ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"21" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 111/14б-03/3-06/11
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства Ірпінський комбінат Перемога в особі ліквідатора ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частини майна ВАТ Ірпінський комбінат Перемога в межах справи про банкрутство ВАТ Ірпінський комбінат Перемога № 111/14б-03/3-06/11
Представники сторін:
заявника - ОСОБА_3;
відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5
Обставини справи:
14.12.2017 р. до господарського суду Київської області звернувся ліквідатор ВАТ Ірпінський комбінат Перемога ОСОБА_1 із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини майна ВАТ Ірпінський комбінат Перемога в межах справи про банкрутство ВАТ Ірпінський комбінат Перемога .
В обґрунтування поданої заяви ліквідатор посилається на те, що ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2017 р. у справі № 111/146-03/3-06/11 повноваження ліквідатора ВАТ Ірпінський комбінат Перемога ОСОБА_6 припинено, а новим ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №149 від 18.02.2013 року) при цьому зазначаючи, що до правовідносин з питань формування ліквідаційної маси та реалізації в процедурах банкрутства майна Боржника, яке було реалізоване до 18.01.2013, - застосуванню підлягають норми Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкругом , в редакції, яка діяла до 18.01.2013 р. при цьому положення цього Закону, що регулюють продаж майна у провадженні справ про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Заявник зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, яка діяла до 18.01.2013р) ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (opганів управління) банкрута та вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх ociб. Здійснивши аналіз наданих попереднім ліквідатором ВАТ Ірпінський комбінат Перемога документів, ОСОБА_1 було встановлено, що 14 червня 2011 року між ВАТ Ірпінський комбінат Перемога та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 i зареєстрований в peєcтpi під номером 830 ділянки пошиву матів, позначеної на плані літ. Ж1 , загальною площею 1391,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. III Інтернаціоналу, 152 та є частиною цілісного майнового комплексу в 51185,7 кв.м., який належить ВАТ Ірпінський комбінат Перемога .
З долучених до Оспорюваного договору документів вбачається, що реалізація майна ВАТ Ірпінський комбінат Перемога відбулася в процедурі банкрутства останнього, без проведення ліквідатором аукціону, з укладенням прямого договору купівлі-продажу, що відбулося за погодженням з комітетом кредиторів боржника, проте, проаналізувавши зазначені вище документи, Заявником було встановлено наявність ряду грубих порушень Закону України Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом , що в свою чергу є підставою для визнання недійсним вказаного вище договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Щодо підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу заявник вказує що було допущено порушення ч. 2 ст. 30 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а саме не було дотримано вимог щодо розміщення оголошення про продаж майна боржника, а, відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону - після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Частина 2 ст. 30 Закону визначає що ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.
Частина 3 ст. 30 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом містить обов'язкову умову, якою передбачено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) . Заявник стверджує, що обов'язковою передумовою проведення реалізації майна банкрута є розміщення через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, і лише у разі ненадходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор має право, не проводячи конкурс (аукціон), за погодженням з комітетом кредиторів продати майно зацікавленій особі, а копія оголошення про продаж майна ВАТ Ірпінський комбінат Перемога , яке було надано приватному нотаріусу під час посвідчення оспорюваного договору, свідчить про не відповідність вимогам закону змісту цього оголошення про продаж майна ВАТ Ірпінський комбінат Перемога .
Заявник зазначає, що в порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та вимог ст. 15 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) опубліковане оголошення про продаж майна ВАТ Ірпіський комбінат Перемога , не містить відомостей про продаж ділянки пошиву матів, позначеної на плані під літ. Ж1 , загальною площею 1391,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. III Інтернаціоналу, 152 та початкову ціну такого продажу, обсяг та основну номенклатуру продукції (pобіт, послуг), кількість та склад робочих місць, баланс активів i пасивів, рентабельність за останні три роки, відомості про (споруди, приміщення) та земельну ділянку на якій розташований об'єкт, умови користування ним, обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних збоpiв та платежів, суму грошових коштів, що має вноситися покупцями у розмірі 10 відсотків початкової вартості та платіжні реквізити для його сплати - назву банку, адресу та номер рахунку відкритого для розрахунків, кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі, час та місце особистого ознайомлення з майном, час та місце проведення аукціону, конкурсу, адресу, номер телефону час роботи служби по організації аукціону, конкурсу.
