Рішення

від 28.02.2018 по справі 927/969/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2018 року м. Чернігівсправа №927/969/17

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю.

Позивач: Бахмацька міська рада,

код ЄДРПОУ 04061702, вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Відповідач: Приватне підприємство Бахмацька ПШМК ,

код ЄДРПОУ 03582511, АДРЕСА_2, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Відділ Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області, вул. Соборності, 57, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області ,

проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про скасування державного акту, скасування запису про державну реєстрацію державного акту та повернення до архіву державного акту

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кінебас О.М. - адвокат, договір про надання адвокатських послуг від 13.11.2017;

від третіх осіб: не з'явились,

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Бахмацька міська рада звернулась з позовом до Приватного підприємства Бахмацька ПШМК , у якому просить суд:

- визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею №278 від 30.06.1998 (ІІ-ЧН №001978), виданий Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні та скасувати державну реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею;

- зобов'язати Приватне підприємство Бахмацька ПШМК повернути до архіву Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Державний акт на право постійного користування землею №278 від 30.06.1998 (ІІ-ЧН №001978), виданий Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.10.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.11.2017.

Ухвалою суду від 14.11.2017 відкладено розгляд справи на 28.11.2017 та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1.

До початку судового засідання 28.11.2017 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у якій він просить суд:

- скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН №001978 від 30.06.1998, виданий Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278;

- скасувати запис за №278 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН №001978 від 30.06.1998, виданого Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні Бахмацькою міською Радою народних депутатів;

- зобов'язати Приватне підприємство Бахмацька ПШМК повернути до архіву Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН №001978 від 30.06.1998, виданий Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278.

У судовому засіданні 28.11.2017 відкладено розгляд заяви позивача про зміну предмету позову до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 28.11.2017 відкладено розгляд справи на 12.12.2017 та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області.

У судовому засіданні 12.12.2017 судом встановлено, що Відділ Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області припинено як юридичну особу, а тому справа розглядається за відсутності такої особи.

Також у цьому судовому засіданні прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та справа розглядається з урахуванням такої зміни.

Ухвалою суду від 12.12.2017 відкладено розгляд справи на 19.12.2017 та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

У зв'язку з набранням чинності з 15.12.2017 нової редакції Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, підготовче провадження та перше підготовче засідання за правилами нової редакції цього Кодексу розпочато у судовому засіданні 19.12.2017, а відтак перебіг строку на підготовче провадження розпочинається з 19.12.2017.

Ухвалою суду від 19.12.2017 відкладено підготовче засідання на 30.01.2018 та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Ухвалою суду від 30.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.02.2018.

У судовому засіданні 13.02.2018 оголошено перерву до 28.02.2018.

Представники позивача та третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується розпискою від 13.02.2018, але у судове засідання не з'явились.

До початку судового засідання 28.02.2018 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Будь-яких заяв від третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 суду не надходило.

Згідно з нормами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За наведених обставин, судове засідання проводиться за відсутності позивача та третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 (їх представників).

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідно до рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради народних депутатів від 23.06.1998 №170 Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні, яка у подальшому перетворена у Колективне підприємство Бахмацької пересувної шляхобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва, видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЧН №001978 від 30.06.1998 та надано у постійне користування земельну ділянку по вул. Чернігівській (Свердлова), 62, площею 2,74 га.

Позивач у позові та у письмових поясненнях зазначає, що 28.10.2010 та 08.02.2011 Колективним підприємством Бахмацької пересувної шляхобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва, правонаступником якого є Приватне підприємство Бахмацька ПШМК , продано об'єкти нерухомості по вул. Чернігівській, 62. а саме: під'їзну залізничну колію, прохідну з автоваговою та будівлю бані Сауна . У договорах купівлі-продажу від 28.10.2010 та 08.02.2011, за якими право власності на вказані об'єкти нерухомості перейшло до ОСОБА_3, зазначено, що ці об'єкти розташовані на земельній ділянці площею 2,7400 га, кадастровий номер НОМЕР_1. Оскільки Колективним підприємством Бахмацької пересувної шляховобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва не було виділено окремі земельні ділянки під проданими об'єктами нерухомості, тому позивач вважає, що в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України до набувачів цих об'єктів перейшло право власності на всю земельну ділянку, кадастровий номер якої зазначено у договорах купівлі - продажу. Посилаючись на п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, позивач вважає, що право постійного користування Колективного підприємства Бахмацької пересувної шляховобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва припинилось на всю земельну ділянку площею 2,74 га.

На підставі цього, позивач вважає, що спірний акт підлягає скасуванню на всю земельну ділянку, а не на її частину.

Позивач вказує, що відповідно до Державного земельного кадастру земельна ділянка по АДРЕСА_2 в м. Бахмач, площею 2,7400 га, кадастровий номер НОМЕР_1, перебуває у постійному користуванні ПП Бахмацька ПШМК згідно з Державним актом від 30.06.1998 №ІІ-ЧН 001978.

Також позивач зазначає, що відповідач використовує спірний державний акт, у якому посвідчено право, що припинилося в силу вимог ст. 141 Земельного кодексу України, для підтвердження свого права користування земельною ділянкою, чим порушує право комунальної власності на цю земельну ділянку.

Як зазначає позивач, рішенням Бахмацької міської ради від 31.05.2017 припинено право постійного користування ПП Бахмацька ПШМК вказаною земельною ділянкою.

Щодо наявності у Бахмацької міської ради повноважень на прийняття рішень про припинення права постійного користування земельною ділянкою у спірних правовідносинах позивач зазначає, що рішення Бахмацької міської ради від 31.05.2017 прийнято відповідно до повноважень, передбачених ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та з підстав, передбачених п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Представник позивача пояснив, що позивач збирався зареєструвати припинення права постійного користування ПП Бахмацька ПШМК вказаною земельною ділянкою за рішенням Бахмацької міської ради від 31.05.2017, проте перед цим державний реєстратор усно (неофіційно) відмовив йому у проведенні такої реєстрації, оскільки для цього необхідний оригінал Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЧН №001978, який у позивача відсутній.

Позивач завертався до відповідача із письмовою претензією від 15.06.2017 про здійснення державної реєстрації припинення права такого користування або надання оригіналу спірного акту, відповіді на яку не отримав.

У своїх письмових обґрунтуваннях щодо способу захисту та підстав скасування спірного Державного акту без визнання незаконним або скасування рішення, на підставі якого був виданий акт, позивач зазначає наступне. Рішення виконкому Бахмацької міської Ради народних від 23.06.1998 №170, на підставі якого було видано спірний Державний акт, відповідало вимогам чинного на той час законодавства та компетенції міської ради, а тому підстави для визнання незаконним та скасування цього рішення відсутні. Крім того, вказане рішення належить до ненормативних актів, а тому вичерпало свою дію фактом його виконання. Скасування акту не тотожне визнання його недійсним, враховуючи, що скасування акту припиняє його дію з моменту скасування і на майбутнє. Позивач вважає, що обраний Бахмацькою міською радою спосіб захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу (саме скасування спірного державного акту та запису про його реєстрацію) не суперечить способу захисту прав на земельну ділянку (ст. 152 Земельного кодексу України).

Щодо реальності та ефективності заявленого способу захисту (предмету позову) з огляду на приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо припинення права на земельну ділянку позивач у своїх письмових обґрунтуваннях вказує наступне. Посилаючись на ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач зазначає, що у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Вимога про зобов'язання відповідача повернути до архіву Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області спірний Державний акт заявлена з метою захисту права комунальної власності територіальної громади міста Бахмач на спірну земельну ділянку. Хоча на даний час Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999, яка передбачала повернення державного акту до архіву у випадку припинення права користування земельною ділянкою, втратила чинність, на момент укладання договорів купівлі-продажу від 28.10.2010 та 08.02.2011 вона була чинною.

Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні. У своєму відзиві відповідач вважає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, оскільки чинна редакція ст. 126 Земельного кодексу України не передбачає, що право постійного користування підтверджується державними актами, і це пов'язано з набуттям чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Також відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, у якій він зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 02.11.2010 право користування земельною ділянкою у відповідача припинилось у зв'язку з реєстрацією права власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться на даній земельній ділянці за іншою особою. Враховуючи норми ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, відповідач просить застосувати строк позовної давності у цій справі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідач вважає, що прийняте Бахмацькою міською радою рішення від 31.05.2017, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою Приватного підприємства Бахмацька ПШМК по АДРЕСА_2, загальною площею 2,7400 га, є незаконним, оскільки жодний нормативно-правовий акт не надає міській раді повноважень своїм рішенням припиняти право користування земельною ділянкою, крім випадку добровільної відмови від такого користування.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу нежитлової будівлі Сауна сторонами не дотримано істотних умов договору, оскільки у цьому договорі вказано, що земля - Бахмацької міської ради, тобто у договорі не зазначено, що продавець на момент відчуження мав речові права на земельну ділянку під нежитловою будівлею. На думку третьої особи, таким чином, до даних правовідносин не може бути застосовано положення пункту е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, рішенням Виконавчого комітету Бахмацької міської ради народних депутатів від 23.06.1998 №170 надано Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні право постійного користування земельною ділянкою на площі 2,74 га (а.с.10).

На підставі вказаного рішення, 30.06.1998 Бахмацькою міською радою народних депутатів Бахмацького району Чернігівської області видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЧН №001978, згідно з яким Бахмацькій пересувній шляхово-будівельній механізованій колоні, м. Бахмач, вул. Свердлова, 62, яка у подальшому перетворена у Колективне підприємство Бахмацької пересувної шляховобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва, надано у постійне користування 2,74 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для розташування власної бази. Цей державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачу, другий зберігається у Бахмацькій міській раді народних депутатів. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278 (а. с. 12-16).

Відповідно до рішення Бахмацької міської ради від 26.02.2003 назву вул. Свердлова змінено на вул. Чернігівську (а. с. 17).

Згідно з технічною документацією із землеустрою від 11.09.2010 встановлено межі в натурі спірної земельної ділянки площею 2,7400 га та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_1.

28.10.2010 та 08.02.2011 між Колективним підприємством Бахмацької пересувної шляховобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва (Продавець), правонаступником якого є Приватне підприємство Бахмацька ПШМК , та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель, які знаходяться на земельній ділянці площею 2,7400 га Бахмацької міської ради (кадастровий номер НОМЕР_1), а саме:

- договір купівлі-продажу від 28.10.2010, за яким Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежитлову будівлю прохідної з автоваговою загальною площею 86,60 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 76-78);

- договір купівлі-продажу від 28.10.2010, за яким Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежитлову будівлю під'їзної залізничної колії, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 79-81);

- договір купівлі-продажу від 08.02.2011, за яким Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежитлову будівлю бані Сауна , що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 82-87).

У свою чергу, 06.12.2011 між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежитлову будівлю Сауна , що знаходиться в АДРЕСА_2. Згідно з п. 1.1 цього договору нежитлова будівля бані Сауна цегляна, загальною площею 80 кв. м, розташована на земельній ділянці площею 2,7400 га Бахмацької міської ради Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_1) (а.с. 29-30).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.02.2017 передано у власність Приватному підприємству Бахмацька ПШМК прохідну з автоваговою загальною площею 86,60 кв. м та під'їзну залізничну колію, які знаходяться в АДРЕСА_2 (а. с. 18).

Також з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ПП Бахмацька ПШМК на праві власності належать інші об'єкти нерухомості, крім зазначених, які знаходяться в АДРЕСА_2, а саме: вбиральня загальною площею 12,5 кв.м, виробнича будівля складу нафтопродуктів загальною площею 95,8 кв.м, майстерня загальною площею 198,2 кв.м, матеріально-технічний склад загальною площею 330,1 кв.м, будівля для стоянки автомашин загальною площею 422,5 кв.м, будівля для стоянки автомашин загальною площею 410,1 кв.м, адмінбудинок загальною площею 270,1 кв.м, трансформаторна підстанція загальною площею 38,2 кв. м (а.с. 18-21).

