Ухвала

від 03.03.2018 по справі 904/10254/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

03.03.2018м. ДніпроСправа № 904/10254/16

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд", м. Київ

про заміну сторони виконавчого провадження

У справі:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп", м. Київ

до корпорації "Веесві", м. Дніпропетровськ

про стягнення 200 000,00 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Зелена О.А., довіреність №33 від 01 грудня 2017 року, представник

Від заявника (ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд"): не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

19.02.2018 до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" про заміну сторони виконавчого провадження, відповідно до якої просить замінити сторону виконавчого провадження - стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" у виконавчому проваджені №54213684 з виконання наказу №904/10254/16 від 29.05.2017 виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Корпорації "ВЕЕСВІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальності "Гіпер-Інвест-Буд".

Заява обґрунтована тим, що 12.08.2017 між ТОВ "Голд Трейдінг Груп" та ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд" було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ "Голд Трейдінг Груп" передав належне йому право вимоги за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "ВЕЕСВІ" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., а ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд" прийняв відповідне право вимоги в порядку та на умовах, які передбачені договором про відступлення права вимоги та чинним законодавством України. Про укладення даного договору Корпорація "ВЕЕСВІ" була повідомлена належним чином.

Заявник зазначає, що до нього перейшли права вимоги за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "ВЕЕСВІ" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., стягнення яких на користь ТОВ "Голд Трейдінг Груп" підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017, що свідчить про вибуття ТОВ "Голд Трейдінг Груп" із виконавчого провадження та припинення його статусу стягувача. Відповідно ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд", як правонаступник ТОВ "Голд Трейдінг Груп" за договорами про відступлення права вимоги, вправі звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2018 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" до розгляду та призначено її розгляд на 01.03.2018.

01.03.2018 від відповідача надійшло клопотання, в якому просить відкласти вирішення питання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" про заміну сторони виконавчого провадження до набрання законної сили рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/17845/17, а також надання часу на подання позову про визнання недійсним договору від 12.08.2017 укладеного між ТОВ "Голд Трейдінг Груп" та ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд" відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ "Голд Трейдінг Груп" передав належне йому право вимоги згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №904/10254/16, а ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд" прийняв відповідне право вимоги.

02.03.2018 відповідачем подано відзив на заяву про заміну сторони виконавчого провадження, згідно якого зазначає, що при укладенні договору відступлення права вимоги сторони у договорі, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що відступлення права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Договір відступлення права вимоги за постановою суду суперечить чинному законодавства України. Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав для заміни кредитора в зобов'язанні, а саме: 1) відступлення права вимоги; 2) правонаступництво; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Тобто, законодавство України передбачає можливість заміни кредитора лише у зобов'язаннях, але ніяк не у рішенні суду, оскільки рішення суду це не зобов'язання, а процесуальний акт, який підсумовує діяльність суду по розгляду та вирішенню справи по суті. На підставі рішення позивач набув статусу стягувача, а не кредитора.

Разом з тим, укладаючи правочин, позивач та відповідач, не замінюючи кредитора у зобов'язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення.

Також відповідач зазначає, що дані кошти в рішенні суду були визначені, як безпідставно набутими, та встановлено відсутність договірних відносин між сторонами.

Статтею 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, передатися можуть лише такі права, які кредитор набув внаслідок укладення певного правочину.

Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час, як відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, не мають характеру цивільно-правових.

Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають. До такого висновку дійшов Верховний суд України в постанові ВСУ від 19.08.2014 №3-56гс14.

Отже, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових у розумінні частини першої статті 1 Цивільного кодексу України, а стороною в цих відносинах виступає не кредитор, а стягувач. Тому зазначена заміна не є можливою.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про зміну сторони виконавчого провадження у повному обсязі.

Розгляд заяви відкладався з 01.03.2018 на 03.03.2018.

Представник позивача та заявника у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом наголошено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Корпорації "ВЕЕСВІ" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 27 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 травня 2017 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 у справі №904/10254/16 скасовано. Прийнято нове рішення, позов задоволено, стягнуто з корпорації "Веесві" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" 200 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 6300,00 грн. витрат по сплаті судового збору, у тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією.