Крім того, при укладенні оспорюваного договору сторонами цього договору не було дотримано вимог ч. 1 ст. 30 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а саме майно Боржника було реалізовано без проведення оцінки його вартості, оскільки під час посвідчення оспорюваного договору, у підтвердження проведення оцінки майна боржника, ліквідатором ВАТ Ірпінський комбінат Перемога було надано Висновок ПП Автоексперт про вартість майна, а саме початкову (оціночну) вартість дільниці пошиву матів, позначеної на плані під літ. Ж1 , загальною площею 1391,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. III Інтернаціоналу, 152 станом на 31.10.2010 року, без урахування ПДВ, становить 220 605,00 грн., в той же час, оспорюваний договір укладено 14.06.2011 року, тобто вже після спливу строку дії акту оцінки майна, а тому даний висновок не може вважатися доказом здійснення оцінки майна боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Згідно ч. 2 ст. 29 Закону для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів. Частиною четвертою ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачено, що зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України. При цьому, відповідно до п. 22 Постанови КМУ від 10 грудня 2003 р. № 1891 Про затвердження Методики оцінки майна акти оцінки майна, акти оцінки часток (паїв, акцій), складені для цілей приватизації (корпоратизації), для реєстрації статуту відкритих акціонерних товариств, підписання договору купівлі-продажу майна, крім пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, оголошення умов продажу майна, у тому числі повторного продажу, дійсні протягом шестимісячного строку від дати їх затвердження.
Заявник просить суд визнати недійсними укладений 14 червня 2011 року між ВАТ Ірпінський комбінат Перемога (код 00291013) та ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) Договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі під номером 830.
Відповідач заперечує проти заявлених вимог у зв'язку зі спливом встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, що згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні заяви та зазначає, що перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.
Відповідач у запереченнях посилається на правову позицію Вищого господарського суду України (Постанова ВГСУ від 31.01.2017 року у справі №910/22795/15), в якій зазначено, що загальні норми цивільного законодавства, що регулюють питання позовної давності не містять виключень для юридичної особи, що знаходиться в процедурах банкрутства, у тому числі і для ліквідатора банкрута, який, згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом виконує повноваження керівника ( органів управління) банкрута, та Постанову Верховного Суду України від 13.01.2016 року у справі № 3-1157гс15).
Оскільки відповідно до вимог ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, Відповідач зокрема просить суд відмовити ВАТ Ірпінський комбінат Перемога в заявлених вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини майна банкрута.
Крім того, Заявником порушені положення ст. 20 Визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції, що діє на момент розгляду заяви ВАТ Ірпінський комбінат Перемога . Цією статтею передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора лише з певних підстав, жодна з яких не визначена Заявником у своїй заяві.
Відповідач вважає, що вимоги до обов'язкового проведення аукціону та вимоги до тексту оголошення, на які посилається ВАТ Ірпінський комбінат Перемога у заяві взагалі застосовуються лише у разі реалізації майна підприємства, заснованого на державній власності - а частка державної власності у ВАТ Ірпінський комбінат Перемога відсутня, тому відповідно до ч.2 п.2 ст.30 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції що діяла на момент вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу (25.05.2011р.), Закон України "Про приватизацію державного майна"(2163-12) застосовується при продажу майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності.
Відповідач зазначає, що 01 березня 2011 року відбулось засідання комітету кредиторів ВАТ Ірпінський комбінат Перемога на якому, у відповідності до Постанови Верховної Ради України від 17.12.2010 р. № 2806-VІ, доручення Прем'єр-міністра України від 29.12.2011р. № 75986/1/1-10, протокольних рішень засідання тимчасової комісії Київської облдержадміністрації з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних витрат на підприємствах Київської області, що відбулось 26.01.2011 р., доручення Управління з питань банкрутства у м. Києві та Київській області Державного департаменту з питань банкрутства від 04.01.2011 р., припису прокуратури м. Ірпеня від 24.02.2011 р., листа Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 28.01.2011 р. вих. № 125/10/24-0, ст. 183.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було прийнято рішення у відповідності до положень ст.16, ст.29, ч.ч.1-3 ст.30, ч.1.п.1.ст.31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції, що діяла на момент вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу (25.05.2011р.), для остаточного погашення заборгованості із виплати заробітної плати, інших соціальних витрат у триденний термін та початку виплати податкової заборгованості ще у 1-му кварталі 2011 року виділено для вказаної термінової реалізації окремо визначені об'єкти, що вже були предметами публічних торгів та залишились нереалізованими, у тому числі будівля Ж1. Відповідно до повноважень, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом комітет кредиторів встановив для зазначених об'єктів наступний порядок реалізації: - зобов'язати ліквідатора ВАТ Ірпінський комбінат Перемога відчужити зазначене у попередньому пункті нерухоме майно зацікавленим особам, у першу чергу - орендарям без проведення чергових публічних торгів чи аукціонів - шляхом прямого продажу орендарю, а у разі його відсутності - зацікавленій особі за ціною кожного об'єкта не менше визначених експертом з оцінки майна та затверджених протокольним рішенням комітету кредиторів у грудні 2010 року, з обов'язковим нотаріальним посвідченням такої угоди, зі сплатою вартості нотаріального посвідчення договору покупцем. Зобов'язати ліквідатора здійснити дії, зазначені у трьох попередніх пунктах даного протоколу зборів комітету кредиторів якнайшвидше з дати проведення даних зборів комітету кредиторів, розподіливши при цьому отримані кошти у дводенний термін відповідно до черговості, встановленої реєстром вимог кредиторів боржника.
Відповідач зазначає, що орендарів приміщень ВАТ Ірпінський комбінат Перемога було ознайомлено з рішенням комітету кредиторів, та було прийнято рішення про направлення пропозиції щодо купівлі частини майна банкрута - ділянки пошиву матів позначеної на плані літерою Ж1 , загальною площею 1391,5 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул. ІІІ-го Інтернаціоналу, 152. Пропозиція була розглянута та прийнята комітетом кредиторів.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 98 - Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом. п.2 ст.41. Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції що діє на момент розгляду заяви ВАТ Ірпінський комбінат Перемога передбачено повноваження ліквідатора подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника. При цьому, зазначає Відповідач, виключними умовами звернення до господарського суду з заявами про визнання недійсним правочинів (договорів) боржника є прийняття відповідного рішення комітетом кредиторів банкрута - ВАТ Ірпінський комбінат Перемога , що передбачено абз.6 п.8 ст.26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції що діє на момент розгляду заяви ВАТ Ірпінський комбінат Перемога за умов визначених у ст.20 цього Закону - що не знайшло свого підтвердження у заяві Заявника - відсутнє рішення комітету кредиторів ВАТ Ірпінський комбінат Перемога про визнання недійсним договору, який погоджений тим же комітетом кредиторів у 2011 році, при цьому з підстав визнаних тим же комітетом кредиторів правильними та затвердженими 6,5 років тому.
Позивачем подані до суду заперечення на відзив та заперечення щодо строку позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України за згодою учасників справи закінчив підготовче засідання та перейшов до розгляду справи по суті.
