Постанова

від 16.01.2019 по справі 920/566/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 920/566/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства "Хоменко В.І."

на ухвалу господарського суду Сумської області від 24.09.2018 (головуючий Резніченко О.Ю., судді: Костенко Л.А. і Котельницька В.Л.)

постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 (головуючий Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І. і Калатай Н.Ф.) прийняті за наслідками розгляду заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про заміну сторони виконавчого провадження

у справі № 920/566/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 (далі - Підприємець)

до фермерського господарства "Хоменко В.І." (далі - Господарство)

про стягнення 379 807, 30 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Господарства на користь Підприємця 253 645,84 грн. основного боргу, 60 583,44 грн. пені, 40 915,43 грн. штрафу, 198 222,74 грн. 36% річних, 63 953,80 грн. інфляційних втрат, 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 10 782,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 рішення першої інстанції скасовано в частині стягнення з Господарства на користь Підприємця 40 915,43 грн. штрафу, 60 583,44 грн. пені, 198 222,74 грн. суми 36% річних, 63 953,80 грн. інфляційних втрат, 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 10 782,29 грн. витрат по сплаті судового збору. У цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з Господарства на користь Підприємця 12 116,68 грн. пені, 8 183,08 грн. штрафу та 9 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. У задоволенні позовних вимог про стягнення 198 222,74 грн. 36% річних та 63 953,80 грн. інфляційних втрат відмовлено. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін. Також зазначеною постановою стягнуто з Господарства на користь Підприємця 4 047,81 грн. судового збору за подання позовної заяви та 4 452,29 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 постанову суду апеляційної інстанції в частині прийняття рішення про стягнення з Господарства на користь Підприємця 12 116,68 грн. пені, 8 183,08 грн. штрафу і 9 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та в частині відмови у стягненні 198 222,74 грн. 36% скасовано, а рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2017 у цій частині залишено в силі. У частині відмови стягнення з Господарства на користь Підприємця 63 953,80 грн. інфляційних втрат та в іншій частині рішення першої інстанції і апеляційної інстанції залишено без змін. Крім того, стягнуто з Господарства на користь Підприємця 11 787,59 грн. судових витрат, пов'язаних з розглядом касаційної скарги та 4 452,29 грн. судових витрат, пов'язаних з розглядом апеляційної скарги.

На виконання зазначеної постанови касаційної інстанції господарським судом Сумської області 01.12.2017 було видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.01.2018 задоволено заяву Підприємця про видачу виконавчого документа та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7) та ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8, а разом - Спадкоємці) звернулись до господарського суду Сумської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - Підприємця, щодо виконання рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2017 у справі № 920/566/16, на його правонаступників (Спадкоємців) - ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є спадкоємцями Підприємця та прийняли спадщину за законом.

Також заявники просили витребувати з Бахмацької районної державної нотаріальної контори ГТУЮ у Чернігівській області копію спадкової справи № 27/2018, відкритої щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.09.2018 було зобов'язано зазначену нотаріальну контору надати інформацію про спадкоємців, які прийняли спадщину від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9.

Від нотаріальної контори надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_9 була відкрита 18.01.2018 за № 27/2018 за заявами про прийняття спадщини - ОСОБА_8 та ОСОБА_7. У справі заповіт відсутній. Свідоцтва про право на спадщину не видавалось. Крім того, до справи нотаріальною конторою була надана інформаційна довідка із Спадкового реєстру.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.09.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 заяву Спадкоємців про заміну сторони на правонаступників у справі №920/566/16 задоволено. Залучено до участі у справі та замінено стягувача - Підприємця, за наказами про примусове виконання рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2018 та постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2017 у справі №920/566/16, на його правонаступників - Спадкоємців.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що Спадкоємці є правонаступниками Підприємця у даних правовідносинах, оскільки ними доведено прийняття спадщини, а за приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснення судом процесуального правонаступництва можливе на будь-якій стадії судового процесу, однією з яких є стадія виконання судового рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Господарство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Спадкоємців про заміну сторони виконавчого провадження.

Касаційна скарга обґрунтована відсутністю підстав для задоволення заяви Спадкоємців про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки вони не мають статусу суб'єкта господарювання та не отримали свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємці подали відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Господарство подало клопотання про зупинення дії оскаржуваної ухвали господарського суду Сумської області від 24.09.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018, яке відхиляється Касаційним господарським судом, оскільки підстави зупинення оскаржуваних рішень, наведені у вказаному клопотанні, ідентичні підставам викладеним у клопотанні заявленому у касаційній скарзі, яке було відхилено ухвалою Касаційного господарського суду від 17.12.2018.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 Підприємець помер, про що 17.01.2018 складено відповідний актовий запис № 10. Зазначений факт підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.

18.01.2018 була відкрита спадкова справа за № 27/2018 за заявами Спадкоємців про прийняття спадщини.

Оскільки закінчився шестимісячний строк для прийняття спадщини, то спадкоємці 12.09.2018 звернулись до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - Підприємця, щодо виконання рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2017 у справі № 920/566/16, на його правонаступників - Спадкоємців.

У процесі розгляду заяви судом першої інстанції від нотаріальної контори надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_9 була відкрита 18.01.2018 за № 27/2018 за заявами про прийняття спадщини Спадкоємцями. У справі заповіт відсутній. Свідоцтва про право на спадщину не видавалось. Крім того, до справи нотаріальною конторою була надана інформаційна довідка із Спадкового реєстру.

Також заявниками було надано копію листа Бахмацької районної державної нотаріальної контори від 14.08.2018 № 1624/02-14, в якому, зокрема, зазначено, що за даними спадкової справи спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину, є дружина ОСОБА_8 та син ОСОБА_7 Даних про інших спадкоємців в спадковій справі немає.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно із статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 512 ЦК України, статтею 334 ГПК України та статтею 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора у зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємець вибув із спірних правовідносин у зв'язку із смертю, та підлягає заміні на правонаступника.

При цьому у даному випадку той факт, що Підприємець у спірних правовідносинах діяв як суб'єкт господарювання не впливає на порядок переходу його прав до Спадкоємців, оскільки відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно із статтею 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15.

Враховуючи вказані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, суди дійшли висновку, що фізичні особи не можуть бути обмежені у праві бути правонаступниками Підприємця у спірних правовідносинах на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Отже, прийняття спадщини є безумовним і беззаперечним переходом всіх прав і обов'язків від померлої особи до спадкоємців.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Кошти, присуджені суми, належні до виплати заявникам на підставі остаточного і обов'язкового до виконання арбітражного рішення є майном ["Грецькі нафтопереробні заводи "Стран" та Стратіс Андреатіс проти Греції" (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v.Greece), заява № 13427/87, рішення від 21.11.1994].

Судами встановлено, що рішеннями у даній справі було стягнуто на користь Підприємця з Господарства відповідні грошові суми, які є майном, а тому ці кошти входять до складу спадщини.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спадкоємці подали заяви про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку для прийняття спадщини, а отже Спадкоємці прийняли спадщину, доказів існування інших спадкоємців матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи положення вказаних статей, судами було відхилено посилання Господарства на те, що відсутність у заявників свідоцтва про право на спадщину є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Згідно із статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Пунктом 9 статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України.

Дослідивши обставини справи у їх сукупності, суди дійшли висновку, що з метою дотримання принципу обов'язковості судового рішення та враховуючи, що до заявників перейшло право на спадщину з моменту її відкриття (відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України), а матеріали справи не містять доказів наявності інших спадкоємців/правонаступників у Підприємця, заява Спадкоємців про заміну сторони на правонаступників у зв'язку із смертю Підприємця підлягає задоволенню.

Крім того, Касаційний господарський суд зазначає, що законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов'язком спадкоємців. Факт не оформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 903/565/16.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність підстав для задоволення заяви Спадкоємців про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки вони не мають статусу суб'єкта господарювання та не отримали свідоцтво про право на спадщину, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Хоменко В.І." залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 24.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 у справі № 920/566/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко