Ухвала

від 05.03.2018 по справі 920/566/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

05 березня 2018 року

м. Київ

справа № 920/566/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали заяви фермерського господарства "Хоменко В.І."

про перегляд постанови Вищого господарського суду України у складі колегії суддів Малетича М.М. (головуючий), Плюшка І.А., Сибіги О.М. від 07.11.2017

за позовом фізичної особи - підприємця Дубовика Олександра Івановича (далі - Підприємець)

до фермерського господарства "Хоменко В.І." (далі - Господарство)

про стягнення 379 807,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2017 Господарство звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2017 у справі № 920/566/16 з підстав, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права (частини першої статті 233 Господарського кодексу України, частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 ГПК України), що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 16.03.2016 у справі № 906/1599/15, від 23.02.2016 у справі № 903/861/15, від 18.10.2016 у справі № 923/325/16 та від 10.04.2014 у справі № 910/9209/13.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 111 16 ГПК України в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 111 16 ГПК України у викладеній редакції, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.

Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду з огляду на таке.

Так, у постанові від 07.11.2017 зі справи № 920/566/16, щодо якої подано заяву про перегляд, суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанції в частині прийняття рішення про стягнення з Господарства на користь Підприємця 12 116,68 грн. пені, 8 183,08 грн. штрафу і 9 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та в частині відмови у стягненні з відповідача у справі 198 222,74 грн. - 36% річних, залишивши в силі у скасованій частині рішення місцевого господарського суду про стягнення з Господарства на користь Підприємця 60 583,44 грн. пені, 40 915,43 грн. штрафу, 198 222,74 грн. - 36% річних. При цьому суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з того, що:

- скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 50% та приймаючи у цій частині нове рішення про зменшення на 90% вказаних складових відповідальності, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статей 99 та 101 ГПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, а також вимог частини першої статті 47 та частини першої статті 43 цього Кодексу, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, та про всебічність, повноту і об'єктивність розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приділив у повній мірі уваги як вимогам вищезазначених норм матеріального права, умовам укладеного між сторонами договору поставки від 11.03.2015, так і обставинам справи щодо належності виконання сторонами умов цього договору;

- суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір пені та штрафу на 90%, фактично не врахував вимог частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України та обставин справи стосовно неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, не врахувавши при цьому і те, що навіть після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач, визнаючи розмір заборгованості, так і не погасив її як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, що, у свою чергу, свідчить про недобросовісність виконання останнім своїх зобов'язань за договором та невжиття ним заходів до виконання взятого на себе зобов'язання;

- судом апеляційної інстанції не враховано також і значний період прострочення виконання зобов'язань, з огляду на те, що поставка товару відбулася ще у березні 2015 року, а перша частина оплати була здійснена відповідачем тільки у травні 2016 року, тобто понад рік, тоді як умовами договору передбачалося, що товар мав бути оплачений не пізніше 10 днів, і цим обставинам справи судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки та не враховано, що зазначені дії відповідача призводять до негативних наслідків у господарській діяльності позивача у справі. При цьому питання про наявність обставин, що мають істотне значення при застосуванні вищезазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Стосовно висновків суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні з відповідача у справі суми 36% річних з посиланням на те, що вказана міра відповідальності не може бути застосована за зобов'язаннями в іноземній валюті, суд касаційної інстанції зазначив про те, що вказані висновки суду є невірними з огляду на те, що така міра відповідальності була передбачена сторонами в самому договорі та не суперечить діючому законодавству.

У наданій для порівняння постанові від 10.04.2014 зі справи № 910/9209/13 Вищий господарський суд України скасував судові акти попередніх інстанцій зі справи та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, зокрема, з огляду на те, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для зменшення неустойки на 94,4% від заявленої до стягнення суми є передчасними, оскільки судами попередніх інстанцій не зазначено обґрунтованих доводів, на підставі яких прийнято відповідне рішення про зменшення неустойки на 94,4% від заявленої до стягнення суми, не зазначено, як при цьому враховуються інтереси обох сторін та не викладено доводів, на підставі яких відхилено заперечення позивача у справі проти зменшення неустойки.

У справі № 903/861/15 суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, з урахуванням встановлених судами обставин щодо: ступеня виконання основного зобов'язання відповідачем у справі, наявності заборгованості, майнового стану відповідача, який характеризується значними збитками. При цьому суд касаційної інстанції зазначив про те, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

У справі № 906/1599/15 суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50%, з огляду на: встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо здійснення боржником господарської діяльності в інтересах територіальної громади міста Малина, попри економічно необґрунтований розмір його витрат на виробництво послуг з теплопостачання та відсутність своєчасно наданих державних субвенцій на покриття різниці в тарифах; а також з урахуванням матеріальних інтересів позивача та фінансового стану обох сторін у справі.

Водночас у постанові від 18.10.2016 зі справи № 923/325/16, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові акти попередніх інстанцій в частині вирішення спору про стягнення пені, виходив, зокрема, з того, що:

- судами попередніх інстанцій не враховано, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін;

- розмір, до якого суд зменшив пеню (на 90%), не є співрозмірним у контексті інтересів позивача та відповідача у справі.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, оскільки наведені постанови прийнято за різної фактично - доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у кожній з наведених справ, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України зі справи № 910/9209/13 та у постанові Вищого господарського суду України зі справи № 923/325/16 суд касаційної інстанції скасував судові акти попередніх інстанцій, а вказані справи передав на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування обставин, які безпосередньо впливають на висновок судів про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру неустойки. Передача справи на новий розгляд у будь-якому разі не означає остаточного вирішення спору.

За таких обставин підстави для допуску справи № 920/566/16 до провадження Верховного Суду відсутні.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 111 16 , 111 21 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 ), суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у допуску справи № 920/566/16 до провадження Верховного Суду.

Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко