Рішення

від 18.12.2017 по справі 826/12938/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 грудня 2017 року № 826/12938/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., секретаря судового засідання Сома П.А., розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіо-Авто" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення від 05.10.2017 №1866,

за участю представників:

позивача - Павленка Андрія Васильовича;

відповідача - Работинської Вікторії Олександрівни.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіо-Авто" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення від 05.10.2017 №1866 "Про заяву ТОВ "Радіо-Авто", м. Херсон, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №00341-м від 09.09.2009) (ефірне, позивні: "Авторадіо")", яким відмовлено ТОВ "Радіо-Авто" у продовженні строку дії ліцензії на мовлення серії НР №00341-м від 09.09.2009.

Ухвалою суду від 11.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання. Судовий розгляд відкладався за клопотанням представника позивача, також оголошувались перерви в зв'язку з наданням сторонами додаткових доказів та письмових пояснень. У судовому засіданні, 18.12.2017, відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про відмову в продовженні ліцензії на мовлення безпідставно мотивовано відсутністю в поданих позивачем документах інформації, що дає змогу визначити структуру власності ліцензіата прозорою. При цьому, як вказує позивач, відповідач не наводить жодних законних аргументів в підтвердження такого порушення. Ще однією підставою для відмови в продовженні дії ліцензії є те, що засновниками/співзасновниками чи власником/співвласником ліцензіата не можуть бути офшорні компанії, а у ланцюгу структури власності є така компанія, однак, як зазначає позивач, така компанія не є співзасновником/засновником чи власником/співвласником організації. У позові наголошується, що відповідач відповідно до частини сьомої статті 24 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" зобов'язаний був надіслати запит або повернути документи без розгляду.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Відповідачем надано письмові заперечення, які підтримані представником під час судового розгляду справи. Представник зазначив, що 10.03.2016 від позивача надійшла заява щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення НР №00341-м від 09.09.2009, яка не відповідала вимогам частини третьої статті 24 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а саме: ліцензіатом не надано інформацію про структуру власності, його афілійованих та пов'язаних осіб, інформацію про кінцевого бенефіціарного власника. Позивачем було повідомлено про нового кінцевого бенефіціарного власника телерадіоорганізації, без подання заяв про переоформлення ліцензії в порядку статті 35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення. На думку представника відповідача, доводи позивача є необґрунтованими, оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіо-Авто" зареєстроване як юридична особа 11.06.1996, присвоєно ідентифікаційний код 24106252, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, селище Степанівка, вулиця Шкільна, 76, квартира 21.

Національно радою України з питань телебачення і радіомовлення видано ТОВ "Радіо-Авто" ліцензію на мовлення серії НР №00341-м. Дата набрання чинності ліцензії 09.09.2002. Строк дії ліцензії - з 09.09.2009 до 10.09.2016.

Відповідно до Ліцензії позивні - "Авторадіо". Вид мовлення - ефірне (радіомовлення). Територія розповсюдження програм - місцеве. Періодичність, час, обсяги мовлення - 24 години на добу.

Згідно з додатком №1 до Ліцензії: засновник (співзасновник) - громадяни України ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Власник (співвласник): ТОВ "Радіогрупа", код з ЄДР 30988410, м. Харків та Компанія "Рейнбоуфілд Лтд", реєстраційний номер НЕ 329566, Лімассол, Кіпр. Пов'язані особи - ТОВ "Украинская Медиа Группа", код ЄДР 24282693, м. Київ.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Радіо-Авто" подано заяву від 09.03.2016 (вх. №7/240 від 10.03.2016) про продовження строку дії ліцензії НР №00341 від 09.09.2009.

Листами Національної ради від 07.07.2016 №17/1984 та від 26.06.2017 №17/1287 позивача було поінформовано про необхідність усунення недоліків у поданих документах, а саме про подання: відомостей щодо доходів, витрати, зобов'язання фінансового характеру кінцевого бенефіціара за формою декларації, затвердженою наказам Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859; інформації про власність ліцензіата, його афілійованих та пов'язаних осіб.

Листом від 26.04.2017 №26/04-17/2 (вх. №16/3030 від 03.05.2017) позивачем з метою виправлення недоліків заяви про продовження дії ліцензії НР №00341 від 09.09.2009 подано: інформаційний лист; фінансові та інвестиційні зобов'язання; програмні концепції на вихідні та будні дні; відомості про майно, доходи і витрати; відомості про структуру власності.

Національною радою прийнято оскаржуване рішення від 05.10.2017 №1866 "Про заяву ТОВ "Радіо-Авто", м. Херсон щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №00341-м від 09.09.2009) (ефірне, позивні: "Авторадіо")", яким відмовлено у продовженні строку дії ліцензії на мовлення серії НР №00341-м від 09.09.2009.

Наведені обставини представниками сторін не заперечувались.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, врегульовані Законом України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 №3759-XII (зі змінами та доповненнями в редакції, чинній на час подання позивачем заяв, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення).

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття слугували статті 12, 24, 33 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". У рішенні зазначається, що подані документи не дають змоги визначити всіх осіб, які мають пряму/або опосередковану участь істотну участь в юридичній особі чи можливість значного чи вирішального впливу на управління та/або діяльність ТОВ "Радіо-Авто", в тому числі відносини контролю між усіма особами в ланцюгу володіння корпоративними правами, а також визначити кінцевого бенефіціарного власника, в зв'язку з відсутністю жодних підтверджуючих документів.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" структура власності суб'єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення визнається прозорою, якщо інформація, оприлюднена на його офіційному веб-сайті та надана Національній раді, дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у юридичній особі чи можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність юридичної особи, у тому числі відносини контролю між усіма особами в ланцюгу володіння корпоративними правами щодо цієї юридичної особи, а також визначити кінцевого бенефіціарного власника.

Представник відповідача пояснила, що позивачем в інформаційному листі та у відомостях про структуру власності кінцевим бенефіціарним власником зазначено ОСОБА_6, водночас до заяви на продовження дії ліцензії додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де кінцевим власником зазначено ОСОБА_7

Однак, суд вважає, що наведений недолік не може бути підставою для висновку про непрозорість структури власності позивача, оскільки інформація про кінцевого бенефіціарного власника була наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є у відкритому доступі.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" забороняються створення та діяльність телерадіоорганізації, засновником (співзасновниками), власником (співвласниками) якої є нерезидент (нерезиденти), що зареєстрований в одній з офшорних зон, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

В оскаржуваному рішенні зазначається, що одним з власників заявника зазначено ОСОБА_7 зареєстрованого в Белізі, а також Trilado Enterprise Inc, яка зареєстрована на Британських Віргінських островах. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №143-р "Про перелік офшорних зон", Британські Віргінські Острови (Карибський регіон) та Беліз (Центральна Америка) віднесено до офшорних зон.

Статтею 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено: власник суб'єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення - фізична особа або юридична особа, стосовно якої не існує фізичних осіб, яка володіє прямою або опосередкованою істотною участю суб'єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення (крім фізичних осіб, які здійснюють опосередковане володіння істотною участю виключно за дорученням, за відсутності інших ознак опосередкованого володіння). Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) є власником суб'єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення; істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу часток (паїв, акцій) суб'єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління таким суб'єктом інформаційної діяльності. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює вона контроль прямого власника істотної участі в суб'єкті інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами зазначеного суб'єкта інформаційної діяльності.

На думку суду, наведені норми Закону України "Про телебачення і радіомовлення" є доволі чіткими щодо заборони діяльності телерадіокомпаній засновником (співзасновниками), власником (співвласниками) якої є нерезидент (нерезиденти), в тому числі, які є власниками опосередкованої істотної участі суб'єкта інформаційної діяльності, що зареєстровані в одній з офшорних зон, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України. Тому доводи представника позивача про безпідставність висновку відповідача та відсутність законодавчої заборони брати участь в діяльності телерадіокомпанії нерезиденту, який зареєстрований в одній з офшорних зон є необґрунтованим. Таке тлумачення відповідає меті запровадження відповідного обмеження, яке покликане забезпечити прозорість структури телерадіокомпанії, недопущення контролю з боку фізичних чи юридичних фірм телерадіокомпанії, які передбачені статтею 12 цього Закону, в тому числі через компанії зареєстровані в офшорних зонах, контроль щодо яких з боку регулятора в частині прозорості структури є утрудненим у силу забезпечення конфіденційності інформації таких компаній.