07 червня 2017 року на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 травня 2017 року видано наказ №904/10254/16.

25 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, якою просить замінити сторону виконавчого провадження - стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" у виконавчому проваджені №54213684 з виконання наказу №904/10254/16 від 29.05.2017 на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальності "Гіпер-Інвест-Буд".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 відкладено вирішення питання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" про заміну сторони виконавчого провадження до повернення матеріалів справи із Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №904/10254/16 залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

15 листопада 2017 року матеріали справи №904/10254/16 повернулися на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 04.12.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2017 зупинено провадження у справі №904/10254/16 з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" про заміну сторони виконавчого провадження до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/17845/17 про визнання недійсним договору від 30.06.2017.

19.02.2018 до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" про заміну сторони виконавчого провадження, відповідно до якої просить замінити сторону виконавчого провадження - стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" у виконавчому проваджені №54213684 з виконання наказу №904/10254/16 від 29.05.2017 виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Корпорації "ВЕЕСВІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальності "Гіпер-Інвест-Буд".

Заява обґрунтована тим, що 12.08.2017 між ТОВ "Голд Трейдінг Груп" та ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд" було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ "Голд Трейдінг Груп" передав належне йому право вимоги за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "ВЕЕСВІ" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., а ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд" прийняв відповідне право вимоги в порядку та на умовах, які передбачені договором про відступлення права вимоги та чинним законодавством України. Про укладення даного договору Корпорація "ВЕЕСВІ" була повідомлена належним чином.

Заявник зазначає, що до нього перейшли права вимоги за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "ВЕЕСВІ" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., стягнення яких на користь ТОВ "Голд Трейдінг Груп" підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017, що свідчить про вибуття ТОВ "Голд Трейдінг Груп" із виконавчого провадження та припинення його статусу стягувача. Відповідно ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд", як правонаступник ТОВ "Голд Трейдінг Груп" за договорами про відступлення права вимоги, вправі звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Частинами 1-3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено. що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд", дослідивши наявні у справи докази, суд дійшов висновку задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадження з наступних підстав.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 травня 2017 року стягнуто з корпорації "Веесві" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" 200 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 6300,00 грн. витрат по сплаті судового збору, у тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження у справі №904/10254/16, в якій останній просить замінити сторону виконавчого провадження - стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд ТрейдінгГруп" у виконавчому провадженні №54213684 з виконання наказу №904/10254/16 від 29.05.2017 виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Корпорації "Веесві" на користь ТОВ "Голд Трейдін Груп" заборгованості в розмірі 200 000,00 грн. на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд".

Заява обґрунтована тим, що 12.08.2017 між ТОВ "Голд Трейдінг Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ "Голд Трейдінг Груп" передав належне йому право вимоги за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "Веесві" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., а ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд" прийняв відповідне право вимоги в порядку та на умовах, які передбачені договором про відступлення права вимоги та чинним законодавством України.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч.1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу).

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі (абз. 3 п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Процесуальне правонаступництво може здійснюватись і при заміні боржника або кредитора в зобов`язанні (статті 513, 520 Цивільного кодексу України). При цьому, згідно з Цивільним кодексом України такий договір про заміну сторони в зобов`язанні повинен бути укладений в такій же самій формі, що і первісне зобов`язання.

Так, відповідно до п. 1 договору про відступлення права вимоги за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "Веесві" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. від 12.08.2017 первісний кредитор передає належне йому право вимоги за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "Веесві" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., стягнення яких на користь первісного кредитора підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №904/10254/16, а новий кредитор приймає відповідне право вимоги, яке належить первісному кредитору в порядку та на умовах, які передбачені цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 2 договору сторони домовились про те, що у відповідності до умов цього договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні, яке виникло із правочину щодо безпідставного набуття Корпорацією "Веесві" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., стягнення яких на користь первісного кредитора підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №904/10254/16, в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

В розумінні ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, новий кредитор є процесуальним правонаступником первісного кредитора та набуває всіх процесуальних прав (п.3 договору).