Як визнається сторонами, усі зазначені об'єкти нерухомості знаходяться на спірній земельній ділянці.

12.04.2017 ПП Бахмацька ПШМК звернулось до міського голови м. Бахмача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Бахмач, АДРЕСА_2. У цій заяві зазначено об'єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві власності, і розташовані на цій земельній ділянці (а.с. 50).

Будь-яких відомостей про результати розгляду вказаної заяви сторонами суду не надано.

Також 26.04.2017 до міського голови м. Бахмача звернувся ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку по вул. Чернігівській, 62 для обслуговування будівлі бані (сауна) площею 122,8 кв.м (а.с. 28).

Як зазначає позивач, Бахмацька міська рада не може надати ОСОБА_1 такий дозвіл, оскільки земельна ділянка, на якій розташована будівля сауни перебуває у постійному користуванні відповідача.

Рішенням Бахмацької міської ради від 31.05.2017 припинено право постійного користування земельною ділянкою Приватного підприємства Бахмацька ПШМК по АДРЕСА_2, загальною площею 2,7400 га, наданою для розташування власної бази (згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЧН №001978), у зв'язку із набуттям іншою особою права власності на нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_1. Також у цьому рішенні зазначено, що Відділу Державної реєстрації виконавчого комітету Бахмацької міської ради необхідно зареєструвати припинення права постійного користування земельною ділянкою ПП Бахмацька ПШМК по вул. Чернігівській, 62, загальною площею 2,7400 га (а.с. 32).

Як зазначили сторони, державної реєстрації припинення права постійного користування ПП Бахмацька ПШМК вказаною земельною ділянкою як за рішенням Бахмацької міської ради від 31.05.2017, так і з будь-яких інших підстав, проведено не було.

Доказів, які підтверджують звернення до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації припинення права ПП Бахмацька ПШМК постійного користування земельною ділянкою, а також надання відмови державним реєстратором, позивачем суду не надано.

Бахмацькою міською радою ПП Бахмацька ПШМК направлено претензію від 15.06.2017 №03-21/1343, у якій позивач запропонував відповідачу терміново здійснити державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, загальною площею 2,7400 га, кадастровий номер НОМЕР_1, або надати до Виконавчого комітету Бахмацької міської ради оригінал Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЧН №001978 від 30.06.1998 для державної реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою (а.с. 33).

Відповіді на зазначену претензію відповідачем позивачу надано не було.

Сторони та третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області зазначили, що другий примірник спірного державного акту знаходиться у Відділі у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2017 земельна ділянка площею 2,7400 га, кадастровий номер НОМЕР_1, комунальна форма власності, знаходиться на праві постійного користування у Бахмацької ПШМК відповідно до Державного акту від 30.06.1998 ІІ-ЧН 001978 (а.с. 25-27).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Таким чином, перехід права власності на об'єкт нерухомості до фізичної особи унеможливлює перехід до неї права постійного користування земельною ділянкою, право користування цією землею може бути набуте такою особою лише на умовах оренди, а тому право постійного користування земельною ділянкою припиняється.

Як встановлено судом, 28.10.2010 та 08.02.2011 було укладено три договори купівлі-продажу, за якими відповідач продав ОСОБА_3 три об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування у відповідача.

Позивач вважає, що в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, при переході до нових власників об'єктів нерухомого майна перейшло право власності на усю земельну ділянку та, посилаючись на п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, зазначає, що право постійного користування Колективного підприємства Бахмацької пересувної шляховобудівельної механізованої колони агропромислового будівництва припинилось на усю земельну ділянку площею 2,74 га.

Частина 6 статті 120 Земельного кодексу України у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, унормовує, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У кожному із вказаних договорів купівлі-продажу зазначено, що об'єкти нерухомості, які є предметом договорів, знаходяться на земельній ділянці в. м. Бахмач, по вул. Чернігівській, 62, кадастровий номер НОМЕР_1.

Як вже встановлено судом, на спірній земельній ділянці розташовані й інше нерухоме майно, яке залишається у власності відповідача.

Незважаючи на те, що кожен з об'єктів нерухомості розміщується лише на певній частині цієї земельної ділянки, і право не землю до нового власника нерухомості має перейти лише на відповідну частину такої ділянки, виділення таких частин в окремі земельні ділянки з присвоєнням їм окремого кадастрового номера здійснено не було.

Зважаючи на відповідні умови договору, виникає правова колізія, коли фактично право на одну й ту ж земельну ділянку має перейти одночасно з трьома різними об'єктами нерухомості до трьох різних власників (з урахуванням подальшої зміни таких власників), що унеможливлює ефективне і належне її використання.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, припинення права постійного користування усією земельною ділянкою на підставі зазначених умов договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та скасування акту в цілому вплине на відповідні права власника інших об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на цій земельній ділянці, а відтак припинення права постійного користування ПП Бахмацька ПШМК за наслідками вчинення зазначених правочинів є неправомірним.

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції чинній, на момент укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Реєстрацію припинення права постійного користування ПП Бахмацька ПШМК та набуття будь-якого права іншими особами щодо спірної земельної ділянки за результатами наведених правочинів вчинено не було.

Слід зазначити, що відповідно до п. 4.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 28 від 15.04.93, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 р. за N 31, у редакції чинній, на момент видачі спірного державного акту на землю, другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію.

Разом з тим, 31.05.2017 Бахмацькою міською радою прийнято рішення про припинення права постійного користування Приватного підприємства Бахмацька ПШМК спірною земельною ділянкою у зв'язку із набуттям іншою особою права власності на нерухоме майно, що розташоване на цій земельній ділянці.

Вказане рішення Бахмацької міської ради не скасовувалось та є чинним на теперішній час.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, досліджуючи спірні відносини, суд виходить із презумпції правомірності та обов'язковості виконання зазначеного рішення.

Статтею 125 Земельного кодексу України у теперішній редакції встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України у теперішній редакції визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України у теперішній редакції).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (тут і далі - у теперішній редакції) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є:

1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності, у тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що для настання таких юридичних наслідків як виникнення та припинення права на нерухоме майно, дії, пов'язані з реєстрацією права власності або речових прав, похідних від права власності, є тотожними діям з реєстрації припинення права власності або речових прав, похідних від права власності у розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а за необхідності припинення похідного права збільшується лише кількість ланок у ланцюгу відповідних реєстраційних дій.

Так, реєстрація речових прав на землю проводиться відповідно до ст. 28, 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які для таких цілей є спеціальними нормами.

За приписами ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов'язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Згідно зі ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Виходячи з положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно виникає з моменту їх державної реєстрації шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державної реєстрації припинення права постійного користування ПП Бахмацька ПШМК спірною земельною ділянкою проведено не було, натомість, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2017 вказана земельна ділянка знаходиться на праві постійного користування у Бахмацької ПШМК відповідно до Державного акту від 30.06.1998 ІІ-ЧН 001978.

Таким чином, спірна земельна ділянка продовжує перебувати на праві постійного користування у відповідача.

Отже, зазначені вище доводи позивача відхиляються судом, оскільки нові власники об'єктів нерухомості не проводили державної реєстрації права власності або іншого речового права, похідного від права власності, на спірну земельну ділянку, а відомості з Державного земельного кадастру свідчать про протилежне, тобто про знаходження її на праві постійного користування у відповідача.

Щодо реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення Бахмацької міської ради від 31.05.2017 додатково суд зазначає наступне.

Згідно з приписами п. 10-1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, (далі - Порядок) під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

Відомості, отримані відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, обов'язково зберігаються в електронній формі в Державному реєстрі прав та додаються до відповідної заяви для подальшого використання державним реєстратором.

Відповідно до п. 20 Порядку у разі наявності в отриманих відповідно до цього Порядку відомостях Державного земельного кадастру, крім відомостей про право власності на земельну ділянку, перенесених з державного реєстру земель відомостей про інші речові права, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав також переносить такі відомості з Державного земельного кадастру про речові права на таку земельну ділянку, про суб'єктів зазначених прав до відповідного відкритого розділу.

Згідно з абз. 2 п. 7 Порядку у разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 28 від 15.04.93, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 р. за N 31, у редакції чинній, на момент видачі спірного державного акту на землю, другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію.

Як визнається учасниками справи, другий примірник цього акту зберігається у Відділі у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Пунктом 53 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об'єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акту на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акту, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов'язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування (п. 81-2 Порядку).

Виходячи з положень п. 53 Порядку, у разі втрати, пошкодження чи псування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 року, подається копія відповідного акту. Крім того, державний реєстратор може використовувати відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

Системний аналіз наведених правових норм спростовує доводи позивача про неможливість реєстрації припинення спірного права постійного користування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без оригіналу державного акту на землю за наявності чинного рішення щодо такого права та наявності відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі.

Спір про скасування державного акту на землю, що необхідно виключно для проведення реєстраційних дій про припинення відповідного права, не є спором про цивільне право.

При цьому, за наявності певних заперечень з боку державного реєстратора, заінтересована особа не позбавлена можливості вирішити спір у суді, але вже у порядку адміністративного судочинства. Будь-які правові колізії або недосконалість закону, що ускладнюють оформлення правовідносин можуть бути вирішені судом, у тому числі, у призмі положень ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких не може бути відмовлено в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд відхиляє посилання позивача на положення до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до яких, у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Ці положення застосовуються саме як спосіб виконання рішення суду у разі скасування відповідного державного акту з підстав, визначених законом, а не як спосіб реєстрації припинення певного права з використанням суду лише як інструменту для досягнення своєї мети поза встановленим порядком та без наявного спору, пов'язаного саме з реалізацією спеціальних приписів цього Закону (ст. 28, 29 тощо).

Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів та іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч. 1 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Також цією статтею передбачено спосіб захисту прав шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.

Згідно з п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Згідно з висловленою у постанові від 4.06.2014 (№6-46цс14) правовою позицією Верховного Суду України державні акти на право власності на земельні ділянки можуть визнаватися судами недійсними з метою захисту порушених прав на землю без визнання недійсним рішення органу влади, на підставі якого такий акт виданий, у випадках видання державних актів на право власності на земельні ділянки з порушенням вимог закону, всупереч рішенням чи угодам. Відповідне визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав на земельну ділянку в судовому порядку.

Отже, суд не може скасувати виданий відповідно до закону Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН №001978 від 30.06.1998 без визнання незаконним та скасування Виконавчого комітету Бахмацької міської ради народних депутатів від 23.06.1998 №170, яке стало підставою для видачі цього акту.

Разом з тим, позовна вимога про скасування (визнання недійсним) даного рішення позивачем не заявлена.

Натомість, позивач сам зазначає у своїх поясненнях, що рішення виконкому Бахмацької міської Ради народних від 23.06.1998 №170, на підставі якого було видано спірний Державний акт, відповідало вимогам чинного на той час законодавства та компетенції міської ради, а тому підстави для визнання незаконним та скасування цього рішення відсутні.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як встановлено судом, ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу, тобто таким, що має правові наслідки, є припинення права постійного користування земельною ділянкою шляхом внесення відомостей до відповідного Державного реєстру, а скасування Державного акту не є ефективним способом захисту у розумінні ст. 182 Цивільного кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень а також таким, що відповідає закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування Державного акту на право постійного користування землею є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги щодо скасування запису в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею та зобов'язання відповідача повернути до архіву Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Державний акт на право постійного користування землею є лише похідними від позовної вимоги про скасування Державного акту на право постійного користування землею, а тому відповідно не підлягають задоволенню.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування до даних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Отже, враховуючи те, що у позові відмовлено і позовна давність застосуванню не підлягає, доводи сторін з цього питання суд не розглядає.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 12.03.2018.

Суддя В.В. Шморгун