Постанова

від 22.11.2018 по справі 920/566/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. Справа№ 920/566/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання: Цибульський Р.М.

за участі представників згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Хоменко В.І.

на ухвалу Господарського суду Сумської області

від 24.09.2018 (повний текст ухвали складено 27.09.2018)

у справі №920/566/16 (суддя Резніченко О.Ю.)

за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

про зміну сторони виконавчого провадження по справі

по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Дубовика Олександра Івановича

до Фермерського господарства Хоменко В.І.

про стягнення 379 807, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про заміну сторони на правонаступників у справі №920/566/16 - задоволено, залучено до участі у справі та замінено на правонаступника стягувача - фізичну особу-підприємця Дубовика Олександра Івановича, за наказами про примусове виконання рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2018 та постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2017 у справі №920/566/16, на його правонаступників - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, скаржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Сумської області 28.09.2018 із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі №920/566/16 та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про залучення їх до участі у справі та заміну правонаступниками позивача - Фізичної особи-підприємця Дубовик Олександра Івановича в даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

На думку апелянта, єдиною підставою для заміни сторони може бути лише відповідне свідоцтво про право на спадщину, яке у матеріалах справи відсутнє, крім того, апелянт зазначає, що фізичні особи не можуть бути правонаступниками позивача, оскільки вони не є господарюючими суб'єктами.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фермерського господарства Хоменко В.І. на ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі №920/566/16 передана до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018 апеляційну скаргу Фермерського господарства Хоменко В.І. на ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі №920/566/16 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 відкрито апеляційне провадження, надано строк на подачу відзиву, відповіді на відзив та клопотань, розгляд справи призначено на 22.11.2018.

21.11.2018 від представника відповідача (боржника) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судове засідання представник відповідача (боржника) з'явився, у зв'язку з чим, колегія суддів залишила без розгляду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представники відповідача та заявників у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судовому засіданні 22.11.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників відповідача та заявників у судовому засіданні, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.03.2017 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 253645 грн. 84 коп. основного боргу, 60583 грн. 44 коп. пені, 40915 грн. 43 коп. штрафу, 198222 грн. 74 коп. 36% річних, 63953 грн. 80 коп. інфляційних збитків; 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката; 10782 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

07.04.2017 на виконання вищезазначеного рішення було видано відповідний наказ, який був направлений позивачу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40915 грн. 43 коп. штрафу, 60583 грн. 44 коп. пені, 198222 грн. 74 коп. суми 36% річних, 63953 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 10782 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору; прийнято в цій частині нове рішення; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 12116 грн. 68 коп. пені, 8183 грн. 08 коп. штрафу та 9000 грн. витрат на оплату послуг адвоката; у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 198222 грн. 74 коп. 36% річних та 63953 грн. 80 коп. інфляційних втрат відмовлено; в іншій частині рішення першої інстанції залишити без змін. Також вищезазначеною постановою стягнуто з відповідача на користь позивача 4047 грн. 81 коп. судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з позивача на користь відповідача 4452 грн. 29 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови апеляційної інстанції господарським судом 16.08.2017 видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 постанову апеляційної інстанції, в частині прийняття рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 12116 грн. 68 коп. пені, 8183 грн. 08 коп. штрафу і 9000 грн. витрат на послуги адвоката, та в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 198222 грн. 74 коп. 36%, скасовано, а рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2017 року у цій частині залишено без змін. В частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 63953 грн. 80 коп. інфляційних втрат та залишення без змін рішення першої інстанції і апеляційної інстанції залишено без змін. Крім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 11787 грн. 59 коп. судових витрат, пов'язаних з розглядом касаційної скарги та 4452 грн. 29 коп. судових витрат, пов'язаних з розглядом апеляційної скарги.

На виконання вищезазначеної постанови касаційної інстанції Господарським судом Сумської області 01.12.2017 було видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.01.2018 у справі № 920/566/16 задоволено заяву від 09.01.2018 позивача про видачу виконавчого документа та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

13.01.2018 позивач помер, про що 17.01.2018 складено відповідний актовий запис № 10. Вищезазначений факт підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.

18.01.2018 була відкрита спадкова справа за № 27/2018 за заявами про прийняття спадщини від ОСОБА_3 та ОСОБА_4. У справі заповіт відсутній, а тому спадкування відбувалось за законом. Свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

Оскільки закінчився шестимісячний строк для прийняття спадщини, то спадкоємці 12.09.2018 звернулись до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - фізичної особи-підприємця Дубовика Олександра Івановича, щодо виконання рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 07.11.2017 у справі № 920/566/16, на його правонаступників (спадкоємців) - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В процесі розгляду заяви судом першої інстанції від нотаріальної контори надійшли письмові пояснення (т. 3 а.с. 80), в яких зазначено, що спадкова справа щодо майна померлого Дубовика Олександра Івановича була відкрита 18.01.2018 за № 27/2018 за заявами про прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4. У справі заповіт відсутній. Свідоцтва про право на спадщину не видавалось. Крім того, до справи нотаріальною конторою була надана інформаційна довідка із Спадкового реєстру.

Крім того, заявниками було надано копію листа Бахмацької районної державної нотаріальної контори від 14.08.2018 № 1624/02-14 (т.3 а.с. 73) в якому, зокрема, зазначено, що за даними спадкової справи спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину, є дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_3. Даних про інших спадкоємців в спадковій справі немає.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 Цивільного кодексу України, статті 334 Господарського процесуального кодексу України та статті 8 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України Про виконавче провадження .

Частиною 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що Фізична особа-підприємець Дубовик Олександр Іванович вибув із спірних правовідносин, у зв'язку зі смертю, та підлягає заміні на правонаступника.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку факт того, що Дубовик Олександр Іванович у спірних правовідносинах діяв як суб'єкт господарювання не впливає на порядок переходу його прав до спадкоємців з огляду на зазначене нижче.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №910/16713/15 зазначила наступне.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізична особа - підприємець сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Враховуючи вказані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що фізичні особи не можуть бути обмежені у праві бути правонаступниками позивача у спірних правовідносинах на стадії виконання судового рішення.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Отже, прийняття спадщини є безумовним і беззаперечним переходом всіх прав і обов'язків від померлої особи до спадкоємців.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Кошти, присуджені суми, належні до виплати заявникам на підставі остаточного і обов'язкового до виконання арбітражного рішення є майном ( Грецькі нафтопереробні заводи Стран та Стратіс Андреатіс проти Греції (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v.Greece), заява № 13427/87, рішення від 21 листопада 1994 р.).

Рішенням по даній справі було присуджено на користь позивача стягнення з відповідача відповідних грошових сум, які є майном, а тому ці кошти входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємці подали заяви про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку для прийняття спадщини, а отже спадкоємці прийняли спадщину, доказів існування інших спадкоємців крім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Згідно ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи положення вказаних статей, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на відсутність у заявників свідоцтва про право на спадщину як на підставу для відмови у задоволенні заяви.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно з ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з метою дотримання принципу обов'язковості судового рішення, враховуючи, що до заявників перейшло право на спадщину з моменту її відкриття (відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України), а матеріали справи не місять доказів наявності інших спадкоємців/правонаступників у позивача, суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про заміну сторони на правонаступників у зв'язку зі смертю позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони не спростовують викладених в ухвалі обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Скаржником не надано доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні ухвали від 24.09.2018 у справі №920/566/16 місцевим господарським судом було дотримано норм процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника Фермерське господарство Хоменко В.І. .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 76, 86, 129, 255, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Хоменко В.І." на ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі №920/566/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі №920/566/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/566/16 повернути до Господарського суду Сумської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови складено 27.11.2018