Ухвала

від 06.03.2018 по справі 201/2444/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/2444/15-ц

провадження 4-с/201/8/2018

УХВАЛА

06 березня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Акта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію і головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 на бездіяльності державного виконавця протиправною і зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Акта Банк 17 лютого 2015 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ТОВ Фірма Мушкетер , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - Генеральною угодою факторингу. Справа була розглянута по суті, винесене рішення про задоволення позову. Вказане рішення набрало законної сили, по справі були видані виконавчі листи, які були направлені для виконання за місцем знаходження боржника, було відкрито виконавче провадження, яке почало виконуватися. Але це рішення було в передбаченому законом порядку оскаржене з пропуском строку на оскарження. Позивач отримав в суді виконавчі листи і 03 жовтня 2016 року звернувся для виконання рішення до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про відкриття виконавчого провадження; наступного дня заявник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року, вказане виконавче провадження було включено до зведеного виконавчого провадження. Але 17 січня 2017 року заявник звернувся до Центрального ВДВС з заявою про повернення вказаного виконавчого документу через подачу апеляційної скарги на рішення суду і надав ухвалу апеляційного суду про прийняття скарги, отримавши вказане, виконавець повинен був повернути вказаний виконавчий лист до суду, підставою для такого було апеляційне оскарження рішення суду, на підставі якого і було видано виконавчі документи, отримані заявником і пред'явлені для виконання. Керівник вказаного ВДВС не прослідкував за вказаним і незаконно не винесена постанова про повернення виконавчого документу. Вважає вказані і інші дії державного виконавця неправомірними, протиправним та просив визнати неправомірними бездіяльність і дії державного виконавця вказаного ВДВС ОСОБА_2, який не виконав вищезазначених вимог Закону України Про виконавче провадження , крім того, спричинив умови, за яких стало неможливим відновлення прав заявника та законних інтересів в результаті незаконного не повернення виконавчого листа та закриття провадження, ставить питання про винесення вказаної постанови про повернення виконавчого листа до суду, скасування заходів про цьому провадженню і закриття виконавчого провадження, задовольнивши скаргу в повному обсязі.

Головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 і представник УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили (а повідомлені не є поважними). Вказаним, на думку суду, фактично не заперечували проти розгляду скарги за їх відсутності (хоча і просили справу без них не слухати). Їх заперечення проти скарги свідчать про те, що порушень закону з їх боку не було та винесені ними постанови про відкриття провадження, закриття провадження і інш. є правомірними. На письмові звернення заявника вони відповідали в передбаченому законом порядку і терміни. Все ним зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно скаржника на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Вимоги скарги не доведені. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаних осіб згідно ст. 450 ЦПК України.

З'ясувавши думку сторін та учасників спору, перевіривши матеріали скарги і справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає скаргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до п. 1 положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року N 1396/97, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики. Таким чином, при прийнятті до примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець має діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2015 року позов було задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ Фірма Мушкетер , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь ПАТ АктаБанк загальний борг за Генеральною угодою факторингу (надання кредиту) від 04 липня 2014 року в загальній сумі 4424577 грн. 88 коп., з яких: заборгованість з факторингового фінансування (в тому числі просрочена заборгованість) - 3387779 грн. 38 коп., строкова заборгованість за відсотками - 122516 грн. 92 коп., просрочена заборгованість за відсотками - 473938 грн. 29 коп., комісія за обслуговування факторингу та зворотне відступлення базових документів - 20467 грн. 67 коп., пеня за просрочення строків повернення кредиту - 391928 грн. 01 коп., пеня за прострочення строків сплати відсотків - 25487 грн. 68 коп. і пеня за прострочення строків сплати комісії - 2459 грн. 93 коп., а також стягнуто з ТОВ Фірма Мушкетер , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі з кожного окремо по 22122 грн. 89 коп. (всього 66368 грн. 67 коп. - 1.5% від суми позову). Вказане рішення набрало законної сили, по справі були видані виконавчі листи, які були направлені для виконання за місцем знаходження боржника, було відкрито виконавче провадження, яке почало виконуватися.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України: 1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. 2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. 3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. 6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. 8. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася про порушення її прав чи свобод.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи, зокрема виконавчі листи з виконання судових рішень, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

В провадженні Центрального ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (державний виконавець Астаркіна Є.П.) з 04 жовтня 2016 року знаходився на виканні виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ТОВ Фірма Мушкетер , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь ПАТ АктаБанк загальний борг за Генеральною угодою факторингу (надання кредиту) від 04 липня 2014 року в загальній сумі 4424577 грн. 88 коп., з яких: заборгованість з факторингового фінансування (в тому числі просрочена заборгованість) - 3387779 грн. 38 коп., строкова заборгованість за відсотками - 122516 грн. 92 коп., просрочена заборгованість за відсотками - 473938 грн. 29 коп., комісія за обслуговування факторингу та зворотне відступлення базових документів - 20467 грн. 67 коп., пеня за просрочення строків повернення кредиту - 391928 грн. 01 коп., пеня за прострочення строків сплати відсотків - 25487 грн. 68 коп. і пеня за прострочення строків сплати комісії - 2459 грн. 93 коп.

Апеляційним судом Дніпропетровської області була прийнята до провадження апеляційна скарга ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на рішення суду від 17 вересня 2015 року, вказана апеляція прийнята апеляційним судом і через це представник апелянта звернувся до державного виконавця з заявою про повернення виконавчого листа до районного суду.

17 січня 2017 року заявник звернувся до Центрального ВДВС з заявою про повернення вказаного виконавчого документу через подачу апеляційної скарги на рішення суду і надав ухвалу апеляційного суду про прийняття скарги, отримавши вказане, виконавець повинен був повернути вказаний виконавчий лист до суду, підставою для такого було апеляційне оскарження рішення суду, на підставі якого і було видано виконавчі документи, отримані заявником і пред'явлені для виконання. Керівник вказаного ВДВС не прослідкував за вказаним і незаконно не винесена постанова про повернення виконавчого документу.

Відповідно до статті 48 Закону України Про виконавче провадження - Повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав 1. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до

виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). 2. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання. 3. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

На виконання вимог вказаного закону державним виконавцем Центрального ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області повинна була бути винесена постанова про повернення виконавчого листа та закриття виконавчого провадження на підставі заяви заявника та наданих ним документів, але вказана постанова не винесена, про що і було повідомлено заявника.

Відповідно до статті 447 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Положеннями ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що вказана заявником цивільна справа після апеляційної інстанції зазначене рішення районного суду визнане нечинним, зараз сторони врегулювали питання іншим чином в позасудовому порядку і вказане заявником не оскаржується.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідності до ст. 1 Закону України Про державну виконавчу службу та ст. 2 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень судів та інших органів і (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства Юстиції України.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1, 2, 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З аналізу вищезазначеного суд робить висновок про те, що на виконання вказаних рішень районного суду державний виконавець повинен дотримуватися вимог законодавства про виконавчу службу, виконавче провадження та інш., перевіряти правильність виконавчих документів межах своїх повноважень (описки та інш.), дотримуватися вимог про строки пред'явлення виконавчих документів до виконання і в цьому сенсі головним державним виконавцем зроблене не все, що потрібно робити згідно вказаної Інструкції та Закону, цей державний виконавець допустив неправомірні дії та бездіяльність, а начальник вказаного відділу не здійснював відповідний контроль за цим.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що скарга підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги не згоду заінтересованої особи зі скаргою, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим скаргу задовольнити та визнати бездіяльність головного державного виконавця Центрального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо неповернення виконавчого листа до суду, що його видав та не зняття арешту боржника і не скасування інших заходів примусового виконання рішення, незаконною та зобов'язати головного державного виконавця Центрального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 вжити передбачених законом заходів щодо повернення виконавчого листа № 201/2444/15-ц, виданого 12 вересня 2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (за виконавчим провадженням № 52969878, яке включене до зведеного виконавчого провадження 50375705) до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та зняття арешту боржника і скасування інших заходів примусового виконання вищевказаного рішення та винести постанову про повернення і повернути виконавчий документ до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Таким чином суд вважає, що обставини скарги знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання, скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. 3 Закону України Про виконавчу службу , ст. 3, 5, 6, 7, 11, 18, 19, 25, 27, 31, 32, 45, 48, 52, 63, 82, 83 Закону України Про виконавче провадження , ст. 258-261, 352-354, 447-453 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо неповернення виконавчого листа до суду, що його видав та не зняття арешту боржника і не скасування інших заходів примусового виконання рішення, незаконною.

Зобов'язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 вжити передбачених законом заходів щодо повернення виконавчого листа № 201/2444/15-ц, виданого 12 вересня 2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (за виконавчим провадженням № 52969878, яке включене до зведеного виконавчого провадження 50375705) до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та зняття арешту боржника і скасування інших заходів примусового виконання вищевказаного рішення та винести постанову про повернення і повернути виконавчий документ до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

«Суддя -