Згідно з частиною сьомою статті 33 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії; протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями; ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону (пункти "а"-"в").

Водночас частиною шостою статті 12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що недотримання визначених цією статтею вимог є підставою для недопущення відповідної телерадіоорганізації до конкурсу на видачу ліцензії на мовлення, відмови їй у видачі та продовженні ліцензії на мовлення.

Оскільки судом визнано обґрунтованим висновок відповідача щодо істотної опосередкованої участі нерезидентів в ТОВ "Радіо-Авто", які зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких передбачений Кабінетом Міністрів України, що не відповідає вимогам частини третьої статті 12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", суд вважає висновки відповідача в зазначеній частині, викладенні в оскаржуваному рішенні обґрунтованими.

Як убачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, основним мотивом скасування оскаржуваного рішення є частина сьома статті 24 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", за якою Національна рада у разі подання неповного пакета документів (у тому числі невиконання або несвоєчасного виконання заявником запиту, передбаченого абзацом другим частини п'ятої цієї статті) чи їх невідповідності вимогам цього Закону, або якщо подані документи не відповідають вимогам щодо прозорості структури власності заявника, ухвалює рішення про повернення документів заявникові без розгляду.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що у разі встановлення відповідачем невідповідності поданих документів вимогам щодо прозорості структури власності Національна рада повинна прийняти рішення про повернення документів без розгляду.

Разом з тим, відповідачем встановлено, з чим погодився суд, істотну опосередковану участь нерезидентів в ТОВ "Радіо-Авто", які зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких встановлений Кабінетом Міністрів України, що заборонено частиною третьою статті 12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та є самостійною підставою для відмови в продовженні дії ліцензії. Наведений недолік не є недоліком документів щодо прозорості структури власності, а є невідповідністю вимогам Закону, що не може бути виправлено поданням інших документів.

Згідно з частиною шостою статті 17 Законі України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997 №538/97-ВР рішення про відмову у видачі ліцензії, рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії повинно містити щонайменше: обставини, з яких Національна рада виходила, приймаючи рішення про відмову у видачі ліцензії або рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії; нормативне обґрунтування прийнятого рішення - посилання на норму закону України, відповідно до якої встановлені Національною радою обставини надають їй право відмовити у видачі ліцензії або у продовженні ліцензії; обґрунтування надання переваги іншим учасникам - у разі прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за наслідками конкурсного відбору в рішенні зазначається, чи мала особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову, встановлені законом переваги на отримання ліцензії, чи мали інші особи такі самі або інші переваги, з яких міркувань виходила Національна рада, надаючи перевагу щодо видачі ліцензії переможцю конкурсу, а не заявникові.

За висновком суду, оскаржуване рішення відповідає наведеним вимогам, оскільки в ньому зазначено правові підстави для відмови в продовженні ліцензії, викладено підстави із зазначенням відповідних обставин та зроблено висновок щодо таких обставин, що слугувало підставою для відмови.

Щодо повідомлення позивачем про зміну кінцевого бенефіціара на ОСОБА_6, то слід зазначити, що частину третю статті 35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" було доповнено підпунктом "ґ", за яким підставами для переоформлення ліцензії на мовлення є зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника, згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 01.11.2016 №1715-VIII, який набрав чинності 30.11.2016. Водночас кінцевий бенефіціарний власник змінився (станом на 31.12.2015) до набрання чинності відповідними змінами. Відтак відсутні підстави для застосування наведеної норми до правовідносин, які мали місце до набрання такою норою чинності.

