Рішення

від 22.02.2018 по справі 910/22850/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2018Справа № 910/22850/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод Авіакон

до товариства з обмеженою відповідальністю Авіа Снаб Сервіс

про стягнення 990 947,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Лісовський Р.В. (довіреність № 272 від 23.01.2018),

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року державне підприємство Конотопський авіаремонтний завод Авіакон (далі - ДП Авіакон , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Авіа Снаб Сервіс (далі - ТОВ Авіа Снаб Сервіс , відповідач) про стягнення 990 947,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару за договором поставки № 461-16 від 27.04.2016.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 990 947,92 грн., з яких: 314 048,60 грн. - основний борг (попередня оплата), 461 558,19 грн. - пеня, 81 914,98 грн. - штраф, 133 426,15 грн. - проценти.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2018 відкрито провадження у справі № 910/22850/17 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 22.02.2018 для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 22.02.2018 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.02.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.04.2016 між ТОВ Авіа Снаб Сервіс (постачальник) та ДП Авіакон (покупець) був укладений договір поставки № 461-16 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язувався передати, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити продукцію, вказану в додатках № 1, № 2, № 3 до цього договору (далі - продукція), на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура продукції вказується в додатках № 1, № 2, № 3 до даного договору, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з додатком № 1 від 27.04.2016 відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар загальною вартістю 1 023 937,20 грн.

Пунктом 3.2 договору встановлений строк поставки - 30 діб з моменту передплати за продукцію, зазначену у відповідному додатку. Постачальник має право здійснювати поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі.

Оплата здійснюється наступним чином: 50% від ціни продукції, зазначеної у відповідному додатку - авансовий платіж протягом 10 днів з дати отримання рахунку; 50% від ціни продукції, зазначеної у відповідному додатку - протягом 10 робочих днів після отримання продукції та проходження нею вхідного контролю на ДП Авіакон .

Судом встановлено, що 25.05.2016 позивач здійснив попередню оплату товару, поставка якого обумовлювалась додатком № 1, в розмірі 511 968,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2154. Таким чином, враховуючи положення п. 3.2 договору, відповідач повинен був виконати поставку вказаного товару у строк до 24.06.2016 (включно).

Проте, відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору, оплачений позивачем товар поставив частково, а саме на загальну суму 197 920,80 грн., та з порушенням встановленого умовами договору строку, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000013 від 29.08.2016, № РН-0000020 від 15.11.2016, № РН-0000022 від 01.12.2016, № РН-0000023 від 29.12.2016, № 6 від 20.03.2017.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за розрахунком суду становить 314 047,80 грн. (511 968,60 - 197 920,80), а не 314 048,60 грн., як стверджує позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Також відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що вартість оплаченого позивачем і не переданого йому товару становить 314 047,80 грн.

Відповідач документів, що підтверджують передання позивачу товару загальною вартістю 314 047,80 грн. або повернення позивачу грошових коштів у вказаному розмірі, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, проте підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 314 047,80 грн. У стягненні частини основного боргу в розмірі 0,80 грн. судом відмовлено.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 461 558,19 грн. та штраф у сумі 81 914,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що строк поставки відповідачем товару становить 30 діб з моменту передплати за продукцію та зважаючи на те, що така передплата була здійснена позивачем 25.05.2016, останнім днем виконання відповідачем вказаного обов'язку було 24.06.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач допустив порушення строку поставки оплаченого позивачем товару.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована ним за ставкою 0,1%, встановленою ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, протягом періоду з 28.06.2016 по 27.11.2017, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок допущеного відповідачем порушення зобов'язання позивач відмовився від подальшого приймання й оплати продукції, а також вимагав повернення раніше сплачених за продукцію коштів. Отже, у період, протягом якого позивач здійснює нарахування пені, існувало саме негрошове зобов'язання поставити товар, за невиконання якого й нараховується вказана штрафна санкція, і таке нарахування пені є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 28.06.2016 по 27.11.2017, суд встановив, що він містить арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені, нарахованої протягом вказаного періоду, становить 464 432,09 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Відтак, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі визначеному позивачем - 461 558,19 грн.

З умов укладеного сторонами договору вбачається, що сторони дійшли згоди збільшити встановлений законом розмір штрафу за порушення строків поставки товару, що не суперечить приписам ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та є правом сторін.

Так, згідно з п. 7.2 договору у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору, відтак стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 81 914,98 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача проценти в розмірі 133 426,15 грн.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з положеннями п. 7.2 договору у випадку порушення строків поставки більш, ніж на 10 календарних днів, покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати продукції, а також вимагати повернення раніше сплачених за продукцію коштів, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем на адресу постачальника , зазначену в даному договорі, при цьому на весь період починаючи з дати отримання авансового платежу до дати повернення на суму авансового платежу нараховується процент у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що позивач не направляв відповідачу повідомлення про відмову від подальшого приймання та оплати продукції з вимогою про повернення раніше сплачених за продукцію грошових коштів, відтак неможливо встановити конкретний строк виникнення у відповідача зобов'язання повернути такі грошові кошти та перевірити правильність і правомірність здійснених позивачем нарахувань, тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів в розмірі 133 426,15 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 314 047,80 грн. (у стягненні частини основного боргу в розмірі 0,80 грн. судом відмовлено), штрафу в розмірі 81 914,98 грн. та пені в розмірі 461 558,19 грн., у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача процентів в розмірі 133 426,15 грн. судом відмовлено.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авіа Снаб Сервіс (04123, м. Київ, вул. Бестужева, буд. 36-А, ідентифікаційний код 37826186) на користь державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод Авіакон (41600, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25, ідентифікаційний код 12602750) основний борг у розмірі 314 047,80 грн. (триста чотирнадцять тисяч сорок сім грн. 80 коп.), штраф у розмірі 81 914,98 грн. (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять грн. 98 коп.), пеню в розмірі 461 558,19 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 19 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 862,82 грн. (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 82 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.03.2018.

Суддя О.Г. Удалова