У відповідності з п.4 договору право вимоги первісного кредитора до Корпорації "Веесві" на момент укладення даного договору складає 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., яке підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017. Вказана заборгованість на момент укладення цього договору не погашена. До нового кредитора, крім іншого, переходить право на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань.

Згідно з п.5 договору сторони погодили, що ціна даного договору складає 110 000, 00 (сто десять тисяч) грн., які новий кредитор зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок первісного кредитора вказаний в даному договорі не пізніше 30 червня 2019 року.

Моментом переходу права вимоги первісного кредитора за основним договором до нового кредитора є підписання даного договору сторонами (п.6 договору).

Відповідно до п. 7 договору новий кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги.

15.02.2018 новий кредитор направив боржнику повідомлення №15-02-1 про відступлення права вимоги (а.с.6-7 т.3).

Згідно з п. 8 договору первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору усі відповідні документи, з яких випливає право вимоги, що відступається за цим договором. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданого за цим договором права вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку (п.9 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту підписання його сторонам і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п.п.11, 12 договору).

У п. 16 договору сторонами обумовлено, що одночасно з підписанням даного договору, ТОВ "Гіпер-Інвест-Буд", як новий кредитор за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "Веесві" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., стягнення яких на користь первісного кредитора підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 904/10254/16, в порядку процесуального правонаступництва набуває право на участь у судових справах та виконавчих провадженнях, які стосуються виконання вищевказаної постанови. Вказані права новий кредитор реалізовує шляхом подання та розгляду судами заяв про заміну сторони у судових справах та/або заяв про заміну стягувача у виконавчому провадженні відповідно до приписів ст.ст. 25, 121-4 ГПК України, ст. 37 ЦПК України включаючи право бути кредитором, та заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відповідно до приписів ст.15 Закону України "Про виконавче провадження".

Можливість відступлення права вимоги є властивістю суб'єктивного зобов'язального права.

Так, відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Предметом договору про відступлення права вимоги від 30.06.2017, укладеного між сторонами є право вимоги, за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "Веесві" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., стягнення яких на користь первісного кредитора підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 904/10254/16.

Зі змісту норм Цивільного кодексу України випливає, що за загальним правилом, будь-яке зобов'язальне право вимоги може бути відступлене кредитором іншій особі; недопустимість відступлення права вимоги в силу сутності зобов'язання або через пряму заборону закону є винятком.

Обмеження щодо заміни кредитора у зобов'язанні може бути встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК). Зазвичай такі обмеження спрямовані на усунення ризиків, пов'язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором.

Цивільний кодекс України встановлює загальне правило про принципову можливість переходу права кредитора від однієї особи до іншої як в порядку загального (універсального) правонаступництва, так і в порядку правонаступництва в окремому правовідношенні (сингулярного правонаступництва). В ч. 1 ст. 512 ЦК України ці види правонаступництва розглядаються як самостійні підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Отже, заміна кредитора у зобов'язанні є родовим поняттям щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому слід брати до уваги те, що в ЦК України термін "зобов'язання" вживається в різних значеннях і не збігається змістовно з поняттям "договір".

Як вбачається з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №904/10254/16 стягнуті з відповідача кошти у розмірі 200 000,00 грн. є безпідставно отриманими, і виниклі між сторонами правовідносини регулюються положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші .

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) є договір чи інший правочин.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відтак, вимога кредитора до боржника про повернення безпідставно набутого майна є зобов'язанням.

Дозволяючи заміну сторони (як універсальне, так і сингулярне правонаступництво) на стадії виконавчого провадження у встановленому порядку, законодавець визнає, що вона як така не суперечить публічним інтересам у сфері судочинства та приватним інтересам сторін.

Правова оцінка законності відступлення права вимоги на стадії виконання судового рішення про стягнення грошей має ґрунтуватися на тому, що: будь-які ризики для боржника, пов'язані із відступленням права вимоги за грошовим зобов'язанням та стягненням відповідних сум як санкцій за його порушення, відсутні, оскільки вимога є безспірною в силу рішення суду, що набрало законної сили; обмеження права кредитора на вільне розпорядження своїм безспірним правом вимоги в статусі стягувача у публічно-правових відносинах виконавчого провадження не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності, які в зобов'язальному праві відіграють першорядне значення, що прямо випливає зі змісту ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Воля боржника за грошовим зобов'язанням на стадії застосування до нього заходів примусового виконання (наприклад, у вигляді арешту, примусового стягнення належних боржникові грошових сум та їх зарахування державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби) не має будь-якого юридичного значення. В ситуації, коли відбувається фактичне виконання обов'язку боржника у примусовому порядку, боржник не має і не може мати суб'єктивного права або інтересу щодо грошових сум, присуджених для сплати на користь кредитора. У випадку, коли судовим рішенням підтверджено наявність боргу і державною виконавчою службою здійснюються відповідні дії, кредитор наділяється правом використати публічно-правовий інститут (виконавче провадження) для реального відновлення його порушеного права. Оскільки на стадії примусового виконання судового рішення до боржника застосовуються заходи юридичної відповідальності, отже, навіть теоретично волевиявлення (згода) боржника щодо переходу прав кредитора у грошовому зобов'язанні до іншої особи (якщо це і передбачено умовами договору) не може вплинути на виконання судового рішення на користь нового стягувана (цесіонарія).

Таким чином, беручи до уваги, що у Цивільному кодексу України закріплено загальне правило про те, що зобов'язальне право вимоги як самостійна майнова цінність може вільно передаватися кредитором іншій особі. Будь-яке майнове право (право вимоги) може бути відступленим, якщо законом не встановлено відповідну заборону, або якщо воно не має нерозривного зв'язку із особою кредитора. Обмеження щодо заміни кредитора у зобов'язанні (у вигляді згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні) може бути встановлено договором з метою усунення ризиків, пов'язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором. Право вимоги за грошовим зобов'язанням є в принципі оборотоздатним, не має нерозривного зв'язку із особою кредитора, і його відступлення іншій особі не підпадає під заборону, встановлену ст. 515 Цивільного кодексу України, а саме у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Договірні обмеження щодо відступлення права вимоги за грошовим зобов'язанням мають розглядатися з точки зору справедливості, розумності та добросовісності як загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК) та конкретних обставин справи.

Оскільки, правочин про відступлення права вимоги відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, у судовому порядку недійсним не визнавався, суд доходить висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Стосовно тверджень відповідача, що обов'язок повернути грошові кошти випливає лише з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №904/10254/16, суд зазначає наступне.

По-перше, згідно з п.1 та 2 договору про відступлення права вимоги сторонами зазначено, що первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги за правочином щодо безпідставного набуття Корпорацією "Веесві" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., стягнення яких на користь первісного кредитора підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №904/10254/16.

По-друге, підтвердження судовим рішенням обов'язку боржника у грошовому зобов'язанні має наслідком наділення кредитора можливістю використати публічно-правовий інститут (виконавче провадження) для реального відновлення його порушеного права. Обмеження права кредитора на вільне розпорядження своїм безспірним правом вимоги в статусі стягувача у публічно-правових відносинах виконавчого провадження не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності. На стадії примусового виконання судового рішення до боржника застосовуються заходи юридичної відповідальності, тому волевиявлення (згода) боржника щодо переходу прав кредитора у грошовому зобов'язанні до іншої особи не має юридичного значення.

З урахуванням викладеного, заява товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпер-Інвест-Буд" про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити у повному обсязі.

Замінити сторону виконавчого провадження - стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 30, ідентифікаційний код 38619972) у виконавчому проваджені №54213684 з виконання наказу №904/10254/16 від 29.05.2017 виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Корпорації "ВЕЕСВІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальності "Гіпер-Інвест-Буд" (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 33/37, ідентифікаційний код 40760450).

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений, - 12.03.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва