Рішення

від 27.02.2018 по справі 826/1444/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2018 року № 826/1444/15

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Каракашьяна С.К., Чудак О.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Львівській області

про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернулась ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди.

Позивач заявлені позовні вимоги з урахування уточнень в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача - Міністерства юстиції України на адресу суду подано письмові заперечення проти позовних вимог з підстав, викладених в них та просили в позові відмовити.

Представник Головного територіального управління юстиції у Львівській області заперечень чи пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 №813/7679/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренка П.Д., третя особа Головне територіальне управління юстиції у Львівській області адміністративний позов задовольнити повністю. Визнано протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 28.10.2014. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області звернути до негайного виконання. Зобов'язано Міністерство юстиції України, у відповідності до ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, подати до Львівського окружного адміністративного суду у строк до 18.04.2016 звіт про виконання судового рішення в частині негайного виконання, а саме: поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 №813/7679/14 встановлено Міністерству юстиції України новий строк для подання звіту про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 в частині негайного її виконання у справі №813/7679/14 до 25.05.2016 включно.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 №813/7679/14 прийнято звіт Міністерства юстиції України про виконання судового рішення в частині, яка звернута до негайного виконання, а саме щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області в адміністративній справі №813/7679/14. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 24.05.2016 про накладення штрафу за невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 в адміністративній справі №813/7679/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренко П.Д., третя особа Головне територіальне управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 27.10.2014 №2331/к, поновлення на посаді відмовити повністю.

Зазначеною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 встановлено, що невиконання постанови суду від 29.03.2016 зумовлене об'єктивними обставинами, які настали після винесення судового рішення та які обумовлюють неможливість реального його виконання в формі поновлення працівника на роботі. Так, на виконання п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №99 Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги , наказом Міністерства юстиції України від 01.03.2016 року №572/5 було прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства юстиції України, зокрема й Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. А 23.05.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №14161110011000044 було внесено запис про припинення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Зазначене підтверджується також детальною інформацією про юридичну особу (Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи 33094077) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка дійсно містить відомості про запис №14161110011000044 від 23.05.2016 про реєстрацію припинення такої юридичної особи. При цьому, суд також відзначає, що згаданий наказ Міністерства юстиції України від 01.03.2016 №572/5 не передбачає правонаступництва за ліквідованими територіальними органами Міністерства юстиції України, а також і дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять відомостей про правонаступників за Самбірським міськрайонним управлінням юстиції Львівської області.

Отже, суд погодився з доводами Міністерства юстиції України про об'єктивну неможливість виконання рішення суду, а саме у зв'язку з ліквідацію, без правонаступництва, юридичної особи де працювала позивачка.

Згідно п.34 постанови Пленуми Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено судам, що стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. У випадках ліквідації підприємства, установи, організації на час виконання рішення про поновлення на роботі суд, який постановив рішення, за поданням судового виконавця або заявою позивача в порядку заміни способу виконання рішення відповідно до ст.366 ЦПК може визнати працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації і своєю ухвалою стягнути з власника ліквідованого підприємства, установи, організації (органу, уповноваженого управляти їх майном, а у відповідних випадках - з правонаступника) суми заробітної плати за вимушений прогул.

На виконання постанови суду від 29.03.2016, Львівським окружним адміністративним судом 29.03.2016 у справі №813/7679/14 видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області та звернення в цій частині до негайного виконання.

Виконавчий лист пред'явлено для виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.07.2016 ВП №51707322 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови суду за виконавчим листом, виданим Львівським окружним адміністративним судом 29.03.2016 у справі №813/7679/14.

Старшим державного виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано до суду заяву про встановлення способу виконання судового рішення в адміністративній справі №813/7679/14.

В обґрунтування заяви державний виконавець зазначив, що у зв'язку із припиненням і ліквідацією Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, інформацію про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутня посада начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, на яку рішенням суду поновлено ОСОБА_1

Державний виконавець зазначив, що дані обставини унеможливлюють виконання рішення суду у цій справі та потребують вирішення судом питання про встановлення подальшого способу його виконання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про встановлення способу виконання судового рішення в адміністративній справі №813/7679/14 - відмовити повністю.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що незаконно звільнений працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Суд зазначає, що законодавець не ставить можливість поновлення працівника на роботі в залежність від наявності (збереження) його посади на час розгляду справи. У відповідності до цієї норми права постановлене і судове рішення у даній справі - позивача поновлено на тій посаді, з якої вона була незаконно звільнена.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судом встановлено, що на момент звільнення позивача її посаду не скорочено, ліквідації (припинення державної реєстрації) установи, до якої поновлено позивача не відбулося, на момент прийняття судового рішення посада начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області існувала та скорочена не була.

Отже, відповідачем протиправно не поновлено позивач на займаній посаді, яка момент звільнення позивача та поновлення її не скорочена.

Відповідно до ст.236 КЗпП України, виплата заробітної плати за час виконання рішення про поновлення на роботі здійснюється незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Статтею 1 Закону України від 19.10.2000, № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зазначені вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999, № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи, а тому суд вважає, що у разі часткового задоволення позову, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 06.03.2017 у справі №818/2136/15, від 23.11.2016, в постановах від 12.12.2016 у справі №202/7385/15-ц, від 20.11.2013 у справі №6-114цс13, від 13.03.2017 у справі №205/4041/14-ц.

У зв'язку з відсутністю законодавчо визначеної методики розрахунку належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, суд застосовує за аналогією постанову Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 21.03.2017 № 826/5111/15/21-2373а16, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, якщо ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 29.01.2014 по справі № 6-144цс13 (№ в ЄДРСРУ 37007895), згідно якої, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Однак, ВСУ в постанові від 18.01.2017 за справою № 6-2912цс16 вказав, що не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст. 117 КЗпП, так і за ст. 235 КЗпП, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення судового рішення.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 151,74грн.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу з 28.10.2014 по 29.03.2016 позивача дорівнює 360. Відповідно середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 28.10.2014 по 29.03.2016 складає 54615,60 грн.

Щодо скасування п.2 Наказу Головного управління юстиції у Львівській області №1672/к від 27.10.2014 Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 , суд зазначає наступне. Враховуючи те, що Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 №813/7679/14 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 , тому дана позовна вимога позивача підлягає задоволенню.

Вимога позивач про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.09.2014 по 27.10.2014 не підлягає задоволенню, оскільки на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підтверджується реєстром перерахування на особовий рахунок за вересень 2014 року на суму 18335,50грн., реєстром перерахування на особовий рахунок за жовтень 2014 року на суму 317,35грн. та відповідними платіжними дорученнями від 18.09.2014, від 30.10.2014 (а.с.209-212).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги піддягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.2 Наказу Головного управління юстиції у Львівській області №1672/к від 27.10.2014 Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к Про звільнення ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 28.10.2014 по 29.03.2016 за час вилущеного прогулу в сумі 54615,60 грн.

Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14 за період 30.03.2016 по 27.02.2018 в сумі 73138,68грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1827,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя І.В. Смолій

Судді С.К. Каракашьян

О.М. Чудак