Постанова

від 05.03.2018 по справі 917/1340/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р. Справа № 917/1340/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бумет , м. Дніпро (вх.№299 П/2) на ухвалу про затвердження мирової угоди Господарського суду Полтавської області від 06.03.2017, постановлену колегією суддів: головуючий суддя Пушко І.І., суддя Гетя Н.Г., суддя Білоусов С.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області, у справі №917/1340/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бумет , м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства Кременчуцький колісний завод , м. Кременчук

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року позивач, ТОВ Бумет , звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ Кременчуцький колісний завод про стягнення заборгованості за договором поставки №13/19 від 16.04.2014 року у розмірі 5814014,40 грн., з яких: 5668414,00 грн. заборгованість за договором, 145600,00 грн. заборгованість за надані послуги транспортного-експедиційного обслуговування, а також судовий збір у розмірі 87210,23 грн., 55000,00 грн. судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Вказані вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов укладеного договору, оскільки покупець (відповідач), у визначені договором строки, не проводив розрахунків з продавцем (позивач) за товар, що стало причиною звернення до суду про стягнення заборгованості.

14.02.2017 від позивача до Господарського суду Полтавської області надійшла заява про зміну предмету та підстав позову, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5814014,40 грн, судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 55000,00 грн. та судового збору у розмірі 87210,23 грн.

06.03.2017 позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з заявою про уточнення раніше поданої заяви про зміну предмету та підстав позову (від 14.02.2017), та в заяві від 06.03.2017 просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за видатковими накладними №№ 216 від 28.01.16р.; № 316 від 03.02.2016р.; № 416 від 29.02.2016р.; № 516 від 16.03.2016р.; № 616 від 17.03.2016р.; № 716 від 17.03.2016р.; № 816 від 18.03.2016р.; № 916 від 19.03.2016р.; № 1016 від 21.03.2016р.; № 1116 від 05.04.2016р.; № 1216 від 05.04.2016р.; № 1316 від 06.04.2016р. у розмірі 5668414,40 грн.

06.03.2017 від сторін надійшла заява про затвердження ОСОБА_1 угоди, а також текст ОСОБА_1 угоди від 02.03.2017 року, підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 між позивачем та відповідачем затверджено мирову угоду, наступного змісту:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бумет» (вул. Шевченка, буд. 37, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39114394)- «Позивач» по справі 917/1340/16, в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, з одного боку та Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький колісний завод» (проїзд Ярославський, буд. 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, код ЄДРПОУ 00231610) - «Відповідач» по справі 917/1340/16, в особі голови правління - генерального директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з іншого боку, разом «Сторони» , згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, уклали цю ОСОБА_1 угоду по справі № 917/1340/16, що розглядається господарським судом Полтавської області за позовом ТОВ «Бумет» до ПАТ «Кременчуцький колісний завод» про стягнення 5814014,40 грн, про наступне:

1. Сторони визнають та підтверджують факт існування станом на 02.03.2017 року заборгованості ПАТ „Кременчуцький колісний завод» перед ТОВ „Бумет» за отриманий товар за період з січня 2016 року по квітень 2016 року, а саме за видатковими накладними №№ 216 від 28.01.16р.; № 316 від 03.02.2016р.; № 416 від 29.02.2016р.; № 516 від 16.03.2016р.; № 616 від 17.03.2016р.; № 716 від 17.03.2016р.; № 816 від 18.03.2016р.; № 916 від 19.03.2016р.; № 1016 від 21.03.2016р.; № 1116 від 05.04.2016р.; № 1216 від 05.04.2016р.; № 1316 від 06.04.2016р. у розмірі 5 668 414,40 (п'ять мільйонів шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста чотирнадцять гривень 40 коп.) в т.ч. ПДВ.

ТОВ „БУМЕТ» відмовляється від стягнення частини заборгованості за отриманий товар у сумі 700000,00 грн.. Таким чином заборгованість за отриманий товар складає 4968414,40 (чотири мільйона дев'ятсот шістдесят вісім тисяч чотириста чотирнадцять гривень 40 коп.) в т.ч. ПДВ.

2. Погашення заборгованості зазначеної у п.1 цієї ОСОБА_1 угоди буде проводитися ПАТ „Кременчуцький колісний завод» згідно наступного графіка:

1) до 31.03.2017 року включно - 1250000,00 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.)

2) до 30.04.2017 року включно - 1250000,00 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.)

3) до 31.05.2017 року включно - 1250000,00 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.)

4) до 30.06.2017 року включно - 1218814,40 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 40 коп.)

3. Сторони визнають та підтверджують факт існування станом на 02.03.2017 року заборгованості ПАТ „Кременчуцький колісний завод» перед ТОВ „Бумет» за транспортно-експедиційне обслуговування у розмірі 145600,00 грн.(сто сорок п'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ.

4. Погашення заборгованості зазначеної у п.3 цієї ОСОБА_1 угоди буде проводитися ПАТ „Кременчуцький колісний завод» згідно наступного графіка:

1) до 15.03.2017 року включно - 45600,00 (сорок п'ять тисяч шістсот

гривень 00 коп.)

2) до 15.04.2017 року включно - 50000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.)

3) до 15.05.2017 року включно - 50000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.)

5. ПАТ „Кременчуцький колісний завод» має право провести дострокове погашення заборгованості.

6. Платежі згідно п.2 та п.4 цієї ОСОБА_1 угоди здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів за наступними реквізитами:

Одержувач: ТОВ „Бумет»

ЄДРПОУ: 39114394

Р/рах: 26001512345400

Банк: АТ „УкрСиббанк» МФО 351005

7. За умови виконання належним чином цієї ОСОБА_1 угоди сторонами усі штрафні санкції, пеня, інфляційні витрати, 3% річних у справі № 917/1340/16, чи будь-які інші нарахування та витрати стягненню (відшкодуванню, поверненню) із ПАТ „Кременчуцький колісний завод» не підлягають та не можуть бути заявлені до стягнення в подальшому.

8. ТОВ „Бумет» відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з ПАТ „Кременчуцький колісний завод» судових витрат на оплату судового збору в розмірі 87210,23 грн. (вісімдесят сім тисяч двісті десять гривень 23 коп.) та судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокату в розмірі 55000,00 грн. ( п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.)

9. Мирова угода складена в 3 (трьох) ідентичних примірниках - один примірник для Позивача, другий - для Відповідача, третій - для Господарського суду Полтавської області. Кожен аркуш цієї ОСОБА_1 угоди підписаний повноважним представником.

10. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі й держави.

Підписи сторін .

Позивач з вказаною ухвалою суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 у справі №917/1340/17.

Свою скаргу позивач обгрунтовує тим, що пунктом 7 ОСОБА_1 угоди передбачено, що За умови виконання належним чином цієї ОСОБА_1 угоди сторонами усі штрафні санкції, пеня, інфляційні витрати, 3% річних у справі № 917/1340/16, чи будь-які інші нарахування та витрати стягненню (відшкодуванню, поверненню) із ПАТ „Кременчуцький колісний завод» не підлягають та не можуть бути заявлені до стягнення в подальшому . Тобто, апелянт вважає, що умови п.7 ОСОБА_1 угоди стосуються не лише предмету позову, як того вимагають приписи статті 78 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), а й будь-яких інших нарахувань та витрат , що не відповідає законодавству. Крім того, як вважає апелянт, пунктом 7 ОСОБА_1 угоди передбачено нарахування штрафних санкцій, пені, інфляційних витрат та 3 % річних хоча предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар та надані транспортно-експедиційні послуги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумет» на ухвалу про затвердження мирової угоди Господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 у справі №917/1340/17, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018, у складі колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В. Розгляд справи призначено на 05.03.2018.

02.03.2018 на електрону адресу Харківського апеляційного господарського суду від ПАТ Кременчуцький колісний завод надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на апеляційну скаргу (вх. 332, 333), однак, враховуючи, що вказані документи надійшли без дотримання відправником пункту 1.5.4 Інструкції з діловодства в господарських судах України, тобто, без електронного цифрового підпису, зазначене є підставою для неприйняття їх до розгляду, оскільки такі документи, в силу приписів пункту 1.5.6 Інструкції не мають статусу офіційних.