Щодо листа позивача від 04.10.2017№04/10-17/1, отриманого відповідачем 05.10.2017, в день прийняття оскаржуваного рішення, яким ТОВ "Радіо-Авто" повідомило Національній раді відомості про пов'язаних осіб та надало документи, що підтверджують прозорість структури власності суду зазначає, що абзацом дванадцятим частини третьої статті 24 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що документи стосовно іноземних юридичних осіб або фізичних осіб-іноземців, або видані органами іноземної держави мають подаватися до Національної ради з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально. Документи, видані органом іноземної держави, мають бути засвідчені нотаріально за місцем видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З матеріалів судової справи вбачається, що до листа від 04.10.2017 №04/10-17/1 було долучено документи не перекладені українською мовою та не легалізовані в установленому порядку. Отже, такі документи не можуть бути підтвердженням прозорості структури власності ТОВ "Радіо-Авто".

Крім того, відповідно до статті 33 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п'яти робочих днів з дня її надходження (частина друга). Заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії (частина третя).

Судом вказувалось, що позивачем подано заяву від 09.03.2016 (вх. №7/240 від 10.03.2016) про продовження строку дії ліцензії НР №00341 від 09.09.2009, строк закінчення якої до 10.09.2016. Відповідач листами від 07.07.2016 №17/1984 та від 26.06.2017 №17/1287 інформував позивача про необхідність усунення недоліків щодо документів долучених до заяви в частині прозорості структури власності.

За змістом статті 24 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Національна рада повинна вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах, про що вона надсилає заявнику відповідний запит не пізніш як на десятий день після отримання заяви про видачу (продовження) ліцензії. Для виправлення недоліків заявникові надається розумний строк, який не може бути меншим за 14 календарних днів з дня отримання заявником відповідного запиту. Цей строк може бути подовжений Національною радою за мотивованим клопотанням заявника, але не більше ніж на 30 календарних днів. На час, наданий заявникові для виправлення недоліків, обчислення строків розгляду заяви про видачу (продовження) ліцензії зупиняється, крім випадків розгляду заяв на конкурсних засадах (абзац тринадцятий частини третьої); після усунення зазначених у рішенні Національної ради причин, що стали підставою для повернення документів заявникові без розгляду, заявник вправі повторно подати до Національної ради виправлені документи протягом 10 календарних днів, при цьому датою подання заяви вважається дата першого її подання (абзац третій частини сьомої).

Представник позивача пояснив, що подання нових документів зумовлено черговою зміною структури власності, однак з поданих документів не вбачається, що структура змінилась напередодні засідання Національної ради.

Щодо відсутності структури власності на інтернет сторінці позивача, то суд зазначає, що наведена обставина не може бути самостійною підставою для відмови в продовженні ліцензії, крім того позивачем надавались документи на підтвердження структури власності з заявою про продовження ліцензії та у відповідних звітах безпосередньо до Національної ради. З огляду на такий висновок суду, питання наявності чи відсутності структури власності на інтернет сторінці позивача в рішенні суду окремо не досліджувалось. При цьому суд зазначає, що належних, допустимих доказів про наявність чи відсутність відповідної інформації на інтернет-сторінці позивача, сторонами не надано. Доказ, який надано представником позивача - видрук копії екрана монітора з сайту radioclub.ua також не може вважатись належним, оскільки він не містить дати формування видруку, відсутня структура власності, а лише міститься посилання.

Оскільки, судом встановлено наявність, на час розгляду Національною радою заяви позивача про продовження дії ліцензії, істотної опосередкованої участі нерезидентів в ТОВ "Радіо-Авто", які зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких встановлений Кабінетом Міністрів України, що заборонено частиною третьою статті 12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та є самостійною підставою для відмови в продовженні дії ліцензії відповідно до частини шостої цієї статті, подані 04.10.2017 документи не могли бути враховані, в тому числі у зв'язку з поданням їх не перекладеними українською мовою та не належно засвідченими, слід дійти висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Щодо строків звернення до суду, то суд вважає, що позивачем дотримано тримісячного строку, встановленого частиною восьмою статті 33 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оскільки про порушення прав, інтересів позивач міг дізнатись після прийняття оскаржуваного рішення 05.10.2017, водночас позовна заява подана 10.10.2017, тобто в межах строку.

Відповідно до статті 138 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1684,00 грн. (платіжне доручення від 09.10.2017 №69).

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено - 05 березня 2018 року.

Суддя В.А. Донець