Судом при розгляді заяви, встановлено відсутність підстав на звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, оскільки жодна з підстав не відповідає положенням ст. 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції що діє на момент розгляду заяви, якою передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора лише з певних підстав, адже майно боржника відчужено з проведенням відповідної оплати за нього, кошти сплачені та були використані на виплату заборгованості по заробітній платі працівникам ВАТ Ірпінський комбінат Перемога та на погашення витрат на проведення заходів ліквідаційної процедури у чіткій відповідності до ст.29, ч.ч.1-3 ст.30, ч.1.п.1.ст.31 Закону; Боржник не виконував майнових зобов'язань раніше встановленого строку; Боржник до порушення справи про банкрутство не брав на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; Боржник не здійснював відчуження та не набував майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Заявником також не додано рішення комітету кредиторів ВАТ Ірпінський комбінат Перемога щодо необхідності визнання недійсним укладеного 14 червня 2011 року між ВАТ Ірпінський комбінат Перемога та ОСОБА_8 договору купівлі-продажу частини майна банкрута та звернення до господарського суду з заявою про визнання недійсним цього правочину, що передбачено абз.6 п.8 ст.26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції що діє на момент розгляду заяви. Недотримання арбітражним керуючим ОСОБА_1 абз.6 п.8 ст.26 Закону призвело у свою чергу до порушення п.1 ч.1, п.1 ч.2, ч.3 статті 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та виникнення конфлікту інтересів арбітражного керуючого і боржника з комітетом кредиторів.
З долучених до заяви Заявника документів вбачається, що реалізація майна ВАТ Ірпінський комбінат Перемога відбулася в процедурі банкрутства останнього, без проведення ліквідатором аукціону, з укладенням прямого договору купівлі-продажу, що відбулося за погодженням з комітетом кредиторів боржника, що підтверджується обома сторонами. Проте відповідно до положень ст. 30 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції що діяла на момент вчинення оспорюваного правочину - 15.01.2011р. - після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. З матеріалів справи вбачається, що комітетом кредиторів ВАТ Ірпінський комбінат Перемога протокольним рішенням від 01.03.2011р. встановлено інший, ніж через реалізацію на аукціоні, порядок продажу частки майна банкрута, а саме: виділено для реалізації окремо визначені об'єкти, що вже були предметами публічних торгів та залишились нереалізованими, у тому числі будівля Ж1 та зобов'язано ліквідатора ВАТ Ірпінський комбінат Перемога відчужити зазначене нерухоме майно зацікавленим особам, у першу чергу - орендарям без проведення чергових публічних торгів чи аукціонів - шляхом прямого продажу орендарю, а у разі його відсутності - зацікавленій особі за ціною об'єкта не менше визначеної експертом з оцінки майна та затвердженої протокольним рішенням комітету кредиторів у грудні 2010 року, з обов'язковим нотаріальним посвідченням такої угоди, зі сплатою вартості нотаріального посвідчення договору покупцем, при цьому зобов'язано ліквідатора здійснити дії зазначені у трьох попередніх пунктах даного протоколу зборів комітету кредиторів якнайшвидше з дати проведення даних зборів комітету кредиторів, розподіливши при цьому отримані кошти у дводенний термін відповідно до черговості, встановленої реєстром вимог кредиторів боржника. Аналіз норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції, що діяла на момент вчинення оспорюваного правочину, свідчить про можливість продажу частини ліквідаційної маси (ч.1 ст.31 Закону) та наявність у комітету кредиторів відповідних повноважень на прийняття такого рішення (ч.8 ст.16, ст.30 Закону). Суд приходить до висновку про безпідставність тверджень Заявника про обов'язковість реалізації майна банкрута на аукціоні.