В судове засідання 05.03.2018 представник відповідача не з'явився, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відповідні докази в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні 05.03.2018 зазначив, що вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача, наполягав на задоволенні апеляційної скарги, навів відповідні доводи.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зазначає, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті, матеріали справи є достатніми для з'ясування обставин справи та розгляду апеляційної скарги позивача, апеляційним господарським судом явку учасників даної справи в судове засідання обов'язковою не визнано, а тому, колегія суддів дійшла висновку про недоцільність відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неявкою відповідача.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, що оскаржене та доводів апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні присутнього представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

16.04.2014 між ТОВ Бумет (продавець) та ПАТ Кременчуцький колісний завод (покупець) укладено договір поставки №13/19, у відповідності до умов якого продавець на протязі строку дії договору на підставі заявок покупця, які він може подавати в будь-який час, здійснює поставку металопрокату, а покупець приймає його по кількості та якості.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили умови оплати товару - 100 % подальша оплата на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку на протязі 5 банківських днів.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу металопрокат, всього на загальну суму 18288260,69грн. Відповідні докази містяться в матеріалах справи, зокрема, видаткові накладні за №260811 від 21.08.2014р.; №260812 від 21.08.2014р; №260813 від 22.08.2014р.; №260821 від 26.08.2014р.; №260822 від 26.08.2014р.; №260823 від 26.08.2014р.; №260824 від 26.08.2014р.; №081011 від 08.10.2014р.; №081012 від 08.10.2014р.; №081013 від 08.10.2014р.; №081014 від 08.10.2014р.; №081021 від 08.10.2014р.; №081022 від 08.10.2014р.; №081023 від 08.10.2014р.; №081024 від 08.10.2014р.; №0611 від 06.11.2014р.; №1911 від 19.11.2014р.; №801 від 08.01.2015р.; №2101 від 21.01.2015р.; №203 від 02.03.2015р.; №704 від 07.04.2015р.; №1905 від 19.05.2015р.; №2005 від 20.05.2015р.; №2505 від 25.05.2015р.; №2705 від 27.05.2015р.; №28051 від 28.05.2015р.; №28052 від 28.05.2015р.; №0506 від 05.06.2015р.; №16061 від 16.06.2015р.; №16062 від 16.06.2015р.; №1706 від 17.06.2015р.; №2506 від 25.06.2015р.; №2606 від 26.06.2015р.; №1407 від 14.07.2015р.; №14072 від 14.07.2015р.; №1008 від 10.08.2015р.; №1709 від 17.09.2015р.; №3009 від 30.09.2015р.; №1611 від 16.11.2015р.; №1911 від 19.11.2015р.; №2011 від 20.11.2015р.; №2111 від 20.11.2015р.; №812 від 08.12.2015р.; №1512 від 15.12.2015р.; №2812 від 28.12.2015р.; №2912 від 29.12.2015р.; №116 від 12.01.2016р.; №216 від 28.01.2016р.; №316 від 03.02.2016р.; №416 від 29.02.2016р.; №516 від 16.03.2016р.; №616 від 17.03.2016р.; №716 від 17.03.2016р.; №816 від 18.03.2016р.; №916 від 19.03.2016р.; №1016 від 21.03.2016р.; №1116 від 05.04.2016р.; №1216 від 05.04.2016p.; №1316 від 06.04.2016р., довідки про отримання металопрокату та рахунки - фактури (а.с.56-258 т.1).

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не було виконано належними чином взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого заборгованість ПАТ Кременчуцький колісний завод перед ТОВ Бумет за поставлений металопрокат станом на 06.05.2016 року складала 5668414,40грн., що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Бумет до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Кременчуцький колісний завод про стягнення заборгованості за договором № 13/19 від 16.04.2014р. у розмірі 5668414,40грн.

ОСОБА_1 угоду, укладену між сторонами у даній справі, Господарський суд Полтавської області, з посиланням на статтю 78 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) зазначив, що повноваження осіб, якими підписана мирова угода, на вчинення дій щодо мирової угоди судом перевірені, сторони досягли домовленості про врегулювання цього спору самостійно шляхом укладення мирової угоди, умови мирової угоди не суперечать законодавству, не порушують прав та інтересів сторін та будь-яких інших осіб.

З таким висновком погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, 15.12.2017 цей закон набрав чинності.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до частини 3 статті 3 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 78 ГПК України, в редакції до 15.12.2017 року, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах

За своєю суттю мирова угода поєднує в собі відносини матеріального та процесуального права. Як об'єкт регулювання норм матеріального права, мирова угода є цивільно-правовим правочином, спрямованим на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків між сторонами. Як об'єкт регулювання норм процесуального права, затверджена судом мирова угода призводить до припинення провадження у справі.

В затвердженій судом ОСОБА_1 угоді сторони передбачили зобов'язання відповідача зі сплати позивачу 4968414,40 грн. заборгованості за період з січня 2016 по квітень 2016 на підставі накладних: № 216 від 28.01.16р.; № 316 від 03.02.2016р.; № 416 від 29.02.2016р.; № 516 від 16.03.2016р.; № 616 від 17.03.2016р.; № 716 від 17.03.2016р.; № 816 від 18.03.2016р.; № 916 від 19.03.2016р.; № 1016 від 21.03.2016р.; № 1116 від 05.04.2016р.; № 1216 від 05.04.2016р.; № 1316 від 06.04.2016р., з урахуванням відмови позивача від 700000,00 грн. заборгованості за цим накладними (пункт 1 ОСОБА_1 угоди).

Також сторони передбачили зобов'язання відповідача зі сплати 145600,00 грн. послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (пункт 3 ОСОБА_1 угоди).

Мировою угодою передбачений певний графік погашення заборгованості вказаних сум (пункти 2, 4 угоди).

Від зобов'язань відповідача зі сплати судового збору у розмірі 87210,23 грн та витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у розмірі 55000,00 грн. ТОВ Бумет відмовилось (п.8 ОСОБА_1 угоди).

Також, пунктом 7 ОСОБА_1 угоди передбачено, що За умови виконання належним чином цієї ОСОБА_1 угоди сторонами усі штрафні санкції, пеня, інфляційні витрати, 3% річних у справі № 917/1340/16, чи будь-які інші нарахування та витрати стягненню (відшкодуванню, поверненню) із ПАТ Кременчуцький колісний завод не підлягають та не можуть бути заявлені до стягнення в подальшому .

Частинами 2, 4 статті 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором

В даному контексті зміст укладеної і затвердженої судом у даній справі мирової угоди, з урахуванням приписів статті 604 ГПК України, розглядається як новація зобов'язання, оскільки відбулась заміна первісного зобов'язання умовами, підписаними сторонами ОСОБА_1 угоди.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавству а також моральним засадам суспільства.

Позивач в апеляційній скарзі не заперечує проти наявності заборгованості за спірними накладними. Однак, зазначає про те, що пунктом 7 мирової угоди сторони вийшли за межі предмету позову.

З такими доводами апелянта колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних та трьох процентів річних входять до складу грошових зобов'язань і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору та нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Тобто, зобов'язання боржника сплатити інфляційні та річні на вимогу кредитора виникають в силу закону, а не з умов укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів зазначає, що стягнення інфляційних та річних не є предметом позовних вимог у даній справі, однак, враховуючи, що між сторонами, у зв'язку з укладенням мирової угоди, затвердженої судом, виникли нові (інші) правовідносини, а також те, що інфляційні нарахування та сплата трьох відсотків річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, які виникають в силу закону, невиконання боржником зобов'язань за ОСОБА_1 угодою, затвердженою у даній справі не виключає його відповідальності за порушення її умов.

Що ж до штрафних санкцій та пені, про які йдеться в пункті 7 ОСОБА_1 угоди, такі нарахування є одночасно і забезпеченням виконання зобов'язань, і мірою відповідальності в разі невиконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тому, в разі порушення зобов'язання, неустойка застосовується як міра цивільно-правової відповідальності, передбаченої у договорі.

До того ж, частиною 2 статті 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Отже, сторони, домовившись між собою про новацію зобов'язань, пунктом 7 ОСОБА_1 угоди передбачили, що тільки в разі невиконання боржником (відповідачем) її умов, до останнього застосовуються штрафні санкції, пеня, інфляційні витрати, 3% річних у справі № 917/1340/16, чи будь-які інші нарахування та витрати, нараховані на заборгованість, яка є предметом спору у даній справі.

Тому, за умови належного виконання умов ОСОБА_1 угоди у позивача відсутнє право заявляти наведені вимоги до відповідача, що повністю відповідає приписам цивільного законодавства.

Метою укладення мирової угоди саме і є сплата основного боргу на умовах, викладених в ній.

Зазначене свідчить про відсутність підстав вважати умови ОСОБА_1 угоди такими, що суперечать чинному законодавству, та такими, що порушують права позивача.

Статтею 74 ГПК України (в редакції від 15.12.2017), передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України (в редакції від 15.12.2017), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не підтверджені матеріалами справи та спростовуються приписами законодавства, заявником не наведено наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, оскаржувана ухвала - без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бумет залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 у справі № 917/1340/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.03.18

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.