності на земельні ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

28 листопада 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду із позовом до Ставрівської сільської ради Окнянського (Красноокнянського) району Одеської області, Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, СВК Ставровський с. Ставрове Окнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про припинення права колективної власності на земельні ділянки.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 31.08.2011р. ними до Красноокнянської райдержадміністрації були подані заяви, щодо виділення їм по 2 га. ріллі, із земель державної власності на території Ставрівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення зазначених земельних ділянок у власність.

Розпорядженням т.в.о. голови Красноокнянської РДА Одеської області ОСОБА_6 Про надання згоди на виготовлення проекту відводу по передачі в натурі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. №470/А-2011 від 09.09.2011р., як зазначили позивачі, їм було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність, після чого 28.08.2013р. між ними та ТОВ Вектор , діючого на підставі ліцензії Серії АГ №579268, було укладено договір про складання проекту землеустрою, який було виготовлено 23.11.2015р. і погоджено відділом Держгеокадастру у Красноокнянському районі Одеської області.

Однак, як вказали позивачі, після виготовлення проекту технічної документації ними було одержано висновок державної експертизи землевпорядної документації №125 від 23.05.2016р., виготовлений Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, яким проект було повернуто на доопрацювання та визначено 12 пунктів встановлених недоліків. На теперішній час, як зазначили позивачі, 11 недоліків зазначених у висновку виправлено, однак пунктом 6 вказаного висновку встановлено, що земельні ділянки відводяться за рахунок земель, які ще перебувають у колективній власності, право на яку посвідчено державним актом серії НОМЕР_2, виданим КСП ім.XXII з'їзду КПРС .

За твердженням позивачів, на звернення ОСОБА_4 до відділу Держгеокадастру у Красноокнянському районі, їй було повідомлено, що дійсно вищевказані земельні ділянки значаться у колективній власності, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2, виданим 27.12.1995р. колективному КСП ім.ХХІІ з'їзду КПРС . Одночасно роз'яснено, що для ведення особистого селянського господарства на безоплатній основі, у власність можуть бути передані лише ті земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та те що вирішення даного питання можливе лише в судовому порядку. Наявність зазначеного державного акту про право колективної власності на землю, перешкоджає реалізації права позивачів на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, на підставі чого вони звернулись до суду із вказаним позовом та просили його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - СВК Ставровський заперечував проти задоволення позову, представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області не заперечував проти задоволення позову.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі СВК Ставровський просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно, про що свідчать поштові повідомленн про отримання ними судових повісток. Тому у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 01.03.2018 року.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали цивільної справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Красноокнянської райдержадміністрації Одеської області від 09.09.2011р. №470/А-2011 громадянам України ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту відводу по передачі в натурі земельних ділянок у власність, площею по 2 га. ріллі кожному, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу (за межами населених пунктів) на території Ставрівської сільської ради (а.с. 8-11).

За заявою позивачів, 28.03.2013р. між ними та ТОВ Вектор був укладений договір №385/1 про складання проекту землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства, на території Ставрівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.11-13).

Згідно довідок Відділу Держгеокадастру у Красноокнянському районі Одеської області від 04.11.2015р. №31-1517-0.13-433/15-15 та №31-1517-0.13-434/15-15 земельні ділянки, які проектувались для відведення у власність позивачам, рілля загальною площею 2 га. кожна (за межами населених пунктів), відносяться до земель сільськогосподарського призначення (а.с. 14).

Висновком Відділу Держгеокадастру у Красноокнянському районі Одеської області від 23.11.2015р. №1000-1517-99.13-584/15-15 надано ґрунтову характеристику земельних ділянок, загальною площею 4 га., які передбачаються для надання у власність позивачам на території Ставрівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області (за межами населених пунктів), для ведення особистого селянського господарства, відносяться до земель державної власності (особливо цінних ґрунтів агровиробничих груп 54е) (а.с. 15).

Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №125 від 23.05.2016р., проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Ставрівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області (за межами населених пунктів) було повернуто на доопрацювання, в зв'язку з тим, що він не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та визначено 12 пунктів зауважень і пропозицій до землевпорядної документації, де в пункті 6 зазначено, що за наявною у Головному управлінні інформацією земельні ділянки відводяться за рахунок земель колективної власності (державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2, виданий 27.12.1995р. КСП ім. XXII з'їзду КПРС ) (а.с. 16).

На звернення позивачки про надання роз'яснень пункту 6 висновку державної експертизи землевпорядної документації №125 від 23.05.2016р., відділ Держгеокадастру у Красноокнянському районі Одеської області листом від 28.10.2016р. №К-10/0-11/6-16, повідомив, що в проекті землеустрою земельні ділянки відводяться за рахунок земель колишньої колективної власності, які рахуються за Колективним сільськогосподарським підприємством Ім.XXII з'їзду КПРС , право власності якого підтверджено державним актом на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 від 27.12.1995р., зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №15, копію якого Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області надано суду 08.12.2016р. та роз'яснено, що земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на безоплатній основі надаються громадянам із земель державної або комунальної власності, та рекомендовано вирішувати дане питання у судовому порядку (а.с. 17-18, 37-38).

Із наданих Красноокнянською райдержадміністрацією Одеської області документів щодо колективного сільськогосподарського підприємства ім.XXII з'їзду КПРС , видно, що вказане підприємство 22.01.2002р. було реорганізовано в сільськогосподарський виробничий кооператив Ставровський , який є правонаступником вказаного підприємства та станом на даний час не перебуває в процесі припинення (а.с. 63-67, 69).

Припиняючи право колективної власності на земельні ділянки, які зазначені у державному акті на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 від 27.12.1995р., виданому колективному сільськогосподарському підприємству ім.XXII з'їзду КПРС та проводячи їх відвід позивачам, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що земельні ділянки позивачам виділені у відповідності з нині діючим законодавством, однак передачі земельних ділянок позивачам у власність, з відповідною державною реєстрацією, перешкоджає наявність облікових даних про віднесення вказаних ділянок до колишньої колективної власності, які рахуються за неіснуючим Колективним сільськогосподарським підприємством ім.XXII з'їзду КПРС .

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України, що набрав чинність з 15 грудня 2017 року, зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться у статтях 10, 60 ЦПК України (2004р)..

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналогічні положення містяться у статті 212 ЦПК України (2004р.).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Аналогічні положення містяться у статті 57 ЦПК України (2004р.).

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак в порушення положень ст. ст. 12, 81, 263, 264 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які вони посилалися як на заперечення проти позову.

Дійсно, згідно п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 378 ЦК України).

Однак, відповідно до частини1 статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , який є чинним на час вирішення спору, об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Частинами 1 - 3 статті 10 вказаного Закону передбачено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 4-ї сесії Ставрівської сільської ради народних депутатів 22 скликання від 25 травня 1995 року Колективне сільськогосподарське підприємство ім. ХХІІ з'їзду КПРС було передано у колективну власність земельну ділянку, загальною площею 3 797,1 га. та передано в постійне користування земельну ділянку, загальною площею 1 598 га., для сільськогосподарського виробництва.

На підставі ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990р. (в редакції Закону України від 13.03.1992р. №2196-ХІІ) Ставрівська сільська рада 25 грудня 1995 року видала Колективному сільськогосподарському підприємству Ім. ХХІІ з'їзду КПРС державні акти на право колективної власності на землю та на право постійного користування землею, які зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності та на право постійного користування землею за №№15 та 17 (а.с. 37-38, 87-90).

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, Сільськогосподарський виробничий кооператив Ставровський є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ім. ХХІІ з'їзду КПРС , в тому числі і в частині права власності на землю, що була передана у колективну власність та постійне користування землею колишньому КСП. На теперішній час рішення сільського ради щодо передачі земельної ділянки у колективну власність та постійне користування землею колишньому КСП є чинним.

Пунктами "а" -"в" ч. 1 ст. 12 ЗК України (2001р.), який набрав чинності з 01 січня 2002 року, передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, правовою підставою для набуття громадянами України права користування або власності на земельну ділянку із земель комунальної власності є рішення органів місцевого самоврядування.

У даному випадку компетентним органом не приймалося рішення про відведення у встановленому законом порядку позивачам земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Не звернув суд першої інстанції увагу і нате, що розпорядженням Красноокнянської райдержадміністрації Одеської області від 09.09.2011р. №470/А-2011 позивачам надано всього лише дозвіл на виготовлення проекту відводу по передачі в натурі земельних ділянок у власність, площею по 2 га ріллі кожному, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу (за межами населених пунктів) на території Ставрівської сільської ради (а.с.8-11), а не із земель, які знаходяться у колективної власності колишнього КСП.

За змістом ч. 2 ст. 152 ЗК України лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавлен ням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завда них збитків.

За положеннями частин 1-3 ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земель них ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користуван ня і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, райо нів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Отже, позивачі не набули права власності або користування на земельну ділянку у встановленому законом порядку й суд, передаючи їм земельні ділянки за судовим рішенням, вийшов за межі своєї компетенції.

Порядок припинення права на землю регулюється главою 22 ЗК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення як права власності на земельну ділянку, так і права користування земельною ділянкою.

Статтею 140 ЗК України встановлено, що підставами припинення права влас ності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчу ження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспіль них потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановле ний строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 140 ЗК України не містить таких підстав припинення права власності, як відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду (частина 1 статті 15 ЦК України, частина 1 статті 3 ЦПК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. А також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси (ст. ст. 45, 46 ЦПК України).

У абзаці 2 п. 11 постанови №14 Пленуму Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз'яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що в судовому засіданні позивачами не доведено належними та допустимими доказами те, що відповідачі порушують їх права.

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те що, оскільки в судовому засіданні не доведено порушення прав позивачів відповідачами, Ставрівською сільською радою Окнянського (Красноокнянського) району Одеської області, Окнянською районною державною адміністрацією Одеської області, СВК Ставровським с. Ставрове Окнянського району Одеської області, тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України їх право не підлягає захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14, яка у відповідності до ч. 1 ст. 360-1 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є незаконними, необґрунтованими й не підлягають задоволенню.

Порушення норм процесуального права, а саме, ст. ст. 12, 81, 263, 264 ЦПК України та норм матеріального права, а саме, ст. ст. 12, 116, 125, 140, 152 ЗК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі ч. 1 та 13 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідач СВК Ставровський поніс та документально підтвердив сплату судового збору в сумі 704 гривень (а.с. 65, 73), тому з позивачів на користь відповідача СВК Ставровський слід присудити судовий збір в сумі 704 гривень пропорційно у рівних частках.

Керуючись ст. ст . 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу СВК Ставровський задовольнити, рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 квітня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Ставрівської сільської ради Окнянського (Красноокнянського) району Одеської області, Окнянської районної державної адміністрації Одеської області, СВК Ставровський с. Ставрове Окнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про припинення права колективної власності на земельні ділянки відмовити.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь СВК Ставровський (ЄДРПОУ 03767245) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 704 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 01 березня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

Р.Д.Громік

П.М.Черевко