Щодо укладення оспорюваного договору 14.06.2011р. - після строку спливу дії оцінки майна, яка здійснена ПП Автоексперт станом на 31.10.2010 року, судом встановлено, що протокольними рішеннями комітету кредиторів від 01.03.2011р. та від 08.04.2011р. встановлено ціну реалізації частки майна у розмірі 320000,00 грн. Вартість майна, встановлена експертами з оцінки майна станом на 31.10.2010 року визначена у розмірі 220 605,00 грн. без урахування ПДВ. Звіт ПП Автоексперт станом на 31.10.2010 року був чинним на момент прийняття рішення комітетом кредиторів ВАТ Ірпінський комбінат Перемога (на 11.03.2011р. та 14.06.2011р.), який зобов'язав ліквідатора підписати у нотаріуса відповідний договір купівлі-продажу. 11.03.2011року між ВАТ Ірпінський комбінат Перемога та ОСОБА_2 укладено Договір про наміри укладення договору купівлі-продажу частки ліквідаційної маси - ділянки пошиву матів позначеної (літера Ж1 ), яка знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул. ІІІ-го Інтернаціоналу, 152, погоджений головою та секретарем комітету кредиторів, яким сторони договору узгодили всі істотні умови договору купівлі-продажу. Після підписання Договору про наміри, ОСОБА_2 частково виконано умови договору та внесено попередню оплату у розмірі 40000,00 грн. Можливість і порядок укладення попередніх договорів регулюються як Цивільним (ст. 635 Попередній договір ), так і Господарським кодексом (ст. 182 Особливості укладання попередніх договорів ). Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (терміну) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, визначеній для основного договору. Термін для укладення основного договору обмежений одним роком з моменту укладення попереднього договору (ст. 182 ГКУ). Згідно з цією нормою, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується в певний термін, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Однак до укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів, визначений у ст. 181 Господарського кодексу України. Разом із тим, відповідно до вимог ст. 635 ЦК України, попередній договір має бути укладений у письмовій формі. Обов'язкове нотаріальне посвідчення попереднього договору законодавством не передбачено і проводиться лише за згодою сторін. Попередній договір створює для сторін одне основне зобов'язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. N1440 - Національний стандарт № 1 - Загальні засади оцінки майна і майнових прав у ч.58 передбачено що …доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося. Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб'єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку майна, складений у повній формі, розглядається як невід'ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі… . При нотаріальному посвідченні оспорюваного договору був використаний звіт про оцінку майна станом на 31.10.2010р. без здійснення актуалізації, проте, реалізація відбулась за ціною значно вищою ніж визначено оцінювачем, яка встановлена протокольними рішенням комітету кредиторів від 01.03.2011р., 08.04.2011р. у відповідності до повноважень комітету кредиторів на прийняття такого рішення (ч.8 ст.16, ст.30 Закону).
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ВАТ Ірпінський комбінат Перемога відсутня державна частка. Тому необґрунтованим є вимога Заявника про імперативність застосування при здійсненні заходів ліквідації положень Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , зокрема ст. 15 цього Закону.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України. Судом встановлено відсутність відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підстав недійсності оспорюваного договору, оскільки сторонами дотримані вимоги, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства, нормами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також інтересами держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Судом розглянуто заяву Відповідача про застосування при розгляді заяви ст. 257 ЦК України щодо трирічного строку позовної давності, що згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні заяви Заявника.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно вимог статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).
Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до вимог ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, заявленої стороною до винесення судом рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу.
Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (частини перша та друга статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України, утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Аналогічної думки дотримуються суди у Постанові ВГС від 14.11.2006 у справі №1/36пд, Постанові ВСУ від 13.01.2016р. у справі № 3-1157гс15, Постанові ВСУ від 13.04.2016р. у справі № 907/238/15, Постанові Судової палати у господарських справах ВСУ від 19 серпня 2014р. №3-59гс14 (№5013/492/12), Постанові Судової палати у господарських справах ВСУ при перегляді Постанови ВГСУ від 19.02.2014р. у справі №5013/492/12, ч.11 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі , Постанові ВСУ від 16.03.2016р., тощо. Зазначене у повній мірі підтверджено в Інформаційному листі На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів , де зокрема зазначено: …- відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (статті 256, 257, 267 ЦК України). Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови у позові. Отже, відмова у позові через необґрунтованість (недоведеність) вимог виключає відмову в позові через пропуск позовної давності… .
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 92, 203, 215, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст.216-223 ГК України, ст. 29, ч.ч. 1-3 ст. 30, ч.1.п.1.ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст.ст. 183,234 ГПК України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні заяви ВАТ Ірпінський комбінат Перемога в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
Суддя Л.Я. Мальована
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 21.02.2018 |
Оприлюднено | 13.03.2018 |
Номер документу | 72615941 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні